Правила формування і розміщення страхових резервів

Правила розміщення страхових резервів зі страхування життя

Правила розміщення страхових резервів зі страхування життя (далі — Правила) затверджено розпорядженням Держфінпослуг від 26.11.04 № 2875.

Розміщення страхових резервів — це вкладання коштів сфор­мованих резервів зі страхування життя у дозволені активи. Акти­ви, які беруться для представлення коштів страхових резервів зі страхування життя, мають відповідати умовам щодо безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості. Величина ак­тивів, що беруться для представлення страхових резервів зі стра­хування життя, зменшена на суми довгострокових та поточних зобов’язань, має бути не меншою, ніж сумарна величина резервів зі страхування життя, що розраховується відповідно до чинного законодавства на будь-яку дату.

Для представлення коштів страхових резервів зі страхування життя беруться активи відповідно до ст. 31 Закону України «Про страхування» і п. 2 Правил у національній валюті України або в іноземній вільно конвертованій валюті.

Структура активів, які беруться для представлення страхових резервів

Величина окремих категорій активів, у тому числі утворених в іноземній вільно конвертованій валюті, береться для представ­лення коштів страхових резервів зі страхування життя за їхньою балансовою вартістю, якщо інше не передбачено Правилами, та в таких обсягах:

1.  Грошові кошти на поточних рахунках — за винятком роз­міщених на поточних рахунках грошових коштів резерву належ­них виплат страхових сум, не більше ніж 10 % загального розмі­ру резервів.

2.  Банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування — разом сума грошових коштів не більше ніж 50 % загального розміру резервів, при цьому в зобов’язаннях одного банку має бути не більше ніж 20 % загального розміру ре­зервів.

3.  Нерухоме майно — не більше ніж 20 % загального розміру резервів, при цьому вкладення в один об’єкт нерухомого майна не більше ніж 10 % загального розміру резервів.

4.  Цінні папери за наведеним далі переліком — не більше ніж 50 % загального розміру резервів, з них: • акції українських еміте­нтів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та пе­ребувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно- інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше ніж 25 % від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України, — не більше ніж 30 % загального розміру коштів страхо­вих резервів, при цьому забороняється більше ніж 5 % загального розміру страхових резервів вкладати в акції одного емітента; • об­лігації українських емітентів — не більше ніж 40 % загального розміру страхових резервів для облігацій українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебу­вають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, при цьому не більше ніж 10 % — в облігації одного емітента, який здійснює свою діяльність не менш як п’ять років. Для емітентів, які свою ді­яльність здійснюють менше від п’яти років, — не більше ніж 10 % загального розміру страхових резервів, при цьому не більше ніж 3 % — в облігації одного емітента; • акції, облігації іноземних емі­тентів та цінні папери іноземних держав, рейтинг зовнішнього бор­гу яких та визначення рейтингових компаній здійснюються Держ­фінпослуг, — не більше ніж 20 % загального розміру резервів.

5.  Цінні папери, що емітуються державою, — не більше ніж 50 % загального розміру резервів.

6.  Права вимоги до перестраховиків — разом не більше ніж 40 % загального розміру резервів, при цьому права вимоги до перестра- ховиків-резидентів беруться в розмірі не більше ніж 20 % загально­го розміру резервів до кожного такого перестраховика-резидента. Права вимоги до перестраховиків-нерезидентів беруться в розмірі разом не більше ніж 25 % загального розміру резервів, якщо рей­тинг фінансової надійності (стійкості) перестраховика-нерезидента країни — члена Єдиного економічного простору нижчий за один з таких, як «В» (A.M.Best, США), «Ba» (Moody’s Investors Service, США), «BB» (Standard & Poor’s, США), «BB» (Fitch Ratings, Вели­кобританія), або якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) пе- рестраховика-нерезидента (країни іншої, ніж країни — члена Єди­ного економічного простору) нижчий за один з таких, як «В+» (A.M.Best, США), «Baа» (Moody’s Investors Service, США), «BВB» (Standard & Poor’s, США), «BВB» (Fitch Ratings, Великобританія).

Не беруться до структури активів права вимоги до перестра- ховиків-нерезидентів за ризиками, пов’язаними з дожиттям за­страхованої особи до певного віку, події чи закінчення дії дого­вору, крім ризиків, які пов’язані зі смертю застрахованої особи в будь-якому випадку та (або) з нещасним випадком, що трапився, та (або) в разі стійкої непрацездатності (інвалідності) унаслідок хвороби застрахованої особи.

Права вимоги до перестраховиків визначаються як сума час­ток перестраховиків у страхових резервах.

7.  Довгострокове фінансування (кредитування) житлового бу­дівництва — не більше ніж 10 % загального розміру резервів.

8.size=1 face="Times New Roman">  Інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р.

9.  Банківські метали — на поточних та вкладних (депозитних) рахунках у банківських металах разом не більше ніж 10 % зага­льного розміру резервів.

10.  Кредити страхувальникам-громадянам — не більше ніж 20 % загального розміру резервів.

