<<
>>

Обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки

Обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки (далі — Обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарюван­ня), включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, го­сподарська діяльність на яких може призвести до аварій екологі­чного і санітарно-епідеміологічного характеру (далі — об’єкти підвищеної небезпеки), провадиться з метою забезпечення від­шкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну третіх осіб, у тому числі довкіллю (природним ресурсам, територіям та об’єктам природно-заповідного фонду), унаслідок пожеж та (або) аварій на об’єктах підвищеної небезпеки.

Порядок і правила проведення обов’язкового страхування ци­вільної відповідальності суб’єктів господарювання (далі — По­рядок і правила), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.02 № 1788.

Об’єкт підвищеної небезпеки — на якому використовують­ся, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспор­туються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речо­вин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що від­повідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Суб’єктами обов’язкового страхування цивільної відпові­дальності суб’єктів господарювання є страхувальники, страхо­вики і треті особи, яким унаслідок пожеж та (або) аварій на об’єктах підвищеної небезпеки заподіяна пряма шкода.

Страхувальники — суб’єкти господарювання, яким об’єкти підвищеної небезпеки належать на праві власності, повного гос­подарського відання або оперативного управління чи які корис­туються або володіють об’єктами підвищеної небезпеки.

Страховики — юридичні особи — резиденти України, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення обов’язкового страхування.

Треті особи — фізичні та юридичні особи, яким може бути заподіяна пряма шкода внаслідок пожежі та (або) аварії на об’єкті підвищеної небезпеки, крім осіб, які перебували в трудо­вих відносинах зі страхувальником, а також тих, які несанкціоно­вано або під час виконання службових обов’язків перебували на об’єкті підвищеної небезпеки.

Об’єкт підвищеної небезпеки — на якому використовують­ся, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспор­туються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речо­вин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що від­повідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Пожежовибухонебезпечний — об’єкт, на якому використо­вуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна чи кілька пожежовибухонебезпечних чи пожежонебезпечних речовин і матеріалів у кількості, що є під­ставою для віднесення його будівлі, споруди та приміщення до відповідних категорій, установлених нормативними актами.

Аварія на об’єкті підвищеної небезпеки — небезпечна по­дія техногенного характеру (наднормативний викид небезпеч­них речовин, пожежа, вибух тощо), яка виникла під час експлу­атації об’єкта підвищенної небезпеки і призвела до некерованих змін його стану, загибелі людей чи тимчасової або незворотної втрати працездатності чи здоров’я людини, заподіяння шкоди довкіллю.

class=a4 style='text-indent:18.0pt;line-height:92%'>Аварія санітарно-епідеміологічного характеру — аварія, внаслідок якої стався неконтрольований викид чи скид у середо­вище життєдіяльності людини хімічних, біологічних (бактеріоло­гічних) сполук, що спричинило загибель людей або призвело чи може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людини, а та­кож до проведення лікувально-профілактичних та реабілітацій­них заходів серед населення чи до негативних наслідків для сере­довища життєдіяльності людини.

Об’єктом обов’язкового страхування відповідно до Порядку і правил є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать за­конодавству, пов’язані з відшкодуванням страхувальником запо­діяної ним прямої шкоди третім особам внаслідок пожежі та (або) аварії на об’єкті підвищеної небезпеки.

Страховим випадком вважається заподіяння прямої шкоди третім особам внаслідок пожежі та (або) аварії на об’єкті підви­щеної небезпеки під час дії договору обов’язкового страхування, внаслідок чого виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Відшкодуванню підлягає пряма шкода, заподіяна внаслідок пожежі та (або) аварії на об’єкті підвищеної небезпеки життю, здоров’ю та майну третіх осіб, яке на момент настання страхово­го випадку перебувало в їхньому володінні чи користуванні, включаючи природні ресурси, території та об’єкти природно- заповідного фонду.

Страхова сума визначається за кожним конкретним об’єктом підвищеної небезпеки відповідно до категорії небезпеки, устано­вленої у дод.

1, і дорівнює:

1)   для групи об’єктів 1-ї категорії небезпеки — 200 000 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян на момент обчислення страхової суми;

2)  для груп об’єктів 2-ї категорії небезпеки — 70 000 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян на момент обчислення страхової суми;

3)   для груп об’єктів 3-ї категорії небезпеки — 45 000 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян на момент обчислення страхової суми.

Страхові виплати здійснюються в такому розмірі:

1)  на відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю тре­тіх осіб унаслідок настання страхового випадку, — 50 % страхової суми, у тому числі на одну особу страхова виплата встановлюється:

- у разі виплати страхового відшкодування спадкоємцям тре­тьої особи, яка загинула (померла), — 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- у разі встановлення третій особі I, II і III групи інвалідності — відповідно 450, 375 і 250 неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян;

- за кожний день непрацездатності третьої особи — один не­оподатковуваний мінімум доходів громадян, але не більш як 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь час втра­ти працездатності;

2)  на відшкодування шкоди, заподіяної природним ресурсам, територіям та об’єктам природно-заповідного фонду, — 30 % страхової суми;

3)   на відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб, — 20 % страхової суми.

