Загальні положення про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідаль­ності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно- право-вої відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюють в основному такі нормативно-правові акти: Конституція України, Цивільний кодекс України, Директива 2000/26/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Про набли­ження законів держав-членів щодо страхування цивільної від­повідальності власників автотранспортних засобів та про вне­сення змін і доповнень до Директив Ради 73/239/ЄЕС та 88/357/ЄЕС (четверта Директива страхування відповідальнос­ті)» від 16.05.2000, Закон України «Про страхування» від 07.03.96, Закон України «Про обов’язкове страхування цивіль­но-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі — Закон) від 01.07.04, який спрямований на за­безпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Об’єкт обов’язкового страхування цивільно-правової від­повідальності та умови відшкодування шкоди.

Суб’єкти обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали зі страховиками договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, запо­діяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час експлуатації на­земного транспортного засобу.

Страховиками є страхові організації, що мають право на здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відпо­відальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, установлених Законом.

Особи, відповідальність яких застрахована, — визначені в договорі обов’язкового страхування цивільно-правової від­повідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або залежно від умов до­говору обов’язкового страхування цивільно-правової відпові­дальності будь-які особи, що експлуатують забезпечений транс­портний засіб.

Потерпілі — треті юридичні та фізичні особи, життю, здо­ров’ю та (або) майну яких унаслідок дорожньо-транспортної при­годи транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі — МТСБУ) — єдине об’єднанням страховиків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності вла­сників наземних транспортних засобів.

Основні терміни вживаються в Законі у такому значенні:

•    наземні транспортні засоби (далі — транспортні засоби) — це пристрої, призначені для перевезення людей та (або) вантажу, а також установленого на ньому спеціального обладнання чи механі­змів, які підлягають державній реєстрації та обліку в органах Дер­жавної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (далі — Державтоінспекція МВС України) та (або) допуще­ні до дорожнього руху, а також увезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах;

•    власники транспортних засобів — юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними во­лодільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на під­ставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;

•    забезпечений транспортний засіб — наземний транспорт­ний засіб, зазначений у чинному договорі обов’язкового страху­вання цивільно-правової відповідальності, або залежно від умов договору обов’язкового страхування цивільно-правової відпові­дальності будь-який наземний транспортний засіб, який експлуа­тується особою, цивільно-правова відповідальність якої застра­хована, на законних підставах;

•    страхова оцінка розміру шкоди — визначення розміру шкоди з метою виплати страхового відшкодування;

•    бонус-малус — система підвищень або знижок до базової ставки страхового тарифу, за допомогою якої страховик коригує страхову премію залежно від того, чи були страхові випадки сто­совно до об’єкта страхування у певному проміжку часу;

•    страховий сертифікат «Зелена картка» — страховий сер­тифікат єдиної форми, що застосовується в країнах — членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карт­ка», які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті.

6.2.2.