Основи класифікації криміналістичних обліків
В.К. Лисиченко зазначає: "Сучасна система криміналістичної реєстрації, за неповними відомостями обіймає 30 видів обліку різних за походженням і особливостям об’єктів"1.
С.А. Ялишев стверджує: "Сьогодні в межах криміналістичної реєстрації нараховується більше ніж три десятки різноманітних обліків, які залежно від особливостей об’єктів обліку й ознак, що їх характеризують, групуються за трьома напрямами"[512] [513]. Схожу думку висловлюють К.К. Горяїнов, В.С. Овчинський і Г.К. Синілов: "У системі криміналістичної реєстрації ОВС сьогодні нараховується більше 30 видів обліків"[514]. Можна лише додати, що ця система не є застиглою, і кількість обліків може як збільшуватися за рахунок необхідності врахування нових об’єктів, нового виду інформації про об’єкти, що може стати в пригоді під час розслідування, так і зменшуватися через об’єднання окремих обліків у системи вищого рівня тощо. Зрозуміло, що розібратись у такій сукупності обліків без належної їх класифікації досить складно.Одним із важливих завдань, що стоять перед наукою криміналістикою, є обґрунтування функціонування цих систем, визначення шляхів і напрямів їх розвитку й удосконалення, розроблення досконалої теоретичної бази вчення. Про це коротко, але точно сказав
Р.С. Бєлкін: "Учення про криміналістичну реєстрацію є науковою основою всієї системи криміналістичних обліків"1. Ця посилка є прямим вираженням того, що вказане вчення спрямоване на наукове обґрунтування створення та функціонування безпосередньо криміналістичних обліків. Відповідно, питання про використання в розслідуванні відомостей з інформаційних систем іншого призначення виходять за його межі. Безсумнівно, отриманню реального уявлення про систему криміналістичних обліків, їх взаємозв’язки та конкретні завдання сприяє їх науково обґрунтована класифікація.
Нагадаємо, що будь-яка класифікація об’єктів лише тоді стає реальною, коли критеріями для відмежування служать чітко виражені атрибути, притаманні тому чи іншому об’єктові. Узагалі це досить важлива теоретична дія, і в основі її лежить саме класифікація понять[515] [516]. Будь-яка група об’єктів, що зводиться до однієї групи на певному рівні, майже завжди повинна охоплюватись одним поняттям. Саме таким поняттям для всієї системи вказаної категорії обліків і є наведене в попередньому підрозділі визначення криміналістичних обліків.Як ми вже зазначали, криміналістичні обліки функціонують у правоохоронних органах. Отже, за відомчою належністю їх можна класифікувати саме на обліки, що утворені та функціонують у МВС, СБУ, Прикордонній службі, Митній службі та інших правоохоронних органах, на які покладається проведення досудового слідства й оперативно-розшукової діяльності. Атрибутом, який їх об’єднує, є мета утворення та функціонування - сприяти розкриттю злочинів. А специфічним для кожної з таких груп обліків є їх "кримінальна" належність, яка, по суті, визначається підслідністю тієї чи іншої категорій злочинів тому чи іншому відомству. Так, наприклад, у системі МВС ведуться обліки осіб і матеріальних об’єктів, причетних до злочинів, розкриття яких покладається на слідчі й оперативні підрозділи МВС, або тих, які хоч і не мають відношення до злочинної діяльності, але створюють умови для розкриття вказаної категорії злочинів. Відповідно, й інші правоохоронні органи ведуть обліки, які допомагають у розкритті злочинів, що належать до їх підслідності, у межах своєї компетенції. В.А. Жбанков, характеризуючи систему криміналістичної реєстрації, пише: "Криміналістична реєстрація є єдиною організаційною системою, хоча різні види обліків знаходяться в різних відомствах (МВС, ФСБ, ФТС тощо) та їх підрозділах (експертно-криміналістичних, інформаційних центрах, міськрайвідділах внутрішніх справ). Однак це не заважає здійснювати централізоване керівництво ними в межах однієї держави і розглядати їх як єдину організаційну систему"1.
Як зразок ми пропонуємо розглянути систему криміналістичних обліків, що функціонують у системі МВС. Саме обліки МВС у системі правоохоронних органів займають значну частину. О.В. Гусєв із цього приводу справедливо зауважує: "Незважаючи на те, що обліки, які мають ознаки криміналістичних, здійснюються майже в усіх правоохоронних органах, саме обліки органів внутрішніх справ формують основну [517] інформаційну базу для слідчої та судової діяльності”1. "Обліки, що ведуть підрозділи МВС, охоплюють до 95% кримінальних проявів і дають достатньо повну картину оперативної обстановки в країні та її реґіонах"[518] [519], - стверджують С.Г Чубукова та В.Д. Елькінд. Саме те, що в системі МВС сконцентрована значна кількість криміналістичних обліків, на нашу думку, і привело П.Т. Скорченка до висновку, що всі криміналістичні обліки ведуться в органах внутрішніх справ[520]. Як зазначалося раніше, у МВС сконцентрована велика кількість, але не всі обліки указаної групи.
Як відомо, система МВС має в підпорядкуванні багато служб та окремих підрозділів, безпосереднім завданням яких є розкриття злочинів. Причому такі підрозділи можна класифікувати як за належністю до якоїсь конкретної галузевої служби МВС, так і за їх місцем у конкретному органі МВС, структурним підрозділом якого вони є. Майже в усіх таких підрозділах з метою сприяння в розкритті злочинів і створюються та функціонують криміналістичні інформаційні системи.
Автори посібника "Система інформаційного забезпечення ОВС України" підкреслюють: "Інформаційні обліки в системі органів внутрішніх справ створюються для оперативного інформаційного забезпечення службової діяльності всіх підрозділів від міськрайлін- органів до Міністерства внутрішніх справ”1.
