6. Податкова політика: поняття та принципи.

Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість.

Податкову політику розглядають у широкому i вузькому планах. У широкому плані вона охоплює питання формування державних доходів за рахунок постійних (податків) і тимчасових (позик) джерел.

У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави тільки у сфері оподаткування – встановлення видів податків, платників, об\'єктів, ставок, пільг, термінів і механізму зарахування до бюджету.

Податкова політика ведеться виходячи з певних принципів, що відображають її завдання. Основними принципами податкової політики є соціальна справедливість, рівнонапруженість, економічна ефективність, стабільність та гнучкість.

Принцип соціальної справедливості означає, що держава встановлює таку систему оподаткування, яка враховує всі фактори діяльності юридичних і фізичних осіб – доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсну забезпеченість і віддачу вкладених коштів тощо. Оскільки не існує абсолютної справедливості, то не може бути й установленої на всі часи абсолютної справедливої податкової системи. Аналогічно не існує ідеально справедливого податку. Кожний вид податку більш влаштовує одніс верстви населення і настільки ж не підходить іншим. Принцип соціальної справедливості реалізується не через пошук і впровадження найбільш "справедливого" податку, а шляхом поступового встановлення оптимальної структури податкової системи, яка має максимально задовольняти всі верстви населення. Саме всі верстви, а не окремі групи, для яких може встановлюватися пільговий механізм оподаткування, а не особливі умови.

З принципом соціальної справедливості щільно пов\'язаний принцип рівнонапруженості. Рівнонапруженість означає, що зобов\'язання перед бюджетом установлюються для всіх платників згідно з їхніми можливостями і результатами діяльності. Саме поєднання потенційних можливостей i досягнутих результатів може забезпечити рівнонапруженість.

Рівнонапруженість досягається різними способами: в одних випадках шляхом установлення єдиних для всіх платників ставок, в інших, навпаки, – за допомогою їх диференціації. Головне – забезпечення рівноцінних початкових умов для всіх платників податків. Винятки з цього правила допускаються тільки з огляду на певні орієнтири економічної і соціальної політики, які є надзвичайно пріоритетними для суспільства.

Принцип економічної ефективності має два аспекти. Перший, який відображає фіскальну функцію податків, полягає в ефективності стягнення самих податків. Ця ефективність передбачає: забезпечення повноти і своєчасності сплати податків, максимальне виключення можливості ухилення від податків, мінімальність витрат, пов\'язаних з обліком платників і збиранням податків, порівняно з надходженнями від цих податків.

Другий аспект відображає регулюючу функцію податків, характеризує використання податків як фінансових інструментів (регуляторів) і які мають сприяти економічному зростанню, тобто ефективність податків. Саме тому податкова політика повинна забезпечити вплив податків на економічну ефективність. Якщо це завдання не виконується, необхідно або коригувати механізм стягнення тих чи інших податків, або констатувати непридатність діючих податків.

Принцип стабільності передбачає зміну податкової політики еволюційним шляхом, щоб запобігти неврівноваженості і невпевненості у фінансовій діяльності підприємств та плутанині у роботі податкової служби.

Необхідність своєчасного реагування на зміни в соціально-економічному житті суспільства визначає принцип гнучкості: внесенням поступових змін до системи оподаткування відповідно до зміни економічної ситуації.

В Україні ці принципи тепер свідомо чи несвідомо ігноруються, що породжує проблеми визначення розміру, кількості податків, способу утримання їх.

7. Прямі податки.

Чинну в Україні систему оподаткування доцільно розглядати в двох напрямах: «населення» і «підприємницькі структури». Необхідно ознайомитись із законодавчими актами, які визначають сучасну податкову систему України, продумати питання ефективності сучасної податкової політики та можливі напрями її вдосконалення.

В Україні найрозвинутішою є система прибуткового оподаткування юридичних і фізичних осіб, яка регулює їх доходи стягненням податку на прибуток підприємств та організацій, а також податку на доходи фізичних осіб.

Частка податку на прибуток підприємств у загальному обсязі бюджетних надходжень перевищує частку прибуткового податку з громадян (відповідно 26 і 8% у Зведеному бюджеті України на 1995 рік; 22 i 10% у 1996 році; 18 і 10% у 1997 році).

Це не відповідає світовій практиці, оскільки в розвинених країнах більшою є частка прибуткового податку з громадян, який має пріоритетне значення у виконанні фіскальної функції – забезпеченні гарантованого і стабільного надходження коштів до бюджету держави. Прибуткове ж оподаткування суб\'єктів господарювання має виконувати переважно регулюючу, а точніше, стимулюючу роль, тобто забезпечувати можливість державного втручання в процеси соціально-економічного розвитку з метою стимулювання виробництва.