Активи, що відповідають вимогам п. 3.1 Правил, беруться для представлення страхових резервів, розміщених в одній юридич­ній особі, і можуть становити разом не більше ніж 35 % загально­го розміру резервів, у тому числі:

а) грошові кошти на поточному рахунку, банківські вклади (депозити), валютні вкладення, банківські метали — на рахунках, відкритих в юридичній особі;

б)  акції, облігації, іпотечні сертифікати, емітентом яких є юридична особа;

в)  довгострокове фінансування (кредитування) житлового бу­дівництва;

г)  інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Для представлення страхових резервів зі страхування життя не можуть використовуватись позики (кредити, поворотна фінан­сова допомога, інші позикові кошти), цінні папери із зо­бов’язаннями зворотного викупу, цінні папери, за якими не здій­снено повної оплати їхньої вартості, кошти, надані банкам на умовах субординованого боргу, помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових платежів, які підлягають поверненню страхувальникові в період, наступний за звітним, відповідно до законодавства.

Кредитний рейтинг банківської установи, в якій розміщені кошти страхових резервів, має відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.

Вимоги до кредитного рейтингу цінних паперів застосовують­ся з урахуванням норм частини 13 ст. 4-1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Для представлення страхових резервів зі страхування життя не беруться акції, емітовані будь-яким страховиком.

Методика формування резервів зі страхування життя

Методику формування резервів зі страхування життя (далі — Методика) затверджено розпорядженням Держфінпослуг від 27.01.04 № 24. Методика, розроблена відповідно до вимог ст. 9, 28, 31 та 36 Закону України «Про страхування» та ст. 27 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання рин­ків фінансових послуг», установлює основні принципи оцінки вартості грошових зобов’язань страховика за договорами страху­вання життя (далі — договір). У рамках Методики під формуван- ням страхових резервів (розрахунком резервів) мається на увазі саме оцінка обсягу страхових зобов’язань.

У Методиці терміни вживаються в такому значенні:

•      актуарна вартість потоку платежів (страхових внесків, страхових виплат) на визначену дату — математичне очікування вартості потоку на цю дату;

•      базис розрахунку резервів (страхових премій) — сукуп­ність значень параметрів, що впливають на розміри резервів (страхових премій). За договором базис розрахунку резервів мо­же відрізнятися від базису розрахунку страхових премій;

•      страхова брутто-премія — сплачується страхувальником відповідно до умов договору;

•"Times New Roman"'>      страхова річниця — календарна дата, місяць та день якої збігаються з визначеною (передбаченою) договором датою поча­тку його дії;

•      страховий рік — починається з дати, яка збігається зі страховою річницею, та закінчується календарною датою, що пе­редує наступній страховій річниці.

Складники страхових резервів

Страхові резерви зі страхування життя є оцінкою вартості грошових зобов’язань страховика за договорами та майбутніх ви­трат для забезпечення їх виконання.

Загальні вимоги до розрахунку математичних резервів та викупних сум

Резерви довгострокових зобов’язань (математичні резерви) складаються з резервів нетто-премій, резервів витрат на ведення справи, резерву бонусів.

Математичні резерви розраховуються з використанням актуар- них методів. Розрахунок математичних резервів здійснюється окре­мо за кожним чинним на звітну дату договором з урахуванням тем­пів зростання інфляції. Загальна величина математичного резерву дорівнює сумі резервів, розрахованих окремо за кожним договором.

Розрахунок резерву нетто-премій на страхову річницю здійс­нюється проспективно — як різниця між актуарною вартістю по­току майбутніх страхових виплат (без урахування бонусів) та ак­туарною вартістю потоку майбутніх страхових нетто-премій.

У разі якщо особливості окремих видів договорів (окремих страхових ризиків, передбачених у договорі ) не можуть бути пов- ною мірою враховані проспективно, розрахунок резерву нетто- премій за такими договорами (ризиками) може здійснюватися ре­троспективно — на підставі інформації про одержані страхові внески (премії) та здійснені страхові виплати.

Розрахунок резерву витрат на ведення справи на страхову річ­ницю здійснюється проспективно — як різниця між актуарною вартістю потоку майбутніх витрат страховика із забезпечення ви­конання зобов’язань за договором після закінчення строку сплати страхових внесків та актуарною вартістю потоку наступних над­ходжень тієї частини брутто-премії, що йде на покриття майбут­ніх витрат.

Резерв бонусів є оцінкою додаткових зобов’язань страховика, що виникають при збільшенні розмірів страхових сум та (або) страхових виплат за результатами одержаного інвестиційного доходу та за іншими фінансовими результатами діяльності стра­ховика (участь у прибутках страховика). Резерв бонусів розрахо­вується на страхову річницю як актуарна вартість додаткових ви­плат страховика.

Якщо умовами договору передбачено право страхувальника в майбутньому вибрати спосіб виконання страховиком зобов’язань за договором (здійснити одноразову страхову виплату в разі до­сягнення застрахованою особою визначеного договором віку чи виплату ануїтету, змінити періодичність виплати ануїтету тощо), то для розрахунку резервів використовується варіант, за яким ак­туарна вартість майбутніх страхових виплат більша.

Якщо умови договору страхування передбачають можливість сплати додаткових страхових премій і відповідний перерахунок страхових сум та (або) виплат, то для розрахунку резерву нетто- премій розміри страхових сум та (або) виплат визначаються на дату його розрахунку, а розміри майбутніх страхових премій вважаються такими, що відповідають умовам договору та забез­печують найбільший розмір резерву.

Розрахунок резерву нетто-премій та резерву витрат на ведення справи на звітну дату, що не збігається зі страховою річницею, здійснюється методом інтерполяції між розмірами цих резервів на найближчі страхові річниці.

Страхові річниці можуть бути замінені на найближчі до звіт­ної дати календарні дати, які відповідають цілій кількості кварта­лів (місяців), що минули з дня набрання чинності договором. На дати, наступні за днем закінчення строку дії договору, математи­чні резерви вважаються рівними нулю. Страховик одночасно з розрахунком страхових резервів за кожним договором на визна­чену дату оцінює обсяг страхових зобов’язань перестраховика на базисі розрахунку резерву.

Викупна сума на будь-яку дату не має перевищувати матема­тичного резерву на цю дату. Розмір викупної суми залежить від строку дії договору та розраховується згідно з Методикою, яка є невід’ємною частиною правил страхування життя.

Загальні вимоги до розрахунку резерву належних виплат страхових сум

Резерв належних виплат страхових сум складається:

S з резерву заявлених, але не врегульованих збитків;

face="Times New Roman">S резерву збитків, що виникли, але не заявлені.

Розрахунок резерву заявлених, але не врегульованих збитків здійснюється за кожним чинним на звітну дату договором окремо. Розрахунок резерву збитків, що виникли, але не заявлені, здійсню­ється за сукупністю договорів у цілому. Загальна величина резерву належних виплат страхових сум дорівнює сумі зазначених резервів.

Резерв заявлених, але не врегульованих збитків є оцінкою грошових зобов’язань страховика щодо страхових випадків, які трапились у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були виконані або виконані не повністю на звітну дату.

Величина резерву заявлених, але не врегульованих збитків ви­значається у сумарному розмірі не сплачених на звітну дату гро­шових сум, що мають бути виплачені:

а)  у зв’язку зі страховими випадками, про факт настання яких заявлено страховикові в установленому законодавством та дого­вором порядку;

б)  після настання термінів здійснення виплат ануїтету, за яки­ми [термінами] згідно з умовами договору не вимагається заява на виплату;

в)  у зв’язку з достроковим припиненням чинності договору або зі змінами умов договору.

Резерв збитків, що виникли, але не заявлені, є оцінкою грошо­вих зобов’язань страховика за ризиками нещасного випадку та (або) хвороби щодо страхових випадків, які могли статись у звіт­ному або звітних періодах, що передують йому, але не були заяв­лені на звітну дату.

Оцінка резерву збитків, що виникли, але не заявлені, здійсню­ється актуарними методами.

Модифікація резерву нетто-премій

З метою врахування витрат на укладання договору може здій­снюватися модифікація (зменшення) резерву нетто-премій (далі — модифікація резерву). Модифікація резерву застосовується лише за умови сплати страхових премій частинами протягом не менше від трьох років.

Модифікація резерву здійснюється способом зменшення роз­міру резерву нетто-премій на фіксований для даного договору відсоток (рівень модифікації) актуарної вартості потоку майбут­ніх нетто-премій. Процедура модифікації має відповідати таким загальним вимогам: на кінець першої страхової річниці модифі­кований резерв не має бути від’ємним; рівень модифікації не має перевищувати 5 %.

Якщо протягом першого страхового року модифікований ре­зерв набирає від’ємного значення, вважається, що він дорівнює нулю.

Вимоги до базису розрахунку математичних резервів

Базис розрахунку математичних резервів установлюється страховиком і містить: демографічні показники тривалості життя (таблиці смертності); імовірності настання ризиків певної хворо­би та (або) нещасного випадку чи їх наслідків, якщо страхування на випадок настання таких подій передбачено правилами страху­вання; річну ставку інвестиційного доходу. Річна ставка інвести­ційного доходу не може перевищувати 4 %.

Базиси розрахунку математичних резервів за групами дого­ворів можуть різнитися. Базис розрахунку математичних резер­вів має бути таким, щоб за кожним договором і на будь-яку страхову річницю актуарна вартість потоку майбутніх нетто- премій була менша, ніж 97 % від актуарної вартості потоку майбутніх страхових брутто-премій, що обчислюється на базисі розрахунку резервів.

Правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя

Правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя (далі — Правила) затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 17.12.04 № 3104. Правила встановлюють порядок формування, обліку та розміщення технічних резервів за договорами страхування, співст- рахування та перестрахування з видів страхування інших, ніж стра­хування життя (далі — договори). Правила визначають методику формування (розрахунку величини) технічних резервів, які є оцін­кою обсягу зобов’язань страховика в грошовій формі для здійснен­ня майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування.

У Правилах терміни вживаються в такому значенні:

•      вимоги страхувальників — заяви страхувальників (їх пра­вонаступників або третіх осіб) щодо настання страхового випад­ку (випадків);

•New Roman">      дозволені активи — визначені ст. 31 Закону України «Про страхування» для представлення технічних резервів, що відпові­дають умовам безпечності, прибутковості, ліквідності та дивер- сифікованості;

•      права вимоги до перестраховиків — категорія активу страховика, яка обчислюється в порядку, установленому Прави­лами, як величина частки перестраховиків у технічних резервах;

•      розміщення технічних резервів — представлення коштів сформованих технічних резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, дозволеними активами;

•      формування технічних резервів — визначення величини технічних резервів за допомогою її обчислення за методами, ви­значеними законодавством, зокрема Правилами.

Склад технічних резервів

Страховики, які здійснюють види страхування інші, ніж стра­хування життя, повинні формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування: незароблених премій (резерви премій), що вміщують частки від сум надходжень страхових пла­тежів (страхових внесків, страхових премій), які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату; збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року за методикою, наведеною у Прави­лах, формування і ведення обліку таких технічних резервів за ви­дами страхування іншими, ніж страхування життя: резерв неза- роблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, які виникли, але не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості.

