§ 5. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів відповідно до ст. 77 ЛК України встановлюється ПК України та належить до загальнодержавних зборів. В Україні спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним.

1) заготівля деревини;

2) заготівля другорядних лісових матеріалів;

3) побічні лісові користування;

4) використання корисних властивостей лісів для культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних та освітньо- виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Чинним законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.

Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлені Постановою КМ України^[248]. Нею затверджено Порядок спеціального використання лісових ресурсів та Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється шляхом: заготівлі деревини під час проведення рубок головного користування, другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів. Таке використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно.

Відповідно до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів визначаються умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка як спеціального дозволу на їх використання. Лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого:

• здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів;

• ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню;

• ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Платники збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Платниками збору є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отри­мують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісо­вих ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгостро­кового тимчасового користування лісами.

Лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів. До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

Лісове законодавство передбачає можливість використання лісових ресурсів постійними та тимчасовими лісокористувачами на умовах довгострокового та короткострокового користування^[249].

У постійне користування надаються ліси на землях:

• державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські під­розділи;

• комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку спеціалізованим комунальним лісогоспо­дарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісо­господарські підрозділи.

Об’єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - термі­ном від одного до п’ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Суб’єктами правовідносин тимчасового користу­вання лісами є:

• власники лісів або уповноважені ними особи;

• підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Податкове законодавство передбачає можливість використан­ня лісових ресурсів громадянами в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав’яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених ЛК України та іншими законодавчими актами у порядку загального лісокористу­вання. Але таке лісокористування не може перевищувати встанов­лений обсяг, який визначається регіональними органами державної влади. Так наприклад, Харківською обласною державною адмініст­рацією було прийнято розпорядження «Про встановлення макси­мальних норм безоплатного збору громадянами дикорослих трав’я­них рослин, квітів, ягід, горіхів та грибів на території області»^[250].

Об'єкт оподаткування збором за спеціальне використання лісових ресурсів. Об’єктом оподаткування збором є:

• деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;

• деревина, заготовлена під час проведення заходів:

а) щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов’язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів - суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки);

б) з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинніс­тю, у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, доріг тощо;

• другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, що передбачені Порядком спеціального використання лісових ресурсів);

• побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарсь­ких рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, що передбачені Порядком спеціаль­ного використання лісових ресурсів);

• використання корисних властивостей лісів для культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо- виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Заготівля деревини під час проведення рубок головного користування здійснюється з дотриманням принципів безперерв­ного, невиснажливого і раціонального використання лісових ресур­сів, збереження умов відтворення високопродуктивних дерево- станів, їх екологічних та інших корисних властивостей.

Рубки головного користування проводяться в:

• експлуатаційних лісах;

• захисних лісах, що прилягають до смуг відведення діючих і тих, які будуються, залізниць, автомобільних доріг державного значення, вздовж берегів річок, навколо озер, водойм та інших водних об’єктів, а також захисних лісах, що є байрачними або площа яких становить до 100 гектарів, або які розташовані серед безлісної місцевості;

• рекреаційно-оздоровчих лісах, розташованих у межах третьої зони округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій і курортів та в лісогосподарській частині лісів зелених зон;

• лісах природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення в межах господарської зони національних природних і регіональних ландшафтних парків, а також заказниках.

На особливо захисних лісових ділянках (крім узлісь уздовж межі з безлісною місцевістю) проведення рубки головного корис­тування забороняється.

Залежно від категорії лісів, лісорослинних умов, біологічних особливостей деревних порід, типу лісу, складу і вікової структури деревостанів, наявності та стану підросту господарсько-цінних порід, ступеня стійкості ґрунтів проти ерозії, стрімкості схилів та інших особливостей застосовуються такі системи рубок:

- вибіркові - рубки, під час яких періодично вирубується частина дерев, що є перестійними і стиглими, а лісова ділянка залишається постійно вкритою лісовою рослинністю;

- поступові - рубки, під час яких передбачається видалення деревостану за кілька прийомів;

- суцільні - рубки, під час яких весь деревостан вирубується повністю, за винятком насінників, життєздатного підросту і молод­няку, цінних і рідкісних видів дерев та чагарників, що підлягають збереженню відповідно до Порядку спеціального використання лісових ресурсів;

- комбіновані - несуцільні рубки, під час яких поєднуються елементи різних систем поступових і вибіркових рубок.

