§ 4. Податок на нерухомість: правова природа, особливості справляння

Правове регулювання справляння податку на нерухомість в Україні здійснюється ПК України, зокрема розд. XII. Стосовно докт­ринального тлумачення справляння податку на нерухомість, то цей вид податку був предметом окремих наукових праць О.В.

Порядок обчислення і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюється ст. 265 ПК України, якою визначені об’єкти та база оподаткування, ставки та строки сплати податку, а також пільги та умови їх надання.

Розглянемо особливості справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земель­ної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.

У випадку, коли об’єкти житлової нерухомості перебувають у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, то платниками податку визначаються:

а) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платни- ком податку є одна з таких осіб - власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України спільною частко­вою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожної з них у праві власності. Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава та територіальні громади. Натомість спільна сумісна влас­ність означає право, на яку мають дві та більше особи, без визна­чення розміру частки кожного співвласника.

Об'єкт оподаткування. Ним є об’єкт житлової нерухомості. При цьому нормою ПК України передбачено перелік об’єктів, які не є об’єктом оподаткування. Так, відповідно до пп. 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 ПК України, не є об’єктом оподаткування:

а) об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчу­ження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об’єкта на одного платника податку;

ґ) об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім’ям та прийомним сім’ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю;

д) гуртожитки.

Базою оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова площа об’єкта житлової нерухомості. Так, відповідно до пп. 265.3.2 п. 265.3 ст. 265 ПК України база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом ДПС за місцем знаходження об’єкта житлової нерухомості на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безо­платно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме

майно. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об’єкти та суб’єкти цих прав.

Натомість база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно, виходячи з житлової площі об’єкта оподатку­вання на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (пп. 265.3.3 п. 265.3 ст. 265 ПК України).

Таким чином, особливість визначення бази оподаткування об’єктів житлової нерухомості залежить від того хто її обчислює. База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом ДПС, а база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється юридичними особами самостійно. При цьому, якщо фізична або юридична особа - платник податку є власником кількох об’єктів оподаткування, база оподатку­вання обчислюється окремо по кожному з таких об’єктів.

Позитивним моментом для платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є те, що законодавець закріпив певні пільги із сплати податку у вигляді зменшення бази оподаткування об’єктів житлової нерухомості та повного або часткового звільнення від сплати податку, проте такі пільги надаються виключно фізичним особам - платникам податку. Для юридичних осіб - платників податку пільги чинним законодавством не передбачені. Відповідно до пп. 265.4.1 п. 265.4 ст. 265 ПК Украї­ни база оподаткування об’єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири - на 120 кв. м;

б) для житлового будинку - на 250 кв. м.

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об’єкта житлової нерухомості, у який фізична особа - платник податку зареєстрована в установле­ному законом порядку, або за вибором такого платника до будь- якого іншого об’єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Розглядаючи сутність податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, особливу увагу необхідно приділити ставці податку.

- для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Згідно з п. 33.1 ст. 33 ПК України податковим періодом визнається період часу, з урахуванням якого відбувається обчис­лення та сплата податку. Зокрема, для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, такий період становить календарний рік, тобто триває із 1 січня по 31 грудня.

Порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Воно має деякі особливості залежно від суб’єктного складу. Обчислення суми податку з об’єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом ДПС за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості. Відповідно до пп. 265.7.2 п. 265.7 ст. 265 ПК України податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами ДПС платни­кам за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості до 1 липня звітного року за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПК України.

Стосовно новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової нерухомості податок сплачується фізичною особою - платником, починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Орган ДПС надсилає податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику після отримання інформації про виникнення права власності на такий об’єкт.

Платники податку на підставі документів, що підтверджують їх право власності на об’єкт оподаткування та місце проживання (реєстрації), мають право звернутися до органів ДПС для звірки даних щодо житлової площі житлової нерухомості, пільги зі сплати податку, його ставки та нарахованої суми.

Орган ДПС проводить перерахунок суми податку і надсилає.

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані до 15 квітня року, в якому набрала чинності ця стаття, а в наступні роки щоквартально, у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати органам ДПС відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному КМ України.

Стосовно обчислення суми податку з об’єктів житлової неру­хомості, які знаходяться у власності юридичних осіб, зауважимо, що у пп. 265.7.5 п. 265.7 ст. 265 ПК України закріплено: платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу ДПС за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декла­рацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками поквар­тально. Аналізуючи цю статтю, можемо констатувати, що законо­давець підійшов більш лояльно до юридичних осіб - платників податку, надавши їм можливість розбити річну суму рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової неру­хомості декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт.

У разі набуття права власності на об’єкт житлової нерухомості протягом року податок нараховується з дня виникнення права власності на такий об’єкт. Відповідно до пп. 265.8.1 п. 265.8 ст. 265 ПК України у разі переходу права власності на об’єкт оподатку­вання від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

Податок сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями БК України. Цей податок є важливим інструментом формування дохідної бази місцевих бюджетів з таких причин: база оподаткування немобільна, тому ухилятись від сплати важко навіть при диференційованих податкових ставках у різних адміністра­тивно- територіальних одиницях; низка суспільних благ і послуг, що надаються мешканцям регіонів, можуть фінансуватись за рахунок надходжень від цього податку; для забезпечення дотримання принципу платоспроможності база оподаткування може бути визна­чена таким чином, щоб обмежити навантаження на платників з низьким рівнем доходів; постійне місцезнаходження і тривалість існування об’єктів оподаткування забезпечить безперешкодний

• 315 доступ податкових органів.

Строки сплати податку:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

³¹⁵ Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. / кол. авторів [заг. редакція М.Я. Азарова]. - К. : Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України, 2010. - 2389 с.

Отже, підводячи підсумок викладеному, зазначимо, що справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має такі особливості:

• по-перше, механізм визначення платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб;

• по-друге, об’єкт оподаткування - об’єкт житлової нерухомості;

• по-третє, визначення бази оподаткування здійснюється органами ДПС для фізичних осіб - платників податку, а юридичним особам за законодавством надано право самостійно обчислювати базу оподаткування об’єктів нерухомості;

• по-четверте, строки сплати податку.

Запитання для самоконтролю

1. Правове регулювання оподаткування транспортних засобів.

2. Історико-правовий аспект податку з власників транспортних засобів.

3. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

4. Платники збору та об’єкти оподаткування збором за першу реєстрацію транспортного засобу.

5. База оподаткування та ставки збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

6. Платники рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

7. Об’єкт оподаткування рентною платою за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

8. Ставки оподаткування рентною платою за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

9. Порядок обчислення податкових зобов’язань та строк сплати

рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопро- водами, транзитне транспортування трубопроводами

природного газу та аміаку територією України.

10. Контроль та відповідальність платників рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

11. Платник збору за користування радіочастотним ресурсом України.

12. Об’єкт і база збору за користування радіочастотним ресурсом України.

13. Правове значення збору за користування радіочастотним ресурсом України.

14. Правова природа податку на нерухомість.

15. Платники податку на нерухомість.

16. Об’єкт стягнення податку на нерухомість.