8. Оподаткування прибутку підприємств, його роль і місце в податковій системі

В Україні система прибуткового оподаткування підприємств характеризується частою зміною об\'єкта оподаткування і ставки податку. У 1991р. податок справлявся з прибутку за ставкою 35%, у 1992р.

Кардинальним кроком до шляху реформування податкової системи є прийняття ВРУ Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (редакція 1994 року). Згідно з ним об\'єктом оподаткування знов стає балансовий прибуток платника, а базова ставка податку встановлюється на рівні 30%. Прибуток від посередницьких операцій та аукціонних торгів матеріальними цінностями оподатковується за ставкою 45%, прибуток, одержуваний від ігорного бізнесу, – 60%. Було встановлено і менші ставки: 6% – оподаткування доходів від фрахту, 15% – оподаткування дивідендів за акціями.

Однак, попри певну прогресивність, через велику кількість неузгоджень, які суперечили іншим законодавчим актам, підірвали фінансове становище підприємств, зменшили надходження коштів до бюджету, цей Закон став недієздатним. Тому в 1997 році були прийняті зміни та доповнення до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого встановлено базову ставку податку на прибуток підприємств у розмірі 30%.

9. Прибуткове оподаткування населення, його значення у формуванні доходів бюджету

Наступною складовою податкової системи України є система прибуткового оподаткування доходів громадян. До 1993р. в її основу було покладено диференціацію платників залежно від виду діяльності та характеру отриманих ними доходів.

До кінця 80-х років прибутковий податок з громадян справлявся за комбінованою шкалою.

З 1990р. була введена регресивно-прогресивна шкала ставок податку: 29% з суми доходу 100-150 крб. При цьому до двох наведених категорій платників додалася третя – особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю. Власна система прибуткового оподаткування громадян почала діяти в Україні з серпня 1991р. Вона мала дві нові риси. По-перше, встановлення єдиних умов i ставок податку для всіх категорій. По-друге, введення поняття "неоподатковуваний доход" для позначення суми, яка при оподаткуванні вираховується із загального доходу.

Протягом 1991-1993рр. неодноразово змінювалися інтервали (у зв\'язку з розвитком інфляційних процесів) та ставки прогресивного оподаткування. У зв\'язку з цим у 1993р. було прийнято рішення про впровадження нової шкали ставок, побудованої у відносних величинах – неоподатковуваних мінімумах. Це вирішувало проблему частої зміни абсолютного інтервалу доходів в умовах інфляції.

У 1993р. відбувся перехід до обчислення податку за сукупним річним доходом (для доходів, отриманих за місцем основної роботи). Одночасно запроваджувалася єдина ставка для оподаткування доходів, одержаних не за місцем основної роботи, в розмірі 20%.

При відносній шкалі оподаткування ступінь її жорсткості залежить від того, як встановлені інтервали, як швидко i до якого рівня зростає прогресія оподаткування, яке співвідношення між рівнем неоподатковуваного мінімуму та мінімального споживчого кошика. В 1993р. в різний час діяло три шкали оподаткування, що відрізнялися розміром ставок: жорстка (10, 20, 35, 50%), відносно полегшена (10, 20, 30, 40, 50%), жорсткіша (10, 20, 30, 40, 60, 90%).

З 01.10.1994р. діяла нова шкала ставок прибуткового оподаткування. В ній в 2 рази зменшено діапазон оподаткування, хоча і знижено граничну ставку до 50%, тобто ця шкала залишалася досить жорсткою.

Разом із проведенням грошової реформи в Україні в 1996 році Указом Президента України від 22 листопада були встановлені нові ставки прибуткового оподаткування громадян: 10%, 15%, 20%, 30% та 40%. Ці ставки діють на сьогоднішній день.

Розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян дорівнює 17 грн.