Стаття 21. Участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції

1. Громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:

1) повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості;

2) запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;

3) проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно- правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;

4) брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції;

5) вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;

6) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції;

7) проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції;

8) здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству;

9) здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.

2. Громадському об’єднанню, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності.

3. Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування повноважень державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення розміщуються на офіційних веб-сайтах відповідних органів невідкладно, але не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня їх розгляду з метою прийняття.

4. Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, передбачених частиною третьою цієї статті, та оприлюднюють їх на своїх офіційних веб-сайтах.

1. Стаття 21 визначає права представників громадськості щодо участі в заходах із запобігання корупції, у т.ч. щодо участі в обговоренні проектів нормативних актів.

2. Встановлений у ч. 2 ст. 19 Конституції України принцип здійснення своєї діяльності лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, поширюється виключно на органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб. З цього випливає, що громадяни, громадські об’єднання, інші інститути громадянського суспільства можуть діяти вільно, не допускаючи лише того, що прямо заборонено законом. Тому, визначений у ч. 1 ст. 21 перелік прав не е вичерпним..

Громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також ок­ремі громадяни мають й інші права, як прямо згадані в законах (зокрема, законах «Про громадські об’єднання», «Про політичні партії в Україні», «Про молодіжні та дитячі громадські організації», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про благодійництво та благодійні організації», «Про участь гро­мадян в охороні громадського порядку і державного кордону», «Про організації роботодавців», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про професійних творчих працівни­ків та творчі спілки», «Про асоціації органів місцевого самоврядування», «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», « Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).

3. Загальні правила членства в громадських об’єднаннях визначені в ст. 5 Закону України «Про громадські об’єднання».

Повноваження представників громадських об’єднань визначаються на підставі статей 237-250 ЦК.

У ч. 1 ст. 21 йдеться про «участь громадян» в антикорупційній діяльності. Це положення слід розуміти, що стаття поширюється на діяльність громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Адже в ч. 2 ст. 21 згадано про право доступу до інформації будь-якої «фізичної особи».

4. Повідомлення осіб про корупційніабо пов’язані з корупцією правопорушен­ня, зазначені в п. 1 ч. 1 ст. 21, направлені спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, повинні розглядатися в порядку, передбаченому КАП або КПК, а відповідні повідомлення до інших органів, підприємств, установ чи органі­зацій - в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

5. Громадська антикорупційна експертиза нормативних актів, передбачена п. 3 ч. 1 ст. 21, проводиться в порядку, визначеному частинами 7, 8 ст. 55 Закону. На відміну від антикорупційної експертизи, яка здійснюється органами влади згідно з положеннями Методології проведення антикорупційної експертизи, затв. наказом МЮ від 23 червня 2010 р. №1380/5, громадська експертиза може здійснюватися за методологією, самостійно розробленою відповідною громадською інституцією.

Висновки громадської антикорупційної експертизи можуть оформлюватися у вигляді пропозицій щодо вдосконалення законодавчого регулювання, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 21, ставати елементом громадського контролю, передбаченого п. 8 ч. 1 ст. 21, та складовою частиною громадського обговорення проектів нормативних актів, зазначеного в частинах 3, 4 смт. 21.

6. Закон прямо передбачає можливість внесення пропозицій щодо вдоскона­лення законодавчого регулювання тільки до «суб'єктів законодавчої ініціативи». Ст. 93 Конституції України визначає перелік суб'єктів законодавчої ініціативи, до яких віднесені Президент України, народні депутати України, КМ і НБ.

Проте ці положення пункту 5 ч. 1 ст. 21 Закону не обмежують осіб в можливості подання нормотворчих пропозицій до інших державних органів, органів місцевого самоврядування і їх посадових осіб, які уповноважені приймати підзаконні норма­тивно-правові акти.

7. Закон передбачає можливість здійснення будь-яких форм громадського контролю, крім тих, які суперечать законодавству (п. 8 ч. 1 ст. 21). До заборонених форм контролю можна віднести спроби осіб порушити державну таємницю, таєм­ницю нарадчої кімнати судді, визначену процесуальними законами, розголосити відомості щодо досудового розслідування тощо.

Складовою громадського контролю є доступ осіб до інформації щодо ком­петенції і основних напрямів діяльності «суб’єктів, які здійснюють заходи запобігання корупції» (ч. 2 ст. 21). Хоча у законодавстві відсутній перелік чи ознаки зазначених суб'єктів запобігання корупції, до них логічно віднести будь-які органи, підприємства, установи, організації, формування, в яких ухвалені антикорупційні програми, передбачені статтями 19, 62, 63 Закону.

Вимоги ч. 2 ст. 21 є важливими для доступу до інформації про суб'єктів, які функціонують у сфері національної безпеки і оборони, а також суб'єктів, які не є органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

За порушення зазначених вимог передбачена відповідальність у ст. 212-3 КУ- пАП «Порушення права на інформацію та права на звернення», або ці діяння можуть бути оскаржені до адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС.

8. Відповідно до частин 3 і 4 ст. 21 обов'язком відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування є:

1) розміщення на своїх офіційних веб-сайтах невідкладно, з метою їх громад­ського обговорення, законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів:

- що передбачають надання пільг, переваг окремим суб'єктам господарювання. Частина 8 ст. 21 Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері

господарської діяльності» від 11 вересня 2003 р. передбачає, що у випадку неопри- люднення проекту регуляторного акта для обговорення і подання пропозицій, він залишається без розгляду і не може бути погоджений уповноваженим органом (Державною регуляторною службою України);

- щодо делегування повноважень державних органів або органів місцевого самоврядування.

Проекти нормативних актів щодо делегування повноважень державних органів або органів місцевого самоврядування стосуються делегування повноважень як від органів державної влади до органів місцевого самоврядування, так і їх передання до інших юридичних чи фізичних осіб.

Наприклад, повноваження щодо надання паспортних послуг, крім територіаль­них органів Державної міграційної служби, надано також державному підприємству «Документ». А багато органів місцевого самоврядування надають свої повнова­ження щодо контролю за дотриманням правил благоустрою створеним ними кому­нальним підприємствам тощо;

2) узагальнення результатів громадського обговорення цих проектів та їх оп­рилюднення на своїх офіційних веб-сайтах.

Постановою КМ від 3 листопада 2010 р. №996 затверджено Порядок прове­дення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, а також Типове положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації. Однак у законодавстві відсутні правові наслідки порушення порядку громадського обговорення проектів нормативно-правових актів.

9. Регламентом Верховної Ради України визначено, що будь-який законопро­ект, проект іншого акта, внесений до ВР, за умови дотримання правил щодо його оформлення, реєструється в Апараті ВР в день його внесення. Усі зареєстровані законопроекти, проекти інших актів та супровідні документи вводяться Апаратом ВР до бази даних законопроектів електронної комп’ютерної мережі веб-сайту ВР (ст. 92 Регламенту).

Регламентом КМ передбачено, що проект порядку денного засідання КМ, а також включені до нього проекти актів КМ, що мають важливе суспільне значення і стосуються прав та обов’язків громадян, розміщуються на офіційному веб-сайті КМ (Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади) не пізніше ніж за 24 години до початку засідання. Проекти актів, щодо яких залишилися неврегульовані роз­біжності, розміщуються разом з інформацією про позицію заінтересованих органів, зауваження яких не враховано, із зазначенням мотивів (параграфи 17 і 34 Регламенту Кабінету Міністрів України, затв. постановою КМ від 18 липня 2007 р. №950).

Отже, ці положення Регламенту Кабінету Міністрів України потребують приве­дення у відповідність до положеннь коментованого Закону. Відповідних змін потре­бують і положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади тощо.

10. Порушення порядку громадського обговорення проектів нормативних актів, передбачених частинами 3 і 4 ст. 21, може стати підставою для політичної відповідальності (відставка, звільнення) міністрів, керівників органів місцевого самоврядування та інших осіб, які обіймають політичні посади, або ж дисциплі­нарної відповідальності, передбаченої Законом «Про державну службу» і «Про службу в органах місцевого самоврядування».