3. Основи теорії оподаткування. Надмірний податковий тягар
Основні принципи оподаткування були визнані у ХVІІІ ст. Адамом Смітом у своєму “Дослідженні природи та причини багатства народів” :
справедливість (обов’язковість і рівномірність) оподаткування залежно від доходу, отриманого під захистом держави;
визначеність– термін сплати, спосіб і сума платежу мають бути точно і заздалегідь визначені й відомі платнику;
зручність час і спосіб сплати податків мають бути як найзручнішими для платників;
економія (дешевизна стягнення) – мінімізація витрат на стягнення податків та раціоналізація системи оподаткування.
Податок – це доволі складний і чутливий інструмент регулювання. Це розкривається за допомогою ,так званого, “надмірного податкового тягаря”.
Надмірний податковий тягар–це втрата для суспільства чистої виручки, тому що споживання й виробництво товару, що обкладається податком падає нижче їх оптимальних ривнів
Надмірний податковий тягар, приймає форму споживчого надлишку і надлишку виробника, які безповоротно втрачаються через зниження обсягу продажу
У термінах геометрії цей тягар можна обчислити по правилам розрахунку площі трикутника: 
Розроблені дві концепції оподаткування .
Концепція пропорційності особистій вигоді - ті, хто отримує більшу вигоду, платять більше податків.
Концепція пропорційності особистому доходу.
Надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення доходів тіньової економіки і згортання легального бізнесу, а заразом і до скорочення податкової бази.
Цей факт теоретично обгрунтувала група американських вчених на чолі з професором Лаффером. Їх відкриття полягає в тому, що в міру зростання податків податкова база стає еластичнішою, що якраз і зумовлює, починаючи з певного рівня відсотка оподаткування, не збільшення, а зменшення податкових надходжень до бюджету за рахунок скорочення податкової бази і ухилення від сплати податків.
Крива, яка показує залежність сукупного оподатковуваного доходу від ставки податку отримала назву кривої Лаффера.