§2. Поняття і класифікація речей

Природна система речових прав розкривається через поняття res (річ).

Річ — це частина природи, все одно, живої чи неживої, ізольова­ної просторово або фізично, або невіддільна від інших частин при­роди і яка є предметом юридичного паю вання особи.

Римський юрист Гай проводив класифікацію речей таким чином: "... головний поділ речей зводиться до двох категорій, а саме: одні речі є речами божого права, другі — людського права".

Речі, які відносились до речей божого права, поділялися на святі і релігійні. Визнання того, що річ належить божеству, позбавляло

її здатності бути об\'єктом особистої власності і такі речі вилучалися з обігу.

Речі святі: речі, присвячені богам (res sacrae), храми і алтарі тощо, а також речі, що перебувають під заступництвом богів — міські стіни міста Риму.

Речі релігійні (res religiosae) — кладовища, могили тощо.

Гай: "Речі, що відносяться до людського права, поділяються на публічні й приватні".

Публічні речі — це речі, суб\'єктом права на які є римський народ. Вони поділялися на кілька категорій залежно від їх функцій:

1) речі загального (громадського) користування, які використо вуються членами суспільства для своєї користі і для розвитку сус пільного життя громадян (річки, моря, порти, дороги, громадські стадіони, бібліотеки тощо);

2) речі, які слу гу ють специфічним цілям держави і які вилу чені з безпосереднього користування громадян (казна, військове спо рядження, тюрми, фортеці та ін.);

3) речі, які є предметом комерційної діяльності держави (дер жавний земельний фонд, державні раби тощо).

Гай: "Приватні речі — це ті. що належать окремим людям". При­ватні речі — це ті. якими члени суспільства володіють як приватні особи.

Найважливішим і суто римським розмежуванням речей на окремі види є їх поділ на манципні та неманципні (res mancipi ei res mancipi).

До манципних речей римляни відносили землю, рабів, робочу худобу і земельні сервітути — найважливіші і найцінніші речі в господарстві.

Неманципні речі — усі інші речі.

Різниця між цими групами речей полягала у способі відчу ження.

Неманципні речі відчужувалися шляхом простої передачі — tra­ditio, в той час як для відчуження манципних речей вимагалося виконання певних ритуальних дій в урочистій обстановці в присут­ності свідків.

Поділ речей на манципні та неманципні зберігався до початку імперії.

Рухомі і нерухомі (res mobiles, res immobiles). Рухомі речі — це речі, які могли змінити своє положення в просторі без зменшення своєї цінності і пошкоджень (тварини, раби, домашній скарб тощо).

Нерухомі речі — це речі, які при переміщенні в просторі втра­чають свою цінність (земля, будинки, ліс).

Споживні і неспоживні. Споживні речі — це ті речі, які в процесі їх використання втрачають свої споживні якості повністю або час­тково (проду кти харчування, корм для тварин, будівельні матері­али тощо).

Неспоживні речі — це речі, які при використанні їх не за призна­ченням втрачають свою початкову суть (землі, будівлі, одяг).

Тілесні і безтілесні Тілесні речі — це ті речі, які ми бачимо й відчуваємо, речі, що мають матеріальну субстанцію (земля, худоба, будинок тощо).

Безтілесні — це речі, які існують у нашій уяві, абстрактні речі. Це навіть не речі, а швидше права (право спадкування, сервітути, право вимоги тощо).

Подільні і неподільні речь Подільні речі — це ті речі, які не змінюють свого господарського призначення в результаті їх поділу (земельні ділянки тощо). Гай: "Кожна окрема їх частина являє собою попередню тільки в зменшеному обсязі".

Неподільні речі — з правової точки зору це ті речі, які в результаті їх поділу втрачають своє призначення, цілісність (раб, тварина тощо).

Головні і приладдя. Головна річ визначається як частина речі, яка містить у собі ознаки цілої речі.

Приладдя — це ті складові головної речі, які здійснюють госпо­дарське призначення, бо знаходяться в залежності від головної речі (наприклад музикальний інструмент та футляр до нього).

Індивідуальні і родові Індивідуальні речі — це ті речі, які цінні своєю індивідуальністю, речі унікальні, єдині у своєму роді (скуль­птури, картини тощо).

Родові речі — це речі, цінність яких визначається за їх родом і кількістю, яких в природі існує багато.

Безхазяйні речі (нічийні) і речі, які знаходяться в правовому володінні. Безхазяйні речі — це ті речі, які на цей час нікому не належать і належати не можуть (звір в лісі, риба в морі, птахи у небі).

Речі в правовому володінні — це речі, які мають конкретного гос­подаря.

Речі, які знаходяться в обігу, виключені з обігу чи обмежені в користуванні Речі, які знаходяться в обігу — це ті речі, які можуть належати кожному.

Речі, які виключені з обігу — це ті, які не молить бути предметом цивільно-правових угод (речі, які є державною власністю).

Речі, які обмежені у цивільному обігу — це ліки, зброя.

Виокремлюють також заборонені речі — ті, які державою заборо­нені у цивільному обігу (книги про магію, отрути).

Прості, змістовні, збиральні речі Прості речі — речі, елементи яких не мають самостійної суті, речі, створені з єдиного матеріалу (раб, тварина, дорогоцінне каміння).

Змістовні речі — функціонально-конкретні одиниці, які об\'єд­нують у собі самостійні частини (будівля).

Збиральні — речі, що складаються з предметів, які утримують свою індивідуальність, але сприймаються як складові одного цілого (театр, комерційне підприємство, хор).

Плоди, продукція, доходи. Плоди — продукти органічного розвитку, як живі (тварина), так і неживі речі (врожай).

Продукція — все те, що отримано в результаті виборного вико­ристання речі (продукти, приладдя тварин).

Доходи — плоди, які ми отримуємо з речі в результаті юридичних угод (цивільні плоди). Дохід — це грошове надходження від речі.