Об’єкти криміналістичних обліків. Поняття та класифікація

У більшості підручників, посібників, інших наукових праць із криміналістики, у яких розглядаються питання криміналістичних обліків, міститься перелік указаних об’єктів. Проте лише в останніх роботах С.А.

Одним із перших криміналістів, який розглядав питання кримінальної реєстрації, був І.М. Якимов. Треба відмітити, що в прямому значенні він навіть не використовує як термін слово "об’єкт", але з тексту по- ^[474] сібника випливає, що основним об’єктом реєстрації він уважає злочинця, відомості про якого можуть бути вміщені в максимальну кількість обліків, на відповідній кількості облікових одиниць. "Реєстрація злочинців як облік злочинного елементу країни з метою пошуку якнайкращих способів боротьби зі злочинністю і знешкодження самих злочинців має першорядне значення. Як усякий облік, реєстрація повинна бути поставлена за можливості широко й усебічно, охоплювати максимальну кількість облікових одиниць і користуватися порівняно простими й водночас точними способами обліку"¹. Додамо, що облікові одиниці є носіями інформації про окремі властивості об’єкта, навички або діяльність, складовими окремих обліків.

М.В. Терзієв уважає кримінальну реєстрацію систематизованим документальним обліком окремої категорії осіб та об’єктів, які мають криміналістичне значення, з метою їх наступної ідентифікації, а також отримання довідок про них. Він стверджує: "Кримінальній реєстрації підлягають: 1) злочинці деяких категорій; 2) невпізнані трупи; 3) особи, що зникли безвісти; 4) деякі види викрадених цінних речей і тварини"^{[475] [476]}. Згодом він розширює коло об’єктів, доповнюючи їх слідами й іншими речовими доказами з місця події та способами скоєння злочинів¹.

Таким чином, з часом коло об’єктів, що підлягають обліку, розширюється. Якщо І.М. Якимов під основним об’єктом розумів лише злочинців, то М.В. Терзієв розширює їх коло, додаючи невпізнані трупи, зниклих безвісти та викрадені цінні речі, а згодом сліди й речові докази з місця події. Б.І. Шевченко, на відміну від М.В. Терзієва, говорить про сліди та речові докази не "з місця події", а ті, що пов’язані з подією злочину. Зазначимо, що навіть від такої, на перший погляд, невеликої термінологічної різниці залежить і кількість об’єктів обліку, і та інформація про них, що вноситься до облікових документів. Що ж стосується термінології, то хочемо висловити свою позицію й стосовно терміна "кримінальна реєстрація". На нашу думку, того часу його використання було невипадковим. І хоча теоретичних праць на його обґрунтування ми не знайшли, воно випливає саме з безпосереднього зв’язку об’єктів, які складали й сьогодні складають основу криміналістичних обліків з кримінальною подією - злочином. Як влучно про них сказав Б.І. Шевченко: "...що пов’язані з подією злочину”. О.П. Дубягіна, Ю.П. Дубягін і С.Г. Логінов, аналізуючи облікові одиниці інформа- | ційних систем, які функціонували в поліцейських підрозділах у минулому, підкреслюють: "Російська система реєстрації осіб, що переступили закон, яка взяла за основу французьку, у минулий історичний час завдяки ^[477] творчому осмисленню запозиченого стала досконалішою за змістом і призначенням реквізитів, що входили до карток, та за діапазоном фігурантів і включала не тільки осіб, які скоїли злочини, а й тих, котрі схильні до їх скоєння”¹.

Водночас аналіз об’єктів, які вказані вчені відносили до кримінальної реєстрації, уже дає підстави сумніватися в повноцінності терміна. Його ж зміну було ініційовано саме розвитком теоретичної бази вчення, коли на перше місце вчені почали висувати не походження об’єктів та інформації про них, а цільове призначення обліків. Наприклад, чи можна впевнено стверджувати, що зникнення особи безвісти або поява невпізнаного трупу - завжди результат злочинної діяльності. Зрозуміло, що на сто відсотків стверджувати про їх зв’язок зі злочинами не можна. Але й залишати поза увагою діяльності з розслідування ці об’єкти також неможливо - відносно високий відсоток їх появи є результатом злочинів. Крім того, масиви обліків інформаційно-довідкового призначення вміщують інформацію, що ніяк злочинів не стосується, а лише допомагає вирішувати різноманітні завдання в процесі їх розкриття. Як ми вже говорили, саме розширення кола об’єктів обліку й інформації про них, що може стати в пригоді під час розкриття злочинів, свого часу ініціювало зміну терміна "кримінальна реєстрація” на "криміналістична реєстрація”. ^[478]

