Правове забезпечення державної підтримки в сільському господарстві

Сільське господарство відзначається такими характерними особливостями, як тривалість виробничих циклів, залежність від природно-кліматичних факторів, зумовленість природними факторами.

1) Податкова. Для сільськогосподарських товаровиробни­ків передбачена спрощена система оподаткування, яка полягає у сплаті ними єдиного податку четвертої групи. Особливістю та­кої системи є те, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звіт­ності з таких податків і зборів: а) податку на прибуток під­приємств; б) податку на майно (в частині земельного пода­тку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не ви­користовуються для ведення сільськогосподарського товарови- робництва; в) рентної плати за спеціальне використання води. Право на перехід на спрощену систему оподаткування мають ті сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільсь­когосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків. Об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої гру­пи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, па­совищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або нада­на йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Ба­зою оподаткування є нормативна грошова оцінка одного гек­тара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітно­го) року Базою оподаткування для земель водного фонду (вну­трішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна гро­шова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року.

Для сільськогосподарських підприємств протягом довгого часу діяв спеціальний режим сплати податку на додану вартість (ПДВ), однак з 1 січня 2017 року він був скасований. Сільсь­когосподарські товаровиробники переходять на загальний ре­жим сплати ПДВ, але разом з декларацією подаватимуть окре­мий додаток, відповідно до якого їм нараховуватиметься бюд­жетна дотація для розвитку сільськогосподарських товаровироб­ників та стимулювання виробництва сільськогосподарської про­дукції¹. Правова регламентація надання дотації закріплена у За­коні України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 року

2) Кредитна. Однією з найбільш розповсюджених проблем у сільському господарстві можна назвати дороге банківське кре­дитування. Державна підтримка у цьому напрямі має два основ­них правових механізми. Перший з них - це кредитна субсидія, яка полягає у компенсації державою частини відсотків за кре­дитними договорами^{[114] [115]. Правові засади даного виду підтримки закладені у Законі України «Про державну підтримку сільсько­го господарства України», положення якого деталізовані в по­станові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів» від 29 квітня 2015 року.}

Компенсація відсотків за кредитним договором надається після пред’явлення платіжних документів, що підтверджують придбання товарів чи послуг, на які був спрямований кредит. Сільськогосподарське підприємство сплачує відсотки у повному обсязі банку а вже потім отримує через казначейство державну компенсацію. Одержання кредитної субсидії надається на кон­курсних засадах.

Другий вид кредитної державної підтримки - це надання поворотної фінансової допомоги фермерським господарствам^[116]. Правові засади цього виду державної підтримки встановлені Законом України «Про фермерське господарство» від 19 черв­ня 2003 року, а також Порядком використання коштів, перед­бачених у державному бюджеті для надання підтримки фермер­ським господарствам, затвердженим постановою Кабінету Мі­ністрів України від 25 серпня 2004 року.

1) є членами сільськогосподарських обслуговуючих кооперати­вів; 2) займаються вирощуванням та розведенням великої ро­гатої худоби; 3) обробляють земельні ділянки площею не біль­ше ніж 500 гектарів; 4) здійснюють закладення молодих пло­дово-ягідних та виноградних насаджень; 5) подають заяви про перехід на виробництво органічної продукції (сировини). У разі виявлення факту незаконного одержання бюджетних коштів ке­рівник фермерського господарства несе відповідальність згід­но із законодавством, а у разі нецільового використання бюд­жетних коштів припиняється надання будь-якої фінансової під­тримки претендентові на її одержання протягом поточного та трьох наступних бюджетних періодів.

