Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

а) наявність у публічного службовця приватного інтересу, якого має бути чітко сформульовано (артикульовано) та визначено; б) наяв­ність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність має вияв або впливає на ухвалення рішення;

в) наявність повноважень на ухвалення рішення¹; в) наявність фак­ту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об’єктивність або неупередженість рішення.

При цьому, якщо у службовця виникають сумніви щодо на­явності в нього конфлікту інтересів, він має право звернутися за роз’ясненнями до Національного агентства з питань запобігання корупції^{[437] [438]. Стосовно такого звернення діє принцип «мовчазного за­перечення» (на противагу відомому у публічному адмініструванні принципу «мовчазної згоди»), адже якщо службовець не отримав підтвердження про відсутність конфлікту інтересів (або не отри­мав відповіді), то він має вважати, що конфлікт інтересів існує, та зобов’язаний вжити заходів щодо врегулювання відповідної ситуа­ції. При отриманні публічним службовцем підтвердження стосовно відсутності конфлікту інтересів йог має бути звільнено від відпові­дальності у разі подальшого виявлення у його діях (щодо яких було звернення) конфлікту інтересів.}

Стосовно конфлікту інтересів у публічних службовців існують зобов ’язання:

а) вживати заходів щодо недопущення виникнення конфлікту ін­тересів;

б) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли службовець дізнався чи мав дізнатися про наявність у нього будь-якого конфлікту інтересів. Повідомлення адресується безпо­середньому керівникові, а якщо посада публічної служби не перед­бачає наявності безпосереднього керівника або йдеться про посаду в колегіальному органі - НАЗК або колегіальному органу¹;

в) не вчиняти дій та не ухвалювати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, а також не спонукати підлеглих до будь-яких протиправних діянь на користь своїх приватних інтересів або інте­ресів третьої особи;

г) вживати заходів щодо врегулювання^{[439] [440] конфлікту інтересів. За­хід самостійного врегулювання конфлікту інтересів:}

д) відбувається у спосіб позбавлення відповідного приватного інте­ресу (якщо природа інтересу допускає можливість його позбавитися);

ж) пов’язаний з потребою надавати керівникові документи, що підтверджують факт позбавлення приватного інтересу (якщо при­рода інтересу та спосіб позбавлення від нього передбачають ймовір­ність документального підтвердження^[441]).

У разі, якщо із суб’єктивних або об’єктивних причин позбавлен­ня приватного інтересу не відбулося, застосовуються заходи зов­нішнього врегулювання конфлікту інтересів, яких існує шість:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, ухва­лення рішення чи участі в його ухваленні;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою владних повноважень (утілюється у формі перевірки іншим праців­ником органу стану чи результатів виконання завдань, перевірки рішень чи проектів рішень, виконання завдань у присутності іншого працівника органу або участі уповноваженої особи НАЗК у роботі колегіального органу у статусі спостерігача та без права голосу¹);

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляд обсягу службових повноважень;

5) переведення особи на іншу посаду (якщо вона відповідає її особистим і професійним якостям та є вакантною);

6) звільнення.

Щодо умов застосування цих заходів варто зазначити таке:

а) кожен із них може застосовуватися для врегулювання як по­тенційного, так і реального конфлікту інтересів;

б) перші два заходи застосовуються у випадках, коли конфлікт інтересів має тимчасовий характер^{[442] [443], а чотири інших - лише коли він є постійним;}

в) здійснення публічних повноважень під зовнішнім контролем, переведення на іншу посаду та звільнення - це заходи, що засто­совуються за відсутності можливості використовувати інші захо­ди врегулювання; при цьому диференціювати їх потрібно саме на основі характеру конфлікту (тимчасовий - зовнішній контроль; пос­тійний - переведення або звільнення);

г) усунення від виконання завдань, обмеження доступу до інформа­ції або перегляд обсягу повноважень застосовується, лише якщо існує можливість покладення відповідних функцій на іншого службовця.

Оскільки наявність у публічного службовця^[444] підприємства або корпоративних прав також може породжувати конфлікт інтересів, для недопущення останнього Закон «Про запобігання корупції» (ст. 36) вимагає передати їх в управління. При цьому слід дотриму­ватися вимог щодо:

а) строків: здійснити передання упродовж ЗО днів після призна­чення на посаду (або після відновлення можливості внесення змін до системи депозитарного обліку акцій, якщо стосовно конкретних акцій діяли обмеження);

в) суб’єкта: не передавати належні службовцеві підприємства або корпоративні права в управління членам сім’ї або суб’єктам гос­подарювання, в яких працюють члени їх сім’ї;

в) форми: за допомогою укладення договору управління майном, договору про управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими активами або договору про створення венчурного пайового інвестиційного фонду;

г) повідомлення: упродовж одного дня після передання підпри­ємства або корпоративних прав в управління слід письмово повідо­мити про це НАЗК, надавши нотаріально засвідчену копію укладе­ного договору.

11.6.