І це впевнено підтверджується подальшим розвитком розгляданого вчення. Наприклад, Є.П. Іщенко говорить: "До об’єктів, що підлягають обліку, належать: 1) люди (особу яких установлено - ті, яких оголошено в розшук, заарештовані, затримані, ті, що становлять оперативний інтерес, що займаються жебрацтвом, зниклі безвісти; особа яких невідома - злочинці, що зникли з місця скоєння злочину, хворі та діти, особу яких не встановлено); 2) трупи (загиблі та померлі, особу яких не встановлено); 3) предмети (загублена вогнепальна зброя, викрадене майно, автотранспорт та ін., а також ті, належність яких не встановлено, - знайдена вогнепальна зброя, знаряддя зламу тощо); 4) сліди (наприклад сліди рук із місць нерозкритих злочинів); 5) документи (зокрема фальшиві грошові знаки та цінні папери, підроблені рецепти); 6) тварини (викрадені та знайдені, хазяїв яких не встановлено); 7) не- розкриті злочини"¹.

в) тварин; г) окремі предмети, речові докази (у тому числі зброю та боєприпаси, що використовувалися при скоєнні злочинів, які не розкриті); д) різні види слідів та їхні копії¹. З такою позицією авторів можна погодитися, тим більше, що вона є сталою і підтримується великою кількістю як вітчизняних, так і закордонних учених ^{[482] [483]}.

Спробуємо розібратися з однією частиною таких об’єктів, а саме зі злочинцями, особа яких невідома, що зникли з місця скоєння злочину (перша група об’єктів - люди). Безперечно, людина є головним і, відверто кажучи, одним із найскладніших об’єктів обліку. Причому вона є таким об’єктом у більшості інформаційних систем, зокрема криміналістичних. Коли йдеться про облік людини, як і будь-якого іншого об’єкта, завжди необхідно виділяти ту сукупність ознак, властивостей або відомостей, які саме й будуть відображені в облікових документах конкретної інформаційної системи. Справедливо вказують О.В. Одерій, М.Г. Щербаков- ський і М.Г. Чернець: "Залежно від особливостей

об’єктів відображаються (в облікових документах. - В.Б.) різні ознаки, за якими вони реєструються. Наприклад, для людей реєстраційними ознаками є біографічні дані, папілярні візерунки, ознаки зовнішності та ін."^[484]. Виходячи з того, що настановні дані на вказану людину відсутні (невідомий злочинець), її необхідно взяти на облік за іншими ознаками, а саме тими, які вдалося виявити під час розслідування.

Від цієї трохи відрізняється позиція О.Н. Колісни- ченка та Г.А. Матусовського: "Криміналістичним обліком охоплюють визначене коло осіб і об’єктів: особи, затримані як підозрювані, заарештовані чи засуджені за вчинення злочинів (прізвищний і дактилоскопічний облік, облік за зовнішніми ознаками); особи, які пропали безвісти; злочини за способом їх здійснення; невпізнані трупи; викрадена, вилучена, здана і знайдена нарізна вогнепальна зброя; сліди пальців невідомих злочинців, виявлені на місці події; вогнепальна зброя, застосовувана для здійснення злочинів, що лишилися нерозкритими (кулегільзотека.) (курсив наш. - В.Б.);

викрадені і вилучені речі”¹. Як видно з наведеного, відмінність полягає саме в тому, що сліди пальців автори вважають самостійними об’єктами обліку, а коли йдеться про сліди зброї, то об’єктом є зброя, а не її сліди. П.П. Іщенко зазначає: "Об’єктами криміналістичного обліку є особи, трупи людей, тварини, сліди, речі та факти (події)"^{[485] [486]}.

В.П. Абросімов, І.В. Макаров і В.М. Шванков висловили думку про те, що об’єктами обліку доцільно вважати не сліди, а ті об’єкти, що їх утворили^[488]. Саме з таких позицій їх розглядає і О.Ю. Пересункін, який говорить: "Об’єктами кримінальної реєстрації є окремі категорії людей (злочинці, особи, що зниклі безвісти), тварин (покрадені) і деякі види речових доказів (покрадена вогнепальна зброя і т.п.)"^[489]. Як бачимо, серед об’єктів обліку О.Ю. Пересункін сліди будь-яких об’єктів, у тому числі людини, не вказує. Але він говорить, що для розшуку й ототожнення особи найчастіше використовують ознаки її зовнішності, папілярні візерунки та прийоми злочинних дій. Ознаки зовнішності можуть бути зафіксовані на фотознімках та у вигляді словесного портрету; папілярні візерунки - у відбитках на дактилоскопічних картах, у слідах рук, що вилучають на місцях подій; прийоми злочинних дій (спосіб скоєння злочину) - в описах¹ Таким чином, об’єктом обліку О.Ю. Пересункін уважає людину, а не її відображення. Є.П. Іщенко та Є.І. Дєвіков у роботі "Кримінальна реєстрація” визначення об’єктів реєстрації не дають і навіть окремо їх не перелічують. Однак зі змісту роботи видно, що вони сліди також не відносять до об’єктів обліку, а вважають їх лише носіями ознак об’єкта реєстрації, тобто злочинця. "Криміналістична реєстрація злочинців проводиться з обов’язковим використанням демографічних характеристик: прізвища, імені, по батькові, дати та місця народження й ін. Папілярні візерунки відображаються у відбитках нігтьових фаланг пальців на дактилоскопічних картах і в слідах рук, виявлених при огляді місць події". "Ознаки об’єкта реєстрації можуть відобразитись і на інших предметах, які теж використовуються як облікові матеріали. Прикладом можуть служити особливості вогнепальної зброї, що відобразилися на стріляних кулях і гільзах, застосованої для скоєння злочину"^{[490] [491]}. Аналогічну думку стосовно об’єктів обліку висловлює і В.І. Терещенко: "До об’єктів криміналістичного обліку відносяться люди, події та предмети”¹. Дещо схожу точку зору щодо об’єктів реєстрації висловлюють і вітчизняні криміналісти І.В. Гора та В.А. Колесник ^{[492] [493]}. До речі, і І.М. Якимов не виділяє сліди як об’єкти обліку, хоча рекомендує для розшуку злочинців використовувати сліди рук, знайдені при оглядах місць подій^[494]. Це дає підстави говорити, що об’єктом обліку вони вважали людину, а не будь-яке її відображення. Іншими словами, будь-яке відображення, у тому числі й матеріально фіксовані сліди, у разі їх виявлення та вилучення виступають як носії інформації про той об’єкт, завдяки якому вони утворилися. На нашу думку, такий підхід до визначення об’єктів криміналістичних обліків є найбільш вдалим.

Г.Г. Коновалов про об’єкти криміналістичної реєстрації говорить: "Уявляється, що поняття об’єкта криміналістичної реєстрації достатньо складне й багатокомпонентне. Воно об’єднує в собі дві категорії об’єктів: 1) носії реєстраційної інформації; 2) джерела такої інформації"^[495].

Останніми роками деякі вчені робили спроби визначити об’єкти обліку з нових позицій. Так, Р.А. Усманов і О.О. Бєляков говорять: "Оскільки обліки являють собою інформаційні системи, остільки і їх об’єктом виступає інформація. Винятком є експертно-криміналістичні обліки, у яких об’єктом є ті чи інші ти”¹. Тобто об’єктами криміналістичних обліків є інформація, а також різні предмети. Автори наводять і визначення об’єкта криміналістичного обліку: "Об’єктом криміналістичного обліку є інформація про злочинну подію, про осіб і предмети, що перебувають у причинному зв’язку з цією подією, яка збирається правоохоронними органами в спеціалізованих банках даних для повторного використання в процесі здійснення діяльності, спрямованої на розслідування та попередження злочинів"^{[496] [497]}. На нашу думку, це досить громіздке й складне визначення, навряд чи можна вважати наведену дефініцію досконалою. З неї випливає, що правоохоронні органи збирають інформацію про злочини, осіб і предмети лише в спеціалізованих банках даних. Загальновідомо, що така інформація збирається в процесі розслідування злочинів, при проведенні слідчих дій, експертних досліджень та оперативно-роз- шукових заходів. Її носіями та джерелами є люди й різноманітні об’єкти матеріального світу. Можна також допустити, що під словом "збирається" автори розуміють "зосереджується, концентрується".

Надалі автори залишають поза увагою своє визначення і говорять, що до об’єктів криміналістичного обліку слід відносити людей, їх трупи та сліди, зброю та її сліди, речі та ін. Потім детально перелічують об’єкти та пропонують усі об’єкти криміналістичного обліку об’єднати в чотири групи: події, люди, предмети й сліди^[498].

Це свідчить про те, що вони стають на позиції тих авторів, які сліди вважають об’єктами обліку. Характеризуючи об’єкти, вони також говорять: "Основним і єдиним критерієм виокремлення об’єктів обліку є їх зв’язок з подією злочину"¹. Зауважимо, що головним цільовим призначенням криміналістичних обліків є створення умов для розкриття злочинів, а відповідно, і коло їх об’єктів не слід звужувати лише кримінальним походженням.

С.А. Ялишев об’єктом реєстрації пропонує вважати криміналістично значущу інформацію: "Головний об’єкт реєстрації, у нашому розумінні, - криміналістично значуща інформація, виражена в певній сукупності ідентифікаційних ознак об’єктів, які реєструються, необхідна для правильного розкриття, розслідування та попередження злочинів, а не той чи інший матеріальний або ідеальний її носій"^{[499] [500]}. Також він говорить: "Необхідно розрізняти дві категорії об’єктів реєстрації:

1) джерела криміналістично значущої інформації

2) носії криміналістично значущої інформації.

Джерелами інформації необхідно називати слідо-

утворюючі об’єкти (тобто ті, які залишили сліди-відобра- ження, ті, що цікавлять нас з погляду інтересів розслідування), а носіями - ті, які отримали, зберігають і передають нам цю інформацію про джерело, тобто слідо- сприймаючі об’єкти"^[501]. Такий підхід до визначення об’єктів начебто принципово не відрізняється від підходу авторів, які вважають об’єктами обліку різні матеріальні об’єкти й сліди. Але спробуємо подивитися на це питання інакше. По-перше, якщо об’єкти криміналістичних обліків ототожнювати з тими, що утворили сліди, то коло криміналістичних обліків звужується до меж однієї категорії - лише тих, що створюють умови для ідентифікації об’єктів за їх слідами. Крім того, зазвичай в обліках містяться не безпосередньо об’єкти обліку, а інформація про них, відображена на певних носіях. Таку сукупність інформації стосовно одного об’єкта обліку, відображену у відповідній формі на визначеному носії ми пропонуємо називати основною обліковою одиницею¹. Відображається ж вона способом і у формі, які визначені в конкретному обліку. При їх визначенні обов’язково враховуються особливості завдань, з метою вирішення яких створюються та функціонують конкретні обліки. Але сукупність будь-якої інформації про будь-які об’єкти не підміняє самі об’єкти. Вона лише служить інструментом їх опосередкованого пізнання, створює умови для вивчення окремих властивостей, а в деяких обліках є достатньою для ідентифікації в межах визначеного ідентифікаційного поля. По-друге, ще важче погодитися з посилкою, що слідосприймаючі об’єкти, які отримали, зберігають і передають інформацію про джерело, є об’єктами обліку. Як і в першому випадку, нагадаємо, що в обліках носіями інформації є облікові документи, а не слідо- сприймаючі об’єкти. Хоча як виняток до них можна віднести об’єкти деяких колекцій, що несуть на собі сліди інших і є обліковими одиницями за колекційної форми обліку (наприклад, кулі та гільзи в кулегільзоте- ці). Як відомо, інформація є результатом пізнання. ^[502]

Причому пізнання проводить суб’єкт, а в нашому випадку - спеціальний суб’єкт. Об’єкт, що сприйняв слід, несе на собі не інформацію, а зміни, які є відображенням певних властивостей та ознак об’єкта, який утворив той слід. Цілеспрямоване пізнання цих змін і дає можливість отримати інформацію про властивості слі- доутворюючого об’єкта й відобразити її в облікових документах. У подальшому ця інформація може бути використана для ідентифікації об’єкта, що утворив слід.

