Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності

Відповідно до ст. 25 Закону «Про запобігання корупції» публіч­ним службовцям забороняється: 1) займатися іншою оплачува­ною (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю; 2) входити до складу правління, ін­ших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підпри­ємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній гро­маді, та представляють інтереси держави чи територіальної гро­мади у раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

Із цих правил існує два винятки: 1) вони не поширюються на депутатів Верховної Ради APK, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних та патронатних службовців державних органів

(тієї їх частини, якої антикорупційні приписи стосуються взагалі¹); 2) Конституція України (ст.ст. 78,120,127,131,148) передбачає обмеж­увальне (без права на медичну практику, спортивне інструкторство та суддівство) формулювання сумісництва для народних депутатів, членів Уряду, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, суддів, членів Вищої ради правосуддя, суддів КСУ Здійснен­ня зазначених видів медичної та спортивної активності на оплачува­ній основі указаними особами буде порушенням вимог щодо суміс­ництва. Водночас подібна відмінність у наділенні правами базується не на значущій/сутнісній підставі, зумовлена перш за все проблема­ми законотворчості та важкістю внесення змін до Основного Закону, а тому (з природно-правового погляду) має бути усунутою^{[422] [423].}

Для правильного розуміння заборонених видів сумісництва та суміщення слід ураховувати, що: а) забороненою є саме оплачувана діяльність, тобто така активність, за яку передбачено отримання ви­нагороди (систематично чи одноразово, у грошовому чи натурально­му вираженні); ідентичним чином і входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради органі­зації буде протиправним, лише якщо остання має на меті отримання прибутку; б) заборонено займатися саме оплачуваною діяльністю, а тому отримання доходів у вигляді дивідендів, роялті, відсотків на де­позитний рахунок (інших пасивних доходів) є дозволеним; в) заборо­на поширюється на увесь час перебування особи у статусі публічного службовця (зокрема і на вихідні дні та період перебування у будь- яких із передбачених законодавством видів відпусток); г) не важливо, якою діяльністю особа почала займатися раніше (іншою оплачуваною чи публічною службою), інша оплачувана діяльність (якщо її не відне­сено до дозволених видів) має бути припиненою; д) потрібно широко трактувати зміст сумісництва та суміщення, які (на відміну від їх виз­начення у трудовому законодавстві) не обмежуються єдиною фор­мою закріплення - трудовим договором; ж) дозволені види діяльності (викладацька, наукова і творча, медична практика, інструкторська та суддівська практика зі спорту) є допустимими, якщо втілюються на основі трудового договору або цивільно-правової угоди, але вони не можуть реалізовуватися як вид підприємництва у відповідній сфері (підприємництво є забороненим у будь-якому вигляді).

Стосовно дозволених видів сумісництва слід зазначити таке:

1) викладацька діяльність - діяльність, що спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, кур­си, майстер-клас, вебінар тощо) та провадиться педагогічним (на­уково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким таку форму викладацької діяльності заборонено законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору. Таку дефініцію закріплено у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону «Про освіту»¹ від 05.09.2017 р., яким було усунуто більшість наявних раніше суперечностей стосовно розуміння викла­дацької діяльності та розширено її зміст до активності, яка: може здійснюватися як у навчальному закладі, так і поза його межами; не обов’язково пов’язана зі здобуттям певного освітнього ступеня та отриманням офіційного документа про освіту; втілюється не лише педагогічним чи науково-педагогічним працівником, але й іншими фізичними особами; втілюється не лише на основі трудового догово­ру; не завжди вимагає наявності у відповідної особи фахової освіти з тематики викладацької діяльності^{[424] [425];}

2) наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спря­мована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх засто­сування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження; результатом перших є гіпотези, теорії, нові методи пізнання, відкриття законів природи, невідомих раніше явищ і властивостей матерії тощо, а результатом других - нові знан­ня, призначені для створення нових або удосконалення існуючих матеріалів, продуктів, пропозиції щодо виконання актуальних на­уково-технічних завдань тощо (ст. 1 Закону «Про наукову і науково- технічну діяльність»¹);

3) творча діяльність - індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність (ст.