§ 3. Збір за використання радіочастотного ресурсу в Україні

Правовому регулюванню справляння збору за використання радіочастотного ресурсу присвячено розд. XV ПК України. Крім того, основним нормативно-правовим актом, що регулює викорис­тання радіочастотного ресурсу, є ЗУ «Про радіочастотний ресурс України»^[300].

Стосовно наукового дослідження питання порядку справляння збору за використання радіочастотного ресурсу в Україні, то потрібно зазначити, що існують окремі праці, у яких вчені прямо^[301] чи опосередковано^[302] досліджували збір за використання радіочас­тотного ресурсу в Україні.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про радіочастотний ресурс України» користування радіочастотним ресурсом - діяльність, пов’язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу.

Нормами чинного законодавства України передбачено, що за використання радіочастотного ресурсу користувачі зобов’язані сплачувати збір. Збір за використання радіочастотного ресурсу є загальнодержавним збором (пп. 9.1.11 п. 9.1 ст. 9 ПК України), тобто є обов’язковими до сплати на усій території України.

Користувачами радіочастотного ресурсу є юридичні або фізичні особи, діяльність яких безпосередньо пов’язана з користу­ванням радіочастотним ресурсом відповідно до законодавства (п. 8 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про радіочастотний ресурс України»).

Користувачів радіочастотного ресурсу України необхідно розділяти на дві категорії: загальні та спеціальні. Від цієї класифікації залежить можливість визнання вказаних категорій осіб платниками збору за використання радіочастотного ресурсу.

До загальних користувачів радіочастотного ресурсу України належать користувачі, які не внесені до переліку спеціальних. Загальні користувачі радіочастотного ресурсу України поділяються на такі групи:

1) суб’єкти господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг, за винят­ком розповсюдження телерадіопрограм;

2) суб’єкти господарювання, які здійснюють розповсюдження телерадіопрограм із застосуванням власних або орендованих радіоелектронних засобів;

3) технологічні користувачі і радіоаматори - юридичні чи фізичні особи, які користуються радіочастотним ресурсом України без надання телекомунікаційних послуг (ч.

До спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу України належать підрозділи і організації Міністерства оборони України, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, МВС України, Управління державної охорони, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, центральних органів виконав­чої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сферах пожежної і техногенної безпеки, захисту державного кордону, вико­нання кримінальних покарань, єдиної державної податкової полі­тики (у частині застосування радіоелектронних засобів податковою міліцією), якщо їх діяльність пов’язана з використанням радіоелект­ронних засобів виключно для виконання функціональних обов’язків і за умови їх фінансування виключно за рахунок Державного бюджету України, а також центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері транспорту, в частині застосування радіоелектронних засобів об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України та забезпечення польотів і в частині застосування радіо­електронних засобів Державною спеціальною службою транспорту (ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про радіочастотний ресурс України»).

Платники збору за використання радіочастотного ресурсу. Так, у п. 318.1 ст. 318 ПК України платниками збору за викорис­тання радіочастотного ресурсу є загальні користувачі радіочастот­ного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, які користуються радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі:

- ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України;

- ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою;

- дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення;

- дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.

Проте п. 318.2 ст. 318 ПК України вказує, що не є платниками збору спеціальні користувачі, перелік яких визначено законодав­ством про радіочастотний ресурс, та радіоаматори.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про радіочастотний ресурс України» одним з основних обов’язків користувачів є внесення платежів та зборів, передбачених законодавством, а також у вста­новленому Національною комісією з питань регулювання зв’язку порядку плати за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.

Об’єктом оподаткування збором за використання радіочастотного ресурсу. Ним є ширина смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та користувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм (ст. 319 ПК України).

Ширина смуги радіочастот кожного конкретного платника збору виписана в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та 309

випромінювального пристрою.

Як бачимо, законодавець пішов шляхом визнання об’єкта оподаткування через ширину смуги радіочастот. Проте така ситуація на сьогоднішній день піддається критиці з боку наукової спільноти. Так, О.В. Покатаєва^{[303] [304] зазначає, що доцільно змінити сам підхід до оподаткування радіочастотного ресурсу. Вчена зауважує, що варто скористатися досвідом Республіки Узбекистан, де визначальним чинником для встановлення ставки податку є не тільки ширина смуги частот, а й застосовуються коефіцієнти, що враховують гео­графічну зону, яка обслуговується, та комерційну цінність радіочас­тотного спектра[305] [306]. На її думку, необхідно внести зміни до розд. XV ПК України в частині корегування механізму справляння збору за користування радіочастотним ресурсом шляхом запровадження коригуючого коефіцієнта, який буде залежати від географічного місця розташування об’єкта радіоелектрозв’язку, де визначальним чинником пропонується встановити кількість населення, що мешкає •312}

в такому населеному пункті.

Ставки збору за використання радіочастотного ресурсу. За чинним законодавством ставки збору за використання радіочастот­ного ресурсу залежать від виду радіозв’язку та діапазону радіо­частот. Базові ставки збору закріплені у ст. 320 ПК України. Види радіозв’язку визначаються від виду передачі радіосигналів залежно від потужності: від найслабших (до 1 Вт) до найпотужніших (понад 501 кВт).

Перша група видів радіозв’язку включає радіорелейний зв’язок фіксованої радіослужби; радіозв’язок фіксованої, рухомої сухопутної та морської радіослужб; радіозв’язок у системі охорон­ної та охоронно-пожежної сигналізації; радіозв’язок з використан­ням радіоподовжувачів; радіозв’язок у системі передавання даних з використанням шумоподібних сигналів; радіозв’язок у системі з фіксованим абонентським радіодоступом стандарту БЕСТ (радіо­телефони, офісні радіо-АТС, системи радіодоступу); транкінговий радіозв’язок (призначений для забезпечення голосового зв’язку між великою кількістю рухомих абонентів при обмеженій кількості радіоканалів); пошуковий радіозв’язок; радіолокаційна та радіона­вігаційна радіослужби; радіозв’язок супутникової рухомої та фіксо­ваної радіослужб; стільниковий радіозв’язок; радіозв’язок у багато­канальних розподільчих системах для передавання та ретрансляції телевізійного зображення, передавання звуку, цифрової інформації.

Друга група видів радіозв’язку включає види залежно від потужності.

Третю групу видів радіозв’язку визначають ті види радіо­зв’язку (служби, системи, радіотехнології, радіоелектронні засоби, випромінювальні пристрої), які не ввійшли в перші дві групи^[307].

Обчислення збору за використання радіочастотного ресурсу. Порядок його обчислення на законодавчому рівні закріп­лено у ст. 321 ПК України. Так, відповідно до зазначеної статті, базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює кален­дарному місяцю.

Перелік користувачів радіочастотного ресурсу - платників збору та/або зміни до нього подаються центральному органу ДПС центральним органом з регулювання у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг пошто­вого зв’язку із зазначенням виду зв’язку, смуги радіочастотного ресурсу, регіонів користування радіочастотним ресурсом двічі на рік: до 1 березня та до 1 вересня поточного року, станом на 1 січня та 1 липня відповідно за формою, встановленою центральним орга­ном ДПС за погодженням з центральним органом з регулювання у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв’язку.

Платники збору обчислюють суму збору, виходячи з виду радіозв’язку, розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот по кожному регіону окремо.

Платники збору, яким надано право користуватися радіочас­тотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, сплачують збір, починаючи з дати видачі ліцензії. У разі продовження терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України збір сплачується з початку терміну дії продовженої ліцензії. Інші платники збору сплачують збір, починаючи з дати видачі дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Сплата збору здійснюється платниками збору з дати видачі першого дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випроміню­вального пристрою в цій смузі радіочастот у відповідному регіоні незалежно від загальної кількості дозволів, наданих платнику збору в такій смузі радіочастот у певному регіоні.

Розрахунки збору подаються платниками збору до органів ДПС у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Платники збору подають до органів ДПС копії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, ліцензій на мовлення та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв у місячний строк після їх видачі.

Відповідно до ст. 322 ПК України збір сплачується платни­ками збору у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

У разі несплати збору або сплати його в неповному обсязі платниками збору протягом шести місяців органи ДПС подають інформацію про таких платників збору до центрального органу з регулювання у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв’язку для вжиття до них заходів згідно із законодавством.

Інформацію про платників збору, які користуються радіочас­тотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм, які протя­гом шести місяців не сплатили збір або сплатили його в неповному обсязі, органи ДПС подають до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення для вжиття до них заходів згідно із законодавством.

Відповідальність за порушення сплати збору за використання радіочастотного ресурсу передбачена у ст. 58 ЗУ «Про радіочас­тотний ресурс України» відповідно до якої, юридичні та фізичні особи, винні у порушенні законодавства про радіочастотний ресурс України, несуть відповідальність у порядку, визначеному законами України. За несвоєчасну сплату щомісячного збору за користування радіочастотним ресурсом України справляється пеня згідно із законами України. У разі несплати щомісячного збору протягом шести місяців відповідна ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України, а також дозволи на експлуатацію анулюються без компенсації збитків користувачу радіочастотного ресурсу України зі стягненням суми заборгованості в судовому порядку. Дохід (за винятком сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), отри­маний користувачем радіочастотного ресурсу внаслідок користу­вання радіочастотним ресурсом України без передбачених цим Законом ліцензій та експлуатації радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв без дозволів на експлуатацію, вилу­чається за рішенням суду і спрямовується до Державного бюджету України.