При визначенні об’єкта оподаткування необхідно мати на увазі, що під лісовою ділянкою розуміють ділянку лісового фонду України з визначеними межами, виділену відповідно до ЛК України для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рос­линністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімк- нутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими дорогами та просіками, лісовими протипожеж­ними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Ставки збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Ставки збору за заготівлю деревини в залежності від основних та неосновних лісових порід визначаються ПК України. Критеріями визначення є: найменування лісової породи, залежно до якого поясу лісів, першого чи другого вона відноситься. Чинне лісове законодавство вже не передбачає поділу лісів на групи, тому виникає неузгодженість між ЛК України та ПК України. Втратила чинність Інструкція про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділян­ками лісового фонду^[251], згідно з якою здійснювався розподіл лісів за лісотаксовими поясами:

• до першого поясу належать усі ліси, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та лісів гірської зони Львівської області;

• до другого поясу належать ліси Закарпатської, Івано- Франківської, Чернівецької областей та ліси гірської зони Львівської області.

Наступним критерієм визначення є лісотаксовий розряд: від першого до п’ятого. Лісотаксовий розряд встановлюється для кожного кварталу (урочища), виходячи з відстані (км) між центром кварталу і найближчим нижнім складом лісозаготівельника, до якого деревина вивозиться безпосередньо з лісосіки, або пунктом відвантаження деревини залізницею.

• у лісах з рівнинним рельєфом - 1,1;

• у лісах з горбистим рельєфом або у лісах, понад 30 відсот­ків площі яких зайнято болотами, - 1,25;

• у лісах з гірським рельєфом - 1,5.

Зараз цей поділ поновлено у ПК України (п.п. 331.4.-331.10. ст. 331 ПК України), хоча предметом правового регулювання тут перш за все є лісові правовідносини.

Ставка обраховується за один щільний кубічний метр дере­вини у гривнях з урахуванням ділової (без кори) чи дров’яної (з корою). У свою чергу ділова (без кори) поділяється на велику, середню та дрібну. До великої деревини всіх лісових порід належать відрізки стовбура (у верхньому перетині без кори) діаметром від 25 сантиметрів і більше, до середньої - діаметром від 13 до 24 сан­тиметрів, до дрібної - діаметром від 3 до 12 сантиметрів.

До дров’яної деревини належать сортименти, які можна використовувати для технологічних потреб, а також не придатні для промислової переробки (дрова паливні).

Ставки збору, встановлені п.п. 331.1-331.2 ст. 331 ПК України, застосовуються при заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та під час проведення заходів щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних влас­тивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов’язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів - суцільні сані­тарні та суцільні лісовідновні рубки) та заходів з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будів­ництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо.

За ліквід з крони встановлюється збір у розмірі 40 відсотків, а за порубкові залишки, що підлягають використанню, - 20 відсотків ставок збору за дров’яну деревину відповідної лісової породи.

На деревину, заготовлену під час: вибіркових рубок головного користування - ставки збору знижуються на 20 відсотків, а заходів щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов’язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування) - на 50 відсотків. Знижки у відсотках обчис­люються з кожної ставки збору окремо.

За заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних власти­востей лісів ставки збору встановлюються ВР АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Наприклад, рішенням Луганської обласної ради встановлено ставки збору за використання корисних властивостей лісів для культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо- виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт^[252] або рішення Севастопольської міської ради «Про встановлення ставок збору за здійснення побічних лісових користувань і використання корисних властивостей лісів»^[253].

Порядок обчислення збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Суб’єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють органам ДПС перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, за формою^[254], встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства. Відповідно до «Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів» органи Держлісагентства^[255], постійні лісокористувачі подають до п’ятого числа місяця, наступного за звітним кварталом, органам ДПС перелік підприємств, установ, організацій і громадян, яким в установленому порядку видано лісорубний або лісовий квиток.

Сума збору обчислюється суб’єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах.

Сума збору, зазначена в лісорубному та в лісовому квитках, підлягає перерахунку суб’єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, у разі якщо:

а) загальна кількість фактично заготовленої деревини під час відпуску з обліком за площею перевищує зазначену в лісорубному квитку та її кількість більше ніж на 10 відсотків;

б) фактичний обсяг використання лісових ресурсів перевищує зазначений у лісовому квитку на весь обсяг такого перевищення.

Підставою для перерахунку є спеціальні дозволи та акти огляду місць використання лісових ресурсів.

Порядок перерахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Суб’єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, перерахунок збору за заготівлю деревини і заготівлю другорядних лісових матеріалів, побічні лісові користування та використання корисних властивостей лісів здійснюється також у разі:

• виправлення технічних помилок, які можуть бути допущені під час проведення матеріальної і грошової оцінки лісосік, другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів, відпущених за лісоруб­ними квитками або лісовими квитками, неправильного застосування сортиментних таблиць, поясів, розрядів та ставок збору, а також ви­правлення арифметичних помилок, допущених під час підрахунків;

• анулювання лісорубного та/або лісового квитка у зв’язку з вилученням земель для інших потреб. В інших випадках анулю­вання або видачі дубліката лісорубного квитка та/або лісового квитка перерахунок збору не здійснюється і вся нарахована за такими квитками сума збору повністю сплачується до відповідних бюджетів;

• надання лісокористувачеві відстрочки:

а) на заготівлю деревини - сума збору за заготівлю залишеної на пні деревини збільшується на 1,5 відсотка незалежно від строку, на який надано відстрочку;

б) на вивезення деревини - сума збору за невивезену вчасно деревину збільшується на 1,5 відсотка за кожний місяць відстрочки;

додаткового продовження строку вивезення, але не більш як на три місяці. При цьому лісокористувачем сума збору за обсяг невивезеної вчасно деревини збільшується на 5 відсотків за кожний місяць відстрочки.

