Обмеження щодо одержання подарунків. Запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними

Якщо отримання такого подарунку відбувається 3 липня 2021 р., то його вартість (одноразово) не може перевищувати 2379 грн (роз­мір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на час прийняття), але сукупна вартість подарунків із відповідного джерела за рік не може перевищувати 4540 гри (подвійний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на початок 2021 р. - 2270 грн). Рішення, ухвалені публічним службовцем на користь особи, від якої він чи його близькі особи отримали пода­рунок, вважаються такими, що ухвалені в умовах конфлікту інте­ресів, а тому підлягають скасуванню (ч. 4 ст. 23 антикорупційного закону). При цьому прикладне значення відповідного припису є до­волі абстрактним, адже: а) службовець не може і не має знати усіх суб’єктів, від яких його близькі особи (зокрема і нечлени сім’ї - прав­нук, теща, невістка, дядько...) отримували подарунки; б) законом не визначається строк, протягом якого в минулому отримувався по­дарунок (буквальне трактування заборони вимагає її поширення на осіб, від яких будь-коли отримувалися подарунки)^[421].

Обмеження щодо подарунків не поширюється на благодійну до­помогу, яка може надаватися публічним службовцям відповідно до Закону «Про благодійну діяльність та благодійні організації» на цілі та за умов, передбачених цим Законом, від юридичних чи фізичних осіб (зокрема у формі благодійних пожертв).

Окремим видом подарунків, що можуть прийматися публіч­ним службовцем, є подарунки державі, територіальній громаді, державним або комунальним підприємствам, установам чи орга­нізаціям. Такі подарунки: даруються з офіційної нагоди (делегація, державне свято тощо); даруються у публічній обстановці; прий­маються лише особою, уповноваженою діяти від імені держави, територіальної громади, органу та ін.; є публічною власністю, а тому впродовж місяця передаються органу, підприємству, уста­нові чи організації.

Згідно з правилами запобігання одержанню неправомірної виго­ди або подарунка публічний службовець у разі надходження від­повідної пропозиції зобов’язаний невідкладно вжити чотирьох заходів:

1) відмовитися від пропозиції;

2) за можливості ідентифікувати особу, яка її зробила;

3) залучити свідків, якщо це можливо, зокрема зі співробітників;

4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керів­ника (за наявності) або керівника відповідного органу, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. Якщо ж служ­бовець виявив у своєму службовому приміщенні чи отримав майно, що може бути неправомірною вигодою або забороненим подарун­ком, він зобов’язаний невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього ке­рівника або керівника відповідного органу.

Відповідальність за порушення обмежень щодо одержання подарунків публічними службовцями передбачено ст. 172-5 КУ- пАП. За вчинення правопорушення уперше до публічного служ­бовця застосовується штраф та конфіскація одержаного пода­рунку (ч. 1); за повторне (упродовж року) вчинення проступку: підвищений розмір штрафу, конфіскація одержаного подарунку та позбавлення права обіймати певні посади або займатися пев­ного діяльністю строком на один рік (ч.

по-перше, конфіскація подарунку не завжди може бути застосо­вана, адже якщо подарованими були споживчі товари, то на момент розгляду і вирішення справи вони часто вже не існують, а адмініст­ративно-деліктне законодавство не передбачає механізму заміни конфіскації сплатою вартості речей, що мали бути конфіскованими (у таких випадках суд зазначає про відсутність можливості застосу­вати один із видів стягнення);

по-друге, ч. 2 ст. 172-5 КУпАП передбачає одночасне безальтер- нативне застосування трьох стягнень за одне правопорушення, що прямо суперечить змістові ч. 2 ст. 25 КУпАП: «за одне адміністра­тивне правопорушення може бути накладено основне або основне і

додаткове стягнення». Зазначене ілюструє недоліки нормотворчої техніки та фрагментарність розвитку адміністративно-деліктного законодавства, але не нівелює потреби застосування такої потрійної санкції;

по-третє, позбавлення права обіймати певні посади або займати­ся певного діяльністю може бути застосовано не до всіх видів пуб­лічних службовців. Адже державних службовців при первинному вчиненні виду адміністративного правопорушення, що розгляда­ється, пов’язаного з корупцією, буде звільнено зі служби та обме­жено в реалізації права на державну службу строком та три роки, тобто для таких осіб повторне вчинення проступку упродовж року є виключеним, адже вже після первинного правопорушення вони втратять свій статус публічного службовця. Виходячи зі сказаного, ч. 2 ст. 172-5 КУпАП може застосовуватися лише щодо публічних службовців, для яких не передбачено припису про безумовне звіль­нення у разі вчинення адміністративного проступку, пов’язаного з корупцією (напр., для депутатів місцевих рад).

11.3.