§ 1. Поняття і система речових прав
У цивільному праві одним з найважливіших завдань є розподіл майнових благ, насамперед речей, якими володіє те чи інше суспільство, між окремими особами. Речі є або можуть бути предметом юридичного панування особи.
Сукупність правових норм, які надають суб\'єкту права в особистих інтересах постійно і безпосередньо, повністю або частково юридично панувати над будь-якою річчю, називається речовим правом. Оскільки речове право має об\'єктом річ, матеріальний предмет, а на річ може посягнути кожний, воно і захищається позовом проти будь-якого порушника права. Тому речове право користується абсолютним захистом — actio in rem (тобто проти будь-якого порушника).
Римські юристи класичного періоду виявили групи правових норм, які регулюють такі речово-правові відносини.
1. Норми права, які регулюють майнові відносини протягом життя людини:
а) норми права, які надають конкретним особам право вико ристовувати в своїх інтересах деякі речі (право власності, право на чужі речі);
б) норми права, які надають окремим особам право вимагати від інших осіб вчинення конкретних дій (зобов\'язальне право).
2. Норми права, які регулюють майнові відносини, пов\'язані зі смертю суб\'єкта (спадкове право). Отже, речове право за змістом і обсягом поділяється на:
а) право власності;
б) право на чужі речі:
— право обмеженого користування чужою річчю (сервітути);
— право розпорядження чужою річчю (заставне право).
3. Спадкове право.