Стаття 73. Заходи щодо повернення в Україну коштів та іншого майна, одержаних внаслідок корупційних правопорушень, і розпоряджання вилученими коштами та іншим майном, одержаними внаслідок корупційних правопорушень

1. Україна здійснює заходи щодо повернення в Україну коштів та іншого майна, одержаних внаслідок корупційних правопорушень, і розпоряджається цими коштами та іншим майном відповідно до законодавства та міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

1. Питання, задекларовані у ст. 73 Закону, детально регламентуються, зокрема, положеннями:

1) Конвенції ООН проти корупції. Відповідно до ст. 3 («Сфера застосуван­ня») цієї Конвенції, вона застосовується не тільки до запобігання, розслідування та кримінального переслідування за корупцію, а й до призупинення операцій (за­морожування), арешту, конфіскації та повернення доходів від злочинів, визнаних такими згідно із цією Конвенцією.

Спеціально зазначеним питанням присвячена глава V («Заходи щодо повер­нення активів» (статті 51-59). Цією главою, зокрема, визначаються:

- запобігання переказам доходів, здобутих злочинним шляхом, та їх виявлення (ст. 52);

- заходи щодо безпосереднього повернення майна (ст. 53);

- механізми вилучення майна шляхом міжнародного співробітництва у питаннях конфіскації (ст. 54);

- міжнародне співробітництво з метою конфіскації (ст. 55);

- спеціальне співробітництво (ст. 56);

- повернення активів та розпорядження ними (ст. 57);

- підрозділи для збирання оперативної фінансової інформації (ст. 58);

- двосторонні та багатосторонні договори і домовленості (ст. 59);

2) Конвенція РЄ про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одер­жаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму. Спеціально зазначеним питанням присвячені окремі статті Конвенції, а саме:

- заходи з конфіскації (ст. 3);

- блокування, арешт і конфіскація (ст. 5);

- управління заблокованим і заарештованим майном (ст. 6);

- міжнародне співробітництво (Глава IV).

2. НАВРУА уповноважене, зокрема на виявлення (діяльність із встановлення факту існування) та розшук (діяльність із визначення місцезнаходження) майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

НАВРУА уповноважене сприяти здійсненню кримінального провадження шляхом:

- здійснення заходів з виявлення та розшуку активів за зверненням слідчого, детектива, органів досудового розслідування, прокуратури та судів з метою арешту та конфіскації таких активів;

- забезпечення міжнародного співробітництва з відповідними органами інозем­них держав (на рівні, що передує міжнародній правовій допомозі), міжнародними організаціями до компетенції яких належать питання щодо виявлення, розшуку активів, а також направлення до них відповідних запитів щодо виявлення та роз­шуку активів;

- звернення до суду з позовом щодо визнання незаконними нормативно-пра­вових актів, індивідуальних рішень, правочинів, виданих/вчинених з порушенням визначених законодавством вимог та обмежень;

- участі у забезпеченні представництва прав та інтересів України у закордонних юрисдикційних органах у справах, пов’язаних з поверненням в Україну активів, одержаних від корупційних та інших злочинів.

НАВРУА здійснює управління активами, на які накладено арешт у криміналь­ному провадженні, у т.ч. як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред’яв­леного в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються до НАВРУА не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора. Порядок звернення до слідчого судді передбачено ч. 7 ст. 100 КПК.

НАВРУА після набрання законної сили судовими рішеннями про конфіска­цію, спеціальну конфіскацію, стягнення активів в дохід держави в кримінальному провадженні, які перебувають у його управлінні, направляє їх для примусового виконання до органів державної виконавчої служби.

3. Механізм повернення в Україну коштів та іншого майна, одержаних внаслідок корупційних правопорушень, передбачає такі етапи:

- початок кримінального переслідування щодо вчинення корупційного пра­вопорушення;

- звернення до урядів країн, в яких розміщено рахунки особи, що вчинила корупційне правопорушення з проханням накласти арешт на рахунки;

- звернення до суду країни, в якій розміщено рахунки посадової особи, з про­ханням порушити кримінальну справу у зв'язку із заволодінням майном внаслідок корупції.

Світовий досвід щодо повернення активів, які були втрачені країнами внаслідок корупційних злочинів, показує, що для успішного повернення активів необхідним є дотримання низки умов, які сформульовані Міжнародним центром з повернення активів Базельського Інституту Управління (ICAR):

- наявність політичної волі до повернення активів;

- достатній рівень нормативно-правової бази та відповідність її міжнародним стандартам з повернення активів;

- відсутність внутрішнього потенціалу для повернення активів;

- труднощі внутрішнього співробітництва та відсутність чітких структур зв'язку;

- відмінності у правових системах країн. Національні правові положення мо­жуть суттєво відрізнятися від тих, які діють у країні розташування активів, тому ця перешкода також може здійснювати вплив на процес повернення активів.

Останнім часом міжнародною спільнотою було зроблено суттєві кроки щодо спрощення процедури повернення активів одержаних протиправним шляхом.

Так, 3 травня 2014 р. Європейським парламентом та Радою Європейського Союзу прийнята Директива 2014/42/EU про замороження та конфіскацію засобів здійснення злочинів та доходів, отриманих злочинним шляхом, у Європейському Союзі. Пунктом 3 Директиви визначено, що серед найбільш ефективних засобів боротьби з організованою злочинністю є ефективне виявлення, замороження та конфіскація засобів та доходів, отриманих злочинним шляхом. Відповідно до п. 5 Директиви, «Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для того, щоб зробити можливою конфіскацію, повністю або частково, засобів і доходів або майна, що належать особі, визнаній винною у вчиненні кримінального правопорушення, яке може призвести, прямо або опосередковано, до економічної вигоди, коли суд на основі обставин справи, у т.ч. конкретних фактів і наявних свідчень, зокрема таких, що вартість майна є невідповідною законному доходу засудженого, визнав, що вказане майно було набуте в результаті злочинної поведінки».