Страховики повинні письмово повідомити Держфінпослуг про запровадження формування і ведення обліку зазначених техніч­них резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.

Страховики, які мають право укладати договори обов’язко­вого страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, крім резервів, передбачених п. 2.1 Правил, в обов’язковому порядку формують та ведуть облік ре­зерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості за цим видом страхування.

Страховики, які прийняли рішення про запровадження форму­вання резерву незароблених премій за методом «1/365» (pro rata temporis, підп. 3.4.1 п. 3.4 Правил), формують резерв заявлених, але не виплачених збитків, та резерв збитків, які виникли, але не заявлені.

Формування технічних резервів здійснюється на підставі облі­ку договорів і вимог страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за видами страхування.

Страховики повинні визначати частки перестраховиків у від­повідних видах технічних резервів за видами страхування на будь-яку дату одночасно з розрахунком технічних резервів.

Формування резерву незароблених премій

Резерв незароблених премій (unearned premium reserve) вмі­щує частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату. Розрахунок резерву незароблених премій здійснюється за кожним видом страхування окремо. Зага­льна величина резерву незароблених премій дорівнює сумі резер­вів незароблених премій, розрахованих окремо за кожним видом страхування.

Розрахунок величини резерву незароблених премій здійсню­ється на будь-яку звітну дату методом, визначеним Законом України «Про страхування», а саме: величина резервів незароб- лених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути менші від 80 % загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхо­вих внесків), з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев’яти місяців (розрахунковий період) і обчислюєть­ся в такому порядку: частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розра­хункового періоду помножуються на 1/4; частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за на­ступні три місяці розрахункового періоду помножуються на 1/2; частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду помножуються на 3/4; одержані добутки додаються.

У разі прийняття рішення про запровадження формування ре­зерву незароблених премій відповідно до п. 2.2 Правил розраху­нок резерву незароблених премій може здійснюватися за одним з таких методів:

1)   метод «1/365» — pro rata temporis;

2)    метод «1/24» — паушальний.

Вибраний метод розрахунку резерву незароблених премій за­стосовується страховиком за всіма чинними договорами протя­гом календарного року.

Величина резерву незароблених премій, яка розраховується методом «1/365» (pro rata temporis) на будь-яку дату, визначаєть­ся як сумарна величина незароблених страхових премій за кож­ним договором.

Незароблена страхова премія, яка розраховується методом «1/365» (pro rata temporis), визначається за кожним договором як добуток частки надходжень суми страхового платежу (страхової премії, страхового внеску), яка не може бути меншою від 80 % суми надходжень страхового платежу (страхової премії, страхо­вого внеску) та результату, одержаного від ділення строку чин­ності договору, який ще не минув на дату розрахунку (у днях), на весь строк чинності договору (у днях).

Величина резерву незароблених премій, яка розраховується методом «1/24», залежить від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими від 80 % загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), з відповідних видів страхування та коефіцієнтів для його обчислення.

Для розрахунку резерву незароблених премій методом «1/24» договори групуються:

1)   за видами страхування;

2)   датами початку чинності договорів, які припадають на од­накові місяці;

3)    строками чинності договорів (у місяцях).

При застосуванні цього методу строк чинності договорів не мо­же встановлюватися менше від одного місяця. Припускається, що:

1)   дата початку чинності (набрання чинності) договору припа­дає на середину місяця (15 число);

2)   строк дії договору, який не дорівнює цілій кількості місяців, дорівнює найближчій більшій цілій кількості місяців.

Загальна сума часток надходжень страхових платежів за дого­ворами, які належать до однієї групи договорів, обчислюється їх підсумовуванням.

Резерв незароблених премій розраховується за кожною гру­пою договорів множенням загальної суми часток надходжень страхових платежів за договорами на коефіцієнти для розрахунку цього резерву. Коефіцієнт для кожної групи договорів визнача­ється як відношення строку чинності договорів цієї групи, який не минув на дату розрахунку резерву незароблених премій (у по­ловинах місяців), до всього строку чинності договорів групи (у половинах місяців).

Резерв незароблених премій методом «1/24» в цілому за видом страхування визначається підсумовуванням резервів незаробле- них премій за групами договорів.

Здійснюючи операції перестрахування страховики (цеденти, перестрахувальники) залежно від належних до сплати перестра- ховикам згідно з укладеними договорами суми часток страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) на будь-яку звіт­ну дату визначають величину частки перестраховиків у резервах незароблених премій з відповідних видів страхування.

Обчислення величини частки перестраховиків у резервах не- зароблених премій здійснюється в порядку, за яким визначається величина резервів незароблених премій за такими видами стра­хування, з урахуванням дати набрання чинності договором пере­страхування.

Формування резерву заявлених, але не виплачених збитків

Резерв заявлених, але не виплачених збитків (reported but not settled claims reserve — RBNS) — оцінка обсягу зобов’язань стра­ховика для здійснення виплат страхових сум (страхового відшко­дування) за відомими вимогами страхувальників, включаючи ви­трати на врегулювання збитків (експертні, консультаційні та інші витрати, пов’язані з оцінкою розміру збитку), які не оплачені або оплачені не в повному обсязі на звітну дату та які виникли у зв’язку зі страховими подіями, що трапились у звітному або попе­редніх періодах та про факт настання яких страховика повідомлено відповідно до вимог законодавства України та (або) умов договору.

Величина резерву заявлених, але не виплачених збитків ви­значається страховиком (цедентом, перестрахувальником) за кож­ним видом страхування з урахуванням умов відповідних догово­рів на підставі відомих вимог страхувальників, одержаних у будь-якій формі (письмова заява, факсимільне повідомлення то­що), залежно від сум фактично зазнаних або очікуваних страху­вальниками збитків (шкоди) у результаті настання страхового випадку. Величина резерву заявлених, але не виплачених збитків визначається як сума резервів заявлених, але не виплачених збит­ків, розрахованих за всіма видами страхування.

Величина резерву заявлених, але не виплачених збитків за ви­дом страхування визначається страховиком за кожною неврегу- льованою претензією. Якщо про страховий випадок заявлено (повідомлено), але розмір збитку не визначено, для розрахунку резерву використовують максимально можливу величину збитку, яка не перевищує страхової суми за договором.

Величина резерву заявлених, але не виплачених збитків відпо­відає сумі заявлених збитків у звітному періоді, збільшеній на суму невиплачених збитків на початок звітного періоду за попе­редні періоди, зменшеній на суму виплачених збитків у звітному періоді плюс витрати на врегулювання збитків у розмірі 3 % від суми невиплачених збитків на кінець звітного періоду.

Визначаючи величину резерву заявлених, але не виплачених збитків, страховики — повні члени Моторного (транспортного) страхового бюро України враховують вимоги (повідомлення) іноземних страхових бюро з відшкодування шкоди на території країн — членів міжнародної системи автострахування «Зелена Картка», спричиненої власниками (користувачами) зареєстрова­них в Україні транспортних засобів, якщо такі власники надали відповідним іноземним органам страховий сертифікат «Зелена Картка».

Відповідно до умов укладених договорів перестрахування страховики (цеденти, перестрахувальники) на підставі відомих вимог страхувальників, залежно від сум фактично зазнаних або очікуваних страхувальниками збитків (шкоди) у результаті на­стання страхового випадку визначають величину частки пере- страховиків у резервах заявлених, але не виплачених збитків.

Формування резерву збитків, які виникли, але не заявлені

Резерв збитків, які виникли, але не заявлені (incurred but not reported claims reserve — IBNR), — оцінка обсягу зобов’язань страховика для здійснення страхових виплат, включаючи витрати на врегулювання збитків, які виникли у зв’язку зі страховими ви­падками у звітному та попередніх періодах, про факт настання яких страховикові не було заявлено на звітну дату в установле­ному законодавством України та (або) договором порядку.

Розрахунок резерву збитків, які виникли, але не заявлені, здій­снюється за кожним видом страхування окремо. Величина резер­ву збитків, які виникли, але не заявлені, визначається як сума ре­зервів збитків, які виникли, але не заявлені, розрахованих за всіма видами страхування.

Розрахунок резерву збитків, які виникли, але не заявлені, здій­снюється із застосуванням математично-статистичних методів для аналізу розвитку збитків у страхуванні. До таких методів належать:

а)  модифікація ланцюгового методу (Chain Ladder);

б)  метод фіксованого відсотка;

в)  метод Борнхуеттера—Фергюсона (Bornhuetter—Ferguson).

У разі вибору методу фіксованого відсотка резерв збитків, які виникли, але не заявлені, визначається в розмірі 10 % від зароб­леної страхової премії з попередніх чотирьох кварталів, які пере­дують звітній даті. Зароблена страхова премія визначається збі­льшенням суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду (за вирахуванням частки перестраховика) на суму неза- робленої премії на початок звітного періоду (за вирахуванням ча­стки перестраховика) і зменшенням одержаного результату на суму незаробленої премії на кінець звітного періоду (за вираху­ванням частки перестраховика).

Формування резерву коливань збитковості

Резерв коливань збитковості (equalization reserve) призначе­ний для компенсації виплат страховика, що пов’язані з відшкоду­ванням збитків, у разі якщо фактична збитковість за видами страхування у звітному періоді перевищує очікуваний середній рівень збитковості, узятий за основу в розрахунку тарифної став­ки за цими видами страхування.

Розрахунок резерву коливань збитковості (РКЗ) здійснюється таким методом. Фактична збитковість за видом страхування за звітний період розраховується як відношення сум, які фактично сплачені страхувальникам за страховими випадками (за вираху­ванням частки перестраховика в сумі виплачених збитків), та зміни величини резервів збитків на звітну дату (за вирахуванням частки перестраховика в резервах збитків) до заробленої страхо­вої премії у звітному періоді.

style='font-size:11.0pt;line-height: 92%'>Якщо страховик до початку звітного періоду не розраховував резерв коливань збитковості за видом страхування, то резерв ко­ливань збитковості на початок звітного періоду береться рівним нулю. Якщо розрахована величина резерву коливань збитковості набирає від’ємного значення, то вважається, що резерв коливань збитковості має нульове значення.

Резерв катастроф

Резерв катастроф (catastrophe reserve) формується з метою здійснення страхових виплат у разі настання природних катаст­роф або значних промислових аварій, у результаті яких буде за­вдано збитків численним страховим об’єктам, і коли настає по­треба здійснювати виплати страхового відшкодування в сумах, що значно перевищують середні розміри збитків, узяті за основу при розрахунку страхових тарифів.

Резерв катастроф формується за видами страхування, умовами яких передбачені обов’язки страховика забезпечити страхову ви­плату у зв’язку зі шкодою, заподіяною внаслідок дії нездоланної сили або аварії великого масштабу, та в порядку, визначеному законодавством.

Розміщення технічних резервів

Здійснюючи фінансову діяльність, пов’язану з розміщенням коштів технічних резервів та їх управлінням, страховики повинні додержувати умов щодо безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.

Обсяги технічних резервів мають бути представлені такими категоріями дозволених активів: грошові кошти на поточному рахунку; банківські вклади (депозити); валютні вкладення згідно з валютою страхування; нерухоме майно; акції, облігації, іпотеч­ні сертифікати; цінні папери, що емітуються державою; права вимоги до перестраховиків; інвестиції в економіку України за на­прямами, визначеними Кабінетом Міністрів України; банківські метали; готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, установле­них Національним банком України (далі — НБУ).

Величина окремих категорій активів, у тому числі утворених в іноземній вільно конвертованій валюті, береться для представ­лення технічних резервів за їх балансовою вартістю, крім випад­ків, передбачених Правилами, та в таких обсягах:

а) грошові кошти на поточних рахунках (за винятком розмі­щених на поточних рахунках грошових коштів резерву заявле­них, але не виплачених збитків) — не більше ніж 10 % загального розміру технічних резервів. Резерв заявлених, але не виплачених збитків може бути представлений грошовими коштами на поточ­них рахунках в повному обсязі;

б)  банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування — разом сума грошових коштів не більше ніж 70 % загального розміру технічних резервів, при цьому в кож­ному банку не більше ніж 20 % загального розміру технічних ре­зервів;

в)  нерухоме майно — не більше ніж 20 % загального розміру технічних резервів, при цьому вкладення в один об’єкт нерухо­мого майна — не більше ніж 10 % загального розміру технічних резервів;

г)  акції та облігації — разом не більше ніж 40 % загального розміру технічних резервів, у тому числі: ♦ акції українських емі-

тентів — не більше ніж 30 % загального розміру технічних резе­рвів, при цьому акції одного емітента — не більше ніж 10 % зага­льного розміру технічних резервів; • облігації українських еміте­нтів — не більше ніж 30 % загального розміру технічних резервів, при цьому облігації одного емітента — не більше ніж 5 % загального розміру технічних резервів; • акції та облігації українських емітентів, обіг яких зупинено, — разом не більше ніж 7 % загального розміру технічних резервів, при цьому акції та облігації одного емітента — не більше ніж 2 % загального розміру технічних резервів; • акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав — разом не більше ніж 10 % загального розміру технічних резервів.

При цьому мають виконуватися перелічені далі умови.

Акції та облігації українських емітентів, що беруться для представлення технічних резервів, мають відповідно до норм за­конодавства пройти лістинг, перебувати в обігу на фондовій бір­жі або в торговельно-інформаційній системі, які зареєстровані в установленому порядку та обсяги торгів на яких за результатами двох кварталів, що передують звітному, становили не менше ніж 25 % від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України, та перебувати в офіційному ко­тируванні на фондовій біржі або бути в котирувальному листі 1, 2 торговельно-інформаційної системи.

Для представлення технічних резервів не беруться цінні папе­ри, реєстрація випуску яких скасована Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Цінні папери, обіг яких зупинено, беруться для представлення технічних резервів у розмірі 75 % від балансової вартості. Якщо протягом 6 місяців з дня зупинення обігу цінних паперів їх обіг не буде поновлено, такі цінні папери не можуть братися для представлення технічних резервів.

Облігації українських емітентів беруться для представлення технічних резервів лише в разі, якщо за цими облігаціями гаран­тується виплата доходу на рівні, не нижчому від облікової ставки НБУ на дату їх придбання.

Для представлення технічних резервів беруться цінні папери іноземних держав-емітентів, суверенний кредитний рейтинг яких у національній та іноземній валютах не нижчий за один з таких: «A3» («Moody’s Investors Service», США), «А» («Standard & Poor’s», США), «А» («Fitch Ratings», Великобританія).

Іноземний емітент акцій повинен провадити свою діяльність протягом не менше від двох років.

Іноземний емітент облігацій повинен мати кредитний рейтинг, не нижчий за один з таких: «A3» («Moody’s Investors Service», США), «А» («Standard & Poor’s», США), «А» («Fitch Ratings», Великобританія).

Акції та облігації іноземних емітентів мають перебувати в обі­гу протягом останніх 12 місяців до дати розрахунку величини технічних резервів на організованих фондових ^ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж: Нью-Иоркська фондова біржа (New York Stock Exchange Inc.), Лондонська фондова біржа (London Stock Exchange), Токійська фондова біржа (Tokyo Stock Exchange), Німецька біржа (Франкфуртська фондова біржа) (Deutsche Borse AG) — або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (National Association of Securities Dealers Inc.);

ґ) іпотечні сертифікати, визначені законодавством України, — не більше ніж 15 % загального розміру технічних резервів, при цьому іпотечні сертифікати одного емітента — не більше ніж 2 % загального розміру технічних резервів.

Іпотечні сертифікати беруться для представлення технічних резервів лише в разі, якщо за цими іпотечними сертифікатами га­рантується виплата доходу на рівні, не нижчому від облікової ставки НБУ на дату їх придбання;

д)  цінні папери, що емітуються державою, — не більше ніж 40 % загального розміру технічних резервів;

е)  права вимоги до перестраховиків — разом не більше ніж 50 % загального розміру технічних резервів.

При цьому мають виконуватися наведені далі умови.

Якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) перестрахови- ка-резидента нижчий за один з таких, як «В» (A.M.Best, США), «Ba» (Moody’s Investors Service, США), «BB» ( Standard & Poor’s, США) або «BB» (Fitch Ratings, Великобританія), то права вимоги до таких перестраховиків беруться в розмірі — не більше ніж 20 % загального розміру технічних резервів до кожного такого перестраховика-резидента.

Якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) перестрахови- ка-нерезидента країни — члена Єдиного економічного простору нижчий за один з таких, як «В» (A.M.Best, США), «Ba» (Moody’s Investors Service, США), «BB» (Standard & Poor’s, США) «BB» (Fitch Ratings, Великобританія), або якщо рейтинг фінансової на­дійності (стійкості) перестраховика-нерезидента (іншої країни, ніж країни — члена Єдиного економічного простору) нижчий за один з таких, як «В+» (A.M.Best, США), «Baа» (Moody’s Investors Service, США), «BВB»( Standard & Poor’s, США), «BВB» (Fitch Ratings, Великобританія), то права вимоги до таких перестрахо- виків-нерезидентів беруться в розмірі — разом не більше ніж 10 % загального розміру технічних резервів.

Обмеження щодо представлення технічних резервів правами вимоги до перестраховиків не застосовується до представлення технічних резервів, сформованих за такими видами страхування: • авіаційне страхування цивільної авіації; • страхування відпові­дальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних з обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим ко­ристувачам морського транспорту та третім особам; • страхуван­ня об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), пере­лік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України; • стра­хування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльнос­ті; • страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфра­структура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запус­ком та експлуатацією її в космічному просторі; • страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до за­пуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатаці­єю її у космічному просторі; • страхування відповідальності мор­ського судновласника; • страхування ліній електропередач та перетворювального обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб; • страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, за умови, що ці перестрахо- вики відповідають таким вимогам: ♦ рейтинг фінансової надійно­сті перестраховика-резидента не нижчий за один з таких, як «В» (A.M.Best, США), «Ba» (Moody’s Investors Service, США), «BB» (Standard & Poor’s, США) або «BB» (Fitch Ratings, Великобрита­нія); — рейтинг фінансової надійності перестраховика- нерезидента з одної з країн — членів Єдиного економічного про­стору не нижчий за один з таких, як «В» (A.M.Best, США), «Ba» (Moody’s Investors Service, США), «BB» (Standard & Poor’s, США), «BB» (Fitch Ratings, Великобританія); ♦ рейтинг фінансо­вої надійності перестраховика-нерезидента з іншої країни, ніж країни — члена Єдиного економічного простору, не нижчий за один з таких, як «В+» (A.M.Best, США), «Baа» (Moody’s Investors Service, США), «BBB»(Standard & Poor’s, США), «ВВВ» (Fitch Ratings, Великобританія).

Права вимоги до перестраховиків визначаються як сума час­ток перестраховиків у технічних резервах;

style='font-size:11.0pt;line-height: 92%'>є) інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.02 № 1211 «Про затвердження напрямів інвес­тування галузей економіки за рахунок коштів страхових резер­вів»), — не більше ніж 20 % загального розміру технічних резер­вів. При цьому в окремий об’єкт інвестування — не більше ніж 5 % загального розміру технічних резервів, за винятком інвесту­вання в розвиток ринку іпотечного кредитування за допомогою придбання цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою;

ж)  банківські метали — на поточних та вкладних (депозитних) рахунках у банківських металах разом — не більше ніж 10 % за­гального розміру технічних резервів.

Кредитний рейтинг банківської установи, в якій розміщені кошти страхових резервів, має відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.

Кредитний рейтинг цінних паперів, емітованих в Україні, в які розміщені кошти страхових резервів, має відповідати інвестицій­ному рівню за національною шкалою, визначеною законодавст­вом України.

Вимоги до кредитного рейтингу цінних паперів застосовують­ся з урахуванням норм ч. 13 ст. 4-1 Закону України «Про держав­не регулювання ринку цінних паперів в Україні». Активи, що відповідають вимогам п. 8.2 Правил розділу та беруться для представлення технічних резервів, розміщених в одній юридич­ній особі, можуть становити разом не більше ніж 35 % загального розміру технічних резервів, у тому числі:

1)  грошові кошти на поточному рахунку, банківські вклади (депозити), валютні вкладення, банківські метали — на рахунках, відкритих в юридичній особі;

2)  акції, облігації, іпотечні сертифікати — емітентом яких є юридична особа;

з)   інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Для представлення технічних резервів не можуть використо­вуватись позики (кредити, поворотна фінансова допомога, інші позикові кошти), цінні папери із зобов’язаннями зворотного ви­купу, цінні папери, за якими не здійснено повної оплати їхньої вартості, кошти, надані банкам на умовах субординованого бор­гу, помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових платежів, які підлягають поверненню страхувальнико­ві в період, наступний за звітним, відповідно до законодавства.

Величина активів, що беруться на покриття технічних резер­вів, зменшена на суми довгострокових та поточних зобов’язань, має бути не меншою, ніж сумарна величина технічних резервів, що розраховується відповідно до чинного законодавства на будь- яку дату.

Якщо кошти технічних резервів представлені правами вимоги до перестраховиків-нерезидентів з країн — членів Єдиного еко­номічного простору і рейтинг фінансової надійності таких пере- страховиків не нижчий за один з таких: «В» (A.M.Best, США), «Ba» (Moody’s Investors Service, США), «BB» (Standard & Poor’s, США), «BB» (Fitch Ratings, Великобританія), та (або) до пере- страховиків-нерезидентів з інших країн, ніж країн — членів Єди­ного економічного простору і рейтинг фінансової надійності та­ких перестраховиків не нижчий за один з таких: «В+» (A.M.Best, США), «Baа» (Moody’s Investors Service, США), «BВB» (Standard & Poor’s, США), > (Fitch Ratings, Великобританія), то не менше 50 % коштів технічних резервів мають бути розміщені на території України. В іншому разі кошти технічних резервів ма­ють бути розміщені на території України в розмірі не менше ніж 90 % загального розміру технічних резервів.

Порядок і правила формування, розміщення та обліку страхових резервів з обов’язкового страхування цивільної від­повідальності за ядерну шкоду (далі — Порядок і правила) за­тверджені розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.03 № 123

Страховики, які одержали в установленому порядку ліцензії на проведення обов’язкового страхування цивільної відповідаль­ності за ядерну шкоду та є членами Ядерного страхового пулу (далі — Пул), формують з урахуванням вимог Закону України «Про страхування» такі технічні резерви з обов’язкового страху­вання цивільної відповідальності за ядерну шкоду: резерв неза- роблених премій; резерв збитків; резерв катастроф.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну да­ту встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими від 80 % загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), з обов’язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду у кож- ному місяці з попередніх дев’яти місяців (розрахунковий період) і обчислюється в такому порядку: частки надходжень сум стра­хових платежів (страхових внесків, страхових премій) за перші три місяці розрахункового періоду помножуються на 1/4; частки надходжень сум страхових платежів (страхових внесків, страхо­вих премій) за наступні три місяці розрахункового періоду по­множуються на 1/2; частки надходжень сум страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за останні три місяці роз­рахункового періоду помножуються на 3/4; одержані добутки до­даються.

При здійсненні операцій перестрахування частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що належать пе- рестраховикам за договорами перестрахування, формують права вимоги до перестраховиків і обліковуються як суми часток пере- страховиків у резерві незароблених премій. Обсяги страхових ре­зервів у перестрахувальників при цьому не зменшуються.

Суми часток перестраховиків у резервах незароблених премій обчислюються залежно від сум часток страхових платежів (стра­хових внесків, страхових премій), які належать перестраховикам у кожному з попередніх дев’яти місяців (розрахунковий період), у такому порядку: частки надходжень сум страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), які належать перестрахови- кам за перші три місяці розрахункового періоду, помножуються на 1/4; частки надходжень сум страхових платежів (страхових внес­ків, страхових премій), які належать перестраховикам за наступні три місяці розрахункового періоду, помножуються на 1/2; частки сум страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), які належать перестраховикам за останні три місяці розрахункового періоду, помножуються на 3/4; одержані добутки додаються.

Величина резерву збитків включає зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування. Величина резерву катастроф на будь-яку дату формується залеж­но від загальної величини зароблених у відповідному звітному періоді страхових платежів (страхових премій, страхових внес­ків) за договорами обов’язкового страхування цивільної відпові­дальності за ядерну шкоду за такою формулою:

Рк = Рп + Зпл • К - Пк,

де Р_к — величина резерву катастроф на кінець звітного пері­оду;

Р_п — величина резерву катастроф на початок звітного періоду; З_пл — зароблені страхові платежі у звітному періоді;

К — відрахування у резерв катастроф в розмірі не менше ніж 80 % загальної величини зароблених у звітному періоді страхо­вих премій;

П_к — сума повернень з резерву катастроф.

Відрахування до резерву катастроф здійснюється до досяг­нення величини, рівної обсягу відповідальності кожного страхо­вика — члена Пулу, визначеного загальними зборами Пулу. У разі виходу з Пулу страховик повинен виконувати свої зо­бов’язання згідно з укладеними договорами обов’язкового стра­хування та установчим договором про утворення та діяльність Пулу. У разі неспроможності страховика виконувати свої зо­бов’язання з виплати страхового відшкодування відповідно до договору обов’язкового страхування він повинен негайно пові­домити про це інших членів Пулу.

Облік технічних резервів з обов’язкового страхування цивіль­ної відповідальності за ядерну шкоду здійснюється відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського об­ліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під­приємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фі­нансів України від 30.11.99 № 291.

Розміщення страхових резервів

Кошти страхових резервів з обов’язкового страхування циві­льної відповідальності за ядерну шкоду мають розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифі- кованості та мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на поточному рахунку; банківські вклади (депо­зити); права вимоги до перестраховиків; цінні папери, що еміту­ються державою.

Величина окремих категорій активів береться для представ­лення технічних резервів і обліковується як розміщення техніч­них резервів у обмежених обсягах (у відсотках до обсягів наяв­них технічних резервів), а саме: банківські вклади (депозити) — у кожному банку не більше ніж 30; права вимоги до перестрахови- ків — не більше ніж 80; цінні папери, що емітуються державою, — не більше ніж 30.

Для представлення страхових резервів з обов’язкового страху­вання цивільної відповідальності за ядерну шкоду не можуть ви­користовуватися позичкові кошти.