Таким чином, ми знову приходимо до того, що сліди лише умовно можна назвати об’єктами обліку. Вони є відображеннями об’єкта і носіями його певних властивостей та ознак, за якими його можна ідентифікувати. У цілому ж за результатами дослідження цих змін можна отримати найрізноманітнішу інформацію про об’єкт, про його зовнішню будову, фізичні та хімічні характеристики речовин, що входять до його складу, й ін. Отримана інформація може бути використана в розслідуванні для вирішення певних завдань, у тому числі для ідентифікації конкретних об’єктів, інформація про які відображена в облікових документах. На нашу думку, дані в інформаційних системах незалежно від походження є не об’єктом обліку, а систематизованою сукупністю відомостей, що характеризують об’єкти обліку з того чи іншого боку, а також створюють умови для його ідентифікації за визначеними параметрами.

Ґрунтуючись на вказаних позиціях, С.А. Ялишев також говорить: "Скільки існує об’єктів обліку, стільки має існувати й видів обліку. Із появою нового об’єкта реєстрації обов’язково виникає і новий вид обліку"¹. ^[503]

Важко погодитися з таким висловом, адже людина виступає як об’єкт у цілій низці обліків, у тому числі й криміналістичного призначення. Але треба сказати, що, дійсно, поява будь-якої нової інформації про певний об’єкт, за якою можна провести ідентифікацію (зазвичай це пов’язано з науковими здобутками, визначенням його нових ідентифікаційних полів та ін.), а також необхідність у розширенні кола відомостей про нього (наприклад поява нових видів злочинів, способів скоєння, злочинних угруповань) може викликати потребу у створенні нового виду обліку. І за умов ведення обліків в неавтоматизованому режимі, на паперових носіях з жорстко визначеними та позиціонованими реквізитами, з такою посилкою можна погодитися. Але сьогодні цього можна легко уникнути. Достатньо звичайного доповнення записів автоматизованої бази даних, будь-якого обліку, що містить інформацію про вказаний об’єкт, новими реквізитами, у яких можна було б відображати інформацію про нові його властивості, належність або діяльність. І як результат - потреба у створенні нового обліку відпадає сама собою. Стає це можливим саме завдяки тому, що основним об’єктом обліку є не інформація, а люди, предмети матеріального світу та події. Хоча саме наявність інформації стосовно людей, предметів або подій і є підставою для поставлення їх на облік, а відповідно, визнання об’єктами обліку тієї чи іншої інформаційної системи. Інформація про їх окремі властивості, належність чи діяльність дійсно складає бази даних обліків. І саме вона сприяє вирішенню низки завдань, що виникають під час розслідування злочинів.

У цілому, ґрунтуючись на проведеному аналізі, можна дійти висновку, що принципово позиції більшості вчених щодо об’єктів обліку відрізняються лише в одному - стосовно слідів людей і різноманітних предметів, знайдених на місці події. Одні пропонують їх уважати об’єктами обліку, інші пропонують уважати об’єктами обліку людей (невстановлених злочинців) або предмети, що їх утворили. Причому така ситуація складається лише в одній категорії криміналістичних обліків - тих, які створюють умови для ідентифікації об’єктів за відображеннями їх властивостей у вигляді матеріально фіксованих слідів. До цієї групи криміналістичних обліків належать обліки оперативно-розшу- кового призначення, що здійснюють підрозділи експертної служби МВС (картотека слідів рук, вилучених із місць нерозкритих злочинів, слідів невстановлених знарядь та ін.).

Інакшою є позиція С.А. Ялишева, О.О. Бєлякова та Р.А. Усманова, які об’єктами обліку пропонують уважати не безпосередньо матеріальні об’єкти чи їх сліди, а інформацію про них. "У криміналістичному обліку об’єктом, на який спрямована діяльність суб’єкта, є інформація"¹. Таке уявлення про об’єкти криміналістичних обліків, на нашу думку, ґрунтується на тому, що масиви великої кількості криміналістичних обліків складають не безпосередньо об’єкти, а інформація про них, яка відображена за певною системою на певному носії. Саме певна сукупність інформації про об’єкти обліку використовується і як ідентифікатор за власними й штучними ознаками, і як відомості про належність або причетність об’єкта до злочинної діяльності в минулому. Але це не змінює нашої точки зору стосовно об’єктів криміналістичної реєстрації. Інформація не підміняє об’єкт. Інформація про ^[504] об’єкти, яка міститься в окремих криміналістичних обліках чи навіть у всій їх системі, дає можливість лише пізнати якусь окрему групу їх властивостей та ознак або ж визначитися з його злочинною діяльністю чи причетністю до неї в минулому. В обліках вона лише "представляє" об’єкт, виступаючи в ролі його певної інформаційної моделі. "Облік об’єктів реєстрації здійснюється за відповідними ознаками й інформаційними полями, що несуть інформацію про них"¹, - зазначає В.А. Жбанков. Об’єкт матеріального світу, узятий на облік, виступає джерелом інформації стосовно своїх властивостей, ознак і їх змін. Що ж до причетності його до злочинної діяльності в минулому джерелами служать відомості про події злочинів із визначенням ролі в них об’єкта, який у зв’язку з цим підлягає обліку. Такий об’єкт, як правило, береться на облік у декількох інформаційних системах, у тому числі й криміналістичних. На нашу думку, правильним у визначенні об’єктів обліку є підхід, який використовує В.А. Жбанков, котрий стверджує: "Об’єкт криміналістичного обліку - подія злочину, визначена категорія осіб, предметів, інформація про які збирається правоохоронними органами та вміщується до спеціалізованих банків даних для використання в діяльності, пов’язаній із розкриттям і розслідуванням злочинів"^{[505] [506]}.

Вирішення питань, що стоять на меті нашого подальшого дослідження, потребує чіткого окреслення кола об’єктів криміналістичних обліків і формулювання відповідного поняття. У тексті цієї роботи ми вже неодноразово висловлювали свої міркування стосовно об’єктів обліку. Тепер підсумуємо свої думки й думки інших учених з урахуванням значення слів, що входять до складу терміна.

Наведемо тлумачення слова "об’єкт", яке дається в словниках: "об’єкт (лат. оbjectum - предмет) - предмет, складова частина зовнішнього матеріального світу"¹; "явище, предмет, особа, що на них спрямовано певну діяльність, увагу і т.ін."^{[507] [508]}; "об’єкт - явище, предмет, на який спрямована чиясь діяльність або увага"^[509]. Аналізуючи слово "об’єкт", можна дійти висновку, що об’єктами є люди, предмети, явища - складові матеріального світу, на які спрямовано чиюсь діяльність. Нагадаємо, що більшість учених-криміналістів саме так і уявляють собі об’єкти обліків. Спірним залишається лише питання стосовно слідів. Але воно є дискусійним. Підтвердимо нашу позицію, висловлену раніше. Ми підтримуємо тих авторів, які не вважають сліди об’єктами обліків. Сліди є звичайними носіями ознак слідо- утворюючого об’єкта, що виникли на слідосприймаю- чому об’єкті внаслідок їх взаємодії. Виявлені й зафіксовані у визначеній формі, вони перетворюються на інформацію, яка займає своє місце в конкретному обліку, в обліковій одиниці, що виставляється на невідомий об’єкт. Ця інформація створює умови для його ідентифікації та встановлення зв’язку зі слідосприй- маючим об’єктом. Саме ті об’єкти, відомості про ознаки та властивості яких містяться в обліках, і є об’єктами обліку незалежно від наявності настановних даних про них. Навіть у низці криміналістичних обліків, що ведуться у формі колекції (це стосується колекцій оперативно-розшукового призначення) об’єктами обліку є не ті матеріальні предмети, що вміщені в колекцію, а ті, носіями інформації про які вони є. Наприклад, коли до колекції вміщується вирізка з підвіконня чи рами тощо зі слідами зламу, об’єктом реєстрації є не самий предмет (вирізка й ін.), а засіб, сліди якого відбилися на цих предметах. І хоча вказаний засіб ще не виявлено або не ідентифіковано, саме заради цього і вміщуються в колекцію будь-які предмети, що є носіями інформації про такі об’єкти. Іншими словами, на такі обліки беруться невідомі об’єкти, але за відомими властивостями (виявленими під час огляду, дослідження), інформація щодо яких відбилася в сліді.

Спираючись на наведене, пропонуємо таке загальне визначення об’єктів обліку: об’єктами обліку є будь- які предмети м,атеріального світу чи події, відомості про які, а в окремих випадках вони безпосередньо в натуральному вигляді складають м.асиви конкретних обліків.

