ВИСНОВКИ

1. Природоресурсне право - це підгалузь екологічного права,

яка регулює суспільні відносини з охорони, раціонального використання, управління окремими видами природних ресурсів, а також застосування відповідальності за порушення природоресурсного законодавства.

законодавство - система нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини з охорони, раціонального використання, управління окремими видами природних ресурсів.

2. Юридична відповідальність існує у визначених видах і формах, що збігаються з галузевими компонентами системи права, які виражають її охоронне призначення. Юридична відповідальність як цілісне правове явище може бути визначена як обов'язок суб'єкта права дотримуватися вимог, встановлених юридичною нормою через забезпечення можливості державного примусу.

3. Юридична відповідальність за порушення

природоресурсного законодавства є комплексним міжгалузевим інститутом природоресурсного права і характеризується тим, що, по-перше, має особливу підставу - природоресурсне правопорушення, а, по-друге, передбачає застосування санкцій кримінально-правового, адміністративного, цивільно-правового, дисциплінарного характеру до осіб, що його вчинили.

4. Відповідальність у позитивному аспекті розуміється як усвідомлення особистістю змісту і значення власних поступків, свого обов'язку перед суспільством, колективом, іншими людьми. Позитивна юридична відповідальність характеризується як відповідальність за майбутню поведінку. Не можна юридичну відповідальність представляти тільки як відповідальність за правопорушення, оскільки при такому підході залишаються в тіні позитивні аспекти юридичної відповідальності. Підставою позитивної відповідальності служить той факт, що поведінка індивіда має суспільне значення і регулюється правовими нормами. Він зобов'язаний дотримуватися законів і забезпечувати правопорядок, а держава має право вимагати від нього це.

Ретроспективна юридична відповідальність настає тільки після вчинення протиправного діяння. Вона базується на державному примусі, виражається у визначених санкцією негативних наслідках для правопорушника особистого, майнового, організаційного характеру і здійснюється у процесуальній формі.

5. Позитивну юридичну відповідальність слід вважати добровільною формою реалізації юридичної відповідальності, яка полягає у відповідальності за майбутні дії, в активній поведінці стосовно правильного, належного виконання суб'єктом своїх обов'язків, дотримування і виконання вимог права, що реалізовується у правомірній поведінці суб'єктів права, яка заохочується у вигляді застосування державою різних заходів правового заохочення (особистого, майнового та організаційного характеру). Враховуючи викладене, можна зробити висновок щодо багатогранності категорії «юридична відповідальність». Чим вищий рівень відповідальності в активному сенсі (позитивна відповідальність), тим краще у суспільстві дотримуються соціальні норми і рідше застосовується відповідальність у її ретроспективному аспекті (пасивна, негативна відповідальність).

6. Зловживання правом - це здійснення особою свого суб'єктивного права всупереч його призначенню, з використанням такої форми реалізації, яка виходить за межі здійснення даного права, що завдало шкоди охоронюваним суспільним благам. Феномен зловживання правом є різновидом правопорушення: латентним (якщо суб'єкт, здійснюючи право, порушує лише правові принципи) або явним (якщо суб'єкт порушує конкретні норми права, за що передбачено певні санкції).

7. Форми зловживання правом такі: шикана; зловживання правом з метою задоволення власних корисливих інтересів. Достатньо широкий простір свавільного розсуду, що надається суб'єкту при виборі способів реалізації свого суб'єктивного права, породжує спокусу отримати більше благ, ніж передбачалося законодавцем при юридичному закріпленні певного права; зловживання владою та посадовими повноваженнями.

У разі встановлення факту зловживання правом воно не захищається і не охороняється.