Говорячи про криміналістичні обліки, І.О. Возгрін зауважує, що зміст облікових даних обмежується територіальними, часовими та цільовими рамками.
Під територіальною межею він розуміє обмеження збирання й використання відомостей певною місцевістю, під часовою - обмеження конкретним періодом, під цільовою - збирання і використання тільки таких даних, які відповідають завданням, для вирішення яких призначені конкретні обліки[521] [522]. Погоджуючись з І.А. Возгріним, треба додати, що територіальну межу необхідно розуміти як обмеження збирання облікових даних певною місцевістю (територією, що обслуговується конкретним підрозділом, який веде конкретний облік на своєму рівні). Але в деяких випадках інформація може бути зібрана за межами певної території та включена до облікових масивів. Це часто зумовлюється специфікою об’єктів обліку, місцем їх мешкання та місцем їх злочинної діяльності. Наприклад, інформація про злочин- ців-гастролерів, злочинців в особливо тяжких справах, окремі види викраденого майна тощо може бути включена до масивів певних облікових систем незалежно від місця їх проживання та місця скоєння конкретного злочину. Використати її може будь-яким суб’єкт розслідування для вирішення певних завдань, які стоять перед ним незалежно від територіальної та відомчої належності. Низка криміналістичних обліків мають підлеглий характер, тому інформацію про об’єкти, яка в них міститься, можна знайти як у нижніх їх ланках, так і у верхніх. Водночас однойменні обліки, що ведуться на різних рівнях навіть у межах однієї служби, можуть відрізнятися один від одного за колом об’єктів. У цьому випадку під об’єктами ми розуміємо осіб. І йдеться лише про певні їх категорії, які різняться між собою злочинним минулим. Так, коло об’єктів (осіб) оперативно-довідкового й дактилоскопічного обліку, що підлягають централізованому обліку, у ДІТ МВС менше, ніж тих, які підлягають обліку на регіональному (місцевому) рівні в УОІ-ВОІ1. Водночас обліки, які ведуть різні галузеві служби та підрозділи, можуть включати відомості про одні й ті самі об’єкти, але інформація стосовно них може суттєво відрізнятися. Причому незалежно від безпосереднього призначення конкретного криміналістичного обліку та його службової належності неодмінним атрибутом облікових одиниць є інформація, яка допомагає в ідентифікації конкретного об’єкта. Інша ж інформація в обліковій одиниці представлена у вигляді й кількості, достатніх для вирішення завдань підрозділом певного рівня, тобто для вирішення яких створено відповідну інформаційну систему."Належність інформаційної систем до певного рівня визначається принципами територіальності, специфики використання та обсягом інформації, яка об- [523] робляється"1, - переконані автори посібника "Система інформаційного забезпечення ОВС України".
Велике значення для уявлення про загальну систему криміналістичних обліків, що функціонують у МВС, є класифікація їх за зосередженням як у межах певної території, так і за службовою (галузевою) належністю. Указані критерії класифікації між собою тісно пов’язані. Так, коло завдань, вирішенню яких призначений сприяти конкретний облік, прямо залежить від кола завдань у боротьбі зі злочинністю, що стоять перед тим органом або підрозділом, який її здійснює. Місцем зосередження групи криміналістичних обліків, точніше, місцем знаходження конкретного обліку буде також рівень підрозділу, який його здійснює (місцевий - міськрайвідділ УМВС, регіональний УМВС обласного рівня, центральний - на рівні МВС). Це залежить від завдань, вирішення яких покладається на структурний підрозділ чи їх систему на певному рівні. Треба мати на увазі, що будь-який облік завжди здійснює конкретний суб’єкт, і від цього залежить і коло завдань, вирішенню яких він має сприяти, і його територіальна чи службова належність, і коло об’єктів та інформація стосовно них, яка складає масиви обліків.
Завжди треба пам’ятати, що криміналістичні в загальній сукупності обліків, які здійснює той чи інший підрозділ, складають частину, яка об’єднується метою їх створення та функціонування - сприяти розкриттю злочинів.
Причому немає жодного окремого підрозділу в системі ОВС чи іншого правоохоронного органу, де були б представлені лише криміналістичні обліки. Вони [524] завжди є частиною певної сукупності обліків, які веде той чи інший підрозділ.У загальній системі МВС підрозділи конкретної галузевої служби можуть бути представлені від найнижчої ланки - міськрайвідділу - до найвищої (обліки підрозділів із боротьби з організованою злочинністю, карного розшуку, ДНДЕКЦ*, ДСБЕЗ), і тими, що функціонують лише на визначених рівнях (ДІТ та УІТ функціонують на обласному та центральному рівнях). Це прямо впливає на рівень зосередження обліків. Таким чином, інформація про об’єкти обліку міститься на різних рівнях. Причому наявність інформації на певному рівні залежить від виду об’єкта, його причетності до певних злочинів, а також тих завдань, що передбачається вирішувати з використанням облікової інформації про нього.
Службова належність впливає і на визначення рівня зосередження криміналістичних обліків нормативними актами. Так, в одному наказі криміналістичні обліки поділяють на регіональні та центральні!, у друго- [525] му - на центральні, регіональні й місцеві!, у третьому - на центральні, кущові, обласні, місцеві[526] [527].
