Загальні засади забезпечення платоспроможності страховиків

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про страхування» (далі — Закон) від 07.03.96 страховики повинні додержувати таких умов забезпечення платоспроможності:

1)   наявність сплаченого статутного фонду та наявність гаран­тійного фонду страховика;

2)   створення страхових резервів, достатніх для майбутніх ви­плат страхових сум і страхових відшкодувань;

size=2 color=black face="Times New Roman">3)   перевищення фактичного запасу платоспроможності страхо­вика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Статутний фонд страховика

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який здій­снює види страхування інші, ніж страхування життя, встановлю­ється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який здійс­нює страхування життя, — 1,5 млн євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів ін­ших страховиків України не може перевищувати 30 % його влас­ного статутного фонду, у тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 %.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений ви­ключно в грошовій формі.

Відповідно до п. 2 розпорядження Держфінпослуг «Про По­рядок формування статутного фонду страховика цінними папе­рами» від 13.11.03 № 124 дозволяється формування частки ста­тутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, а саме облігаціями зовнішніх та внутрішніх держав­них позик.

Формування статутного фонду страховика облігаціями внут­рішніх та зовнішніх державних позик дозволяється в разі, коли умови випуску таких облігацій передбачають обов’язкове їх по­гашення лише в грошовій формі. Сума, одержана страховиком при погашенні облігацій, має бути розміщена в порядку, устано­вленому законодавством щодо формування статутного фонду фі­нансових установ.

Гарантійний фонд страховика

До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть ство­рювати вільні резерви.

Вільні резерви — це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспроможності страхови­ка відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяль­ності.

Для забезпечення виконання страховиками зобов’язань щодо окремих видів обов’язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових пла­тежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності по­винні підтримувати належний рівень фактичного запасу плато­спроможності (нетто-активів).

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страхо­вика має перевищувати розрахунковий нормативний запас плато­спроможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здій­снює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

C перша — розраховується множенням суми страхових пре­мій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць складати­меться із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, належ­них перестраховикам;

C друга — розраховується множенням суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць складатиметься з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 % виплат, що компенсуються пере- страховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здій­снює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка розраховується множенням загальної величини резерву довго­строкових зобов’язань (математичного резерву) на 0,05.

Загальна величина резерву довгострокових зобов’язань (мате­матичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зо­бов’язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо за кожним договором страхування життя.

size=2 color=black face="Times New Roman">Якщо страхова сума за окремим предметом договору страху­вання перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сфор­мованих вільних резервів та страхових резервів, страховик пови­нен укласти договір перестрахування.

Страховики, які взяли на себе страхові зобов’язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зо­бов’язань у перестраховиків-резидентів або нерезидентів.

Для забезпечення страхових зобов’язань зі страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвесту­вання коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Страхові резерви

Страхові резерви утворюються страховиками з метою забез­печення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкоду­вання залежно від видів страхування (перестрахування).

Страховики зобов’язані формувати і вести облік страхових ре­зервів у порядку та обсягах, установлених Законом, станом на кожен день.

Страховики, які мають право укладати договори обов’язко­вого страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік стра­хового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхово­го резерву коливань збитковості в обов’язковому порядку.

Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних ре­зервів, а для страхових компаній зі страхування життя — матема­тичних резервів, утворюються в тих валютах, в яких несуть від­повідальність за своїми страховими зобов’язаннями.

Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви зі страхування життя (математичні резерви).

Формування резервів зі страхування життя, медичного стра­хування і обов’язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Страховики повинні вести облік договорів страхування і ви­мог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або стра­хового відшкодування за формою, яка забезпечить одержання ін­формації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів.

Персоніфікований (індивідуальний) облік договорів стра­хування життя страховик здійснює за допомогою ведення ре­єстру в електронній формі. Разом із цим страховик може застосо­вувати паперову форму ведення реєстру. Усі записи в реєстрі ведуться українською мовою, а також іншими мовами у випад­ках, передбачених законодавством, у хронологічному порядку в міру виникнення подій, які в ньому реєструються. Відомості, пе­редбачені Положенням, мають зберігатись у реєстрі протягом усього строку чинності договорів страхування. Після закінчення строку чинності договору страхування або його припинення ві­домості виводяться до архівної частини реєстру із забезпеченням можливості дальшого їх використання. Реєстр, що ведеться у па­перовій формі, має бути прошитий, аркуші пронумеровані, кіль­кість аркушів у реєстрі має бути засвідчена підписом керівника та печаткою страховика. Страховики повинні вносити до реєстру інформацію про укладання, зміну або припинення договорів страхування протягом п’яти календарних днів з дати їх укладан­ня, зміни або припинення.

Страховики повинні формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

•    незароблених премій (резерви премій), що включають част­ки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

•    збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхува­льників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну да­ту встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути менш від 80 % загальної суми надходжень страхових пла­тежів (страхових премій, страхових внесків), з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев’яти місяців (роз­рахунковий період) і обчислюється в такому порядку:

S частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду помножуються на 1/4;

S частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду помножуються на 1/2;

S частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду помножуються на 3/4;

J одержані добутки додаються.

У цьому разі останній місяць розрахункового періоду склада­тиметься з кількості днів на дату розрахунку.

Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року згідно з встановленою Держфінпос- луг методикою формування і ведення обліку таких технічних ре­зервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя:

•    резерв незароблених премій;

•    резерв заявлених, але не виплачених збитків;

•    резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

•    резерв катастроф;

•    резерв коливань збитковості.

Страховики повинні письмово повідомити Держфінпослуг про запровадження формування і ведення обліку зазначених техніч­них резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.

Для забезпечення страхових зобов’язань зі страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвесту­вання коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Кошти резервів зі страхування життя не є власністю страхови­ка і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов’язаний обліковувати кошти резервів зі страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Кошти резервів зі страхування життя не можуть використовува­тися страховиком для погашення будь-яких зобов’язань, крім тих, що відповідають узятим зобов’язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси в разі банк­рутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховикові за згодою страхувальника та застра­хованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

Окремий перелік резервів за медичним страхуванням, а також порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.

Страховики повинні створювати і вести облік таких резервів зі страхування життя:

- довгострокових зобов’язань (математичні резерви);

- належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів) обчислюється актуарно окремо за кожним договором згідно з методикою формування резервів зі страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції.

Кошти страхових резервів мають розміщуватися з урахуван­ням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:

- грошові кошти на поточному рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- валютні вкладення згідно з валютою страхування;

New Roman">- нерухоме майно;

- акції, облігації, іпотечні сертифікати;

- цінні папери, що емітуються державою;

- права вимоги до перестраховиків;

- інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- банківські метали;

- кредити страхувальникам — фізичним особам, що уклали договори страхування життя, у межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше ніж через один рік після набрання чинності договором страхування та на строк, який перевищує пе­ріод, що залишився до закінчення чинності договору страхування;

- готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, установлених Національним банком України.

Кошти резервів зі страхування життя можуть використовува­тися для довгострокового кредитування житлового будівництва, зокрема індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Страховикам забороняється здійснювати інші види кредитної діяльності.

Кредитний рейтинг банківської установи, в якій розміщені кошти страхових резервів, має відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.

Кредитний рейтинг цінних паперів, емітованих в Україні, в які розміщені кошти страхових резервів, має відповідати інвестицій­ному рівню за національною шкалою, визначеною законодавст­вом України.

Фонди страхових гарантій

З метою додаткового забезпечення страхових зобов’язань страховики можуть на підставі договору створити Фонд страхо­вих гарантій, який є юридичною особою.

Джерелами утворення Фонду страхових гарантій є добровіль­ні відрахування від страхових платежів, а також доходи від роз­міщення цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду страхових га­рантій і порядок використання коштів цього Фонду встанов­люються страховиками, які беруть у ньому участь.

Кабінет Міністрів України може приймати рішення про ство­рення фондів страхових гарантій за напрямами страхування.

Особливості ведення бухгалтерського обліку та звітності страховиків

Страховики повинні щокварталу подавати Держфінпослуг фі­нансову звітність та інші звітні дані за формою, установленою Держфінпослуг, затверджені власником (уповноваженим ним ор­ганом) страховика, а також давати на запити Держфінпослуг не­обхідні пояснення щодо звітних даних.

Процедуру складання і термін подання до Держфінпослуг звіт­них даних щодо здійснення страхової діяльності визначає Поря­док складання звітних даних страховиків (далі — Порядок), за­тверджений розпорядженням Держфінпослуг від 03.02.04 № 39.

За строками складання звітність поділяється на проміжну та річну.

Проміжна звітність страховика складається щокварталу на­ростаючим підсумком з початку звітного періоду за станом на останній день кварталу. Щокварталу страховик складає такі фор­ми звітності:

а)  загальні відомості про страховика;

б)  звіт про доходи та витрати страховика;

в)  звіт про страхові платежі та виплати за структурними під­розділами страховика;

г)  пояснювальну записку до звітних даних страховика;

ґ) проміжну фінансову звітність відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

size=2 color=black face="Times New Roman">Річна звітність складається страховиком за станом на 31 гру­дня року, за який подаються дані. Щороку страховик складає до­кументи в обсязі, визначеному для річної фінансової звітності ча­стиною другою ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та звітні дані відповідно до до­датків до Порядку.

Страховики складають документи, передбачені Порядком, та по­дають в електронній і паперовій формах до центрального апарату Держфінпослуг. Документи подаються: проміжної звітності — до 25 числа включно місяця, що настає за звітним кварталом; річної звітності — до 20 лютого включно року, наступного за звітним.

У термін до 1 червня року, наступного за звітним, страховики оприлюднюють річну фінансову звітність та консолідовану звіт­ність через публікацію в періодичних виданнях або розповсю­дження її у вигляді окремих друкованих видань.

У термін до 1 липня року, наступного за звітним, страховики подають до Держфінпослуг копії оприлюдненої річної фінансової звітності та консолідованої звітності разом із супровідним лис­том. Достовірність та повнота річної звітності страховиків має бути підтверджена аудитором, внесеним до Реєстру аудиторів, які можуть провадити аудиторські перевірки фінансових установ.

У термін до 1 липня року, наступного за звітним, страховики подають до Держфінпослуг аудиторський висновок про фінансо­ву звітність у цілому щодо річної фінансової звітності та ауди­торський висновок про надання впевненості щодо річних звітних даних страховика.

Якщо останній день подання документів припадає на вихід­ний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення стро­ку подання документів є перший за ним робочий день. Датою по­дання документів є дата відбитка календарного штемпеля поштового відділення зв’язку, що обслуговує відправника. У разі надання документів безпосередньо до Держфінпослуг датою по­дання документів є дата їх реєстрації структурним підрозділом Держфінпослуг, на який покладено обов’язок здійснювати реєст­рацію вхідної кореспонденції.

Усі документи в паперовій формі, подання яких передбачено цим Порядком, зшиваються, сторінки нумеруються, засвідчують­ся підписом керівника та головного бухгалтера, печаткою стра­ховика. Паперова форма документів за складом даних має відпо­відати електронній формі таких документів.

Документи, що містять форми звітних даних, супроводжують­ся листом страховика, в якому зазначаються найменування стра­ховика, адреса, телефони, звітний період і перелік документів па­перової та електронної форм, що додаються.

Публікація страховиками річних балансів

Страховики публікують свій річний баланс за формою й у по­рядку, установленими Держфінпослуг. Достовірність та повнота річного балансу і звітності страховиків має бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою). З метою підвищення рівня прозорості і відкритості річної фінансової звітності та річних звіт­них даних страховика розроблено Методичні рекомендації щодо формату аудиторського висновку за наслідками проведення ау­диту річної фінансової звітності та річних звітних даних страхо­вика (далі — Рекомендації), затверджені розпорядженням Держ­фінпослуг від 27.12.05 № 5204.

Відповідно до п. 1.3. Рекомендацій річна фінансова звітність, яка подається до Держфінпослуг страховиком, має бути переві­рена аудитором з метою висловлення ним незалежної думки про її достовірність у всіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішні положення суб’єкта господарюван­ня) згідно з вимогами користувачів. Метою перевірки аудитором річних звітних даних, які подаються до Держфінпослуг страхо­виком, є висловлення незалежної думки щодо їх відповідності вимогам Порядку складання звітних даних страховиків, затвер­дженого розпорядженням Держфінпослуг від 03.02.04 № 39.

9.2.