3) Лізингова. За статистичними даними, потреба сільсько­го господарства України у придбанні засобів механізації праці складає 15-20 млрд грн, у той час як купівельна спроможність складає всього 2,5 млрд грн. Кредитні ресурси банків є доро­гими, так само як і лізингові операції комерційних лізингових компаній. У якості альтернативи держава пропонує два основ­них способи державної підтримки у сфері лізингу сільського­сподарської техніки, які спрямовані на усунення головної про­блеми - високої вартості послуг фінансових установ^[117]. Перший механізм полягає у тому, що приватний лізингодавець, який вимагає високі проценти за свої послуги, замінюється держав­ною спеціалізованою компанією, котра встановлює такий про­цент на більш низькому рівні. З цією метою були створені НАК «Украгролізинг» (2001) та ДП «Спецагролізинг» (2010). Основ­ним документом, що регулює безпосередній порядок та умо­ви надання даного виду підтримки, є постанова Кабінету Мі­ністрів України «Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фі­нансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізин­гу» від 10 грудня 2003 року. Також правові основи пільгового лі­зингу закладені у Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для збільшення статутного капіталу На­ціональної акціонерної компанії «Украгролізинг», для закупівлі технічних засобів для агропромислового комплексу з подальшою передачею їх на умовах фінансового лізингу, затвердженому по­становою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року, та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі на умовах фінансового лізингу, затвердженому поста­новою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2010 року. Від­повідно до законодавства суб’єктами отримання підтримки є су­б’єкти підприємницької діяльності в АПК, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи та фізичні особи - члени особистих селянських господарств.

Другий механізм державної підтримки у сфері лізингу сільсь­когосподарської техніки розрахований на ті випадки, коли агра­рії не можуть або не бажають користуватися першим механіз­мом та звертаються до приватних фінансових установ для от­римання лізингових послуг. У такому випадку держава за ра­хунок бюджетних коштів пропонує на конкурсній основі част­ково компенсувати лізингові платежі. Правові засади даного виду підтримки регламентовані у Законі України «Про державну підтримку сільського господарства України». Компенсація лі­зингових платежів надається суб'єктам господарювання АПК за техніку та обладнання, придбані на умовах фінансового лізингу згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, за сплачені: а) лізинговий платіж в обсязі 40 % вартості предмета лізингу, до якого належать вітчизняна техніка та/або обладнан­ня для АПК чи техніка та/або обладнання для АПК іноземного виробництва, у разі якщо відповідні аналоги не виробляються в Україні; б) комісійну винагороду лізингодавцю в розмірі пів­тори облікової ставки НБУ, що діє на дату нарахування відсот­ків за користування предметом лізингу, але не вище розмірів, передбачених договорами фінансового лізингу. Для отримання компенсації лізингових платежів суб'єкт господарювання звер­тається до обладміністрації, де конкурсна комісія приймає рі­шення щодо його заяви. За позитивного проходження всіх ета­пів процедури узгоджена сума компенсації нараховується на банківський рахунок лізингоодержувача.

4) Цінова. Сільськогосподарська продукція є товаром, чут­ливим до ринкової кон'юнктури. Занадто високі ціни на про­довольство спричиняють соціальну напругу та можуть підірвати продовольчу безпеку в країні, а занижені ціни не покривають затрат виробників, провокуючи їх банкрутство чи згортання ви­робництва. У зв'язку з цим держава бере на себе функцію ре­гулятора, встановлюючи мінімальну ціну на продукцію, яка за­безпечує рентабельність виробництва, та максимальну ціну - на рівні доступності споживачам. Відносини державної підтримки у сфері цінового регулювання регламентовані у Законі Украї­ни «Про державну підтримку сільського господарства України». У ст. 3 даного Закону встановлено вичерпний перелік об'єктів державного цінового регулювання, до яких зокрема відносяться пшениця, ячмінь, кукурудза, гречка, цукор, соя, насіння соняш­нику, ріпаку, борошно тощо. На організованому аграрному рин­ку державою встановлюються мінімальні інтервенційні та мак­симальні інтервенційні ціни на дану продукцію. Представником держави на організованому аграрному ринку виступає Аграрний фонд. У випадку зростання ціни вище максимальної на 5- 20 % Аграрний фонд здійснює товарну інтервенцію, тобто продає певний обсяг сільськогосподарської продукції на організовано­му аграрному ринку. Це необхідно тому, що зростання ціни по­яснюється дефіцитом товару на ринку, а Аграрний фонд за до­помогою товарної інтервенції насичує ринок необхідним об­сягом товару для зниження ціни та досягнення фіксингу (ціни рівноваги). У разі падіння ціни нижче мінімальної на 5- 20 % Аграрний фонд здійснює фінансову інтервенцію, тобто викупо­вує частину товару на ринку, тим самим зменшуючи його про­позицію, що тягне за собою підвищення ціни. У випадку па­діння або підвищення ціни на певний вид продукції більше ніж на 20 % аграрний фонд призупиняє торгівлю таким товаром та провадить консультації з учасниками біржового ринку. У разі не­можливості виправлення ситуації на ринку за допомогою стан­дартних процедур державних інтервенцій може бути запрова­джене тимчасове адміністративне регулювання цін, тобто ком­плекс адміністративних заходів, спрямованих на упередження чи зупинку спекулятивного або узгодженого встановлення цін продавцями та/або покупцями об'єктів державного цінового ре­гулювання на організованому аграрному ринку. Рішення про за­провадження даного режиму приймається Кабінетом Міністрів України строком не довше шести місяців.