У криміналістичній літературі за вказаним критерієм обліки класифікують аналогічно. Так, І.В. Гора та В.А. Колесник відмічають: "Зосередження й концентрація облікового матеріалу може здійснюватись на державному рівні (республіканському для Криму) або регіональному, в межах області, міста, району. За цією ознакою криміналістичні обліки поділяють на централізовані й місцеві. Відомості про окремі об’єкти реєструють на державному й місцевому рівнях. Такі обліки є змішаними за ознакою концентрації матеріалів"[528]. Дещо схожою, з урахуванням адміністративного поділу Росії, є думка Р.А. Усманова та О.О. Бєлякова: "Якщо вести розподіл за вертикаллю, то можна виділити обліки, що ведуться на федеральному, регіональному й місцевому рівнях"[529]. С.А. Ялишев зауважує: "Залежно від рівня централізації обліків вони поділяються на місцеві (міскрайорганів внутрішніх справ), регіональні (ІЦ МВС Республік, УМВС, УМВС на транспорті) і центральні (ЕКЦ та ГІЦ МВС Росії). Багато з них дублюються на різних рівнях”1. Не можна погодитися з автором лише в одному: за поданою класифікацією до центральних обліків він відносить міждержавні. Це випливає з такої посилки: "Центральні криміналістичні обліки функціонують на міждержавному та федеральному рівнях у ГІЦ, а республіканські, крайові й обласні - в ІЦ МВС, ГУВС та УВС"[530] [531]. На інших сторінках того самого посібника за ступенем централізації він поділяє обліки на "міжнародні (наприклад Інтерполу, Європолу, МІБ); федеральні (загальнодержавні); кущові; регіональні; місцеві"[532].
Деякі вчені говорять не просто про зосередження обліків, а про території, що охоплюються тим чи іншим обліком. Досить влучно з цього приводу ще 1986 року сказали Є.П. Іщенко та Є.І. Дєвіков: "Облік може охоплювати реєстраційні матеріали в межах району, міста, області або декількох областей (реґіону), краю, мати загальнореспубліканський або всесоюзний характер. За одними об’єктами організується місцевий і централізований облік, а за іншими - тільки місцевий. Таким чином, за широтою охоплення криміналістичні обліки бувають місцевими, централізованими та централізо- вано-місцевими"[533]. І хоча вказані автори говорять не про місце зосередження обліків, а про територію, яку вони охоплюють, зі змісту само собою випливає, що залежно від характеру та мети створення обліків інформація зосереджується на районному, міському, облас- ному, регіональному (у межах декількох областей), республіканському або всесоюзному рівнях. Отже, ми дали уявлення про структуру зосередження криміналістичних обліків. Схожу думку висловлює і В.Г. Терещенко: "Залежно від ступеня централізації обліки поділяються на централізовані, централізовано- місцеві та місцеві"1. В.О. Сілюков і В.О. Черков стверджують: "Структурна побудова інформаційних підсистем ОВС України поєднує принципи територіальності й централізації та організована у вигляді трирівневої підпорядкованості. Належність інформаційних підсистем до відповідного рівня визначається територіальні- стю, специфікою використання й обсягом відомостей, які опрацьовуються"[534] [535]. Вони виділяють три рівні: центральний, регіональний і місцевий. Особливе місце в цій системі вчені справедливо відводять місцевому рівневі, про який вони говорять: "Основу системи збирання, контролю та використання інформації складає третій рівень - територіальний (місцевий). На цьому рівні забезпечується первинне накопичення інформації, ведення територіальних банків даних, захист інформації та її передача до банків другого й третього рівнів"[536].
Такий поділ стосується як загальновідомчих, так і галузевих інформаційних систем. Основу системи збирання, контролю та використання інформації складає третій рівень. На цьому рівні забезпечується первинне накопичення інформації, ведення територіальних банків даних, актуалізація інформаційних обліків і передача інформації до банків даних другого та першого рівнів. На другому рівні здійснюється формування регіональних банків даних, опрацювання інформації, забезпечується доступ територіальних підрозділів для санкціонованого використання інформації та інформаційний зв’язок між реґіонами та першим рівнем, за необхідності можливим є зв’язок із територіальними підрозділами ОВС сусідніх держав. Здійснюються контрольні функції щодо виконання вимог повноти, вірогідності, актуальності та безпеки в інформаційних підсистемах відповідно до законів України та відомчих нормативних актів на регіональному й територіальному рівнях. Перший рівень забезпечує інтеґрацію та опрацювання інформації для формування загальнові- домчих і галузевих інформаційних підсистем. На першому рівні загальновідомчих інформаційних підсистем створюється система інформаційного обміну на державному та міждержавному рівнях, здійснюється керування системою інформаційного забезпечення ОВС і дотримання стратегії її розвитку, розроблення нормативно-правової бази, розроблення нових і модернізація інформаційних підсистем, які функціонують, та їх упровадження в підрозділах другого й третього рівня. Виконуються контрольні функції із дотримання вимог повноти, вірогідності, актуальності та безпеки системи інформаційного забезпечення відповідно до законів України та відомчих нормативних актів1. [537]
Таким чином, можна дійти висновку, що за зосередженням криміналістичні обліки МВС України прямо пов’язані з суб’єктами, які їх здійснюють, з тими завданнями, що стоять перед указаними суб’єктами на певному рівні. У цілому систему криміналістичних обліків МВС України за зосередженням (за вертикаллю) можна уявити як сукупність обліків, що функціонують у підрозділах: а) на центральному рівні - рівень МВС України; б) обласному (регіональному) рівні - рівень обласних УМВС України; в) місцевому рівні - рівень міськрайвідділів УМВС України. Причому одні обліки функціонують на місцевому, другі - на місцевому й регіональному, треті - на регіональному й центральному, четверті лише на центральному рівні. Залежить це, як зазначалося, від конкретних завдань у боротьбі зі злочинністю, для вирішення яких утворений і функціонує конкретний облік. Узагалі систему криміналістичних обліків за рівнем зосередження в межах держави можна вважати розглянутою. Але в умовах сьогодення виникає необхідність у здійсненні криміналістичних обліків деяких об’єктів на наддержавному рівні. "Крім того, криміналістичні обліки наявні в системі міжнародних організацій"1, - відзначає В.А. Жбанков.
У сучасному світі злочинці та злочинна діяльність, особливо коли це пов’язано з організованою злочинністю, скоєнням терористичних актів, злочинами у сфері високих технологій, виготовленням і збутом підроблених грошей та іншими тяжкими злочинами, уже давно сягнула за межі однієї держави. Цьому сприяють прозорість державних кордонів, сучасні досягнення науково-технічного проґресу, розвиток інформаційних [538] технологій і засобів зв’язку, демократизація суспільства. З’явилася так звана транснаціональна злочинність, для якої не існує кордонів. Деякі з цих злочинів можуть здійснюватися на великих територіях, у тому числі охоплюючи установи, що знаходяться в різних державах. Для злочинів, скоєних із використанням комп’ютерних технологій і сучасних мереж зв’язку, узагалі поняття кордону не існує, про його "перетинання" можна здогадатися лише за мовою електронного ресурсу. Злочинець "перетинає" його і здійснює будь-які незаконні дії, не виходячи зі своєї квартири чи кабінету. Злочинці, які скоїли злочини в одній країні, місцем свого переховування можуть обрати іншу державу. Особи, котрі незаконно заволоділи майном або грошима в одній країні, завдяки спрощеним процедурам, що існують у деяких країнах, можуть отримати громадянство іншої. Часто це зумовлюється їх прагненням одержати захист тієї країни, "офіційну" можливість переховуватися від кримінального переслідування колишньої "своєї" держави. Усе це поставило перед правоохоронними органами різних країн специфічні завдання. Вирішити їх стало можливим лише завдяки створенню наддержавних, міждержавних поліцейських організацій, які б могли координувати діяльність національних правоохоронних органів у боротьбі з указаною категорією злочинів. Так свого часу з’явились Інтерпол і Європол.
Із розпадом СРСР було проведено цілу низку заходів для створення належних умов співпраці правоохоронних органів країн СНД. Серед таких заходів можна назвати угоду між державами СНД у сфері обміну інформацією, підписану 3 серпня 1992 року1 "На підставі загального рішення представників МВС було вирішено створити Міждержавний інформаційний банк (МІБ)"[539] [540], - підкреслює С.А. Ялишев. Згідно з угодою в МВС РФ утворюються централізовані оперативно- довідкові та дактилоскопічні обліки, автоматизовані банки даних, криміналістичних та інших обліків, а також архівна інформація. Поряд з цим кожна з держав, що підписали угоду, зобов’язана безкоштовно надавати іншій відомості з існуючих обліків, автоматизованих інформаційних систем та архівів[541].
Одним із напрямів такої співпраці завжди виступають питання обміну інформацією стосовно певних осіб, а також створення міждержавних обліків об’єктів, інформація про які може стати в пригоді під час розкриття злочинів правоохоронцями різних держав. Перелік таких об’єктів надається в особливому додатку до цієї угоди. Вони поділяються на три категорії:
1) особи, що підлягають обліку; 2) предмети злочинного посягання, викрадені та вилучені речі, предмети, належність яких не встановлено; 3) нерозкриті злочини[542]. В.А. Буржинський позитивно оцінює ефективність роботи МІБ: "Разом з цим, прикладом ефективного інформаційного обміну є створений за ініціативою інформаційних підрозділів МВС країн СНД Міждержавний інформаційний банк, який забезпечує регулярний та чітко визначений обмін інформацією”1.
Крім зазначеної, держави СНД розглянули та затвердили й інші угоди, спрямовані на обмін інформацією, яка може сприяти розкриттю злочинів.
Поряд зі співпрацею з країнами СНД у боротьбі зі злочинністю, Україна тісно співпрацює з іншими державами, і передусім через міжнародну поліцейську організацію Інтерпол. І.М. Осика з цього приводу говорить: "Співробітництво правоохоронних органів України з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав під час здійснення діяльності, пов’язаної з попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі України, здійснюється за допомогою Національного центрального бюро (НЦБ) Інтерполу в Україні, яке є підрозділом Міністерства внутрішніх справ України"[543] [544]. Говорячи про Інтерпол, К.С. Родіонов підкреслює особливе значення в його діяльності кримінальної реєстрації: "Кримінальна реєстрація стала найефективнішим засобом Інтерполу в міжнародній боротьбі зі злочинністю"[545]. Формування інформаційних масивів криміналістичних обліків Інтерполу здійснюється з таких джерел: інформації, отриманої з національних бюро держав членів
Інтерполу; повідомлень від організацій - юридичних осіб, що займаються боротьбою зі злочинністю в державах, які не є членами Інтерполу; документів, що надходять від міжурядових органів відповідно до їх офіційних повноважень; інших повідомлень (наприклад, із засобів масової інформації, що стали відомі широкому колу населення)1. Характеризуючи організацію обліку Інтерполу, В.С. Овчинський зазначає: "Інформація про міжнародні злочини та відомості про злочинців, які передаються через телекомунікаційні мережі, зберігаються в численних базах даних, які зосереджені в штаб-квартирі Інтерполу (м. Ліон, Франція). Бази даних, які містять інформаційну систему Інтерполу, є глобальним вмістилищем існуючої кримінальної інформації. Усі дані, які надходять, автоматично підлягають перехресним перевіркам з існуючою інформацією на предмет виявлення наявності збігу й установлення раніше невідомих зв’язків"[546] [547]. Як підкреслює І.М. Осика, при зверненні до Інтерполу слід мати на увазі, що "перевірка з використанням каналів та можливостей НЦБ може здійснюватися лише стосовно будь-яких діянь, визначених кримінальним законодавством як злочинні, окрім тих, що мають військовий, політичний, релігійний чи расовий характер"[548].
Створення Європолу ґрунтується на необхідності взаємодії держав - членів Європейського Союзу у боротьбі зі злочинністю, і насамперед з такими злочинами, як незаконний обіг наркотиків, тероризм та інші види міжнародної організованої злочинності. Серед завдань, що стоять перед Європолом, є створення бази даних основних східноєвропейських злочинних угруповань та осіб, що до них причетні, їх прізвиськ, фотознімків і дактилокарт.
