§ 1. Оподаткування транспортних засобів в Україні

Останнім часом виникли проблеми щодо правового регулювання оподаткування транспортних засобів в Україні, що здійснювалось (до набуття чинності ПК України) шляхом справляння податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

До прийняття ПК України порядок нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів регулював ЗУ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»^[257]. Метою введення цього податку стала акумуляція коштів до місцевих бюджетів і централізованих фондів як джерела фінансування будівництва, реконструкції, ремонту й утримання автомобільних доріг загального користування та прове­дення природоохоронних заходів на водоймищах.

У ст. 1 зазначеного Закону було встановлено перелік платників податку, якими було визнано юридичних (підприємства, установи та організації, в тому числі й іноземні) та фізичних осіб (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства), які здійс­нюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію та перереєстрацію транспортних засобів або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством транспортні засоби.

За час свого існування податок з власників транспортних засобів зазнав суттєвих змін, які стосувалися: зміни підходів до ме­ханізмів оподаткування, об’єктів оподаткування, податкових ставок, переліку пільг тощо. На початку введення цього податку його розмір розраховувався згідно зі ставками, які дорівнювали частині неопо­датковуваного мінімуму доходів громадян, і залежав від потужності двигуна з кожної кінської сили або з кожного кіловата потуж- ності^[258].

Цим же Законом у ст. 2 об’єкти оподаткування стали визнача­тися за Гармонізованою системою кодування та опису товарів. Раніше в Україні існувало три системи товарної номенклатури. Так, 3 листопада 1995 р. на виконання угоди про створення вільної тор­гівлі від 15 квітня 1994 р. було укладено Угоду про єдину Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності СНД (ТН ЗЕД СНД)^[260], яку пізніше було денонсовано^[261]. З 1 липня 2001 р. ЗУ «Про Митний тариф України» в основу товарної номенклатури покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі кодування та опису товарів та застосовується зараз^[262].

Водночас вступ України до СОТ та гармонізація системи опису та кодування товарів сприяли внесенню змін до ст. 3 ЗУ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» щодо заміни порядку обчислення податку як частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на обчислення за ставкою, зазначеною у євро з кожних 100 куб. см об’єму циліндрів двигуна на рік^[263].

Завдяки ухваленню ЗУ «Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподар­ських товаровиробників» відбулися зміни в переліку суб’єктів оподаткування (платників податку), згідно з яким платники фіксованого податку - с/г товаровиробники, що стали учасниками експерименту із запровадження єдиного податку на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області^[264], були звільнені від сплати декількох податків, у тому числі і транспортного.

Доцільно скористатися досвідом Російської Федерації, де від сплати транспортного податку звільнені трактори, самохідні комбайни всіх марок, спеціальні автомашини (молоковози, скотовози, спеціальні машини для перевезення птиці, машини для перевезення і внесення мінеральних добрив, ветеринарної допомоги, технічного обслугову­вання), що зареєстровані на с/г товаровиробників і використовуються при с/г роботах для виробництва с/г продукції^[265]. Адже на сьогодні с/г галузь особливо потребує допомоги.

Суттєві зміни в оподаткуванні сталися у зв’язку з набуттям чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства»: закон змінив грошову одиницю, в якій виражалися ставки податку, на гривню^[266]. Водночас цим Законом суттєво розширився перелік пільг. Було звільнено від сплати податку з власників транспортних засобів підприємства автомобільного транспорту загального користування (незалежно від форм власності) стосовно транспортних засобів, що зайняті перевезенням пасажирів, на які визначено тарифи оплати проїзду в установленому законом порядку. На 50% звільнялися від сплати податків громадяни, у власності яких знаходилися легкові автомобілі, вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 р. включно.

Остаточна редакція ЗУ «Про податок з власників транспорт­них засобів та інших самохідних машин і механізмів» була прийнята 5 березня 2009 р., основними внесеними змінами стало зменшення податкових ставок, які було встановлено раніше з внесенням змін до Закону^[267] в редакції від 25 грудня 2008 р. (адже саме ці зміни спричинили резонанс, оскільки призвели до підвищення податку в 5-7 разів, не враховуючи ні вік транспортного засобу, ні соціальне становище його власника).

ЗУ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» був недосконалим і потребував доопрацювання. Взагалі розрахунок податку з власників транспорт­них засобів за об’ємом двигуна є некоректним. Морально застарілі транспортні засоби вітчизняного виробництва і сучасні автомобілі іноземного походження поставлено в рівні умови. З іншого боку, цей податок є цільовим, кошти від якого спрямовуються на утри­мання та ремонт доріг, тому сума податку має відповідати рівню експлуатації доріг і не бути прив’язаною до об’єму двигуна.

