Процесуальний порядок зберігання речових доказів і документів. Порядок вирішення питання про долю речових доказів

Згідно із ст. 100 КПК України речовий доказ, наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути як­найшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на під­ставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального про­вадження, якій його надали. Сторона кримінального провадження, якій надано речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному проваджен­ні. Речові докази, отримані або вилучені слідчим чи прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійс­нюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Документ повинен зберігатися протягом усього часу криміна­льного провадження. За клопотанням володільця документа слід­чий, прокурор або суд можуть видати копії цього документа, за не­обхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінально­го провадження його завірені копії.

У разі втрати чи знищення стороною кримінального прова­дження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути во­лодільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй доку­мента вона зобов'язана відшкодувати володільцю витрати, пов'язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

Речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених ч. 6 ст. 100 КПК України, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вима­гають спеціальних умов зберігання, які можуть перебувати в іншо­му місці зберігання.

Речові докази, що не містять слідів кримінального правопору­шення, у вигляді предметів або великих партій товарів, зберігати які через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труд­нощів, або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких є зіставимими з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або переда­ються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шко­ди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсут­ності - за рішенням слідчого судді чи суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутно­сті - за рішенням слідчого судді чи суду, якщо такі товари або проду­кція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді чи суду, якщо вони належать до вилуче­них з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання є небезпечним для життя чи здоров'я людей або довкілля.

У вказаних випадках речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достат­ній для його експертного дослідження або інших цілей криміналь­ного провадження.

Речові докази вартістю понад 200 розмірів мінімальної заробіт­ної плати, якщо це можливо без шкоди для кримінального прова­дження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її від­сутності - за рішенням слідчого судді або суду Національному аге­нтству України з питань виявлення, розшуку та управління актива­ми, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухва­лення судового рішення, яким закінчується кримінальне прова­дження. Такі докази й документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної чинності. У разі закриття кримінального прова­дження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіс­кацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно зі ст. 71-174 КПК України. При цьому:

1) гроші, цінності та інше майно, підшукані, виготовлені, при­стосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримі­нального правопорушення та/або які зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання; у такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (за­конному володільцю);

2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використо­вувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального право­порушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кри­мінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються;

3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу переда­ється відповідним установам або знищується;

4) майно, яке не має жодної цінності й не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або зацікавленим особам на їх прохання;

5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом криміна­льного правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

6) гроші, цінності та інше майно, одержані фізичною або юри­дичною особою внаслідок вчинення кримінального правопору­шення та/або які є доходами від нього, а також майно, на яке їх бу­ло повністю або частково перетворено, конфіскуються;

6¹) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом або його пов'язаної з ним особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно;

7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріа­лах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Суперечка про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної чинності.

Під час дослідження питання щодо зберігання речових доказів слід також керуватися Порядком зберігання речових доказів сторо­ною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, зни­щення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересилан­ням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінально­го провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104^[50]. Цей Порядок визначає всі перелічені в назві правила.

Речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом із матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані й опечатані. Спосіб упаковування повинен забез­печувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення її цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення.

На речові докази, які не можуть бути належним чином упако­вані через громіздкість чи з інших причин, прикріплюється бирка у спосіб, що унеможливлює її зняття, зміну або пошкодження.

На упаковці (бирці) проставляються підписи осіб, які брали участь у процесуальній дії, та зазначається інформація про вміст упаковки, найменування проведеної процесуальної дії, дата її про­ведення та номер кримінального провадження.

Речові докази, крім тих, що були повернуті власнику або пере­дані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені або те­хнологічно перероблені, зберігаються до передання їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або в інших місцях зберігання. Якщо через громіздкість чи з інших причин ці речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або в інших місцях збе­рігання, до набрання законної чинності судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.

Умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється збері­гати речові докази в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідно вжити невідкладні заходи для приведення таких речових доказів у стан, що дає змогу забезпе­чити їх подальше зберігання.

У разі закриття слідчим або прокурором кримінального прова­дження питання про речові докази вирішується у відповідній по­станові слідчого чи прокурора.

Вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом із матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, який здійснює таке провадження.

Документи, які є речовими доказами, повинні зберігатися вкла­деними між чистими аркушами паперу в конвертах. На таких до­кументах забороняється робити будь-які помітки, написи й переги­нати їх. У разі наявності великої кількості документів вони склада­ються в окремий пакет. На конверті (пакеті) зазначається перелік документів, вкладених у нього.

Речові докази, в тому числі документи, які за своїми властивос­тями (габаритами, кількістю, вагою, об'ємом) не можуть зберігатися разом з матеріалами кримінального провадження, зберігаються у спеціальних приміщеннях органу, у складі якого функціонує слід­чий підрозділ, обладнаних сейфами (металевими шафами), стела­жами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією (далі - обладнані приміщення), крім матеріальних носіїв секретної інформації, які передаються в установ­леному законом порядку на зберігання до режимно-секретного під­розділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ. У разі відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру (далі - спеціальний сейф).

Відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом із матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження.

Відповідальною за зберігання речових доказів в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі є посадова особа органу, у скла­ді якого функціонує слідчий підрозділ, що призначається наказом керівника такого органу або слідчого підрозділу відповідно до його повноважень (далі - відповідальна особа).

Для обліку речових доказів у кожному органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, відповідальною особою ведеться кни­га обліку речових доказів (далі - книга обліку), яка нумерується, прошнуровується, засвідчується підписом керівника слідчого підроз­ділу та скріплюється печаткою органу, у складі якого функціонує слі­дчий підрозділ. Книга обліку зберігається у відповідальної особи.

Узяття на облік речових доказів здійснюється не пізніше насту­пного дня після їх вилучення (отримання) шляхом внесення відпо­відного запису до книги обліку. У разі, коли облік речових доказів у книзі обліку не може бути проведений своєчасно з об'єктивних причин (значна віддаленість місця вилучення - отримання речових доказів від місцезнаходження органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, тощо), такий облік повинен здійснюватися в день їх фактичної доставки. Якщо день, в який має проводитись облік речових доказів, припадає на святковий або інший неробочий день, їх облік здійснюється у перший після нього робочий день.

Запис про вилучені (отримані) речові докази робиться у книзі обліку відповідальною особою на підставі протоколу, в якому зафік­совано факт їх вилучення (отримання), поданого слідчим, який здійснює кримінальне провадження.

Записи робляться у книзі обліку в хронологічному порядку, ін­формація про кожний речовий доказ зазначається окремо. У разі, коли робляться записи про кілька однорідних речових доказів, за­значаються їх найменування, кількість, вага й об'єм (залежно від ви­ду вилучених речей або документів).

Якщо речові докази залишаються в матеріалах кримінального провадження та не здаються на зберігання до обладнаного примі­щення чи спеціального сейфа або передаються на зберігання до ін­шого місця зберігання, в книзі обліку робиться відповідна відмітка із зазначенням прізвища слідчого, який здійснює кримінальне прова­дження.

Після передання речових доказів до іншого місця зберігання слі­дчий у вищевказані строки зобов'язаний надати відповідальній особі копії документів, які підтверджують факт передання речових доказів.

Передання на зберігання речових доказів, які за своїми властиво­стями повинні зберігатися в обладнаному приміщенні чи спеціаль­ному сейфі, здійснюється відразу після їх взяття на облік у книзі обліку.

Відповідальна особа під час прийняття для зберігання речових доказів перевіряє відповідність даних, зазначених у протоколі, в якому зафіксовано факт їх вилучення (отримання), фактичному стану речових доказів.

На кожній упаковці (бирці) зазначаються номер книги обліку та порядковий номер запису.

Відповідальна особа заповнює квитанцію про отримання речо­вих доказів для зберігання в обладнаному приміщенні чи спеціаль­ному сейфі (далі - квитанція), яка долучається до матеріалів кримі­нального провадження.

У разі виникнення необхідності у проведенні процесуальних дій з вилученими (отриманими) речовими доказами слідчий, який здійснює кримінальне провадження, отримує з обладнаного при­міщення чи спеціального сейфа необхідну упаковку з речовими до­казами чи безпосередньо речові докази з прикріпленою биркою. У книзі обліку робиться відмітка про видачу речових доказів та про цілісність упаковки чи бирки, що засвідчується підписом слідчого.

Після закінчення процесуальних дій речові докази в належній упаковці або з прикріпленою биркою у вищевказані строки здаються на зберігання до обладнаного приміщення чи спеціального сейфа.

Під час передання матеріалів кримінального провадження від одного слідчого іншому у присутності відповідальної особи ними проводиться перевірка цілісності упаковки чи бирки, прикріпленої до речових доказів, переданих на зберігання до обладнаного при­міщення чи спеціального сейфу, й відповідність упаковки чи бирки встановленим вимогам. За відсутності слідчого, від якого переда­ються матеріали кримінального провадження, перевірка прово­диться за участю керівника слідчого підрозділу. Її результати засвід­чуються підписами осіб, що проводили перевірку, у книзі обліку.

У разі наявності порушення цілісності упаковки чи бирки або встановлення їх невідповідності встановленим вимогам слідчий, якому передаються матеріали кримінального провадження, у при­сутності прокурора, керівника слідчого підрозділу, відповідальної особи та слідчого, від якого передаються матеріали кримінального провадження, здійснює огляд речових доказів та упаковує їх з до­триманням установлених вимог. Про проведення огляду складаєть­ся протокол.

Якщо в результаті огляду речових доказів встановлено їх невід­повідність відомостям про них, що містяться у відповідній квитанції, складається також акт у двох примірниках, який засвідчується під­писами осіб, які брали участь у проведенні огляду.

До матеріалів кримінального провадження долучаються прото­кол огляду та один примірник акта у разі його складення. Другий примірник акта передається відповідальній особі.

Доступ до обладнаного приміщення чи спеціального сейфа до­зволяється тільки у присутності відповідальної особи, а в разі її трива­лої відсутності - особи, яка її заміщує. У разі відсутності відповідаль­ної особи та особи, яка її заміщує, доступ до обладнаного приміщен­ня чи спеціального сейфа може бути здійснений тільки з дозволу та у присутності прокурора, а також керівника слідчого підрозділу й осо­би, в якої на відповідальному зберіганні перебуває дублікат ключів від обладнаного приміщення чи спеціального сейфа. У таких випадках складається акт, в якому відображаються підстави доступу до обладна­ного приміщення чи спеціального сейфа, речові докази, які вилучено чи поміщено до нього. Акт передається керівником слідчого підрозділу відповідальній особі для внесення відповідних записів у книгу обліку.

Перевірка стану й умов зберігання речових доказів і правильно­сті ведення документів щодо їх приймання та обліку проводиться щокварталу керівником слідчого підрозділу.

Зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і пре­курсорів, вилучених із незаконного обігу, які є речовими доказами, здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 422^[51].

Зберігання речових доказів у вигляді спирту етилового, алкого­льних напоїв та тютюнових виробів здійснюється у місцях зберіган­ня, відомості про місцезнаходження яких внесено до Єдиного дер­жавного реєстру місць зберігання та з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що пе­реходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340^[52].

Зберігання речових доказів у вигляді обладнання для промис­лового виробництва сигарет та цигарок здійснюється органами, що здійснили їх вилучення, або суб'єктами господарювання (за їх зго­дою), відомості про яких внесено до Єдиного державного реєстру обладнання для промислового виробництва сигарет та цигарок від­повідно до закону України «Про державне регулювання виробниц­тва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Зберігання вилученої (отриманої) під час кримінального прова­дження вогнепальної й холодної зброї та боєприпасів здійснюється в уповноважених підрозділах Національної поліції, СБУ, Головних управлінь та управлінь СБУ після їх перевірки й дослідження держа­вною спеціалізованою установою, що здійснює судово-експертну дія­льність. У разі необхідності поміщення зразків боєприпасів, вогне­пальної або холодної зброї до натурно-довідкових колекцій такі зраз­ки за узгодженням з прокурором, який здійснює нагляд за додержан­ням законів під час проведення досудового розслідування у відповід­ному кримінальному провадженні, можуть зберігатися у державній спеціалізованій установі, що здійснює судово-експертну діяльність.

У разі вилучення (отримання) зброї, бойових припасів або вій­ськового спорядження, що закріплені за військовими частинами, органами та підрозділами Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, інших державних органів, військовослужбовці та співробітники яких мають право на носіння табельної зброї та боєприпасів до неї, такі зброя, бойові припаси чи військове спорядження підлягають здачі на зберігання за належністю, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках тери­торіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Речові докази у вигляді готівки у національній валюті України або іноземній валюті передаються для зберігання уповноваженому банку, що обслуговує орган, у складі якого функціонує слідчий під­розділ (далі - уповноважений банк). У разі, коли готівка у національній валюті України чи іноземній валюті не містить слідів кримінального правопорушення, валютні кошти зараховуються на спеціально ви­значені для цієї мети депозитні рахунки (далі - депозитний раху­нок) уповноваженого банку.

Речові докази у вигляді цінних паперів у документарній формі передаються для зберігання уповноваженому банку.

Речові докази у вигляді дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення або на- півдорогоцінного каміння або у вигляді речей, що їх містять, крім тих, що мають ознаки, які свідчать про їх історичну, музейну, нау­кову, художню чи іншу культурну цінність, передаються для збері­гання Державному сховищу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння або уповноваженому банку.

Речові докази у вигляді предметів релігійного культу, крім тих, що мають ознаки, які свідчать про їх історичну, музейну, наукову, художню або іншу культурну цінність, можуть бути передані на зберігання релігійним організаціям.

Речові докази у вигляді речей і документів, які мають культурну цінність, передаються для зберігання Мінкультури або Укрдержар- хіву відповідно до їх компетенції.

Зберігання речових доказів у вигляді об'єктів біологічного по­ходження, які потребують спеціальних умов зберігання, забезпечу­ється державною спеціалізованою установою, що здійснює судово- експертну діяльність, за узгодженням з її керівництвом.

Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з вищевказаними вимогами до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею чи судом ухвали про накладення арешту на майно.

Поводження з речовими доказами, зберігання яких ускладнено є таким.

Речові докази, що не містять слідів кримінального правопору­шення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у КПК України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в облад­наних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у п. 17-26 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачен­ня, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення ви­трат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тим­часово вилученого майна під час кримінального провадження, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повер­нуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді або суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Реалізація предметів здійснюється з дотриманням вимог Поряд­ку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджено­го постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340.

Про передання торговельному підприємству предметів для ре­алізації складається акт у трьох примірниках. Перший його примі­рник зберігається в матеріалах кримінального провадження, другий передається торговельному підприємству, третій - фінансовому підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, для подальшого здійснення контролю за надходженням на депозитний рахунок уповноваженого банку сум від реалізації таких предметів.

Речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню або мають непридатний стан, знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді чи суду.

Речові докази у вигляді предметів чи товарів, що належать до вилучених з обігу, а також якщо їх тривале зберігання є небезпеч­ним для життя чи здоров'я людей або довкілля, на підставі відповід­ного рішення слідчого судді або суду передаються для їх технологі­чної переробки або знищуються.

Технологічна переробка або знищення таких предметів і това­рів здійснюється з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним. Загальних вимог до здійснення пе­реробки, утилізації, знищення або подальшого використання вилу­ченої з обігу неякісної та небезпечної продукції, затверджених по­становою Кабінету Міністрів України від 24.01.2001 № 50^[53].

Про передання предметів для технологічної переробки або зни­щення складається акт у двох примірниках, один з яких зберігається в матеріалах кримінального провадження, а інший передається від­повідному підприємству.

Про передання речових доказів для реалізації, технологічної переробки або знищення в книзі обліку робиться відповідна відмітка.

Фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересилан­ням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого фун­кціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових до­казів або їх передання на зберігання. Граничний розмір таких ви­трат не може перевищувати суми, обчисленої на підставі первинних документів, які підтверджують витрати.

5.