8.3 Правові засади використання лісів та лісових ресурсів у сільському господарстві

Ліс визначається як природний комплекс, у якому поєдну­ються переважно деревна та чагарникова рослинність з відпо­відними фунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одний і на навколишнє природне середовище.

Лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші про­дукти лісу, що використовуються для задоволення потреб на­селення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів. До лісових ресурсів також на­лежать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати не­гативні наслідки природних явищ, захищати фунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середови­ща та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздо­ровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

Право лісокористування - це система правових норм, що регу­люють умови і порядок користування лісами, а тщож визначають права та обов'язки лісокористувачів. Лісові ресурси у вигляді де­ревини, технічної сировини, харчових, кормових, лікарських та інших продуктів лісу широко використовуються у сільського­сподарській діяльності. Відносини, пов'язані з використанням лісових ресурсів у сільському господарстві, регулюються Лісо­вим кодексом України 1.

Лісовий кодекс у ст. 65 передбачає, що використання лісо­вих ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спе­ціального лісокористування.

• Лісовий кодекс України: від 21 січ. 1994 р. в ред. від 8 лют. 2006 р. № 3852-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 2006. № 21. Ст. 170. ності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Під час здійснення загального використання лісових ресурсів громадяни та інші особи зобо­в'язані виконувати вимоги пожежної безпеки в лісах, користу­ватися лісовими ресурсами способами та в обсягах, що не за­вдають шкоди охороні та відтворенню цих ресурсів, а також не погіршують санітарного стану лісів.

Згідно зі ст. 67 Лісового кодексу, у порядку спеціального ви­користання можуть здійснюватися наступні види використання лісових ресурсів: заготівля деревини; заготівля другорядних лі­сових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, ре­креаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних ці­лей, потреб мисливського господарства, проведення науково- дослідних робіт. При цьому заготівля деревини відноситься до виду головного лісокористування. За ст. 70 Лісового кодексу, заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ре­сурсів у порядку рубок головного користування, що проводять­ся в стиглих і перестійних деревостанах. Для заготівлі деревини під час рубок головного користування в першу чергу призна­чаються пошкоджені та інші деревостани, що потребують тер­мінової рубки за своїм станом, і деревостої, які вийшли з під­сочування.

Заготівля другорядних лісових матеріалів може здійснюватись у лісах без заподіяння їм шкоди. До другорядних лісових ма­теріалів відноситься заготівля: живиці, пнів, лубу та кори, де­ревної зелені, деревних соків.

Побічне лісокористування, згідно з вимогами ст. 73 Лісового кодексу, також повинно здійснюватися без заподіяння шкоди лісу До побічних лісових користувань належать: заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих пло­дів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету.

Чинним законодавством можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів. Спеціальне вико­ристання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових діля­нок, виділених для цієї мети. Умови і порядок здійснення спе­ціального використання лісових ресурсів встановлюються Ка­бінетом Міністрів України¹.

Безумовно, користування лісовими ресурсами в порядку ведення сільськогосподарської діяльності агропідприємствами відноситься до виду спеціального лісокористування. Саме виз­начення земель лісогосподарського призначення, що закріпле­но у ст. 5 Лісового кодексу України, охоплює і нелісові зем­лі, зайняті сільськогосподарськими угіддями. Спеціальне лі­сокористування для ведення сільського господарства застосо­вується в основному у порядку побічних лісових користувань, а саме: заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету тощо. Проте воно не виключає здійснення сільськогосподарськими підприємствами заготівлі другорядних лісових матеріалів, а саме, заготівлі: пнів, дров, лубу і кори, деревної зелені, де­ревних соків тощо.

За останні десятиріччя широке визнання одержали такі види спеціального лісокористування, як використання корисних вла­стивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спор­тивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мис­ливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. У сільській місцевості вони одержали розповсюдження у різ­них видах агротуризму: сільського, екологічного (зеленого) та мисливського туризму з використанням лісів і лісових ресурсів і навіть відповідне законодавче визнання^{[141] [142].}

Не важко помітити, що досі йшлося про використання лі­сових ресурсів. Проте ліси у сільському господарстві безпосе­редньо виконують полезахисні та трунтоохоронні функції. Саме за функціональним значенням ліси у ст. 39 Лісового кодексу поділені на наступні категорії: захисні ліси, що виконують пе­реважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції; рекреаційно-оздоровчі ліси, що виконують переважно рекреа­ційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції; ліси природо­охоронного, наукового, історико-культурного призначення, що виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функ­ції тощо; експлуатаційні ліси, які у встановленому порядку ви­користовуються для заготівлі деревини. Проте захисні функції, в тому числі у сільському господарстві, виконують ліси першої категорії.

Ґрунтозахисна (функція лісів полягає у виконанні важливого почвозахисного фактора, а саме у перешкоджанні розмиву ґрун­тів тали ми і дощовими водами та пониженні поверхневого сто­ку води. Ліси надійно захищають ґрунти від дефляції, міцно закріплюючи рухливі піски. У лісових районах майже не від­бувається замулювання річок, водосховищ і ставків. Довголітні спостереження підтверджують, що у лісостепу шар ґрунту на полях потужністю 18-20 см під паром змивається за 15 років, під луговим різнотрав’ям - за З тис. років, а під лісом - за багато тисячоліть. Тому сучасне інтенсивне зведення лісів су­проводжується різким посиленням процесів змиву ґрунтового шару земель, у тому числі земель сільськогосподарського при­значення.

Полезахисна функція лісів полягає у забезпеченні захисту сільськогосподарських угідь та урожаїв від несприятливих при­родних процесів. Сільськогосподарські землі, оточені лісами, мають більш сприятливі для землеробства мікрокліматичні умо­ви - меншу амплітуду температур і швидкість вітру, більш ви­соку відносну вологість повітря, слабший турбулентний тепло­обмін тощо. Все це приводить до зниження непродуктивного випаровування, пом’якшення впливу холодних вітрів і суховіїв, до збільшення запасів продуктивної вологи в ґрунті та у кін­цевому результаті - до більш високих врожаїв.

Слід також зазначити, що, відповідно до ч. 2 ст. 56 Земель­ного кодексу України, громадянам та юридичним особам за рі­шенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення за­гальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фер­мерських та інших господарств. У зв’язку з тим, що у наведено­му випадку йдеться про надання замкнених земельних ділянок лісогосподарського призначення, яке відбувається у межах зем­лекористування для сільськогосподарського виробництва, воно не потребує одержання спеціального дозволу. При цьому зазна­чені землекористувачі мають дотримуватись вимог не тільки зе­мельного, але й лісового законодавства щодо користування та­кими об'єктами, а також виконувати відповідні екологічні ви­моги, що передбачені чинним законодавством.

8.4.