1. Передумови виникнення і розвитку податків.
Податки – це обов\'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку – позбавленою будь-якого сенсу.
Об\'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги.Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів. Створення податкової системи – це не тільки практична, а й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім\'ї. Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси.
Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки – на землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері тощо.
Найбільшого розквіту податки сягають за умов розвинутої ринкової економіки. Вони стають об\'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави.
Змінюються не тільки види і форми стягнення до бюджетів певних сум коштів, а й саме ставлення до податків. Вони стають ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку.
За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.
2. Наука про податки як складова фінансової науки.
Податки завжди були важливою категорією фінансової науки. Зараз вже важко встановити, коли зазначене положення стало панівним у фінансовій науці, але наукове тлумачення податків, дослідження їхньої суті, економічного змісту та ролі має більш як двохсотлітню історію. Можна достовірно стверджувати, що фінансова наука бере свій початок із дослідження податків.
Спочатку дослідження податків здійснювалося в контексті науки про державне господарство. З розвитком науки про державу виникла потреба у глибшому всезнанні щодо податків. Насамперед, величини податків, які держава мобілізує в своє розпорядження, об\'єкта оподаткування, впливу податків на економічні й соціальні процеси в державі тощо.
Сплата податків завжди призводила до зменшення доходів платника, тому від фінансової науки вимагали теоретичного обґрунтування необхідності податків та основних принципів оподаткування. На той час відомий французький вчений Монтеск’є дав найточніше визначення податків як "частини, яку кожний громадянин віддає зі свого майна для того, щоб забезпечити охорону тієї частини, що залишається в нього, аби використати її з більшим задоволенням". Це трактування податків було визнано більшістю дослідників і політичних діячів свого часу. Воно стало відправною точкою для появи багатьох напрямів у теорії податків.
Проте найвидатніші представники класичної школи в особі А. Сміта і Д. Рікардо найглибше обґрунтували питання економічної природи податків, їхнього зв\'язку з послугами, які надає держава. А. Сміт, зокрема, визнає, що податок – це плата за послуги держави. Він порівнює витрати уряду з управління державою з витратами з управління майном.
Однак обмежує ці витрати витратами на оборону та підтримання порядку. Всі інші витрати, згідно з теорією А. Сміта, повинні покриватися за рахунок спеціального мита.Наука про податки на сьогодні має досить значне теоретичне й методологічне підґрунтя, її принципи одержали глибоку й всебічну аргументацію, витримали перевірку часом, міцно вписалися до загальних положень фінансової науки. Найфундаментальніші з них стверджують, справедливість оподаткування означає, що розмір податку визначається величиною доходу, а ставка податку однакова для юридичних і фізичних осіб з однаковими доходами; ефективність податкових систем у державі визначається наявністю в ній інструментів, що стимулюють економічне зростання і підприємницьку активність; простота податкової системи знаходить своє відображення в доступності розуміння техніки обрахування податків і ведення форм звітності.
На сьогодні домінуючим стало положення про те, що податки – це плата за надані державою неподільні суспільні послуги. Дискусія навколо цього визначення розпочалася наприкінці XIX – на початку XX століть. Її розвивали Ж.-Б. Сей, Д. Мілль, П. Самуельсон, Ф. Нітті й інші представники економічної науки. Так, Д. Мілль писав, що податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарювання. Ф. Нітті стверджував, що в державі є неподільні суспільні послуги, як, наприклад, внутрішній спокій, зовнішня безпека, правосуддя, охорона здоров\'я, охорона території. Плата за ці послуги здійснюється населенням у формі податків. Треба зазначити, що більшість вчених-теоретиків у галузі податків стверджує, що це примусова плата і безпосереднього зв\'язку між сплаченими податками та одержаними послугами немає. З такими остаточними висновками важко не погодитися.