Обов’язкове страхуваннявідповідальності експортера

Обов’язкове страхування відповідальності експортера та осо­би, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відхо­дів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здо­ров’ю людини, власності та навколишньому природному середо­вищу під час транскордонного перевезення та утилізації (вида­лення) небезпечних відходів (далі — обов’язкове страхування), провадиться з метою забезпечення відшкодування шкоди, завда­ної здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу внаслідок виникнення страхових випадків.

Відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утво­рюються у процесі людської діяльності і не мають дальшого ви­користання за місцем утворення чи виявлення та яких їхній влас­ник повинен позбутися способом утилізації чи видалення.

Небезпечні відходи — відходи, що мають такі фізичні, хіміч­ні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природ­ного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціаль­них методів і засобів поводження з ними.

Суб’єктами обов’язкового страхування є страхувальники, страховики і треті особи, яким завдано шкоди.

Страхувальники — експортери небезпечних відходів і особи, які відповідають за утилізацію (видалення) небезпечних відходів.

Страховики — юридичні особи, резиденти України, які одер­жали в установленому порядку ліцензію на проведення обов’яз­кового страхування.

Треті особи — фізичні або юридичні особи, яким завдано шкоди під час транскордонного перевезення та утилізації (вида­лення) небезпечних відходів, а також фізичні та юридичні особи, що здійснювали превентивні заходи.

Об’єктом обов’язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству та пов’язані з відшкодуванням стра­хувальником шкоди, завданої третім особам і навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів.

Страховими ризиками, на випадок яких провадиться обов’язкове страхування, є шкода, заподіяна здоров’ю фізичних осіб, власності будь-яких суб’єктів, навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів.

Страховий випадок — це подія, що сталася під час транскор­донного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних від­ходів, унаслідок якої заподіяно шкоду здоров’ю фізичних осіб, власності будь-яких суб’єктів, навколишньому природному сере­довищу і виникла цивільно-правова відповідальність страхуваль­ника стосовно відшкодування ним цієї шкоди.

Страховою сумою є грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов договору обов’язкового страхування зо­бов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові або за його дорученням третім особам.

Страхова сума встановлюється в такому розмірі:

а) для експортера небезпечних відходів за перевезення небез­печних відходів вагою до 1 т включно — 200 тис.

б) для особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небез­печних відходів, — 2 млн грн.

Страхові виплати розподіляються відповідно до умов дого­вору обов’язкового страхування. У разі завдання шкоди навко­лишньому природному середовищу на її відшкодування має бути спрямовано не менше ніж 55 % страхової суми. Зазначені кошти спрямовуються до державного, республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства.

Максимальний розмір страхових тарифів установлюється:

а)  для експортера небезпечних відходів — 0,25 % страхової суми;

б)  для особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небез­печних відходів, — 0,2 % страхової суми.

Договір обов’язкового страхування відповідальності екс­портера небезпечних відходів укладається між страховиком та страхувальником до дня відправлення повідомлення про транс­кордонне перевезення небезпечних відходів компетентним орга­нам заінтересованих держав.

Договір обов’язкового страхування відповідальності особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, укладається між страховиком та страхувальником до дня одер­жання імпортером письмової згоди Мінекоресурсів на імпорт не­безпечних відходів.

У разі настання страхового випадку страхувальник зо­бов’язаний у триденний термін після одержання інформації про його настання повідомити страховика.

Для одержання страхового відшкодування страховикові подають такі документи:

1)   заяву про виплату страхового відшкодування із зазначен­ням обставин і причин настання страхового випадку, які відомі на момент подання заяви;

2)   копію договору страхування;

3)   акт комісії з розслідування страхового випадку (у разі про­ведення розслідування);

4)   документи, що підтверджують настання, обставини і при­чини настання страхового випадку;

5)   документи, що засвідчують задоволення претензій третіх осіб, рішення судових органів (витяги з рішень) про стягнення зі страхувальника збитків у розмірі заподіяної шкоди (у разі роз­гляду матеріалів у судових органах);

6)   листок непрацездатності потерпілої третьої особи (нотаріа­льно засвідчену копію);

7)  копію рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення потерпілій третій особі інвалідності;

8)   свідоцтво про смерть потерпілої третьої особи (нотаріально засвідчену копію);

9)  експертні висновки організацій, які мають офіційні дозволи на проведення експертиз, про розміри збитків;

10)   документи, що підтверджують витрати третіх осіб на про­ведення превентивних заходів.

Документи на виплату страхового відшкодування подають страхувальник або третя особа (її спадкоємці) з повідомленням про це страхувальника. У разі загибелі чи смерті третьої особи внаслідок настання страхового випадку її спадкоємці подають документ про правонаступництво.

Страховик приймає протягом 20 днів після одержання необ­хідних документів рішення про виплату суми страхового відшко­дування або про відмову в його виплаті. У разі прийняття рішен­ня про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик у триденний термін після його прийняття повідомляє заявника в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового від­шкодування в разі:

1)   вчинення навмисних дій страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, спрямованих на на­стання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов’язані з виконанням цими особами громадянського чи службового обов’язку, у стані необхідної оборони (без переви­щення її меж) або захисту майна, здоров’я, честі, гідності та діло­вої репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на ко­ристь якої укладено договір обов’язкового страхування, уста­новлюється відповідно до законодавства;

2)   вчинення страхувальником або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що при­звів до страхового випадку;

3)   подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або факт настання страхового випадку;

4)  одержання страхувальником повного відшкодування збит­ків від винної особи;

5)  несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин або перешкоджання страховику у визначенні його обставин, характеру та розміру за­вданих збитків.

Умовами договору обов’язкового страхування також можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхо­вих виплат, якщо це не суперечить законодавству.

6.3.5.