Ураховуючи те, що більшість об’єктів, які підлягають обліку, через об’єктивні причини безпосередньо не можуть бути вміщені до масивів обліків (це люди, тварини та ін., що мають великі розміри, включені у виробничий процес тощо), обліку частіше підлягає інформація про них. На нашу думку, саме те, що обліку підлягає інформація про об’єкти (вноситься в певні облікові одиниці), С.І. Ялишев, Р.А. Усманов та О.О. Бє- ляков об’єктом обліку пропонують уважати інформацію.

Тепер спробуємо дати визначення поняття "об’єкти криміналістичних обліків". Зрозуміло, що інформація, яка складає масиви криміналістичних обліків, є специфічною за призначенням, що, у свою чергу, окреслює коло об’єктів обліку. З одного боку, це звичайні об’єкти матеріального світу, які оточують нас у повсякденному житті: люди, різноманітні предмети та явища. З іншого - саме виходячи з цілей криміналістичної реєстрації це об’єкти, інформація стосовно яких може сприяти розкриттю злочинів.

До першої групи таких об’єктів пропонуємо віднести ті, інформація стосовно яких складає масиви обліків оперативно-розшукового призначення. Це об’єкти які в минулому були якимось чином пов’язані з подією конкретного злочину: а) люди (злочинці - як ті, настановні дані про яких відомі, так і ті, стосовно яких вони невстановлені, - за слідами, а також трупи людей); б) предмети, що використовувались як знаряддя (частіше за їх слідами - знаряддя на перешкодах, зброї на кулях і гільзах тощо), стали об’єктами злочинного посягання або належність яких не встановлено (вилучена та знайдена зброя, викрадене майно - як номерні, так і неномерні речі - за різними властивостями, у тому числі за назвою, номерами); в) події злочинів (за способом скоєння). Про цю категорію об’єктів скажемо, що криміналістичний облік злочинів як основних явищ на сьогодні потребує суттєвого вдосконалення. Додамо лише, що інформація стосовно явищ отримується в результаті аналізу інформації, отриманої за результатами дослідження матеріальних об’єктів, які були до них причетні. Із цього приводу наведемо вислів В.Я. Колдіна та Ю.Г. Корухова: "Інформація стосовно механізму скоєння злочину відображається в зміні розташування об’єкта, його переміщеннях, виникненні матеріально фіксованих слідів як результату взаємодії об’єкта з середовищем, що відображається, появі нових предметів у певному місці, у визначений час та ін."¹. Тобто вона з’являється як результат аналізу та синтезу інформації стосовно певних властивостей і розташування об’єктів, визначених у пунктах а) і б).

До другої групи відносяться об’єкти, інформація стосовно яких складає масиви криміналістичних обліків інформаційно-довідкового призначення. Здебільшого це предмети, подібні до яких відносно часто використовуються злочинцями при скоєнні злочинів, стають об’єктами злочинного посягання, й інші, інформація про які може сприяти встановленню окремих обставин чи об’єктів у процесі розслідування. Це різноманітні колекції зброї чи інших предметів, які можна використати як зразки, й ін., у вирішенні різноманітних завдань, що можуть виникнути під час розслідування. Можна також сказати, що ці об’єкти незалежно від походження об’єднує те, що інформація про них має прямим призначенням сприяти розкриттю злочинів. Водночас їх (об’єкти) об’єднує підвищена криміногенна залежність. Для узагальнення цієї категорії об’єктів як термін використовуємо словосполучення "об’єкти підвищеного криміногенного ризику”.

Ми пропонуємо таке його визначення: об’єкти криміналістичних обліків - це злочини, люди (у тому числі їх трупи), а також різноманітні предмети матеріального світу, що в минулому були якимось чином причетні до злочинів або подібні до яких часто стають об’єктами злочинного посягання чи використовуються злочинцями як знаряддя зброя тощо, інформ.ація стосовно яких може сприяти розкриттю злочинів. ^[510]

Як бачимо, об’єктами обліку є об’єкти матеріального світу, факти чи явища, інформація стосовно яких складає масиви чи бази даних інформаційних систем. Інформація ж про об’єкт обліку будь-якої інформаційної системи, як указувалося раніше, складається не менше ніж з двох частин. Перша повинна бути достатньою для його ідентифікації за визначеною сукупністю власних або штучних ознак чи віднесення до певної події. Лише в такому разі можна говорити про належність інформації до конкретного об’єкта чи події. Друга - або складати умови для ідентифікації об’єкта за його власними чи штучними ознаками, або містити певну інформацію про нього, визначену видом обліку.