5) Страхова. З метою захисту майнових інтересів сільсько­господарських товаровиробників був прийнятий Закон Укра­їни «Про особливості страхування сільськогосподарської про­дукції з державною підтримкою» від 9 лютого 2012 року, спря­мований на забезпечення стабільності виробництва в сільсь­кому господарстві. Відповідно до положень Закону страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою - це економічні відносини щодо страхового захисту майнових інте­ресів сільськогосподарських товаровиробників у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених Законом, за ра­хунок грошових фондів, що формуються у страховика шляхом сплати страхувальником страхових платежів (премій), частина яких компенсується за рахунок державних субсидій, та доходів від розміщення коштів цих фондів, яке здійснюється відповід­но до положень цього Закону і визначається наявністю та осо­бливостями ризиків, носіями яких є сільськогосподарські рос­лини і тварини. Тобто державна підтримка страхування сільсь­когосподарської продукції полягає у наданні з державного бюд­жету сільськогосподарським товаровиробникам грошових кош­тів у вигляді субсидій на відшкодування частини страхового платежу (страхової премії), фактично сплаченого ними за до­говорами страхування сільськогосподарської продукції. Поря­док та умови надання сільськогосподарським товаровиробни­кам державної підтримки у страхуванні сільськогосподарських культур шляхом здешевлення страхових платежів (премій) за­тверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15 серп­ня 2012 року. Відповідно до положень цієї постанови державна підтримка надається сільськогосподарським товаровиробникам у формі компенсації, але не більш як 50 відсотків вартості стра- хо вого платежу.

Предметом договору страхування сільськогосподарської про­дукції з державною підтримкою є майнові інтереси страхуваль­ника, пов'язані з його страховими ризиками щодо вирощеної, відгодованої, виловленої, зібраної, виготовленої первинної (без вторинної обробки та переробки) сільськогосподарської продук­ції (товарів), зазначеної у групах 1- 24 УКТЗЕД згідно із Зако­ном України «Про Митний тариф України», а саме щодо: а) уро­жаю сільськогосподарських культур; б) урожаю багаторічних на­саджень; в) сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутро­вих звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції. Договір страхування укладається між страхувальником та страховиком відповідно до вимог стандарт­ного страхового продукту. Страхування сільськогосподарських культур з державною підтримкою може здійснюватися на весь період вирощування (страховий продукт 1), на період перези­мівлі (страховий продукт 2), на весняно-літній період (страхо­вий продукт 3). Умови страхування сільськогосподарської про­дукції з державною підтримкою, стандартні страхові тарифи, форми договорів страхування та додатків до них, форми інших документів щодо укладення та супроводження договорів стра­хування і врегулювання страхових випадків за ними затвердже ні розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфін- послуг) від 30 жовтня 2012 року. При цьому Нацкомфінпослуг приймає спеціальні розпорядження, спрямовані на регулювання страхування окремих видів сільськогосподарської продукції (на­приклад, розпорядження «Про деякі питання здійснення страху­вання майбугнього врожаю цукрового буряку з державною під­тримкою від сільськогосподарських ризиків на весь період ви­рощування» від 10 грудня 2015 року, «Про деякі питання здійс­нення страхування майбутнього врожаю кукурудзи на зерно з державною підтримкою від сільськогосподарських ризиків на весь період вирощування» від 16 червня 2016 року тощо). Слід окремо зазначити, що страховиком у відносинах страхування з державною підтримкою може бути лише та страхова компанія, яка відповідає Вимогам щодо участі страхових компаній (стра­ховиків) у страхуванні сільськогосподарської продукції з держав­ною підтримкою, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 9 жовтня 2012 року. Усі страховики, які надають такі послуги, зобов’язані стати членом аграрного страхового пулу Для забезпечення виконання зобов’­язань перед страхувальниками пул створює страховий фонд по­криття катастрофічних ризиків. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визнання ризиків у сіль­ському господарстві катастрофічними та надання і використан­ня бюджетної позики (державної фінансової допомоги) у разі їх виникнення» від 15 серпня 2012 року встановлено, що у випад­ку настання катастрофічних ризиків (ризикових обставин, які спричиняють пошкодження або знищення більш як 30 відсотків площ рослинницької продукції, що застраховані) Міністерство аграрної політики та продовольства України може надати бюд­жетну позику (державну фінансову допомогу) за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету аграрному страховому пулу. Така бюджетна позика використовується Аграрним стра­ховим пулом виключно для поповнення його страхового фонду та подальшого здійснення виплати страхового відшкодування.