На сьогодні з набуттям чинності ПК України внесено суттєві зміни до оподаткування транспортних засобів, цей податок цілком трансформовано і змінено порядок його справляння. Навіть назву він має не податок, а збір. Відтепер розд. VII «Збір за першу реєстрацію транспортного засобу» ПК України передбачено порядок сплати цього збору юридичними та фізичними особами, що здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, які і є платниками збору.

Розширено перелік об’єктів оподаткування, відтепер до їх числа віднесено: мотоцикли, незалежно від об’єму двигуна, для порівняння: ЗУ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» звільняв від оподаткування мотоцикли з об’ємом циліндра двигуна до 50 куб. см; трактори на гусеничному ходу, яхти, судна парусні моторні та човни спортивні. Згідно з чинним ПК України стали об’єктом оподаткування літаки та вертольоти, зареєстровані в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України.

Вважаємо, такий підхід недостатньо коректним, оскільки при­значення цього податку - підтримання у належному стані та ремонт доріг. У той же час підприємства літакобудування використовують злітно-посадкові смуги, що знаходяться у них на балансі, які ремон­тують за власний рахунок. Трактори на гусеничному ходу також можуть експлуатуватися на дорогах не тільки загальнодержавного, але й місцевого значення. Тому, вважаємо, було б доцільно виклю­чити названі вище транспортні засоби з числа тих, що підлягають оподаткуванню.

Але є певні непорозуміння щодо віднесення до об’єкта оподаткування збором й інших транспортних засобів. Так, абз «д» пп. 232.1.1 п. 232.1 ст. 232 ПК України передбачає виключення з переліку об’єктів оподаткування машин і механізмів для с/г робіт - товарні позиції 8432 і 8433 згідно з УКТ ЗЕД. До того ж незрозуміло чому не виключено з переліку об’єктів оподаткування товарні позиції 8437, до яких належать: машини для очищення, сортування або калібрування насіння, зерна чи сухих бобових культур; облад­нання для борошномельної промисловості або інше обладнання для обробки зернових чи сухих бобових культур, крім машин, що використовуються на с/г фермах^[268]. Вважаємо, що використання згаданих транспортних засобів є необхідним для повноцінного функціонування с/г підприємств.

ПК України суттєво збільшено ставки збору для легкових автомобілів з потужністю двигуна від 4500 куб. см. Відтепер авто­мобілі з об’ємом двигуна від 4501 до 5500 куб. см оподатковуються за ставкою 45 грн за 100 куб. см, від 5500 до 6500 куб. см - 55 грн за 100 куб. см, понад 6501 куб. см - 60 грн за 100 куб. см, за попе­реднім Законом максимальна ставка становила 40 грн за 100 куб. см. Суттєво збільшено корегуючі коефіцієнти на транспортні засоби, що використовувались понад 8 років, - до 40. Але вважаємо, що такий підхід є недостатньо обґрунтованим, особливо в умовах фінансової кризи, тому було б доцільним зменшити коефіцієнти.

Існують ще деякі питання щодо існування корегуючих коефіцієнтів. Так, 5.03.2009 року ст. 3 ЗУ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» була доповнена ч. 6, в якій передбачалося застосування ставки податку з власників транспортних засобів, які відповідно до чинного законодавства оснащені обладнанням, що дозволяє використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, альтернативні види рідкого та газового палива - з урахуванням корегуючого коефіцієнта 0,5^[269]. У ПК України ця норма відсутня, хоча, вважаємо, її необхідно внести до чинного податкового законодавства, врахо­вуючи проведення державою політики щодо розробки організа­ційно-економічних заходів із стимулювання виробництва та спожи­вання альтернативних видів палива та застосування економічних важелів і стимулів, передбачених законодавством України для підприємств, установ, організацій і громадян, які здійснюють таке виробництво та споживання.

Доцільно переглянути норму ПК України в частині застосу­вання корегуючого коефіцієнта, що дорівнює 40, для оподаткування транспортних засобів, зазначених у пп. 234.1.1 - 234.1.2, 234.1.4, 234.1.6, 234.1.7 - 234.1.8 п. 234.1 ст. 234 (мотоциклів, легкових та вантажних автомобілів, автобусів, сідельних тягачів, автомобілів спеціального призначення), які експлуатувалися понад вісім років та вперше реєструються в Україні, вважаємо, розмір коефіцієнта безпідставно завищений.