8. Особливою формою зловживання правом є шикана. Шикана здійснюється з єдиною метою — завдати шкоду іншій особі. У законодавстві України термін шикана не закріплений, що є його суттєвим недоліком. У ст. 13 Цивільного кодексу України міститься заборона здійснювати право із наміром завдати шкоди іншій особі (тобто фактично — шикана) та зловживати правом у інших формах, а також встановлено обов’язок при здійсненні цивільних прав додержуватися моральних засад суспільства та не порушувати права інших осіб. Дії особи слід вважати шиканою у тих випадках, коли вони здійснюються із прямим умислом та з єдиною метою - завдати шкоду іншій особі. Подібними діями є, наприклад, зміна власником земельної ділянки русла потоку для того, щоб відвести його із сусідньої ділянки, розташованої нижче за течією. Істотною ознакою шикани є прямий умисел та настання суспільно-шкідливих наслідків у результаті її здійснення. Якщо правомочний суб’єкт реалізував своє право лише для того, щоб завдати шкоди іншій особі, але не добився з яких-небудь причин бажаного результату, то шикани в його діях немає.

9. Право лісокористування в Україні розвивається у руслі європейських тенденцій. До основних перспектив розвитку можна віднести запровадження електронного обліку деревини та лісопродукції, запровадження клубної систем и мисливства впровадження модернізованих методів переробки деревини, застосування безвідходних, маловідходних та енергозберігаючих технологій. Наведені вище напрямки розвитку потребують відповідного законодавчого забезпечення шляхом внесення змін до відповідних нормативно-правових актів, зокрема до Закону України “Про мисливське господарство та полювання”. Крім того, необхідно внести зміни до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою посилення відповідальності за лісові правопорушення.

10. Сучасний стан нормативно-правового забезпечення права приватної власності на землю в Україні має низку проблем. Законодавче регулювання права приватної власності на землю не можна вважати достатнім. До проблем права приватної власності на землю в Україні можна віднести, зокрема, мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, відсутність механізму реалізації набуття права власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності, корумпованість органів влади та місцевого самоврядування, недоліки правового регулювання викупу земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

11. Недоліком Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” є встановлення платних послуг екологічного характеру, що не може сприяти законності у діяльності органів виконавчої влади та захисту довкілля. Встановлення підстав для надання платних послуг, суперечить Конституції України та Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади».

12. Законодавство України ґрунтується на пріоритеті сировинно-витратного спрямування економіки, що призводить до руйнування природно-ресурсного потенціалу, негативно відображається на стані об'єктів довкілля, а відтак і здоров'ї населення, та потребує удосконалення.

13. До заходів профілактики порушень у сфері

природоресурсного законодавства можна віднести:

спостереження за станом природних ресурсів; надання власникам і природокористувачам обов'язкових до виконання вказівок з питань використання та охорони природних об'єктів та їх ресурсів, усунення виявлених недоліків; одержання від органів виконавчої влади, власників і користувачів даних про наявність, стан і використання природних об'єктів та їх ресурсів тощо. Для зменшення кількості природоресурсних правопорушень необхідно активно впроваджувати профілактичні заходи, а також запровадити адміністративну відповідальність юридичних осіб за природоресурсні правопорушення.

14. Екологічні злочини - це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що посягають на навколишнє природне середовище чи його окремі сфери (повітря, землю, надра, води тощо), проте наслідки екологічних злочинів залишаються здебільшого непередбаченими.

15. Проблема правового регулювання змісту організації та діяльності органів виконавчої влади у сфері захисту об'єктів довкілля може бути усунена шляхом створення єдиної національної організації захисту об'єктів довкілля від негативних чинників та національної організації з використання об'єктів довкілля та надр.

Запропоноване таке визначення:

Національна організація захисту об'єктів довкілля є центральним органом виконавчої влади, в обов'язки якого входять питання захисту людини та об'єктів довкілля від дії негативних факторів; охорони ландшафтів, природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною; передбачається, що НОЗД виконуватиме роль єдиної координуючої служби захисту об'єктів довкілля від негативних чинників, якій надані права здійснювати нагляд за діяльністю інших центральних органів виконавчої влади, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб у означеній сфері.

Національна з використання об'єктів довкілля та надр є єдиним центральним органом виконавчої влади, в обов'язки якого входять питання раціонального використання надр та об'єктів довкілля, що використовуються у якості природних ресурсів, їх охорона. Окрім зазначених питань на цей орган має бути покладений обов'язок здійснення адміністративних процедур у сфері відновлення земель, стан яких порушений внаслідок гірничих робіт, інших видів господарської діяльності, пов'язаних із використанням об'єктів довкілля у якості природних ресурсів.