Отже, можна сказати, що в сучасних умовах поряд із системою криміналістичних обліків, які функціонують у правоохоронних органах у межах конкретних держав, особливе місце займають міждержавні криміналістичні обліки. І при цьому слід зазначити, що саме на міждержавному рівні найбільше проявляється їх криміналістична спрямованість - сприяти розкриттю злочинів. На такому рівні вони виділяються в окрему категорію.
Розгляд криміналістичних обліків за рівнем зосередження за вертикаллю дає підстави запропонувати їх класифікацію на такі групи:
1) міждержавні обліки - обліки Інтерполу, Європо- лу, міждержавні криміналістичні обліки держав СНД (МІБ та ін.);
2) центральні - обліки, які ведуть підрозділи на рівні центральних апаратів правоохоронних органів (у МВС це обліки ДІТ, ДНДЕКЦ, ДКР та ін.);
3) регіональні - що функціонують у структурних підрозділах на рівні обласних ГУМВС (УМВС) України та в прирівнюваних до них підрозділах;
4) місцеві - ті, що здійснюються в структурних підрозділах на рівні міськрайвідділів УМВС України та в прирівнюваних до них підрозділах.
Велике значення для розуміння інформаційних систем криміналістичного призначення є їх класифікація за безпосереднім призначенням, за тими завданнями, сприяти вирішенню яких вони покликані.
Р.А. Усманов та О.О. Бєляков поділяють криміналістичні обліки органів внутрішніх справ на дві категорії:
1) оперативно-довідкові й оперативно-розшукові обліки інформаційних центрів;
2) обліки експертно-криміналістичних підрозділів ОВС (експертно-криміналістичні обліки)1.
Така класифікація, з одного боку, уже є проґресив- ною, адже це одна з перших праць, у якій показано, що криміналістичні обліки не обмежуються якоюсь однією службою. Причому наведено дійсно основні підрозділи, у яких сконцентровано велику кількість криміналістичних інформаційних систем. З іншого боку, дл класифікації обліків у межах підрозділів використано різні підходи. Якщо криміналістичні обліки підрозділів ІЦ (в Україні - УІТ) автори поділяють на дві категорії - оперативно-довідкові й оперативно-розшукові, то обліки експертно-криміналістичних підрозділів не класифікують. Наявність такої класифікації дала б авторам можливість реальніше уявити систему як криміналістичних обліків узагалі, так і тих, що здійснюють підрозділи експертної служби. Проте, на нашу думку, у сучасній літературі з криміналістики класифікація, яку запропонували ці автори, є найбільш вдалою.
С.А. Ялишев поділяє обліки на оперативно-розшукові, розшукові та криміналістичні й довідково -допоміжні 2. При цьому він підкреслює, що призначенням [549] [550]
- № 2. - С. 103.
оперативно-довідкових є надання інформації про настановні дані об’єктів обліку та їх місцезнаходження на момент запиту. Призначенням розшукових та криміналістичних, за С.А. Ялишевим, є зіставлення наявних відомостей з інформацією про об’єкти, що перевіряються. Призначення ж довідково-допоміжних автор не визначає, а обмежується короткою характеристикою об’єктів, які до них вміщуються.
Л.Я. Драпкін, наводячи класифікацію обліків, говорить: "Усі види обліків, що входять до великої системи кримінальної реєстрації, поділяються на дві великі класифікаційні групи:
1) інформаційно-пошукові системи оперативного призначення, сконцентровані в Головному інформаційному центрі МВС РФ (ГІЦ), інформаційних центрах МВС республік, УВС країв та областей (ІЦ);
2) криміналістичні обліки та колекції, сконцентровані в експертно-криміналістичному центрі МВС РФ та експертно-криміналістичних підрозділах МВС місцевого рівня"1.
У цьому випадку йдеться про класифікацію за належністю до певної служби, яка їх здійснює. Однак з наведеного незрозуміло, чи відносить автор якусь категорію обліків, що ведуть інформаційні центри, до криміналістичних. Водночас усі обліки експертної служби, він відносить до криміналістичних, не поглиблюючи далі класифікацію.
В.М. Рєшетніков стверджує: "Поняття криміналістичної реєстрації охоплюють три основні групи обліків: оперативно-довідкові, криміналістичні та довідково- [551]
допоміжні”1. І.В. Александров, Е.П. Іщенко, П.П. Іщен- ко та Л.Ф. Первухіна переконані, що обліки, які охоплює вчення "криміналістична реєстрація”, можна поділити на оперативно-довідкові, розшукові та криміналістичні[552] [553]. Схожі класифікації наводяться в більшості інших праць, у тому числі в підручниках[554].
По-перше, спробуємо визначитися з тим, який критерій було використано для класифікації обліків, щоб отримати такий результат. Згадаємо, що до криміналістичних обліків належать ті, які призначені допомагати в розкритті злочинів. Зрозуміло, що й опера- тивно-розшукові, і довідково-допоміжні обліки охоплюються поняттям "криміналістичні”, тобто поняттям, наведеним з ними в одному ряді. Іншими словами, наведене є результатом різних класифікацій, в основу яких покладено різні ознаки. В.Ф. Волинський поділяє ІПС на оперативно-довідкові, експертно-криміналістичні та довідково-допоміжні[555]. Як бачимо, до одного класифікаційного ряду він відніс обліки за призначенням і службовою належністю. Більше того, у подальшому автор до оперативно-довідкових (класифікованих за функціональними призначенням) відносить ті, що прямо призначені сприяти розкриттю конкретних злочинів. Це обліки викрадених номерних речей, вогнепальної зброї, документів, автотранспорту. При цьому до експертно-криміналістичних (класифікованих за службовою належністю) він відносить облік осіб, які зникли безвісти!. Як відомо, цей облік в Україні здійснюють підрозділи УІТ, а в МВС Російської Федерації - підрозділи ІЦ.