З метою оподаткування, окрім врахування таких факторів, як об’єм двигуна, довжина судна, злітна маса та вік транспортного засобу, пропонується запровадити механізм оподаткування з ураху­ванням країни-виробника такого засобу. Для всіх транспортних засобів, перелік яких визначено у ст. 232 ПК України, що реєст­руються на території України і виготовлені вітчизняними вироб­никами, рекомендовано запровадити корегуючі коефіцієнти на рівні 0,5, які б дозволяли зменшувати суму збору. Така політика була б спрямована на державну підтримку вітчизняного виробника та стра­тегічно важливих галузей промисловості (серед яких для України є машинобудування) від іноземної конкуренції. Така практика існує у Китаї, де під час розрахунку транспортного податку собівартість транспортного засобу помножується на 1,17 та з отриманої суми сплачується сума податку лише у розмірі 10%^[271]

До того ж, вважаємо, за необхідне конкретизувати норму пп. 234.4.1 п. 234.4 ст. 234 ПК України, в якій зазначено, що «для нових транспортних засобів ставки збору застосовуються з коефі­цієнтом 1». Зі змісту цієї статті незрозуміло які транспортні засоби є новими.

У п. 189.3 ст. 189 ПК України надано визначення нових транспортних засобів для цілей оподаткування, але норма цього підпункту поширюється для визначення податкового обов’язку зі сплати податку на додану вартість, вона не регулює відносини, що виникають між платником податку та податковими органами в про­цесі справляння збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

З урахуванням наведених вище пропозицій рекомендуємо внести зміни до п. 234.4 ст. 234 ПК України та викласти його у такій редакції:

234.4. Ставки збору, встановлені пунктами 234.1—234.3 цієї статті, застосовуються:

234.4.1. для нових транспортних засобів — з коефіцієнтом 1.

Новими транспортними засобами вважаються:

- наземні транспортні засоби, які вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства та при цьому мають загальний наземний пробіг до 6 000 кілометрів;

- судна — ті, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства та при цьому пройшли не більше 100 годин після першого введення їх в експлуатацію;

- літальні апарати — ті, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства та їх налітаний час до такої реєстрації не перевищує 40 годин після першого введення в експлуатацію. Налітаним вважається час, який розраховується від блок-часу зльоту літального апарата до блок-часу його приземлення.

234.4.2. для транспортних засобів (крім транспортних засобів, зазначених у підпунктах 234.1.3 і 234.1.5 пункту 234.1 цієї статті), які використовувалися до 8 років, — з коефіцієнтом 2;

234.4.3. для транспортних засобів, зазначених у пунктах 234.2 і 234.3 цієї статті, які використовувалися понад 8 років, — з коефіцієнтом 3;

234.4.4. для транспортних засобів, зазначених у пункті 234.1 цієї статті (крім транспортних засобів, зазначених у підпунктах 234.1.3 і 234.1.5 пункту 234.1 цієї статті), які використовувалися понад 8 років, — з коефіцієнтом 5.

234.4.5. для транспортних засобів, які відповідно до чинного законодавства оснащені обладнанням, що дозволяє використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, альтернативні види рідкого та газового палива — з коефіцієнтом 0,5.

234.4.6. для транспортних засобів, походженням із України, зазначених у пунктах 234.1, 234.2, 234.3 цієї статті, — з коефіцієнтом 0,5.

Логічно було б встановити розмір податку з власників транспортних засобів залежно від таких параметрів, як вартість автомобіля, його пробіг, вік. Корисним є досвід Грузії, де транспортні засоби (легкові автомобілі) оподатковуються залежно від об’єму двигуна автомобіля та його віку, до того ж, якщо вік автомобіля до одного року, а об’єм двигуна понад 3000 куб. см - ставка податку становить 300 ларі на рік, тоді як цей же автомобіль віком понад шість років - лише 5 ларі^[272]. Можна скористатися досвідом Республіки Казахстан, де при оподаткуванні транспортних засобів передбачено введення корегуючих коефіцієнтів на легкові автомобілі строком експлуатації понад шість років та вантажні - понад сім років, що значно зменшує зобов’язання зі сплати транспортного податку^[273]. Застосування таких підходів в Україні було б більш гуманно щодо соціально незахищених верств насе­лення, неспроможних постійно оновлювати рухоме майно.

