Система кримінального процесуального ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Порядок кримінального провадження на території України ви­значається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КПК України, до законодавства про кримінальну відповідаль­ність та/або до законодавства України про адміністративні право­порушення (ст.

Кримінальне процесуальне законодавство - це законодавчі по­ложення, що регулюють кримінальну процесуальну діяльність і за­безпечують виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень:

1) Конституції України;

2) чинних міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;

3) Кримінального процесуального кодексу України;

4) законів України.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй (ст. 8 Конституції України). Консти­туція України встановлює концептуальні положення криміналь­ного провадження, закріплює його засади, окреслює пріоритетні групи суспільних відносин, що підлягають правовому захисту та охороні з боку держави.

Чинні міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких на­дано Верховною Радою України, є частиною національного законо­давства України (ст. 9 Конституції України). Серед міжнародно-пра­вових актів, що регулюють кримінальну процесуальну діяльність, можна виокремити такі групи: а) міжнародні договори, що визна­чають правовий статус особи у сфері кримінального процесу, та процесуальні механізми, які забезпечують охорону прав і свобод громадян у кримінальному судочинстві (зокрема Конвенція про за­хист прав людини і основоположних свобод, Європейська конвен­ція про видачу правопорушників тощо); б) міжнародні конвенції, спрямовані на співробітництво держав-учасниць цих договорів у боротьбі зі злочинами, що мають міжнародний характер (зокрема Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом, Конвенція про кіберзлочинність тощо); в) двосторонні договори України про на­дання правової допомоги під час кримінального провадження.

Кримінальний процесуальний кодекс України був прийнятий 13 квітня 2012 року, набрав чинності 19 листопада 2012 року. Він містить дві частини: Загальну й Особливу. До Загальної частини на­лежать перший і другий розділи. Вони містять правила, що мають значення для всіх органів, які протидіють злочинності, а також для інших суб’єктів процесу на всіх стадіях кримінального прова­дження, тому їх систематизовано в Загальній частині КПК України. Інші розділи, з третього по дев’ятий включно, становлять Особливу частину КПК України. Їх усі присвячено здійсненню кримінального провадження на різних його стадіях.

До кримінального процесуального законодавства України на­лежать також закони України, якими врегульовано порядок кримі­нального провадження на території нашої держави. Це, зокрема, за­кони України «Про Національну поліцію», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру», «Про адвокатуру та адвокатську діяль­ність», «Про безоплатну правову допомогу», «Про судову експер- тизу», «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадяни­нові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», «Про Службу безпеки України», «Про вико­нання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» тощо.

У ч. 3 ст. 9 КПК України наголошується на тому, що закони й інші нормативно-правові акти України, положення яких стосу­ються кримінального провадження, мають відповідати КПК Укра­їни. Тому під час здійснення кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК України.

Від джерел кримінального процесуального законодавства слід відрізняти джерела кримінального процесуального права. До дже­рел права, окрім вищевказаного, також слід віднести підзаконні но­рмативно-правові акти, рішення Конституційного суду України, рі­шення Європейського суду з прав людини й узагальнення судової практики.

Питання для самоконтролю

1. Що являє собою кримінальній процес як специфічний вид дія­льності?

2. Що є змістом такого завдання кримінального провадження, як захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопо­рушень?

3.3 яких стадій складається кримінальне провадження?

4. Який зміст функції обвинувачення та хто із суб’єктів кримі­нального провадження її здійснює?

5. Який зміст функції захисту та хто із суб’єктів кримінального провадження її здійснює?

6. Який зміст функції правосуддя та хто із суб’єктів криміналь­ного провадження її здійснює?

7. Які особливі порядки кримінального провадження закріплено у КПК України?

8. Які нормативно-правові акти становлять систему криміна­льного процесуального законодавства України?