Сукупність визначених даних, що забезпечує ідентифікацію об’єкта, виконує функцію ідентифікатора і в обліковій одиниці може бути представлена як штучно утвореними відомостями чи властивостями, що надані об’єктові, так і його власними, відображеними у відповідній формі.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що об’єктами криміналістичних обліків є різноманітні об’єкти матеріального світу, інформація стосовно яких складає масиви певних інформаційних систем і призначена сприяти розкриттю та розслідуванню злочинів. Особливим об’єктом, стосовно якого різноманітна інформація складає масиви баз даних великої кількості інформаційних систем, є людина. Переважно вона є основним об’єктом обліку, але в деяких обліках - додатковим об’єктом, за допомогою якого встановлюються різноманітні зв’язки об’єктів під час розслідування. Так, наприклад, в обліку викрадених номерних речей основним об’єктом є безпосередньо викрадена річ, але основна облікова одиниця поряд з інформацією про цю річ, що сприятиме її ідентифікації, містить відомості про її власника - певну особу. Те саме стосується обліків викрадених документів, зброї та ін.

Відповідно до розгляданого питання наведемо категорії осіб, які підлягають обліку в автоматизованих базах даних ІБнД. І хоча вони виходять за межі криміналістичних обліків, уважаємо, що така інформація є цінною і може використовуватись у діяльності, пов’язаній із розслідуванням конкретних злочинів. Тільки автоматизований облік осіб, які потрапили в поле зору міліції, нараховує зараз близько 50 таких категорій: "раніше засуджений”; "формальщик"; "адмінпідна- глядний”; "гастролер"; "умовно засуджений"; "БВМП"; "наркоман"; "споживач наркотиків"; "психічно хворий"; "засуджений з відстрочкою вироку"; "бродяга"; "побутовий порушник"; "дезертир"; "учасник злочинної групи"; "організатор злочинної групи"; "підслідний"; "власник зброї"; "власник АМТ"; "неповнолітній"; "не- розкритий злочин"; "проститутка"; "гомосексуаліст";

"утримувач притону"; "виправні роботи"; "особа, яка є алкоголіком"; "особа, яка зловживає спиртними напоями"; "токсикоман"; "неблагополучна сім’я"; "розповсюджувач наркотиків"; "зв’язки особи"; "особи, які доставлялися до ОВС"; "особи, які скоїли адмінправопору- шення"; "особи, які проходять за АІС „Факт”"; "особи, які звільнилися з місць позбавлення волі та зареєструвалися на території обслуговування ОВС"; "особи, допущені до роботи з вибуховими речовинами"; "особи, які поміщені до ІТУ"; "особи, які скоїли корупційні діяння"; "злочинці, які розшукуються ОВС області"; "безвісти зниклі, які розшукуються ОВС області"; "злочинці, які розшукуються ОВС інших областей України"; "безвісти зниклі, які розшукуються ОВС інших областей України”; "злочинці, які розшукуються ОВС інших країн”; "безвісти зниклі, які розшукуються ОВС інших країн"; "особи, які є власниками закордонних паспортів”; "особи, які є власниками телефонних номерів”; "безпритульні діти"; "особи, поставлені на облік адресним бюро"; "особи, які працюють в охоронних фірмах та аґенціях" та інші¹

Аналіз указаних категорій осіб дає підстави стверджувати, що об’єктом за цілою низкою обліків може виступати одна особа. Так, вона може бути і раніше засудженою, і віднесеною до "формальщиків", і перебувати під адмінаглядом, при цьому за способами скоєння злочинів віднесеною до категорії "гастролерів", і умовно засудженою, і особою, що є власником телефонного номера, і власником автотранспорту, і поставленою на облік адресним бюро і т.д. Тобто це ще раз підтверджує, що певний об’єкт матеріального світу може бути поставлений на облік за цілою низкою інформаційних систем, за різними властивостями чи ознаками, їй притаманними або набутими в процесі життєдіяльності. Відповідно, й інформація про цю особу розсіюється у такій самій низці інформаційних систем. Саме така розсіяність інформації ініціювала об’єднання інформаційних систем в інтеґровані банки даних з можливістю отримання якомога більшої кількості інформації про певний об’єкт з однієї адреси. ^[511]

4.3.