§ 1. Загальна характеристика особистих немайнових прав та обов'язків подружжя

Реєстрація шлюбу породжує виникнення різноманітних за своїм змістом особистих прав та обов’язків подружжя. Враховуючи, що від­носини між подружжям мають глибоко особистий характер, правовому регулюванню особистих немайнових відносин у сімейному праві на­дається особливе значення.

До особистих немайнових прав подружжя CK України відносить ті, які є найбільш важливими та на які можна впливати нормами сімей­ного права. Це — право на материнство та батьківство; право на повагу до своєї індивідуальності; право на духовний розвиток; право на зміну прізвища; право на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї; право на свободу та особисту недоторкан­ність, що знайшли закріплення в гл. 6 CK України. Зазначені права характеризуються тим, що для їх здійснення не потрібно ні згоди, ні виконання активних дій із боку іншого з подружжя.

В основу регулювання особистих немайнових відносин покладено принцип рівності на набуття та здійснення особистих немайнових прав та обов’зків кожним із подружжя. Рівність чоловіка і дружини — основ­ний принцип шлюбних відносин, заснований на визнанні однакової соціальної цінності особистості чоловіка і жінки. Це означає, що вико­ристання своїх законних прав кожним із подружжя і застосування за­кону у разі вирішення різних спорів між ними повинно здійснюватися з неодмінним дотриманням рівності прав і обов’язків чоловіка та дру­жини. Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 CK є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімей­не життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших пере­конань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов’язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базу­ється на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й визначає право кожного з подружжя на особисту свободу; сумісне вирішення питань материнства, батьківства; виховання й освіти дітей, інших питань життя сім’ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов’язок подружжя про побудову сімейних відносин на почуттях вза­ємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї та розвиток дітей.

При розгляді положень Сімейного кодексу, які регулюють немай­нові відносини подружжя, звертає на себе увагу насиченість останніх положеннями морального характеру. Норми моралі проникають бук­вально в усі куточки шлюбних відносин, міцність яких значною мірою залежить від моральних уявлень людини.

Багато чого у формуванні відносин між подружжям визначається національною культурою, історичними традиціями, соціально- економічними умовами, особистими факторами. Можливості права у сфері особистих немайнових відносин між подружжям обмежені, що є природним, оскільки забезпечити реалізацію кожним із подружжя своїх можливостей правовими методами досить складно. Разом з тим саме в сім’ї складаються ті моделі відносин між чоловіком та жінкою, які потім переносяться в інші сфери суспільного життя. Велике зна­чення має закріплення в сім’ї ідеї тендерної рівності та забезпечення механізму її реального перетворення в життя.

Однією з основних цілей Сімейного кодексу є зміцнення сім’ї, встановлення в ній таких відносин, які найбільшою мірою сприяли б задоволенню інтересів її членів, створенню умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток кожного. Необхідною умовою досяг­нення цієї мети є не тільки закріплення принципу рівності подружжя у сімейних відносинах, а й забезпечення рівних можливостей для ре­алізації належних кожному з них прав і свобод. Велике значення для розподілу обов’язків подружжя у сучасній сім’ї має досвід сімейних відносин в інших країнах. Так, на Заході на зміну традиційній формі сім’ї з чітким розподілом ролей, де на дружину покладаються функції виключно домашньої господарки, все більше приходить модель «шлюбу-товариства», можливо, більш слабка, але така, що не припус­кає дискримінації чи обмеження інтересів одного із подружжя^{[127] [128].}

