Стаття 68. Відновлення прав і законних інтересів та відшкодування збитків, шкоди, завданих фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення корупційного правопорушення

1. Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

2. Збитки, шкода, завдані фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності суб’єкта, який здійснює заходи щодо запобігання і протидії корупції, відшкодовуються з Державного бюджету України в установленому законом порядку. Держава, Автономна Республіка

Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодували збитки, шкоду, завдану незаконним рішенням, діями або бездіяльністю суб'єкта, що здійснює заходи щодо запобігання та протидії корупції, мають право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала збитків, шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами, відшкодуванням моральної шкоди).

1. Стаття 68 узгоджується зі статтями 1, 3, 4 і 5 Цивільної конвенції РЄ про боротьбу з корупцією, в яких говориться, що:

- кожна Сторона передбачає у своєму внутрішньому законодавстві ефективні засоби правового захисту осіб, яким заподіяно шкоду внаслідок корупційних дій, з метою надання таким особам можливості захищати свої права та інтереси, включаючи можливість отримання компенсації за заподіяну шкоду;

- для цих осіб має бути передбачене право на порушення судової справи з метою отримання повної компенсації за заподіяну шкоду; така компенсація може охоплювати матеріальні збитки, втрачену вигоду та немайнову шкоду.

Відшкодування не обмежується якоюсь стандартною сумою, але має визначатися з огляду на збитки, заподіяні у кожному конкретному випадку. Компенсація запо­діяної шкоди може бути різною залежно від характеру самої шкоди. Як правило, матеріальна шкода компенсується у фінансовій формі, а нематеріальна шкода може компенсуватися іншими засобами (наприклад, шляхом публікації судового рішен­ня).

- для осіб, яким державні посадові особи під час виконання своїх службових обов’язків заподіяли шкоду корупційними діями, у внутрішньому законодавстві мають бути передбачені належні процедури отримання компенсації від держави чи, у випадку недержавних установ, від керівних органів таких установ.

Крім цього, ч. 2 ст. 68 Закону певною мірою розвиває ст. 56 Конституції України, згідно з якою кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

2. Про установлений законом порядок відшкодування шкоди, завданої унас­лідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, див. коментар до ст. 66 Закону^{[469] [470]. Слід враховувати статті ЦК, зосереджені в першу чергу в його главі 82 «Відшкодування шкоди»[471], а також положення інших законів. З урахуванням суб’єктного складу правовідносин, зазначених у ч. 1 ст. 68 Закону, при застосуванні цієї норми можна брати до уваги: главу IX КЗП «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації»; ст. 40 КАП «Покладення обов’язку відшко­дувати заподіяну шкоду»; главу 9 КПК «Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов».}

Так, КПК встановлює, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його зго­дою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримі­нального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час криміналь­ного провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за за­коном несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК.

Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, то до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не супе­речать засадам кримінального судочинства. Особа, яка не пред’явила цивільного по­зову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

3. Частина 1 ст. 68 Закону (на відміну від ст. 66 Закону, див. коментар до неї) прямо передбачає можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної фі­зичним та юридичним особам унаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення. Це узгоджується зі ст. 1167 ЦК, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення­ми, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК¹).

Стаття 23 ЦК встановлює, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин, які мають істотне значення. При ви­значенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування^{[472] [473].}

ВС наголошує на тому, що моральну шкоду, зважаючи на її суть, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, а тому будь-який розмір відшкодування має умовний характер¹.

До особистих немайнових прав фізичної особи, про відновлення яких (поряд із майновими правами) йдеться у ч. 1 ст. 68 Закону, належать передбачені розділом II Конституції України права, а також права, передбачені іншими законами, включаючи ЦК. Особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. ЦК та іншими законами передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, установле­них Конституцією України, ЦК, іншими законами, не є вичерпним (ст. 270 ЦК).

До немайнових прав юридичної особи належать права на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію, особисті немайнові права, які можуть їй належати (ст. 94 ЦК).

Щодо установленого законом порядку відновлення прав, то його уособлюють передусім статті 13, 16, 280, 386, 393 ЦК. Способами захисту судом цивільних прав і свобод є, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна або припинення правовідношення.

При цьому не можуть бути визнані, а отже, відновлені права, здійснювані фізичними та юридичними особами з порушенням вимог закону (наприклад, шляхом підкупу певного суб'єкта).

Відновлення становища, яке існувало до порушення, застосовується у випадку, коли воно можливе в натурі і коли можна буде реально забезпечити становище, при якому особа буде утримуватись від дій, що порушують чуже право (це, наприклад, повернення власнику речі, якою незаконно заволоділа інша особа). Одним із видів відновлення попереднього становища є поновлення на роботі незаконно звільнено­го, що регламентується нормами КЗП.

Такий спосіб, як припинення дії, що порушує право, застосовується при трива­лому порушенні (наприклад, унаслідок вчинення корупційного діяння одне під­приємство отримало монопольне становище на ринку на шкоду іншому).

Присудження до примусового виконання обов'язку в натурі може застосовува­тись, зокрема, при вчиненні корупційного правопорушення, наслідком якого була незаконна передача майна в оренду^{[474] [475].}

4. Частина 2 ст. 68 Закону «Про запобігання корупції» і в частині відшко­дування шкоди, і в частині права регресу до особи, яка завдала шкоду^[476], відсилає до відповідних норм ЦК: ст. 1173 «Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місце­вого самоврядування»; ст. 1174 «Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування»; ст. 1175 «Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності»; ст. 1176 «Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду»¹; ст. 1177 «Відшкодування (компенсація) шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення»^{[477] [478].}

Своєю чергою, ст. 1176 ЦК відсилає до Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють опе- ративно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 р.

Ст. 1191 ЦК передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі випла­ченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу, що здійснює ОРД, досудове розслідування, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу кримінального правопо­рушення за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили. Держава, АРК, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого само­врядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов’язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

5. На відміну від Закону «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 р. (ст. 5), цей Закон не містить переліку суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції. З урахуванням спрямованості ст. 68 Закону «Про запобігання корупції»? перелік таких суб’єктів не слід обмежувати лише НАБ, Національною поліцією, СБ¹, НАЗК та органами прокуратури; це й інші органи держави (зокрема, КМ), органи місцевого самоврядування, їхні службові та посадові особи, об’єднання громадян тощо.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміні­стративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (ч. 5 ст. 21 КАС).