Стаття 61. Загальні засади запобігання корупції у діяльності юридичноїособи

1. Юридичні особи забезпечують розробку та вжиття заходів, які є необхідними та обгрунтованими для запобігання і протидії корупції у діяльності юридичної особи.

2. Керівник, засновники (учасники) юридичної особи забезпечують регулярну оцінку корупційних ризиків у її діяльності і здійснюють відповідні антикорупційні заходи.

3. Посадові та службові особи юридичних осіб, інші особи, які виконують роботу та перебувають з юридичними особами у трудових відносинах, зобов’язані:

1) не вчиняти та не брати участі у вчиненні корупційних правопорушень, пов’язаних з діяльністю юридичної особи;

2) утримуватися від поведінки, яка може бути розцінена як готовність вчинити корупційне правопорушення, пов’язане з діяльністю юридичної особи;

3) невідкладно інформувати посадову особу, відповідальну за запобігання корупції у діяльності юридичної особи, керівника юридичної особи або засновників (учасників) юридичної особи про випадки підбурення до вчинення корупційного правопорушення, пов’язаного з діяльністю юридичної особи;

4) невідкладно інформувати посадову особу, відповідальну за запобігання корупції у діяльності юридичної особи, керівника юридичної особи або засновників (учасників) юридичної особи про випадки вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень іншими працівниками юридичної особи або іншими особами;

5) невідкладно інформувати посадову особу, відповідальну за запобігання корупції у діяльності юридичної особи, керівника юридичної особи або засновників (учасників) юридичної особи про виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

1. У розумінні ЦК юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поді­ляються на юридичних осіб приватного та публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих доку­ментів, передбачених ст. 87 ЦК (абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦК), а юридична особа публічного права - на підставі розпорядчого акту Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування (абз. 3 ч. 2 ст. 81 ЦК).

2. У ч. 1 ст. 61 Закону слова «забезпечуютьрозробку та вжиття заходів» слід розуміти так:

- в юридичних особах приватного права, визначених у ч. 2 ст. 62 Закону (див. ст. 62 Закону та коментар до неї), а також в юридичних особах публічного права (органах влади), передбачених ст. 19 Закону (див. ст. 19 Закону та коментар до неї) обов’язково мають бути антикорупційні програми. В інших випадках прийняття антикорупційних програм залежить від волі керівників, засновників (учасників) і свідчитиме про бажання уникнути та недопустити корупційньї ризики у діяльності юридичних осіб. Подібні дії керівників, засновників (учасників) сприятимуть впровадженню дієвих, за певних умов, заходів, спрямованих на попередження корупції у діяльності юридичних осіб;

- зобов’язати керівників, засновників (учасників) юридичної особи здійснювати регулярну оцінку корупційних ризиків;

- зобов’язати посадових та службових осіб юридичних осіб, інших осіб, які виконують роботу та перебувають у трудових відносинах дотримуватись вимог, передбачених у ч. 3 ст. 61 Закону;

- зобов’язати керівників або засновників (учасників) призначати Уповноваженого (особу, відповідальну за реалізацію антикорупційної програми);

- зобов’язати керівників або засновників (учасників) припиняти корупційні правопорушення та вживати заходів для усунення їх наслідків;

- за наявності ознак кримінального або адміністративного правопорушення - негайно повідомити про його вчинення спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції (його поняття визначено в ст. 1 Закону).

3. Законом закріплено, що заходи, які юридичні особи зобов’язані розробити та вжити, повинні бути необхідними та обґрунтованими.

Крім того, за своїм змістом такі заходи мають враховувати специфіку сфери діяльності юридичної особи.

4. У ч. 2 ст. 61 Закону на керівництво юридичної особи покладається обов’язок регулярної оцінки корупційних ризиків у діяльності юридичної особи. Порядок та періодичність здійснення такої оцінки визначено підрозділом 2 Розділу I Типової антикорупційної програми юридичної особи, затв. рішенням НАЗК від 2 березня 2017 р. №75 (далі у статтях 62-64 - Типова антикорупційна програма).

Пункт 9 Типової антикорупційної програми визначає, що юридична особа не рідше, ніж один раз на три роки, повинна проходити зовнішню оцінку корупційних ризиків, яку провадять організації, що надають аудиторські, юридичні, консалтин­гові послуги, або незалежні експерти.

Однак ч. 2 ст. 61 Закону не передбачає обов’язку залучати такі організації.

Згідно із ч. 5 ст. 3 Закону «Про аудиторську діяльність», аудит може прово­дитися як з ініціативи суб’єктів господарювання, так і у випадках, передбачених законом (обов’язковий аудит) (про аудиторську діяльність детальніше див. Закон «Про аудиторську діяльність»).

Вжиті у ч. 2 ст. 61 слова «можуть залучатися» свідчать, що ці положення носять рекомендаційний характер. Тобто, незалежні експерти, аудиторські ком­панії та інші організації залучаються на власний розсуд керівників, засновників (учасників) юридичних осіб. Тому в цій частині п. 9 Типової антикорупційної програми суперечить вимогам Закону та покладає на юридичних осіб додаткові обтяження, які не випливають із Закону.

5. Поняття «незалежні експерти» не визначено у законодавстві і носить пев- ною мірою абстрактний характер. У розумінні ч. 2 ст. 61 Закону під незалежними експертами слід розуміти будь-яких осіб, крім уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (п.

6. Детальніше про посадових осіб юридичних осіб публічного права див. ст. 3 Закону та коментар до неї.

Посадовими (службовими) особами юридичних осіб приватного права є керівники та інші особи, уповноважені на виконання юридично значущих дій від імені юридичної особи (наприклад, ними можуть визнаватися керівники навчальних закладів недержавної і не комунальної власності) (див. ст. 3 Закону та коментар до неї).

У розумінні ч. 3 ст. 61 Закону під «іншими особами, які виконують роботу та перебувають з юридичними особами у трудових відносинах», слід розуміти всіх працівників юридичної особи, тобто осіб, які виконують роботи в її інтересах на підставі трудового договору (контракту) з нею (див. статті 21, 24 КЗП).

Крім обмежень, передбачених ч. 3 ст. 61 Закону, на осіб, які виконують роботу та перебувають з юридичними особами в трудових відносинах, також поширю­ються обмеження, передбачені ст. 22 Закону. Це випливає з того, що ст. 22 Закону поширюється на всіх осіб, перелічених у його ч. 1 ст. 3, у т.ч. в п. 3.

7. Поняття «невідкладно», вжите у пунктах 3-5 ч. 3 ст. 61 Закону, є оціночним. Але у Постанові НБ «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» від 26 червня 2015 р. №417 поняття «невідкладно» розглядається як проміжок часу, визначений/встановлений з моменту настання підстав для здійснення відповідних дій, які є пріоритетними і здійснюються першочергово, але не пізніше наступного робочого дня або встановленого часу наступного робочого дня (підп. 14 п. 2).

Враховуючи абзац 2 п. 2 Типової антикорупційної програми юридичної особи, керівник зобов’язаний забезпечити цілодобову роботу каналів зв'язку, за допомогою яких здійснюватиметься інформування про випадки підбурення до вчинення коруп­ційного правопорушення, пов’язаного з діяльністю юридичної особи, та вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень іншими працівниками юридичної особи чи іншими особами.

8. У п. 1 ч. 3 ст. 61 законодавцем некоректно вжито слова «не вчиняти» та «не брати участі у вчиненні» корупційних правопорушень, адже складається враження, що це два різних поняття. Оскільки корупційне правопорушення вчиняється за участі особи одноосібно чи у співучасті з іншими особами, то ці словосполучення несуть в цілому однакове змістовне навантаження. Слова «не брати участі у вчиненні» додатково застерігають відповідних осіб від підбурювання, пособництва та організації вчинення корупційних правопорушень.

9. У розумінні п. 1 ч. 3 ст. 61 Закону під «діяльністю юридичної особи» слід розглядати не лише здійснення на підставі спеціального дозволу (ліцензії) окремих видів діяльності, перелік яких встановлюється законом (ч. 3 ст. 91 ЦК), а в більш широкому сенсі - будь-яку діяльність юридичної особи, у т.ч. незаконну.

Виходячи з буквального змісту цього положення Закону, очевидно, під «ко- рупційними правопорушеннями, пов’язаними з діяльністю юридичної особи», слід розглядати всі корупційні правопорушення (про поняття «корупційне пра­вопорушення» див. ст. 1 Закону та коментар до неї), які особа може вчинити, використовуючи надані їй повноваження та пов'язані з ними можливості у кон­кретній юридичній особі.

Якщо уповноважена особа (фізична особа) юридичної особи вчинює корупцій­не правопорушення, не використовуючи свої повноваження та пов'язані з ними можливості (тобто, правопорушення вчинено за відсутності певного правового «зв'язку» з конкретною юридичною особою), то це правопорушення не можна вважати таким, що пов'язане з діяльністю юридичної особи.

У випадках, передбачених ст. 96-3 КК, до юридичної особи можуть бути за­стосовані заходи кримінально-правового характеру.

10. Особи, перелічені у першому реченні ч. 3 ст. 61 Закону, повинні діяти у спосіб, який не допускає порушень вимог законодавства. Зобов'язання, визначене у п. 2 ч. 3 ст. 61 Закону, «утримуватися від поведінки, яка може бути розціненою як готовність вчинити корупційне правопорушення», полягає у необхідності дотримання етичних правил поведінки (зокрема, передбачених Розділом IV Типової антикорупційної програми норм професійної етики працівників юридичної особи, а також, у разі наявності, вимог кодексу етики юридичної особи) під час виконання своїх трудових функцій (обов'язків).

11. Пунктами 3-5 ч. 3 ст. 61 Закону передбачено обов'язок невідкладно ін­формувати посадову особу, відповідальну за запобігання корупції у діяльності юридичної особи, керівника юридичної особи або засновників (учасників) юри­дичної особи про:

1) випадки підбурення до вчинення корупційного правопорушення, пов'яза­ного з діяльністю юридичної особи (п. 3 ч. 3 ст. 61) та вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень іншими працівниками юридичної особи або іншими особами (п. 4 ч. 3 ст. 61) - порядок забезпечення конфіденційності інформування про факти порушень антикорупційних вимог визначено у Розділі IX Типової антикорупційної програми юридичної особи. Під «іншими пра­цівниками» у п. 4 ч. 1 ст. 61 Закону слід розуміти посадових та службових осіб юридичної особи та інших її працівників, а під «іншими особами» - будь-яких інших фізичних та юридичних осіб.

Як випливає з тексту ч. 3 ст. 61 Закону, у контексті діяльності юридичних осіб під «корупційним правопорушенням, пов'язаним з діяльністю юридичної особи» та «корупційним правопорушенням» (пункти 3 і 4 ч. 3 ст. 61 ) слід розуміти пра­вопорушення, вчинені за наявності певного правового «зв'язку» з конкретною юридичною особою;

2) про виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів (п. 5 ч. 3 ст. 61). Щодо понять «реальний конфлікт інтересів» та «потенційний конфлікт інтересів» див. ст. 1 Закону і коментар до неї.

Порядок врегулювання конфлікту інтересів в діяльності юридичної особи регламентовано Розділом XI Типової антикорупційної програми юридичної особи.