У США існує загальний транспортний збір, який закладено у вартість палива, та податок на розкіш, що справляється в залежності від ринкової вартості автомобіля. Вважаємо, що цей підхід є справедливішим: чим більше експлуатується транспортний засіб, тим більше споживається пального, що негативно впливає на якість доріг та навколишнє середовище, і тим більший податок з власників транспортного засобу повинен сплачувати суб’єкт оподаткування. Крім того, вітчизняним податковим законодавством не передбачено сплату податку з власників транспортних засобів за транзитні авто­мобілі, які спричиняють достатньо велику шкоду українським автодорогам, тому включення податку з власників транспортного засобу до вартості пального дозволило виправити цю ситуацію. Подібний законопроект було подано до ВР України народними депутатами Ковалем В.С., Тарасюком Б.І., його взято за основу^[274]. З прийняттям ПК України ця пропозиція знайшла своє відображення у вигляді суттєвого підвищення ставок акцизного податку на спеціальні бензини із 132 до 182 євро за 1000 кілограмів, що відо­бразилось на цінах на пальне.

Можна запропонувати альтернативний вихід, скориставшись досвідом Республіки Азербайджан, де існує дорожній податок, зобов’язання зі сплати якого накладаються на юридичних та фізичних осіб-нерезидентів, які є власниками автотранспортних засобів, що в’їжджають на територію Азербайджанської Республіки і використовуються для перевезення пасажирів і вантажів через її територію. І відповідно, об’єктом оподаткування - є автотранс­портні засоби іноземних держав, що в’їжджають на територію Республіки Азербайджан. Дорожній податок обчислюється залежно від виду автотранспортних засобів, кількості місць для сидіння, вантажопідйомності, загальної ваги автотранспортного засобу разом з вантажем, осьового навантаження, пробігу по території Азербайд­жанської Республіки, транспортування небезпечних вантажів^[275].

У Франції існує спеціальний податок на транспортні засоби загальною вагою понад 16 тонн. Ставки залежать від типу і ваги автомобіля: щоквартальні - від 50 до 3,6 тис. франків і щоденні - 1/25 відповідної квартальної ставки (у певних випадках ставки підвищуються або знижуються). При міжнародних перевезеннях податок стягується на митниці з автомобілів, зареєстрованих за кордоном (практикується звільнення від сплати податку на основі взаємності в рамках міжнародних угод)^[276].

У Грузії існує податок на в’їзд автотранспортних засобів на її територію та їх понаднормовану навантаженість. Платниками цього збору є власники транспортних засобів, що не зареєстровані на території Грузії та які в’їжджають на її територію. Податкові ставки цього податку залежать від виду транспортного засобу та його вантажопідйомності. Так, легкові транспортні засоби з кількістю посадкових місць до 5 - сплачують податок у розмірі 60 ларі; вантажні з вантажопідйомністю від 3 до 10 тонн - 380 ларі; від 10 до 20 тонн - 480 ларі, а понад 40 тонн - 880 ларі ^[277].

І хоча в Україні ЗУ «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України»^[278] передбачено плату за проїзд транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів по автомобільних дорогах України, механізм справляння цього збору потребує доопрацювання. Вважаємо, варто скорис­татися досвідом Республік Азербайджан та Грузії і запровадити в Україні оподаткування цим збором легкових транспортних засобів залежно від кількості посадкових місць до 5 та понад 5, оскільки велика кількість транспортних засобів, що перетинають державний кордон, належить саме до цієї категорії. Крім того, пропонуємо скористатися досвідом Республіки Азербайджан та запровадити порядок справляння цього збору в залежності від небезпечності вантажів, що транспортують автоперевізники, отримані кошти можна було б спрямувати на реалізацію програм з покращення довкілля.

ПК України позбавив пільг категорії громадян, що мали їх згідно із ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи»^[279], «Про статус ветера­нів війни, гарантії їх соціального захисту»^[280]. Відтепер п. 235.1 ст. 235 ПК України передбачає звільнення від сплати збору легкові автомобілі для інвалідів з об’ємом циліндрів двигуна до 1500 куб. см, що придбані за рахунок коштів Державного чи місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України, транспортні засоби будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що фінансуються з Державного та місцевого бюджетів. Водночас у разі відчуження таких транспортних засобів особи, які отримали такі транспортні засоби у власність, зобов’язані сплатити збір за ставками на загальних підставах.

ЗУ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» надавав пільги вище вказаним категоріям фізичних осіб щодо одного легкового автомобіля з об’ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см; одного мотоцикла з об’ємом циліндрів двигуна до 750 куб. см чи одного човна мотор­ного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м.