Розмір максимального страхового тарифу у відсотках стра­хової суми на 12 місяців визначається залежно від категорії не­безпеки об’єкта підвищеної небезпеки і становить:

1)   для груп об’єктів 1-ї категорії небезпеки — 1,5 %;

2)    для груп об’єктів 2-ї категорії небезпеки — 0,6 %;

3)    для груп об’єктів 3-ї категорії небезпеки — 0,4 %.

У разі настання страхового випадку під час чинності дого­вору обов’язкового страхування страхувальник повинен протя­гом двох робочих днів з дати його настання письмово повідомити страховика про настання страхового випадку, його характер, по­передньо встановлені причини, розмір шкоди та вжиті заходи для зменшення збитків.

Для одержання страхового відшкодування страхувальник подає страховикові оригінали або нотаріально засвідчені копії таких документів:

1)   заява про виплату страхового відшкодування;

2)   висновки відповідної експертизи про характер пожежі та (або) аварії і розмір заподіяної шкоди;

3)   рішення суду про стягнення зі страхувальника на користь третьої особи або підтверджувальні документи страхувальника та третьої особи про врегулювання питання за участі страховика про розмір шкоди, заподіяної внаслідок настання страхового ви­падку, без звернення до суду.

За вимогою страховика страхувальник повинен подати оригі­нали або нотаріально засвідчені копії:

1)   документів, що підтверджують ступінь виконання вимог експертного висновку про стан об’єкта до моменту пожежі та (або) аварії;

2)    акта або інших документів про пожежу та (або) аварію на об’єкті підвищеної небезпеки, складені органами (комісією), що здійснюють державний нагляд і контроль у відповідній сфері дія­льності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

3)    договору обов’язкового страхування;

4)   платіжного документа, що підтверджує сплату страхових внесків.

Страховик не пізніше ніж протягом 14 робочих днів з дати одержання всіх необхідних документів приймає рішення про ви­плату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового від­шкодування страховик у триденний термін з дати його прийняття письмово повідомляє страхувальника та (або) третю особу про прийняте рішення з обґрунтуванням причин відмови.

У разі при­йняття рішення про виплату страхового відшкодування страхо­вик не пізніше ніж протягом 14 робочих днів з дати одержання документів, зазначених у п. 11 Порядку і правил, складає страхо­вий акт і не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дати його складення виплачує страхове відшкодування.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшко­дування у випадках, передбачених ст. 26 Закону України «Про страхування», а також у разі коли:

1)  шкоду, заподіяну внаслідок стихійного лиха, неможливо було передбачити;

2)  страховий випадок стався внаслідок воєнних дій, масових за­ворушень, порушень громадського порядку, терористичного акту.

Страховик і страхувальник для з’ясування причин настання страхового випадку та визначення розміру шкоди мають право залучати за свій кошт аварійного комісара.

Наявність у страхувальників договорів обов’язкового страху­вання перевіряється під час проведення планових перевірок об’єктів підвищеної небезпеки центральними органами виконавчої влади, які згідно з законодавством мають повноваження на держав­ний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, та вповноваженими ними організаціями.

6.3.6.  

<< | >>
Источник: Страхове право : навч. посіб. / В. В. Мачуський. — К. : КНЕУ,2009. — 467, [5] с.. 2009

Еще по теме Обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки:

  1. Обов’язкове страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів
  2. Договір обов’язкового страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам, та відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу (далі — Договір)
  3. Як відомо, держави — основні суб’єкти міжнародного права, і суб’єкти універсальні, адже не може бути таких міжнародно-правових відносин, учасницею яких не могла б бути держава.[662]
  4. Правове регулювання страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду
  5. Обов’язкове страхування відповідальності власників собак
  6. Укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
  7. Загальні положення про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
  8. Окремі види обов’язкового страхування відповідальності
  9. 2.4. Державний виконавець як обов\'язковий суб\'єкт виконавчого провадження
  10. Виходячи з вищенаведеного визначення договору як угоди між суб’єктами міжнародного права, можна ствер­джувати, що суб’єктами міжнародних договорів можуть бути лише суб’єкти міжнародного права, передусім дер­жави, міжнародні організації та нації, яківедуть бороть­бу за державну незалежність.
  11. Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
  12. Визначення категорій та груп небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки
  13. Визначення сумарних мас індивідуальних небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки
  14. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів
  15. Умови здійсненняобов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
  16. Договір обов'язкового страхування повітряних суден
  17. Використання коштів за поточними рахунками суб’єктів господарювання.
  18. Обов’язкове особисте страхування працівників прокуратури
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -