Обмеження спільної роботи близьких осіб. Обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування

Обмеження спільної роботи близьких осіб для публічних служ­бовців полягає в тому, що вони не можуть мати у прямому підпо­рядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у

зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Для правильного трактування відносин прямого підпорядкуван­ня слід враховувати, що:

а) пряме підпорядкування має місце за наявності відносин пря­мої організаційної або правової залежності службовця від керівника; якщо залежність є, але вона є непрямою, то антикорупційне обме­ження щодо спільної роботи близьких осіб не застосовується (напр., не є прямим керівником для працівника юридичного управління керівник управління документообігу або для працівника господар­ського відділу - керівник відділу кадрів^[CDXXXI]);

б) вирішення (участь у вирішенні) питань ухвалення на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стяг­нень, надання вказівок, доручень тощо, контроль за їх виконанням - це перелік можливих форм прямої залежності, що не є вичерпним (наприклад, про пряме підпорядкування може свідчити наявність у керівника правомочності на визначення та перегляд обсягу посадо­вих повноважень);

в) участь у вирішенні питань ухвалення на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, на­дання вказівок, доручень тощо, контроль за їх виконанням, зазви­чай (але не завжди) свідчить про наявність відносин прямого під­порядкування; інколи такі повноваження можуть мати місце і без відносин прямого підпорядкування (так, кандидатури на посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади погоджуються з головами місцевих державних адміністрацій, тобто останні беруть участь у процедурі ухвалення на службу, але не є прямими керівниками для очільників указаних територіальних органів).

Обмеження щодо спільної роботи близьких осіб не поширюють­ся на:

1) присяжних (антикорупційний закон поряд із присяжними на­зиває і народних засідателів, однак на теперішній час цей судовий інститут уже ліквідовано);

2) близьких осіб, які прямо підпорядковані один одному у зв’язку з набуттям одним із них статусу виборної особи (обрання головою ради, головою суду тощо);

3) осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах. Сільські населені пункти - це села і селища (але не селища міського типу). Гірські населені пункти - міста, селища міського типу, сели­ща, сільські населені пункти, що розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну дос­тупність (ст. 1 Закону «Про статус гірських населених пунктів»). Критеріями надання статусу гірського населеного пункту є: висота розташування (понад 400 м над рівнем моря), рельєф (байраки, во­дотоки), крутизна схилів (12 градусів і більше), обсяг сільськогоспо­дарських угідь (менше 0.6 га на одного жителя), суворі кліматичні умови. В Україні 715 населених пунктів мають статус гірських.

Для дотримання обмежень щодо спільної роботи близьких осіб передбачено такі зобов ’язання:

1) для претендентів на посаду публічної служби - повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про пра­цюючих у цьому органі близьких їм осіб;

2) для публічних службовців у разі виникнення обставин, яки­ми порушуються обмеження щодо спільної роботи близьких осіб, - у п’ятнадцятиденний строк вжити заходів щодо усунення таких обставин.

Якщо ж факт спільної роботи близьких осіб не буде усунуто, то в місячний строк з моменту його виникнення публічний службовець підлягає: а) переведенню за його згодою на іншу посаду, яка містить пряме підпорядкування близьких осіб; б) звільненню (якщо пере-

ведення не є можливим).

Відповідно до п. «е» ч. 2 ст. 12 Конвенції OOH проти корупції за­ходи запобігання корупції можуть уключати, inter alia (серед іншо­го), установлення обмежень, у належних випадках й на обґрунто­ваний строк, стосовно професійної діяльності колишніх державних посадових осіб у приватному секторі після їхнього виходу у від­ставку або на пенсію, якщо така діяльність або робота безпосеред­ньо пов’язана з функціями, яких такі державні посадові особи ви­конували у період їхнього перебування на посаді або за виконанням яких вони здійснювали нагляд¹.

Відповідне положення має вираження у передбаченій національ­ним законодавством групі обмежень після припинення публічної служби, яка містить заборони:

1) укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочи- ни у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами при­ватного права або фізичними особами-підприємцями, якщо публічні службовці упродовж року до дня припинення служби здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи ухвалення відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізич­них осіб-підприємців. Така заборона діє упродовж року з дня при­пинення публічної служби. Її порушення є підставою для припинен­ня укладеного трудового договору та визнання недійним вчиненого правочину. Окрім звичайних позивачів, публічно уповноваженим на звернення до суду у відповідному випадку є Національне агент­ство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК). Наприкінці 2019 р. з’явилося фрагментарне (лише для одного спеціального виду служ­би) деліктне забезпечення відповідної заборони укладати договори/ правочини - КУпАП було доповнено ст. 172-8-1 «Порушення вста­новлених законом обмежень після припинення повноважень члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»^{[432] [433];}

2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відомою у зв’язку з вико­нанням службових повноважень (крім випадків, якщо відповід­на інформація з обмеженим доступом є суспільно необхідною).

3) представляти інтереси будь-якої особи у справах (зокрема в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є ор­ган, в якому особа працювала на момент припинення публічної служби. Заборона діє упродовж року з дня припинення служ­бової діяльності. Її забезпечення відбувається через звернення НАЗК до суду з вимогою про визнання договору на представни­цтво недійсним та (за наявності підстав) про визнання недійсни­ми досягнутих під час такого представництва домовленостей (напр., у разі представництва інтересів у комерційних операціях тощо). Слід вести мову і про нагальність певних процедурно- процесуальних наслідків і процедурно-процесуальних пере­шкод для доступу до розгляду справи відповідного представ­ника, однак такі наслідки та перешкоди чинним законодавством прямо не закріплюються.

11.5.