Поняття і зміст процесу доказування
Пізнання обставин вчиненого кримінального правопорушення, яке для суб'єктів доказування є подією минулого, може відбуватися лише опосередковано, воно здійснюється за допомогою кримінального процесуального доказування - врегульованої законом процесуальної діяльності, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч.
2 ст. 91 КПК України).Процес доказування складається з таких елементів:
1) збирання доказів;
2) перевірка доказів;
3) оцінка доказів.
Збирання доказів - це діяльність суб'єктів доказування з виявлення, витребування, отримання, закріплення і збереження доказів у встановленому порядку. Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому КПК України (ч. 1 ст. 93 КПК України). Термін «збирання доказів» є умовним, оскільки сторони та інші учасники кримінального провадження не збирають уже готові докази, останні поступово формуються під час доказової діяльності у процесі пошуку, виявлення, вилучення й отримання необхідної інформації та її фіксації.
Способами збирання доказів є такі:
1) проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (роз- шукових) дій стороною обвинувачення та ініціювання їх проведення стороною захисту;
2) витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових і фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок;
3) одержання доказів на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження;
4) проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.
Перевірка доказів здійснюється за допомогою їх аналізу, зіставлення з іншими доказами, а також проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій. Метою перевірки доказів є пошук нових дока-
зів, підтвердження, або, навпаки, спростування раніше зібраних доказів, а також з’ясування питання про їх достовірність.
Перевірка доказів здійснюється як тими суб’єктами, що їх зібрали, так і іншими учасниками кримінального провадження. Наприклад, докази, які зібрав слідчий чи дізнавач, перевіряє прокурор під час погодження клопотань або затвердження обвинувального акта. Під час судового розгляду докази, зібрані сторонами кримінального провадження, перевіряє (досліджує) суд.Оцінка доказів - це логічна розумова діяльність слідчого, дізна- вача, прокурора, слідчого судді та суду, яка полягає в тому, що вони за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, розглядають кожен доказ окремо з погляду належності, допустимості й достовірності та всю сукупність зібраних доказів - з погляду достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України). Така діяльність відбувається безперервно, протягом усього процесу доказування і є підставою для формування висновків про доведеність чи недоведеність обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні.
Змістоутворюючим елементом процесу доказування є визначення кола учасників кримінального провадження, залучених до нього.
Суб'єктами доказування є державні органи та посадові особи, на яких законом покладено обов’язок щодо збирання, перевірки та оцінки доказів у кримінальному провадженні, а також інші особи, які мають право брати участь у такій діяльності.
4.3.