Лекція № 3 Тема: Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

Важливою гарантією прав власників землі та землекористувачів є відшкодування заподіяних їм збитків у порядку та на умовах, які передбачені нормами глави 24 ЗК. Вони, як і норми про захист земельних прав, також мають свої конституційні підстави, засновані на ст.

Оскільки у земельному законодавстві відсутнє визначення збитків, доводиться використовувати цивільно-правове розуміння. Проте у чинному ЗК визначені підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Згідно зі ст. 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом; тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

У наведеній земельно-правовій нормі міститься перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, включаючи орендарів земельних ділянок. Більшість підстав та порядок відшкодування збитків передбачено ЗК.

Згідно з частиною 3 ст. 22 ЦК збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Однак у наведеній цивільно-правовій нормі не відрізняється школа, заподіяна винними протиправними діями та шкода, завдана правомірними діями. Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Такі випадки передбачені ст. 156 ЗК, але перелічені у ній підстави відшкодування збитків можна віднести як до правомірних, так і до протиправних дій або бездіяльності. Так, вилучення або викуп земельної ділянки є правомірними діями, але все ж покладає обов’язки відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Відшкодування правомірно завданої шкоди передбачається саме земельним законодавством. Відшкодування ж протиправно завданої шкоди передбачено не тільки земельним, а й цивільним, трудовим, екологічним законодавством та іншими галузями.

Такий висновок підтверджується фактами відшкодування екологічної шкоди, заподіяної землевласникам та землекористувачам. Ця шкода має свої особливості, що визначені природоохоронним законодавством. Вона може мати місце у разі забруднення земель, погіршення стану їх якості, порушення природного стану конкретної земельної ділянки тощо. У таких випадках не відбувається погіршення якості земельної ділянки.

Треба відзначити, що відповідно до частини 1 ст. 69 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення. Екологічна шкода підлягає стягненню незалежно від сплати збору за забруднення природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, наприклад, за розміщення відходів на земельній ділянці. Збитки, понесені землевласниками та землекористувачами внаслідок виконання угоди про розподіл продукції, підлягають відшкодуванню в порядку, визначеному частиною 2 ст. 29 Закону «Про угоди про розподіл продукції». При цьому, згідно частині 5 ст. 68 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації екологічної шкоди.

Згідно зі ст. 212, а також ст.ст. 90, 95 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду «про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування. Забруднення земель чи вчинення інших порушено земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до ст.ст. 211, 212 ЗК та ст.ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. Крім цього, Законом України від 11 січня 2007 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки» передбачена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок, у зв’язку з чим КК доповнений ст. 197-1 – самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.

Відповідно до пункту 16 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам школи, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 156 ЗК та ст. 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Розмір шкоди заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, а також іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі та не одержаних доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача(власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Слід також звернути увагу на те, що, відповідно до п. 17 Постанови відшкодування землевласникам та землекористувачам неекологічної школи, заподіяної порушенням земельного законодавства, розмір відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, зменшується у випадку, коли груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, завданої фізичною особою, залежно від установленого ним матеріального становища цієї особи з обов’язковим наведенням мотивів прийняття рішення, крім випадків, коли шкоду завдано вчиненням злочину.

При розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної псуванням чи забрудненням землі, судам слід з’ясовувати наявність у відповідача можливості провести роботи по відновленню її попередньої якості. Якщо така можливість є, суд може відповідно до ст. 1192 ЦК з урахуванням вимог позивача зобов’язати відповідача відшкодувати шкоду в натурі, встановивши для цього відповідний строк.

При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цього джерела згідно зі ст. 1187 ЦК.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам треба відрізняти від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Відповідно до частини 4 ст. 207 ЗК вони підлягають компенсації незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Зазначені види відшкодування відрізняються не тільки за своїм змістом, а й за суб’єктами, якими вони відшкодовуються.

Згідно з постановою Кабінету міністрів України «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню», відшкодування таких витрат не є видом правової відповідальності. Вони, як правило застосовуються за правомірні дії, та за своєю природою не є економічним заходом.

Відповідно до пункту 3 Методики розмір шкоди не включає витрати на збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках чи на земельних ділянках, не відведених в установленому порядку на цю мету; приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням; проведення рекультивації порушених земель. Таким чином, за вимогами ЗК місцевим радам компенсуються втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які нанесені внаслідок того, що земельна ділянка не використовується для виробництва сільськогосподарської або лісогосподарської продукції.

На це звертається увага і в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Зокрема, у ній зазначено, що на підставі ст.ст. 207-209 ЗК втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, заподіяні вилученням (викупом) сільськогосподарських і лісових угідь для використання їх у цілях, не пов’язаних із веденням сільського й лісового господарства, обмеженням прав власників чи землекористувачів або погіршенням якості земель внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, підприємств, установ і організацій, не належать до збитків, на відшкодування яких мають право власники земельних ділянок та землекористувачі, і відшкодовуються разом із відшкодуванням збитків власникам землі й землекористувачам уряду АРК, обласним Київській та Севастопольській міським радам.