6) Закупівельна. Підтримка сільськогосподарського вироб­ництва набуває також форм гарантування реалізації продукції. Зокрема, у ст. 17-2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» зазначається, що держава за­безпечує підтримку у формі застосування державних форвар­дних закупівель зерна на організованому аграрному ринку Укра­їни. Державні форвардні закупівлі зерна проводяться щороку та охоплюють значну кількість виробників. Так, у 2016 році загаль­ний обсяг закупівель склав 1060 тис. тонн зерна, а загальна сума коштів, яка була витрачена на придбання зерна, становить біль­ше 1,5 млрд грн. Детальна правова регламентація правовідносин у цій сфері здійснюється постановою Кабінету Міністрів Укра­їни «Про запровадження державних форвардних закупівель зер­на» від 17 травня 2007 року. Відповідно до положень даного акта між сільськогосподарським товаровиробником та ПАТ «Аграр­ний фонд» ^іладається біржовий форвардний контракт на по­ставку зерна майбутнього врожаю. Згідно з умовами даного до­говору покупець зобов’язується при укладанні договору здійс­нити попередню оплату. У постанові Кабінету Міністрів України «Про запровадження державних форвардних закупівель зерна» закріплено, що авансовий платіж здійснюється у розмірі 50 від­сотків вартості зерна, розрахованої на підставі мінімальної ін­тервенційної ціни на момент укладення договору. Однак у 2016 році ПАТ «Аграрний фонд» надавав попередню оплату у розмірі 45- 65 % вартості зерна. Ці кошти є надзвичайно необхідними, адже мо^жуть бути використані виробником для проведення по­сівних робіт. Постачальник зобов’язується виростити та по­ставити обумовлений обсяг сільськогосподарської продукції на встановлену договором дату. Також обов’язком сільськогоспо­дарського підприємства є укладення договору страхування та договору застави майбутнього врожаю сільськогосподарських культур. Кожного року ПАТ «Аграрний фонд» переглядає умо­ви форвардного договору, позиціонуючи його як договір при­єднання¹.

Державна підтримка надається також за галузевим прин­ципом. Однією з традиційно дотаційних галузей сільського го­сподарства є вітчизняне тваринництво. Прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ви­користання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки галузі тваринництва, та визнання такими, що втра­тили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 28 жовтня 2015 року № 884 встановило нові правила щодо фі­нансування державної підтримки галузі тваринництва в Укра­їні^{[118] [119]. Так, Порядком передбачено кілька напрямів бюджетного фінансування тваринництва, і усі вони мають компенсаційну}

правову природу, тобто полягають у частковому відшкодуванні понесених витрат. Так, об'єктами часткового відшкодування вар­тості придбаних тварин можуть виступати велика рогата худоба (племінна та неплемінна), племінні свині та вівці. Розмір від­шкодування твердо не встановлений, замість цього передбачено його граничні максимальні рамки, а саме - у розмірі до 50 від­сотків вартості тварини. Державна допомога надається без про­ведення конкурсу. Протягом двох років після надання державної підтримки поголів'я тварин, вартість яких була відшкодована, не може зменшуватися. Якщо такий факт буде виявлено, то передбачається обов'язок суб'єктів господарювання повернути отримані ними бюджетні кошти. Звичайно, враховуючи ризик можливих непередбачуваних ситуацій у сільському господар­стві, встановлено виняток. Так, у разі вибуття із стада протягом двох наступних років окремих закуплених тварин, вартість яких була частково відшкодована, з причин, обумовлених набутими карантинними інфекційними хворобами або набутими з вини власника незаразними хворобами, до державного бюджету по­вертаються лише ті бюджетні кошти, що були виплачені як від­шкодування за придбання саме цих тварин.