Аналізуючи перелічені в главі 6 Сімейного кодексу права та обов’язки подружжя, можна дійти висновку, що законодавець при їх врегулюванні враховує як загальні, передбачені Конституцією України та Цивільним кодексом України положення щодо особистих немайнових прав осіб не­залежно від шлюбу, так і порядок виникнення, здійснення та припинення таких прав у осіб, які перебувають у шлюбі. Це пояснюється тим, що кожній фізичній особі належать особисті немайнові права від народження або за законом (ч. 1 ст. 269 ЦК) і одруження не обмежує особу в цих пра­вах. З моменту реєстрації шлюбу особисті права такого роду починають виступати також і як сімейні права кожного із подружжя, а їх захист здій­снюється і сімейним законодавством, обов’язки ж, що кореспондують цим правам, покладаються перш за все на іншого з подружжя. Як зазначає І. В. Жилінкова, ЦК України регулює відносини між фізичними особами незалежно від їх сімейного стану, a CK України регулює особисті немай­нові та майнові відносини між чітко визначеним колом осіб. З огляду на це особисті немайнові права подружжя, які охороняються CK України, набувають відносного характеру, оскільки праву дружини (чоловіка) на певну поведінку кореспондує обов’язок чоловіка (дружини), як правило, утримуватися від поведінки, яка сприятиме порушенню особистого не- майнового права іншого з подружжя. Саме своїм відносним характером і відрізняються особисті немайнові права жінки та чоловіка, які закріпле­ні в CK України, від особистих немайнових прав, які закріплені у ЦК України, і мають абсолютний характер^{[129] [130].}

До таких прав відповідно до Конституції України належать: право на життя, право на охорону здоров’я, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до честі та гідності, право на таємницю листу­вання, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, пра­во на свободу думки і слова, право на свободу світогляду та віроспо­відання, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та свободу пересування, право на свободу літера­турної, художньої, наукової і технічної творчості, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та інші особисті немайнові права.

Зміст цих особистих немайнових прав становить можливість осо­би вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері при­ватного життя (ст. 271 ЦК).

Особисті немайнові права подружжя на відміну від майнових не мають економічного змісту та майнового характеру. Водночас вони є вкрай важливими, що обумовлено сутністю шлюбу як сімейного со­юзу жінки та чоловіка, заснованого на принципах рівності подружжя. Ці права належать кожному з подружжя незалежно від його майново­го стану. їх здійснення не супроводжується майновим еквівалентом з боку іншого з подружжя. Вони не можуть бути виражені у грошовій формі.

Особисті права й обов’язки подружжя виникають із приводу ви­значених нематеріальних благ. Вони тісно пов’язані з особистістю кожного з подружжя, невіддільні від неї і не можуть відчужуватися, як і самі блага, із приводу яких виникають особисті права й обов’язки. На них не впливає факт спільного чи роздільного проживання подруж­жя, кожний із подружжя може користуватися особистими правами на власний розсуд.

Дуже важливо, що особисті права й обов’язки подружжя не можуть бути припинені чи змінені домовленістю між подружжям. Не можуть бути вони і предметом шлюбного договору, інших угод, що забезпечує неухильне дотримання основного принципу рівності подружжя в сім’ї та виключає можливість прийняття рішень, які посягають на права та гідність одного з подружжя.

Як вже зазначалося, велика кількість серед закріплених у Сімей­ному кодексі особистих немайнових прав подружжя належить їм як фізичним особам і до вступу в шлюб. Водночас особисті немайнові права подружжя мають певні особливості^[131]. По-перше, особисті не­майнові права подружжя виникають не від народження, а у зв’язку зі вступом у шлюб, зареєстрований у встановленому порядку. Таким чином, вони діють лише в сімейних відносинах. По-друге, особисті немайнові права подружжя не є абсолютними, бо вони можуть бути порушені не будь-ким, а лише іншим з подружжя. Тому особистим правам одного із подружжя протистоїть обов’язок іншого з подружжя не перешкоджати їх здійсненню, не порушувати їх. По-третє, особисті немайнові права подружжя є визначальними в сімейних правовідно­синах. Саме з них виникають усі інші права подружжя як похідні. В основі особистих немайнових прав подружжя лежать одвічні духовні цінності, без яких неможливо створити міцний шлюб та щасливу сім’ю. По-четверте, здійснення особистих немайнових прав одним із подруж­жя можливе не лише за умови погодження своїх дій з іншим із по­дружжя, а й з урахуванням інтересів сім’ї в цілому. По-п’яте, немайнові особисті права подружжя можуть припинятися з волі учасників шлюб­них відносин — шляхом розірвання шлюбу, оскільки їх припинення відбувається разом із припиненням шлюбу.

Особисті немайнові правовідносини подружжя — це врегульо­вані нормами сімейного права відносини з приводу особистих немай- нових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.