Є.Ю. Свобода говорить про довідково-допоміжні, оперативно-довідкові та криміналістичні обліки[556] [557]. Однак такий поділ теж є результатом різних класифікацій.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що головна проблема цього напряму теорії криється здебільшого в термінології, визначенні понять, якими користуються автори і, як наслідок, у змішуванні понять при класифікації. З цього приводу слушно зауважує В.Ю. Владимиров: "У деяких відомчих нормативних актах, що реґламентують облікову діяльність, криміналістичні обліки наводяться поряд з оперативно-роз- шуковими та розшуковими... Отже, автори таких документів у термін "криміналістичні обліки" вкладають вужчий зміст, незважаючи на те, що ці обліки за своєю природою є криміналістичними. Тому було б точніше говорити про криміналістичні оперативно-роз- шукові та криміналістичні розшукові обліки"[558].
На нашу думку, виваженою і обґрунтованою є класифікація, яку запропонував В.А. Жбанков: "За функціональним призначенням щодо системи МВС криміналістичні обліки поділяються на: криміналістичні оперативно-довідкові; криміналістичні розшукові;
криміналістичні довідково-допоміжні (об’єкти для порівняння)”1. Цінність наведеної класифікації полягає в тому, що автор суворо дотримується основних правил класифікації, наводячи об’єкти одного класифікаційного ряду.
З огляду на це спробуємо детально проаналізувати криміналістичні обліки за їх цільовим (функціональним) призначенням і видом завдань, вирішенню яких вони мають сприяти в діяльності з розслідування злочинів. На нашу думку, досить вдалою є класифікація, наведена в Настанові про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України[559] [560]. І хоча в цьому документі розглядається лише окрема категорія криміналістичних обліків (тих, які здійснюють підрозділи експертної служби), їх класифікація за призначенням є цілком прийнятною. Саме такий підхід ми пропонуємо використати для класифікації всієї сукупності криміналістичних обліків незалежно від їх службової належності.
Незважаючи на те, що головною метою, з якою утворені та функціонують обліки вказаної групи, є забезпечення необхідною інформацією діяльності з розслідування злочинів, завдання, які можна вирішити з використанням інформації конкретного обліку, не однакові. Різняться вони також і за походженням інформації. За цими критеріями пропонуємо поділити всі криміналістичні обліки на три групи.
До першої ми відносимо ті, у яких зосереджується інформація про об’єкти, що безпосередньо пов’язані з подіями конкретних нерозкритих злочинів, і ті, які призначені сприяти їх розкриттю. Часто в них вміщується інформація про певні об’єкти (сліди, штучні або власні ознаки тощо), за допомогою якої можна встановити самі об’єкти. До цієї групи обліків також відносимо й ті, що містять інформацію про певні об’єкти, які раніше були причетними до скоєння злочинів (дак- тилокарти на осіб, котрі становлять оперативний інтерес, зразки почерку, зразки ДНК та ін.). Такий різновид криміналістичних обліків віднесемо до обліків (інформаційних систем) оперативно-розшукового призначення. В.Л. Регульський і В.П. Євтушок до обліків оперативно-розшукового призначення відносять ті, що містять інформацію, безпосередньо пов’язану зі злочинами, збирання й накопичення якої пов’язується з кримінальними чи оперативно-розшуковими справами1.
Ми пропонуємо під криміналістичними обліками оперативно-розшукового призначення розуміти обліки, що містять інформацію стосовно об’єктів, причетних до нерозкритих злочинів, а також конкретних об’єктів, які становлять оперативний інтерес, котра безпосередньо призначена сприяти їх установленню за штуч- ними чи власними ознаками.
До другої групи доцільно включити ті обліки, які містять інформацію, що безпосередньо не пов’язана з нерозкритими злочинами. Вони можуть мати інформацію стосовно осіб, котрі раніше були причетні до злочинів або злочинної діяльності. Хоча така інформа- [561] ція, на відміну від першої групи обліків, безпосередньо не впливає на розкриття конкретних злочинів, проте вона виконує не менш важливу роль у встановленні взаємозв’язків певних об’єктів, отриманні інформації про їх минулу злочинну діяльність, про наявність судимості, терміни та місця відбування покарань, що може вплинути на кваліфікацією злочину, на встановлення певних злочинних зв’язків та ін.
Тож ми вважаємо, що такі обліки слід віднести до інформаційно-довідкових. Дамо їм таке визначення: криміналістичні обліки інформаційно-довідкового призначення - це обліки, призначені забезпечувати процес розслідування різноманітною інформацією про об’єкти, причетні до злочину, яка може бути корисною для вирішення завдань, що виникають у процесі розслідування кримінальних справ.
Третю групу складають специфічні об’єкти. Самі вони, як правило, не пов’язані зі злочинною діяльністю. Утім подібні до них об’єкти досить часто або стають предметами злочинних посягань, або використовуються як знаряддя для подолання перешкод, для заподіяння тілесних ушкоджень або вбивств людей. Тому вони часто є об’єктами криміналістичних досліджень. Основу цієї групи криміналістичних обліків становлять різноманітні колекції чи каталоги зразків для порівняльного дослідження. Н.І. Клименко, характеризуючи такі обліки, говорить: "Що стосується колекцій довідкового і натурного характеру, то вони використовуються з метою інформаційного забезпечення пізнавальної діяльності експерта. У судовій експертизі вони мають два види: натурні колекції й описові форми"1. До- [562] дамо, що за необхідності об’єкти таких колекцій можуть бути використані не лише в проведенні експертиз, а і як зразки для розпізнання предметів, а також в оперативно-розшуковій роботі.
