ВИСНОВКИ

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, яке виявилось у комплексному дослідженні співучасті у злочинах зі спеціальним суб’єктом на прикладі злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

1. Запропоновано авторське визначення «співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом» як умисна спільна участь декількох (двох і більше) фізичних осудних осіб, які досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у вчиненні такого умисного злочину, виконавцем якого може бути лише спеціальний суб’єкт. Саме при спільному вчиненні злочинів зі спеціальним суб\'єктом також особами, які не мають додаткових обов\'язкових ознак, принципово важливого значення набуває поняття «рольового розподілу діянь, причинного зв\'язку і вини», адже у злочинах зі спеціальним суб\'єктом загальний суб\'єкт може виконувати лише роль організатора, підбурювача чи пособника.

2. З метою забезпечення принципу презумпції невинуватості, а саме його окремого положення про те, що всі сумніви тлумачаться на користь винного, наслідок у вигляді нематеріальних збитків, завданих окремими службовими злочинами, слід кваліфікувати виключно як істотну шкоду, а не як тяжкі наслідки.

3. На підставі аналізу чинного КК України виокремлено такі різновиди спеціальних суб’єктів злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг: а) службова особа державних органів та органів місцевого самоврядування; б) службова особа юридичної особи приватного права; в) особи, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, перелік яких у законі не є вичерпним, однак міститься вказівка, зокрема на таких суб\'єктів: аудитор, нотаріус, оцінювач, експерт, арбітражний керуючий, незалежний посередник, член трудового арбітражу, третейський суддя (під час виконання цих функцій).

4. Доведена доцільність застосування під час аналізу надання-одержання неправомірної вигоди поняття «необхідна співучасть», яке передбачає необхідний рольовий розподіл. Підкреслена специфіка необхідної співучасті у випадку, коли необхідний рольовий розподіл стосується відмінних за кримінально-правовим значенням суб’єктів. Надання неправомірної вигоди – загальний суб’єкт злочину, одержання – спеціальний. Надання-одержання неправомірної вигоди – це особливий різновид двостороннього єдиного злочинного діяння. Відповідно співучасть у наданні-одержанні неправомірної вигоди – це необхідний рольовий розподіл діянь, причинного зв’язку та вини загального та спеціального суб’єктів злочину, який забезпечує ефективність досягнення цілей співучасників злочину.

5. На підставі аналізу наукових визначень кримінально-правових понять пособництва, посередництва, надання та одержання неправомірної вигоди та з урахуванням змодельованих ймовірних випадків посередництва, зроблено висновок про доцільність встановлення кримінальної відповідальності за посередництво в окремій статті Кримінального кодексу України.

6. Аналіз судової практики засвідчив існування проявів порушення принципу індивідуалізації покарання, які полягають у наступному: організатору злочину призначається покарання на рівні із іншими співучасниками, незважаючи на наявність у діянні організатора кваліфікуючих ознак; співвиконавцю злочину при формулюванні обвинувачення не інкримінуються кваліфікуючі ознаки, які притаманні лише його діянню, що призводить до неправильної кваліфікації, яка, у свою чергу, унеможливлює належну індивідуалізацію покарання; оцінка спеціального суб’єкта злочину (службової особи) як співвиконавця у тому випадку коли злочин було вчинено у співучасті із загальним суб’єктом.

7. Встановлено, що законодавець, визначивши назву статті як «Зловживання впливом», у частинах цієї статті встановив відповідальність лише за одну із форм такого зловживання — одержання вигоди за вплив. Водночас поза межами кримінально-правового регулювання залишилось питання відповідальності за сам незаконний вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

8. Доведено, що закріплення у складі злочину «Зловживання владою або службовим становищем» ознаки, що такі дії вчиняються всупереч інтересам служби, є недоцільним. Зокрема із тих підстав, що зловживання є кримінально-караним виключно за умови, якщо воно вчиняється з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах, інтересах третіх осіб. Наявність таких мотивів автоматично свідчить про те, що використання влади чи повноважень у такому випадку суперечить інтересам служби, оскільки основною рушійною силою окремої дії є особисті інтереси, а не інтереси служби.

9 Виявлено, що кваліфікація незаконного збагачення в разі вчинення цього злочину службовою особою як сукупності злочинів, передбачених ст. ст. 368, 368-2 КК України, суперечить принципу заборони подвійного інкримінування, оскільки одне діяння – одержання неправомірної вигоди, за умови реалізації такої кваліфікації, отримає оцінку за двома статтями КК України.

10. Запропоновано зміни до Кримінального кодексу України:

1) Доповнити статтю 29 «Кримінальна відповідальність співучасників» частиною шостою у такій редакції :

«6. Особа, що не має спеціальних ознак суб\'єкта злочину, зазначених у відповідній статті Особливої частини цього Кодексу, яка брала участь у вчиненні злочину, передбаченого цією статтею, підлягає кримінальній відповідальності як організатор, підбурювач або пособник за відповідною частиною статті 27 і тією статтею, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем»;

2) Абзац 2 примітки 1 ст. 364 КК України викласти у такій редакції:

«Для цілей статей 364, 365, 368, 368-2, 369 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких є державна чи комунальна частка»;

3) Доповнити статтею 369-1 «Посередництво у наданні або одержанні неправомірної вигоди» у такій редакції:

«1. Посередництво у наданні або одержанні неправомірної вигоди, -

карається штрафом від п’ятисот до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або службовою особою, або з корисливих мотивів −

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років із штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та з конфіскацією майна або без такої.

3. Посередник у наданні або одержанні неправомірної вигоди звільняється від кримінальної відповідальності, якщо він до повідомлення йому про підозру у вчиненні ним злочину добровільно заявив про те, що сталося, органу, службова особа якого згідно із законом має право повідомляти про підозру».