Об'єктом відшкодування витрат на будівництво є вартість завершених у попередньому та поточному роках етапів будів­ництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів для утримання великої рогатої худоби, свиней, доїльних залів та утворених на кооперативних засадах м'ясопереробних підпри­ємств. Відшкодуванню підлягає до 50 % вартості фактично по­несених витрат. Відшкодовується у тому числі до 30 % вартості обладнання, але не більше 30 тис. грн у розрахунку на одну го­лову великої рогатої худоби та 25 тис. грн у розрахунку на одну свиноматку для об'єктів із завершеним циклом виробництва і 1,25 тис. грн у розрахунку на одну голову свиней для об'єктів з утримання та відгодівлі свиней. У такий спосіб нормотворець виокремлює тих суб'єктів свинарства, що мають завершений цикл виробництва (наприклад, ті, що мають переробні потуж­ності), та встановлює для них більший обсяг підтримки. Кон­троль за виконанням бюджетної програми може здійснюватися на етапах оцінювання претендентів та після надання бюджетних коштів. Зокрема, комісії мають право виїжджати на місця, пере­віряти наявність побудованих і реконструйованих об'єктів, до­стовірність відомостей, що містяться у поданих суб'єктами го­сподарювання документах. Суб'єкт господарювання, якому ви­плачено часткове відшкодування вартості об'єктів, у разі від­чуження або використання не за цільовим призначенням від­повідних об'єктів протягом перших трьох років повинен по­вернути одержані бюджетні кошти.

Для суб'єктів тваринництва передбачено ще один правовий механізм державної підтримки, який спрямований на допомогу в оплаті послуг ідентифікації та реєстрації тварин¹. Державна підтримка у сфері ідентифікації та реєстрації тварин здійсню­ється шляхом обов'язкового відшкодування державою витрат на оплату послуг з ідентифікації та реєстрації тварин фізичним особам - власникам цих тварин. Порядок використання кош­тів, передбачених у державному бюджеті на відшкодування ви­трат на оплату послуг з ідентифікації та реєстрації тварин фі­зичним особам - власникам цих тварин затверджений поста­новою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 року. Влас­ник або утримувач тварини, який здійснив її ідентифікацію та реєстрацію та оплатив ці процедури, має право звернутися до структурного підрозділу райдержадміністрації, який забезпечує виконання функцій з питань агропромислового розвитку. Роз­мір відшкодування встановлений у розмірі вартості послуги з ідентифікації та реєстрації тварин, яка щороку визначається від­повідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про вста­новлення режиму цінового регулювання вартості послуг з іден­тифікації та реєстрації тварин» від 24 червня 2016 року, у якій закріплено формулу вирахування вартості послуг з ідентифікації та реєстрації тварин.

Державна підтримка надається також за суб'єктним принци­пом. Наприклад, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, пе­редбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки за­ходів в агропромисловому комплексі» від 13 лютого 2012 року передбачається спрямування державної підтримки сільського­сподарським обслуговуючим кооперативам, оптовим ринкам сільськогосподарської продукції, суб'єктам сільськогосподарсь­кої дорадчої діяльності^{[120] [121]. У рамках даної програми також перед­бачається фінансування заходів щодо створення і забезпечення резервного запасу сортового та гібридного насіння; здійснення заходів з охорони і захисту, раціонального використання лісів, наданих у постійне користування агропромисловим підприєм­ствам; селекції в рослинництві і тваринництві; часткової ком­пенсації вартості складної сільськогосподарської техніки віт­чизняного виробництва; фінансування заходів із захисту, від­творення та підвищення родючості Грунтів; часткового від­шкодування вартості будівництва нових тепличних комплексів; виплати субсидії на гектар посівів. Основною проблемою даної бюджетної програми є низький обсяг фінансування, який про­тягом 2013-2016 років складав щорічно по 5 млн грн.}

Законодавством України передбачено ще багато різних ме­ханізмів державної підтримки сільського господарства, однак більшість з них або не має розробленого порядку реалізації, або не фінансується з бюджету

6.4.