18. Правове регулювання фінансових відносин.
Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, які регулюють фінансові відносини та фінансову діяльність у суспільстві. Як зазначалося, фінанси – це у відповідний спосіб організована сукупність обмінно-розподільних і перерозподільних відносин.
Основною формою їх організації є саме фінансове право. Крім того, організація фінансових відносин може здійснюватися на основі різноманітних інструкцій та положень, однак вони мають, як правило, відомчий характер.Фінансове законодавство охоплює усі сфери і ланки фінансової системи й усі форми і методи фінансової діяльності, які підлягають правовій регламентації. Загалом його можна поділити на дві частини: законодавчі акти, що безпосередньо регулюють фінансові відносини, та закони з інших сфер діяльності, в яких виділяються фінансові засади їх функціонування.
До першої частини належать законодавчі акти, що регламентують фінансові відносини на макрорівні та взаємозв\'язки фінансів суб\'єктів підприємницької діяльності з державними фінансами та інституціями фінансового ринку. Це закони про бюджетну і податкові системи, державний борг, центральний банк, банки і банківську діяльність, страхування, цінні папери і фондову біржу, інвестиційну діяльність. Сюди також належать закони, Ідо регламентують окремі види фінансових операцій – про заставу, лізинг та ін., й закони з окремих видів податків та платежів до бюджету і цільових фондів. До другої групи відносять закони, що регламентують діяльність, у тому числі й фінансову, суб\'єктів господарювання – про підприємства і підприємницьку діяльність, про господарські товариства, про банкрутство тощо.
Фінансові закони можуть мати характер прямої дії або доповнюватися інструкціями. У першому випадку їхні положення є безпосередньою основою для здійснення фінансових операцій. Подібний підхід вимагає досить глибокої деталізації законів з урахуванням усіх особливостей фінансової діяльності різних суб\'єктів.
У другому випадку закон визначає тільки загальний порядок фінансових відносин, а його деталізація здійснюється у відповідних інструкціях. Вони мають бути лише доповненням до закону і не суперечитийому. При цьому в будь-якому разі основою є закон.В Україні пряму дію має переважна більшість фінансових законів, зокрема у сфері оподаткування. Водночас абсолютно всі деталі фінансової діяльності передбачити, по-перше, неможливо, а, по-друге, не завжди доречно. Тому закони досить часто доповнюються різного роду інструкціями та положеннями. Наприклад, закон про банки і банківську діяльність відображає тільки загальні засади функціонування комерційних банків. Конкретні види банківських операцій можуть регламентуватися відповідними інструкціями з кредитування, безготівкових розрахунків, касових операцій тощо.
Співвідношення між законами прямої і непрямої дії відбиває розподіл повноважень і прав між державними органами законодавчої та виконавчої влади, а отже, і їхні можливості та повноваження у виробленні та реалізації фінансової політики. Закони прямої дії чітко відображають перевагу законодавчої влади.
Дійовість фінансового законодавства, його відповідність конкретним умовам і завданням, а отже, і ефективність фінансової політики значною мірою залежать від узгодженості дій законодавчої та виконавчої гілок влади. Саме на основі детального узгодження ними законопроектів можливе формування дієздатної системи фінансового права.
Питання для самоперевірки:
У чому суть фінансової політики?
Які фактори обумовлюють вплив фінансової політики на економічне і духовне життя суспільства?
Назвіть головний елемент фінансового механізму і його складові частини.
Охарактеризуйте заходи країни щодо усунення наслідків фінансової кризи.
Хто виконує загальне керівництво і управління фінансовою системою на території України?
Яке місце в управлінні фінансами займає прогнозування і планування фінансів?
План і ринок. Ваше відношення до даної проблеми. Яку відповідь вам підказує світовий досвід економічного розвитку?
Контрольна функція фінансів і фінансовий контроль. Чи відрізняються ці поняття? Якщо так, то у чому відмінність?