Хоча ці обліки безпосередньо не допомагають у розкритті конкретних злочинів, однак вони сприяють вирішенню інших не менш важливих завдань, які виникають у процесі розслідування. Наприклад, для встановлення належності об’єкта до певної категорії, визначення групи подібних об’єктів тощо. Так, П.М. Заблоцький свого часу став ініціатором створення колекції саморобної вогнепальної зброї, яка сприяє вирішенню низки завдань, що виникають у розслідуванні злочинів, пов’язаних із використанням цієї категорії зброї. Із цього приводу він зауважує: "Натурні колекції саморобної вогнепальної зброї дозволяють здійснити порівняльне дослідження об’єктів і за результатами його дійти висновку про єдине походження об’єктів"1.
Розглядану групу криміналістичних обліків В.А. Жбанков називає довідково-допоміжними. Тож пропонуємо використовувати для позначення цієї групи обліків запропоновану термінологію. Такі обліки ведуть підрозділи експертної служби МВС.
Спробуємо дати їм визначення. На нашу думку, до довідково-допоміжних криміналістичних обліків відносяться колекції та каталоги різноманітних об’єктів, які використовуються як зразки для порівняння при проведенні експертиз і досліджень, а також у розшу- [563] ковій діяльності для вирішення класифікаційних завдань.
Характеризуючи довідково-допоміжні обліки, В.Ф. Волинський указує: "Предмети, матеріали, речовини, які частіше за все використовуються під час скоєння злочинів, а також інформація про джерела їх походження, про місце та спосіб виготовлення завжди становили професійний інтерес для криміналістів. До таких об’єктів належать: вогнепальна та холодна зброя; боєприпаси та вибухові пристрої; типові знаряддя зламу й інструменти; деталі та частини виробів (фарне скло і протектори шин автотранспорту, підошви взуття та ін.), матеріали й речовини, зразки паперу, тканин, рослин тощо!. "Правильне формування, ведення та використання довідково-допоміжних обліків у системі криміналістичної реєстрації - ефективний засіб упорядкування та підвищення роботи з розкриття злочинів"[564] [565], - переконаний П.М. Заблоцький.
Щодо призначення криміналістичних обліків треба мати на увазі, що інформація, яка міститься в опера- тивно-розшукових обліках, може використовуватися не лише з метою встановлення конкретних об’єктів, а й для вирішення завдань діагностичного чи прогностичного характеру. Так само, як дані інформаційно- довідкових і довідково-допоміжних обліків можуть сприяти встановленню конкретних об’єктів.
Ураховуючи те, що конкретні завдання вказаних обліків відрізняються, відповідно, відрізняється й інформація, що складає їх масиви.
Отже, розглянемо детальніше обліки оперативно- розшукового призначення. Як випливає з наведеного вище визначення, ці обліки можна поділити на дві групи. До першої відносяться ті, що безпосередньо пов’язані з конкретними нерозкритими злочинами та створюють умови для їх розкриття. Частіше це обліки слідів невстановлених об’єктів або певної інформації про викрадені чи зниклі об’єкти. До другої - ті, що містять певну інформацію про конкретні відомі об’єкти, які становлять потенційну небезпеку, оперативний інтерес, тобто об’єкти підвищеного криміногенного ризику. Інформація про такі об’єкти підлягає перевірці за аналогічною інформацією про невстановлені об’єкти, які залишили свої сліди на місцях подій нерозкритих злочинів. Ці дві категорії об’єктів тісно взаємопов’язані й майже завжди являють собою частини однієї інформаційної системи. Саме такий їх зв’язок і допомагає ідентифікувати об’єкти за їх відображенням.
Яскравим прикладом такого взаємозв’язку є дактилоскопічні обліки експертної служби МВС України. Загалом вони становлять інформаційну систему, що включає дві підсистеми: облік слідів рук за нерозкритими злочинами (слідотека) й облік папілярних відбитків пальців і долонь рук осіб, котрі становлять оперативний інтерес (дактилокартотека). При внесенні до такої системи нових слідів або відбитків вони обов’язково підлягають перехресній перевірці за обома масивами. У разі позитивного результату ідентифікації за слідами можна отримати інформацію про те, що певна особа була присутня на місцях подій, за якими виявлено збіг слідів. Позитивний результат ідентифікації відбитків різних дактилокарт, у яких указано різні настановні дані особи, дає підстави для висновку про приховування нею своїх настановних даних.
За аналогічним принципом працюють інші інформаційні системи оперативно-розшукового призначення, які використовують інформацію про власні ознаки об’єктів, що виявлені за фактами нерозкритих злочинів, вміщені в системи у вигляді слідів невстановлених об’єктів. До них належать кулегільзотеки, обліки слідів знарядь зламу, слідів взуття, ДНК, рук осіб та інших невстановлених об’єктів за нерозкритими злочинами. Розглядана група обліків, по суті, створює умови для встановлення причетності певних об’єктів до злочину шляхом їх ідентифікації за власними ознаками, які відобразились у слідах їх взаємодії з іншими об’єктами. Особливістю ідентифікації за власними ознаками є наявність в особи, що її здійснює, спеціальних знань (з дактилоскопії, трасології, балістики, біології та ін.). Ця група криміналістичних обліків оперативно-розшуко- вого призначення зосереджена та функціонує в підрозділах, де й працюють фахівці, що мають такі знання, а саме в підрозділах експертної служби МВС.
Автори монографії "Оперативне розпізнавання", аналізуючи зміст та особливості інформаційних систем підрозділів ДІТ, УІТ (ВІТ) та експертної служби МВС говорять: "Причому справа не тільки у різній підпорядкованості або регламентації діяльності різними нормативними документами, а у відмінності їх ідеологій: суто довідкової, яка працює за схемою "запити-від- повідь" - в підрозділах оперативної інформації (сьогодні - інформаційних технологій - доп. В.Б.); активного пошуку осіб об’єктів, які залишили сліди на місці вчинення злочинів - в експертно-криміналістичних підрозділах”1. З цього приводу можна сказати лише одне: автори не врахували класифікацію криміналістичних обліків, що функціонують у підрозділах ДІТ, УІТ (ВІТ), на обліки оперативно-розшукового та інформаційно- довідкового призначення. Низка обліків, що функціонують в цих підрозділах, спрямована на розкриття злочинів (АІС "Номерні речі”, ”Угон”, "Розшук” та ін.). Ці ІС виконують точно таку саму функцію, як і ті, що здійснюють підрозділи експертної служби. Відмінність полягає лише в процесі ідентифікації та даних, що для цього використовуються. Якщо обліки експертної служби зорієнтовані на ідентифікацію за власними ознаками, то обліки підрозділів ДІТ, УІТ - на ідентифікацію за штучними ідентифікаторами (номерами, назвами та ін.).