Відсутність пільг для вказаної категорії осіб ПК України позбавляє його соціальної спрямованості, оскільки ставить в однакові умови оподаткування соціально незахищені верстви населення з більш заможними категоріями платників податків. Крім того, застосування пільгового оподаткування потребує додаткового перегляду. Можна скористатися досвідом інших держав, в яких підтримуються екологічно-безпечні види транспортних засобів. Так, в Іспанії уряд стимулює продажі екологічно чистого виду транс­порту. Якщо транспортний засіб викидає в атмосферне повітря менше 120 грамів вуглекислого газу на кілометр пробігу, то власник такого засобу не повинен сплачувати податок. Власник транс­портного засобу, оснащеного бензиновим двигуном з об’ємом 1600 куб. см повинен сплачувати до бюджету близько 7% вартості такого засобу, а великогабаритні засоби оподатковуються за став­кою 14,75% від їх базової вартості, оскільки вважаються найбільш екологічно шкідливими^[281].

Аналогічна податкова політика проводиться у Латвійській Республіці. Ставка податку на легкові автомобілі та мотоцикли встановлюється залежно від кількості здійснених автомобілем викидів в атмосферне повітря. На автомобіль з кількістю викидів двоокису вуглецю до 120 грамів на один кілометр - 0,3 лата за кожний грам на один кілометр, від 121 до 170 - 1 лат; від 171 до 220 - 1,5 лата; а понад 350 грамів - 5 латів. Але ставка податку залежить і від віку транспортного засобу. Так, на транспортний засіб віком 2 роки ставка складає 150 латів; трьох років - 125 латів; 8 років - 80 латів. Але, якщо транспортному засобу понад вісім років, то ставка починає зростати: для засобів 14 років - 150 латів; 18 років - 230 латів; до 25 років - 250 латів. Розрахунок податку здійснюється шляхом додавання цих двох видів ставок^[282]. Така велика різниця в залежності від віку транспортного засобу пояснюється здатністю таких засобів завдавати шкоди навколиш­ньому середовищу у зв’язку з великою кількістю викидів в атмо­сферне повітря двоокису вуглецю.

Аналогічний механізм існує у Німеччині, де податок на автомобіль має яскраво виражений стимулюючий характер, а саме стимулюється використання автомобілів з бензиновими або дизель­ними двигунами (але з особливо низьким викидом забруднюючих речовин), а також використання каталізаторів. Власники транспорт­ного засобу, об’єм двигуна якого більше 200 куб. см і він працює на бензині, сплачують податок 6,75 євро, і 15,44 євро - якщо двигун дизельний. Оподаткування вантажного транспорту вагою понад 12 тонн здійснюється від кілометражу, що він проїхав, і оподатко­вується за ставкою від 0,12 до 0,17 євро за кожний кілометр. Точна ставка податку визначається, виходячи з маршруту, кількості осей автомобіля і рівня шкідливих викидів^[283]. Застосування механізму оподаткування в залежності від рівня шкідливих викидів можна запропонувати і в Україні, але з одночасним наданням податкових пільг платникам податків, що використовують екологічно безпечні види палива.

В Індонезії існує податок на дорогі автомобілі, ставка якого в залежності від об’єму двигуна становить від 30% до 75% вартості транспортного засобу^[284]. А у Білорусії розмір податку на придбання автотранспортних засобів становить 5% від вартості таких засобів^[285]. Але встановлення високих ставок податку на купівлю транспортних засобів буде занадто великим податковим навантаженням на платників податків, що може призвести до збільшення фактів ухилення від сплати цього податку, що негативно вплине на надходження до бюджетів та цільових фондів. Тому такий досвід є непридатним для використання на території України.

У Республіці Туркменістан існує податок на реалізацію автомобілів. Об’єкт оподаткування - вартість автомобілів, що реалізуються юридичними або фізичними особами. Ставка збору становить 5% від суми реалізації транспортного засобу і сплачується він до моменту вчинення правочину із реалізації автомобіля^[286].

Якщо більш детально дослідити механізм справляння цього збору, то можна знайти декілька позитивних моментів. Насамперед в особи, що реалізувала транспортний засіб, повинні бути кошти для сплати цього збору. Але в такому випадку збір повинен сплачу­ватися під час оформлення угоди купівлі-продажу транспортного засобу, і, можливо, обов’язки з утримання і сплати збору покласти на нотаріуса або представника товарної біржі, які беруть безпосе­редню участь у юридичному оформленні правочину та можуть виступати податковим агентом.

Чинне законодавство стосовно оподаткування транспортних засобів та інших машин та механізмів потребує доопрацювання. Внесення до законодавства запропонованих змін дозволить спростити порядок нарахування та сплати податку та вирішити ряд питань, що виникають у процесі визначення переліку суб’єктів податкових відносин, об’єкта оподаткування, порядку нарахування та сплати податку, і дозволить притягнути до відповідальності осіб, винних у порушенні податкового законодавства.