Незалежно від способу обліку деревини, що відпускається на пні (за площею, пеньками, приблизною кількістю), лісокористувачі, які допустили неповну заготівлю деревини, що дозволена для вирубки за виписаними лісорубними квитками, або взагалі її не проводили, збір обчислюють і сплачують повністю за всю дозволену для заготівлі кількість деревини, що зазначена в дозволі.

Лісокористувачі, у яких за результатами діяльності здійснюється перерахунок збору, відображають донараховані суми збору в розрахунку за формою Податкового розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів^[256].

Порядок сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу. Лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору наростаючим підсумком з початку року за формою Податкового розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів, у якому окремим рядком зазначається сума збору, сплачена відповідно до пп. пп. 334.2.1-334.2.2 п. 334.2. ст. 334 ПК України, та подають його органу ДПС за місцезнаходженням лісової ділянки у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за винятком:

лісокористувачів, якими до отримання лісорубних та лісових квитків збір вносився в каси суб’єктів лісових відносин, які їх видають:

а) фізичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, яким видано лісорубні та лісові квитки;

б) лісокористувачів (крім фізичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, яким видано лісові квитки), у яких сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому сплачується збір;

лісокористувачів з іншої області, які сплачують збір повністю до видачі їм спеціального дозволу за місцезнаходженням лісової ділянки, на якій здійснюється заготівля деревини.

Про надходження суми збору в касу суб’єкта лісових відносин, що видає спеціальні дозволи, у спеціально заведеній книзі робиться запис і лісокористувачеві видається квитанція. Одночасно в лісоруб­них та лісових квитках робиться позначка про сплату збору в касу (зазначаються номер і дата квитанції про сплату).

Лісокористувачі сплачують збір у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду.

Збір сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми збору, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році, крім сум збору, сплачених відповідно до пп. пп. 334.2.1-334.2.2 п. 334.2 ст. 334 ПК України.

При отриманні дозволу в поточному році (або донарахуванні суми збору) після чергового строку сплати збору лісокористувачі сплачують усі суми збору за строками, що минули.

Запитання для самоконтролю

1. Місце екологічного податку у податковій системі України.

2. Основні елементи екологічного податку.

3. Платники екологічного податку.

4. Види діяльності, які обкладаються екологічним податком.

5. Податкові агенти екологічного податку.

6. Об’єкт та база оподаткування екологічним податком.

7. Правова характеристика ставок екологічного податку.

8. Порядок обчислення екологічного податку.

9. Порядок подання податкової звітності та сплати екологічного податку.

10. Правова регламентація плати за користування надрами як загальнодержавного платежу.

11. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин.

12. Об’єкт оподаткування платою за користування надрами для видобування корисних копалин.

13. База оподаткування обсягів видобутих корисних копалин (мінеральної сировини).

14. Ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

15. Платники плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

16. Об’єкт оподаткування платою за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

17. Ставки плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

18. Порядок обчислення податкових зобов’язань та строк сплати загальнодержавного платежу за користування надрами.

19. Контроль та відповідальність платників за користування надрами.

20. Плата за землю в системі податкового права України.

21. Платники податку, об’єкти та база оподаткування плати за землю.

22. Ставки податку за земельні ділянки та їх оподаткування.

23. Особливості встановлення ставок земельного податку.

24. Пільги щодо сплати податку для фізичних та юридичних осіб. Земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню.

25. Податковий період, порядок обчислення та строк сплати плати за землю.

26. Орендна плата за землю.

27. Індексація нормативної грошової оцінки земель та порядок зарахування до бюджетів плати за землю.

28. Місце збору за спеціальне використання води в податковій системі України.

29. Платники збору за використання води.

30. Об’єкт оподаткування збором за спеціальне використання води.

31. Ставки збору за спеціальне використання води.

32. Порядок обчислення та сплати збору за спеціальне викорис­тання води.

33. Особливості обчислення збору за спеціальне використання води при встановленні лімітів на її використання.

34. Місце збору за спеціальне використання лісових ресурсів у податковій системі України.

35. Платники збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

36. Об’єкт оподаткування збором за спеціальне використання лісових ресурсів.

37. Ставки збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

38. Порядок обчислення збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

39. Порядок перерахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

40. Порядок сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів.