Обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки
Обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки (далі — Обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання), включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру (далі — об’єкти підвищеної небезпеки), провадиться з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну третіх осіб, у тому числі довкіллю (природним ресурсам, територіям та об’єктам природно-заповідного фонду), унаслідок пожеж та (або) аварій на об’єктах підвищеної небезпеки.
Порядок і правила проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання (далі — Порядок і правила), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.02 № 1788.
Об’єкт підвищеної небезпеки — на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Суб’єктами обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання є страхувальники, страховики і треті особи, яким унаслідок пожеж та (або) аварій на об’єктах підвищеної небезпеки заподіяна пряма шкода.
Страхувальники — суб’єкти господарювання, яким об’єкти підвищеної небезпеки належать на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління чи які користуються або володіють об’єктами підвищеної небезпеки.
Страховики — юридичні особи — резиденти України, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення обов’язкового страхування.
Треті особи — фізичні та юридичні особи, яким може бути заподіяна пряма шкода внаслідок пожежі та (або) аварії на об’єкті підвищеної небезпеки, крім осіб, які перебували в трудових відносинах зі страхувальником, а також тих, які несанкціоновано або під час виконання службових обов’язків перебували на об’єкті підвищеної небезпеки.
Об’єкт підвищеної небезпеки — на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Пожежовибухонебезпечний — об’єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна чи кілька пожежовибухонебезпечних чи пожежонебезпечних речовин і матеріалів у кількості, що є підставою для віднесення його будівлі, споруди та приміщення до відповідних категорій, установлених нормативними актами.
Аварія на об’єкті підвищеної небезпеки — небезпечна подія техногенного характеру (наднормативний викид небезпечних речовин, пожежа, вибух тощо), яка виникла під час експлуатації об’єкта підвищенної небезпеки і призвела до некерованих змін його стану, загибелі людей чи тимчасової або незворотної втрати працездатності чи здоров’я людини, заподіяння шкоди довкіллю.
class=a4 style='text-indent:18.0pt;line-height:92%'>Аварія санітарно-епідеміологічного характеру — аварія, внаслідок якої стався неконтрольований викид чи скид у середовище життєдіяльності людини хімічних, біологічних (бактеріологічних) сполук, що спричинило загибель людей або призвело чи може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людини, а також до проведення лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів серед населення чи до негативних наслідків для середовища життєдіяльності людини.Об’єктом обов’язкового страхування відповідно до Порядку і правил є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним прямої шкоди третім особам внаслідок пожежі та (або) аварії на об’єкті підвищеної небезпеки.
Страховим випадком вважається заподіяння прямої шкоди третім особам внаслідок пожежі та (або) аварії на об’єкті підвищеної небезпеки під час дії договору обов’язкового страхування, внаслідок чого виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.
Відшкодуванню підлягає пряма шкода, заподіяна внаслідок пожежі та (або) аварії на об’єкті підвищеної небезпеки життю, здоров’ю та майну третіх осіб, яке на момент настання страхового випадку перебувало в їхньому володінні чи користуванні, включаючи природні ресурси, території та об’єкти природно- заповідного фонду.
Страхова сума визначається за кожним конкретним об’єктом підвищеної небезпеки відповідно до категорії небезпеки, установленої у дод.
1, і дорівнює:1) для групи об’єктів 1-ї категорії небезпеки — 200 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент обчислення страхової суми;
2) для груп об’єктів 2-ї категорії небезпеки — 70 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент обчислення страхової суми;
3) для груп об’єктів 3-ї категорії небезпеки — 45 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент обчислення страхової суми.
Страхові виплати здійснюються в такому розмірі:
1) на відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю третіх осіб унаслідок настання страхового випадку, — 50 % страхової суми, у тому числі на одну особу страхова виплата встановлюється:
- у разі виплати страхового відшкодування спадкоємцям третьої особи, яка загинула (померла), — 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- у разі встановлення третій особі I, II і III групи інвалідності — відповідно 450, 375 і 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за кожний день непрацездатності третьої особи — один неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але не більш як 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь час втрати працездатності;
2) на відшкодування шкоди, заподіяної природним ресурсам, територіям та об’єктам природно-заповідного фонду, — 30 % страхової суми;
3) на відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб, — 20 % страхової суми.
Розмір максимального страхового тарифу у відсотках страхової суми на 12 місяців визначається залежно від категорії небезпеки об’єкта підвищеної небезпеки і становить:
1) для груп об’єктів 1-ї категорії небезпеки — 1,5 %;
2) для груп об’єктів 2-ї категорії небезпеки — 0,6 %;
3) для груп об’єктів 3-ї категорії небезпеки — 0,4 %.
У разі настання страхового випадку під час чинності договору обов’язкового страхування страхувальник повинен протягом двох робочих днів з дати його настання письмово повідомити страховика про настання страхового випадку, його характер, попередньо встановлені причини, розмір шкоди та вжиті заходи для зменшення збитків.
Для одержання страхового відшкодування страхувальник подає страховикові оригінали або нотаріально засвідчені копії таких документів:
1) заява про виплату страхового відшкодування;
2) висновки відповідної експертизи про характер пожежі та (або) аварії і розмір заподіяної шкоди;
3) рішення суду про стягнення зі страхувальника на користь третьої особи або підтверджувальні документи страхувальника та третьої особи про врегулювання питання за участі страховика про розмір шкоди, заподіяної внаслідок настання страхового випадку, без звернення до суду.
За вимогою страховика страхувальник повинен подати оригінали або нотаріально засвідчені копії:
1) документів, що підтверджують ступінь виконання вимог експертного висновку про стан об’єкта до моменту пожежі та (або) аварії;
2) акта або інших документів про пожежу та (або) аварію на об’єкті підвищеної небезпеки, складені органами (комісією), що здійснюють державний нагляд і контроль у відповідній сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;
3) договору обов’язкового страхування;
4) платіжного документа, що підтверджує сплату страхових внесків.
Страховик не пізніше ніж протягом 14 робочих днів з дати одержання всіх необхідних документів приймає рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик у триденний термін з дати його прийняття письмово повідомляє страхувальника та (або) третю особу про прийняте рішення з обґрунтуванням причин відмови.
У разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування страховик не пізніше ніж протягом 14 робочих днів з дати одержання документів, зазначених у п. 11 Порядку і правил, складає страховий акт і не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дати його складення виплачує страхове відшкодування.Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених ст. 26 Закону України «Про страхування», а також у разі коли:
1) шкоду, заподіяну внаслідок стихійного лиха, неможливо було передбачити;
2) страховий випадок стався внаслідок воєнних дій, масових заворушень, порушень громадського порядку, терористичного акту.
Страховик і страхувальник для з’ясування причин настання страхового випадку та визначення розміру шкоди мають право залучати за свій кошт аварійного комісара.
Наявність у страхувальників договорів обов’язкового страхування перевіряється під час проведення планових перевірок об’єктів підвищеної небезпеки центральними органами виконавчої влади, які згідно з законодавством мають повноваження на державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, та вповноваженими ними організаціями.
6.3.6.
Еще по теме Обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки:
- Обов’язкове страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів
- Договір обов’язкового страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам, та відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу (далі — Договір)
- Як відомо, держави — основні суб’єкти міжнародного права, і суб’єкти універсальні, адже не може бути таких міжнародно-правових відносин, учасницею яких не могла б бути держава.[662]
- Правове регулювання страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду
- Обов’язкове страхування відповідальності власників собак
- Укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
- Загальні положення про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
- Окремі види обов’язкового страхування відповідальності
- 2.4. Державний виконавець як обов\'язковий суб\'єкт виконавчого провадження
- Виходячи з вищенаведеного визначення договору як угоди між суб’єктами міжнародного права, можна стверджувати, що суб’єктами міжнародних договорів можуть бути лише суб’єкти міжнародного права, передусім держави, міжнародні організації та нації, яківедуть боротьбу за державну незалежність.
- Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
- Визначення категорій та груп небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки
- Визначення сумарних мас індивідуальних небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки
- Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів
- Умови здійсненняобов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
- Договір обов'язкового страхування повітряних суден
- Використання коштів за поточними рахунками суб’єктів господарювання.
- Обов’язкове особисте страхування працівників прокуратури