У підрозділах УІТ криміналістичні обліки оператив- но-розшукового призначення представлені обліками викраденого майна, обліками викрадених номерних речей, обліками викраденої та втраченої зброї, обліками осіб, яких оголошено в розшук, а також іншими, що безпосередньо пов’язані з подіями певних злочинів і створюють умови для їх розкриття. На відміну від криміналістичних обліків експертної служби в них ідентифікація відбувається за штучними ідентифікаторами і не потребує в суб’єктів, що їх здійснюють, наявності спеціальних знань на такому рівні, як це необхідно для роботи з обліками експертної служби. Так, наприклад, у разі вилучення в певної особи якоїсь номерної речі перевірка здійснюється не за власними [566] ознаками, що притаманні їй, тому що достатньо лише порівняння номерів. У разі ж виникнення підозри про підроблення номера така річ передається на дослідження фахівцям експертної служби.
Таким чином, за функціональним призначенням ми пропонуємо класифікувати криміналістичні обліки на три групи:
1) оперативно-розшукового призначення;
2) оперативно-довідкового призначення;
3) довідково-допоміжного призначення.
Крім розглянутих вище, криміналістичні обліки, як і інші інформаційні системи, можуть бути класифіковані за іншими критеріями.
Із цього приводу Л.Я. Драпкін і В.М. Карагодін говорять: "Класифікація обліків може бути здійснена за різними ознаками. Найважливішими з них є:
a) основна функція обліку;
b) зміст відомостей, що зосереджені в обліку;
c) способи опрацювання інформації;
d) місце зосередження облікової інформації"1.
Додамо, що залежно від завдань дослідження цей
перелік може бути суттєво доповнений.
У цьому підрозділі ми розглянули деякі види класифікацій криміналістичних обліків, що дають уявлення саме про їх сутність, деякі особливості формування, зосередження, опрацювання та перевірки масивів. У попередніх розділах ми також розглядали класифікації інформаційних систем за різними ознаками. Серед них можна виділити такі класифікації: за видом облікових документів, що складають їх масиви; за об’єктами обліку; за ступенем автоматизації; за формами обліку; [567] за способом об’єднання інформаційних масивів; за способами та формами відображення інформації в облікових одиницях; за видами реквізитів та іншими критеріями.
Виходячи з аналізу наукових думок, результатів власного дослідження й аналізу системи криміналістичних обліків, ми дійшли висновку, що основним об’єд- нувальним критерієм для криміналістичних інформаційних систем є їх цільове призначення. Головним призначенням криміналістичних обліків є забезпечення інформацією процесу розкриття та розслідуванню злочинів. Велике значення для теорії криміналістики, а також діяльності з організації та ведення криміналістичних обліків, забезпечення процесу розслідування необхідною інформацією є питання, пов’язані з визначенням і класифікацією об’єктів обліку. Ми зазначили, що системи обліків, які сьогодні функціонують у підрозділах МВС, розосереджені в різних галузевих службах і представлені на різних рівнях за вертикаллю. У підрозділах вони складають окрему групу та входять до загальної системи обліків, які здійснює той чи інший підрозділ.
Ми поділяємо думку тих учених, які вважають, що об’єктами криміналістичних обліків є матеріальні об’єкти та явища. Сліди є відображеннями матеріальних об’єктів і носіями інформації про об’єкти обліку. Об’єкти підлягають обліку в інформаційних системах за певною сукупністю ознак і властивостей. Це залежить від кола безпосередніх завдань, які передбачається вирішувати з використанням тієї чи іншої інформації, яка складає масиви конкретного обліку.
Важливу роль для розуміння системи та конкретного призначення тієї чи іншої криміналістичної інформаційної системи відіграє їх класифікація. За галузевою належністю криміналістичних обліків їх можна класифікувати на ті, що здійснюють підрозділи ДІТ (УІТ), підрозділи боротьби з організованою злочинністю, експертної служби, карного розшуку, чергових частин міськрайвідділів та ін. За зосередженням за вертикаллю їх можна поділити на місцеві, регіональні, центральні та міждержавні. Знаходження певних криміналістичних обліків за галузевою належністю та місцем зосередження прямо пов’язане з конкретним підрозділом та адміністративною територією, яку він обслуговує. Саме це змушує певні галузеві служби вести кущові та міжрегіональні обліки деяких категорій об’єктів. Наявність підрозділу, діяльність якого охоплює певні реґіони чи декілька районів (наприклад підрозділи боротьби з організованою злочинністю, кущові експертні лабораторії та ін.) і зумовлює ведення обліків об’єктів, пов’язаних з цією територією.
За функціональним призначенням, а також конкретними завданнями, що вирішуються в процесі розслідування з використанням інформації, яка міститься в конкретній інформаційній системі, криміналістичні обліки класифікуються на три групи: криміналістичні обліки оперативно-розшукового призначення, криміналістичні обліки оперативно-довідкового призначення та криміналістичні довідково-допоміжні обліки.
Крім того, криміналістичні обліки, як і інші інформаційні системи, можуть класифікуватися за рівнем автоматизації, за формами обліку, способами та формами відображення інформації, за ступенем інтеґрації та локалізації, а також іншими критеріями за необхідності.