Отож Конвенція у ст. 13 гарантує людині (та й, до речі, юридичній особі) право на такий національний юридичний засіб захисту, який має бути ефективним.
Відповідно до ч.1 ст.35 Конвенції Суд може прийняти заяву до розгляду лише після того, як було вичерпано усі національні засоби правового захисту. Суд традиційно застосовує це правило в такий спосіб, що особа має вичерпувати лише ті засоби захисту, які, знову ж таки, є ефективними [235, п.25; 286, п.38; 258, п.24; 341, п.29; 287, п.107; 204, п.69].
Використовувати неефективні засоби захисту особа не зобов’язана. Так, у справі „Попов проти Молдови” Суд вказав, що правило про вичерпання національних юридичних засобів захисту, яке закріплене у ч.1 ст.35 Конвенції, ґрунтується на припущенні про те, що національні правові системи забезпечують саме ефективні засоби захисту стосовно ймовірних порушень прав людини [304, п.31]. Нагадаємо, що призначенням правила про вичерпання національних засобів захисту є надання державі можливості виправити порушення права людини ще до того, як відповідна скарга буде передана до Суду. Тому держава не може відповідати за свої дії перед міжнародним органом, якщо у неї до того не було можливості ліквідувати порушення в рамках її внутрішньої правової системи. Дане правило є важливим аспектом принципу субсидіарності системи захисту прав людини, встановленої Конвенцією, стосовно до національної правозахисної системи [314, п.74].У зв’язку з цим неодмінно виникають такі запитання: як же розуміє Суд ефективність юридичного засобу захисту права людини? За яких умов засіб захисту буде оцінюватись як ефективний?
Відповіді на ці питання слід шукати, вважаємо, насамперед, у правоположеннях, які Суд сформулював в процесі застосування ст. 13 та ст. 35 (колишньої ст. 26) Конвенції, оперуючи поняттям „ефективність”. Цим, до речі, зумовлюється тісна спорідненість згаданих двох статей Конвенції, і Суд звертав на це увагу неодноразово [209, п.51]. Пошук таких відповідей допоможе, принаймні, з’ясувати: по-перше, які ж властивості мають бути притаманні саме тим юридичним засобам захисту прав людини, що їх має забезпечити держава задля дотримання свого зобов’язання за ст.13 Конвенції); і по-друге, які ж з таких засобів потрібно вичерпувати особі перед тим, як звертатись до Суду, а які можна й не вичерпувати.
Викладемо тут деякі міркування стосовно основних, на наш погляд, умов, дотримання яких покладається Судом в основу оцінювання ефективності юридичного засобу захисту.
2.3.1.
Еще по теме Отож Конвенція у ст. 13 гарантує людині (та й, до речі, юридичній особі) право на такий національний юридичний засіб захисту, який має бути ефективним.:
- Право на ефективний юридичний засіб захисту: інтерпретація Європейським судом з прав людини
- Закріплення у національному законодавстві юридичних засобів захисту прав людини породжує закономірне питання: чи є ці засоби дієвими, ефективними?
- § 1. Рамкова конвенція — перший в історії Європи юридично зобов’язуючий багатосторонній документ щодо захисту національних меншин
- Співвідношення прав на ефективний юридичний засіб захисту і на справедливий судовий розгляд (у світлі європейських стандартів)
- 6. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж.
- Конвенція як частина національного законодавства
- У даному розділі розглядаються зміст свободи віросповідання людини як суб'єктивного юридичного права, закріпленого в законодавстві, види окремих складників цієї свободи, а також аналізуються юридичні засоби їх реалізації, охорони та захисту.
- Європейська конвенція з прав людини як складова національного законодавства України
- Проблеми методики виявлення конкретно-ситуаційної ефективності юридичного засобу захисту
- Конвенція покладає на Українську державу міжнародно- правові зобов’язання юридично забезпечувати низку фундаментальних прав людини.
- Процедура подання скарг: Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
- Пашук Т.І.. Право людини на ефективний державний захист її прав та свобод. Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Редкол.:П.М. Рабінович (голов. ред.) та ін. Серія І. Дослідження та реферати. Випуск 15. - Львів: Край,2007. - 220 с., 2007
- Російська ідеологія українського державотворення: «Гетьманські» (договірні) статті як юридичний засіб обмеження суверенітету Війська Запорозького
- Класифікація юридичних засобів захисту прав людини
- Юридичні підстави застосування європейських та інших міжнародних стандартів захисту прав внутрішньо переміщених осіб в Україні
- Кумулятивні умови ефективності юридичного засобу захисту
- Принцип поваги прав і основних свобод людини набуває все більшого значення у зв’язку з загальним розвитком людського суспільства і, відповідно, держав, однією з основних функцій яких має бути саме забезпечення дотримання прав людини