<<
>>

Економічною передумовою виникнення і розвитку страхуван­ня була потреба учасників цивільного і торгового обороту в опе­ративному відшкодуванні шкоди, яка могла бути завдана їх май­ну або особі в результаті різноманітних факторів як природного, так і соціально-економічного характеру.

Страхування безпосередньо пов’язано з цивільно-правовою відповідальністю. Проте спочатку воно виконувало функцію за­собу компенсації у випадках, коли питання про відповідальність взагалі не виникало (руйнівна дія сил природи) або коли чинні правові приписи обмежували або зовсім виключали відповідаль­ність особи, яка завдала шкоди.

Але навіть у тих випадках, коли така відповідальність існувала, майновий стан потерпілого не завжди міг бути відновлений у зв’язку з відсутністю в особи, яка завдала шкоди, необхідних коштів. Страхування, в основі якого лежить централізований фонд, створений із внесків багатьох за­цікавлених осіб, уможливило розв’язання цих проблем, оскільки за кошти централізованого фонду можна достатньо швидко від­шкодувати шкоду, заподіяну майну або особі.

Відомо кілька організаційно-правових форм створення централі­зованого страхового фонду. Найбільш поширеною є форма тради­ційного акціонерного товариства (компанії — в Англії, корпорації — в США). Раніше значну роль відігравали товариства взаємного страхування, які не втратили свого значення і до сьогодні (напри­клад, у Франції). Товариства взаємного страхування, на відміну від акціонерних товариств, являють собою колективи зацікавлених осіб, які створюють фонд з метою розподілу між учасниками мож­ливих збитків. Не виключена також можливість концентрації стра­хового фонду в руках індивідуальних підприємців.

У ролі осіб, зацікавлених в одержанні відшкодування зі ство­рених страхових фондів, виступають страхувальники — фізичні і юридичні особи.

Цивільно-правові відносини під час створення і використання страхового фонду виникають на підставі договору страхування (contract of insurance, contrat d’assurance, Versicherungsvertrag).

У ньому одна зі сторін — страховик за обумовлену винагороду (страхову премію) відшкодовує другій стороні — страхувальни­кові шкоду, яка виникла внаслідок завчасно погодженої події (майнове страхування), або сплачує певну грошову суму (особис­те страхування).

Класифікувати наявні види страхування можна на підставі різноманітних критеріїв. Загальновизнаним є поділ видів стра­хування залежно від характеру об’єкта: страхування майнове і страхування особисте. До майнового страхування належать: мор­ське страхування, страхування майна від вогню, крадіжки і т.п.; страхування інвестицій; страхування неплатоспроможності бор­жника; страхування цивільної відповідальності тощо.

За своєю природою майнове страхування покликано компен­сувати збитки, пов’язані із втратою чи пошкодженням майна. За такого виду страхування розмір відшкодування залежить від на­справді зазнаних збитків (шкоди, якої завдано майну), тому таке страхування досить часто називають страхуванням від збитків. Навпаки, за особистого страхування (страхування життя, страху­вання на випадок хвороби) розмір відшкодування не залежить від того, чи завдано страхувальникові майнової шкоди взагалі, а ви­значається зафіксованою в договорі сумою. Отже, в особистому страхуванні, яке спочатку також базувалось на ідеї відшкодуван­ня збитків (у разі втрати працездатності) у наш час визначальним є ощадний елемент.

Крім того, усі види страхування можна поділити на страху­вання добровільне та обов’язкове. Виникнення обов’язкового страхування пов’язано з підвищенням регулятивної функції дер­жави, яка полягає у виданні нормативних приписів для осіб, які здійснюють певну діяльність і повинні вступити у страхові пра­вовідносини на визначених умовах.

Згадані види страхування мають схожі ознаки в більшості країн світу, проте водночас вони характеризуються своїми особливостями в окремих країнах, що виявляється, зокрема, у джерелах регулю­вання страхових правовідносин.

Треба мати на увазі, що загальний стан співвідношення джерел права в країнах романо-германської правової сім’ї й у країнах англо-американського права в цілому від­творює співвідношення джерел регулювання у страховій сфері.

У Франції декретами № 76-666 і 76-667 і рішенням (arrete) мі­ністра економіки і фінансів від 16 липня 1976 р. був уведений Страховий кодекс, який являє собою кодифікацію чинних норм законів і підзаконних нормативних актів, поділених на три час­тини. У першій частині згруповано норми законів, у другій — постанови уряду, у третій — приписи інших адміністративних органів.

У Німеччині закон про страховий договір від 30 травня 1908 р. з наступними змінами і доповненнями регламентує сферу стра­хових відносин, за винятком морського страхування. Окремими законами регулюється обов’язкове страхування, у тому числі страхування відповідальності транспортних засобів.

У Швейцарії основним джерелом правового регулювання страхової діяльності є закон про договір страхування від 2 квітня 1908 р. з наступними змінами. Згідно зі ст. 34 конституції цієї країни стосовно до приватних страхових підприємств є чинним законодавство федерації і здійснюється контроль федеральними органами. З урахуванням положень зазначеної статті 23 липня 1978 р. парламент ухвалив новий закон, який створив передумо­ви для введення страхування цивільної відповідальності власни­ків транспортних засобів.

В Англії найбільше значення в регулюванні страхових право­відносин має судовий прецедент. Законодавчо врегульовано тіль- кі окремі види страхування: морське страхування (закон 1906 р.) і страхування життя (закон 1774 р.). У сфері обов’язкового страху­вання також чинна низка законів. Ст. 143 закону про дорожній рух 1972 р. встановлює обов’язкове страхування цивільної відпо­відальності для власників автотранспортних засобів. Аналогіч­ний обов’язок покладено на соліситора, що практикує (закон про соліситорів 1974 р.), і працедавця (закон про відповідальність працедавців 1969 р.).

10.1.1.  

<< | >>
Источник: Страхове право : навч. посіб. / В. В. Мачуський. — К. : КНЕУ,2009. — 467, [5] с.. 2009

Еще по теме Економічною передумовою виникнення і розвитку страхуван­ня була потреба учасників цивільного і торгового обороту в опе­ративному відшкодуванні шкоди, яка могла бути завдана їх май­ну або особі в результаті різноманітних факторів як природного, так і соціально-економічного характеру.:

  1. Відсутність у багатьох випадках точно визначених у натурі меж адміністративно-територіальних одиниць або встановлення значної частини меж таких одиниць без урахування місцевих природних, історичних та інших факторів, перспектив розвитку регіонів та населених пунктів.
  2. § 2. Передумови і підстави виникнення цивільних процесуальних правовідносин
  3. 1. Передумови виникнення і розвитку податків.
  4. Обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки
  5. 1. Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів.
  6. § 1. Виникнення та етапи розвитку страхування
  7. Історико-правові аспекти виникнення і розвитку страхування
  8. 1. Суть і класифікація економічних потреб. Закон зростання потреб.
  9. Об’єктивні передумови формування страхових відносин у суспільстві в їх історичному розвитку. Доктринальне розуміння страхування як детермінанти страхових відносин
  10. Як відомо, держави — основні суб’єкти міжнародного права, і суб’єкти універсальні, адже не може бути таких міжнародно-правових відносин, учасницею яких не могла б бути держава.[662]
  11. 55. Що слугувало передумовами виникнення фінансового посередництва?
  12. Історичні передумови виникнення інституту нотаріату
  13. § 2. Економічний закон зростання потреб
  14. Економічно-математичне моделювання впливу соціально-економічного розвитку на рівень диференціації доходів населення
  15. Отож Конвенція у ст. 13 гарантує людині (та й, до речі, юридичній особі) право на такий національний юридичний засіб захисту, який має бути ефективним.
  16. Виникнення і розвиток страхування в Україні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -