12.4. Формування резервів на відшкодування можливих втрат за операціями з цінними паперами

Відповідно до українського законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України банківські установи створюють резерви у разі зменшення корисності цінних паперів, тобто при визначенні втрат економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування.

Банк здійснює перегляд на зменшення корисності цінних паперів,

зарахованих до портфеля на продаж, портфеля до погашення та інвестицій в асоційовані компанії (крім акцій бірж і депозитаріїв).

445

Цінні папери, що зараховані до торгового портфеля і обліковуються лише за справедливою вартістю, не підлягають перегляду на зменшення корисності та, відповідно, резервуванню.

Для розрахунку і формування резерву банк зобов’язаний здійснювати перегляд цінних паперів, класифікованих ним до портфеля на продаж і портфеля до погашення, не рідше, ніж один раз на місяць з дати визнання їх на балансі.

За результатами аналізу фінансового стану емітентів, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в розпорядженні банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку банк визначає нестандартні цінні папери, під які мають створюватися резерви.

Банк має право не формувати резерв під цінні папери, емітовані центральними органами виконавчої влади та Національним банком України, незалежно від того, до якого портфеля вони класифіковані, а також під вкладення в акції (частки) бірж, депозитаріїв, платіжних систем, кредитних бюро.

Банк зобов’язаний розробити та затвердити рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення щодо операцій з цінними

паперами (рис.

І. Умови та підстави для зарахування цінного папера до відповідного портфеля з урахуванням наміру його придбання і можливості утримання

\r\nІІ.

критеріїв, що є об\'єктивними доказами

зменшення корисності цінних паперів)

ІІІ. Порядок оцінювання ризику цінного папера (у тому числі порядок оцінювання ризику емітента, наявності додаткового забезпечення та/або рейтингових оцінок)

\r\n

Внутрішньобанківське положення щодо операцій банку з цінними паперами

\r\nIV. Опис методів визначення справедливої вартості відповідних цінних паперів, у тому числі критерії подібності цінних паперів

V. Опис методів розрахунку суми очікуваного відшкодування за цінними паперами в портфелях банку на продаж і до погашення, у тому числі критерії оцінювання майбутніх грошових потоків

\r\n

VI. Порядок і критерії оцінювання зменшення корисності за інвестиціями в асоційовані та дочірні компанії

\r\n

VII. Порядок документального оформлення і підтвердження оцінки цінних паперів

Рис. 12.7. Типова структура внутрішньобанківського положення щодо банківських операцій з цінними паперами

446

Розрахунок резерву за цінними паперами здійснюється з урахуванням:

1) виду цінного паперу (боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком);

2) методу визначення його балансової вартості (собівартості або справедливої вартості).

Для розрахунку резерву за цінними паперами у портфелі банку на продаж за справедливу вартість цінного папера береться вартість, визначена за його котирувальною ціною покупця (ціною bid) за даними оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах за станом на час закриття останнього біржового дня звітного місяця. У разі відсутності таких котирувань на зазначену дату справедлива вартість цінного папера визначається за його останнім біржовим курсом, встановленим за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх 10 робочих днів звітного місяця. Розрахунок резерву за

зазначеними цінними паперами охоплює такі етапи (рис. 12.8).

1. Визначається поточна справедлива вартість цінного папера за даними оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах

2.

3. Розраховується різниця між поточною справедливою вартістю, визначеною на етапі 1, і балансовою вартістю, скоригованою відповідно до етапу 2, та здійснюється переоцінка цінних паперів на величину такої різниці

4. Здійснюється перегляд усієї доступної інформації про цінний папір і його емітента з метою виявлення ризику цінного папера й робиться відповідний висновок про наявність чи відсутність ризику або про відновлення корисності цінного папера

5.1. У разі наявності ризику цінного папера створюється резерв на суму накопиченої за таким цінним папером уцінки на дату розрахунку резерву

\r\n5.2. За відсутності ризику цінного папера резерв за таким цінним папером не формується

Рис. 12.8. Порядок розрахунку резерву за цінними паперами,

які оцінюються за справедливою вартістю.

447

За цінними паперами (у портфелі банку на продаж), справедлива вартість яких не може бути визначена банком згідно з котируваннями та за якими є ризик цінного папера, резерв формується на суму перевищення балансової вартості цінного папера над сумою очікуваного відшкодування з урахуванням поточної ринкової ставки дохідності та ризику цінного папера.

Для розрахунку суми очікуваного відшкодування за борговими цінними паперами й акціями як поточної ринкової ставки дохідності використовується значення ставки KIAСR, яка є середньозваженою ставкою міжбанківського кредитування, що розраховується на підставі фактичних даних за міжбанківськими договорами щодо процентних ставок за кредитами, фактично наданими за відповідними строками, і доводиться до відома банків Національним банком України для розрахунку суми очікуваного відшкодування.

Для акцій, справедлива вартість яких не може бути визначена банком за котируваннями та за якими є ризик цінного папера, сума очікуваного відшкодування визначається як потенційний дохід інвестора від володіння цінним папером, зважений на показник безризиковості цінного папера (1 – Прцп) та дисконтований на п’ять років з періодом дисконтування один рік під поточну ринкову ставку дохідності найбільш

тривалого строку, і розраховується за такою формулою:

5 Дt ? (1 ? П рцп )

OB1 = ?

t =1

\r\n

(1 +

\r\n,

d )t

\r\n(12.1)

де ОВ1 – сума очікуваного відшкодування за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж; Дt – потенційний дохід інвестора від володіння цінним папером (частка інвестора в капіталі емітента враховується в останній період дисконтування.

Для боргових цінних паперів, справедлива вартість яких не може бути визначена банком згідно з котируваннями та за якими є ризик цінного паперу, сума очікуваного відшкодування визначається як сума

оцінених величин майбутніх грошових потоків за цінним папером,

448

зважених на показник безризиковості цінного паперу та дисконтованих на відповідну за строком поточну ринкову ставку дохідності, і розраховується за такою формулою:

n

OB2 = ?

t =1

\r\nПотікt ? (1 ? П рцп ) , (1 + d )t

\r\n

(12.2)

де ОВ2 – сума очікуваного відшкодування за борговими цінними паперами у портфелі банку на продаж; Потікt – оцінена величина майбутнього грошового потоку за цінним папером, який припадає на період t; Прцп – показник ризику цінного папера; d – поточна ринкова ставка дохідності (у відсотках щоденних); t – кількість днів з часу розрахунку резерву до дати виникнення майбутнього грошового потоку; n – загальна залишкова кількість днів дії фінансового інструменту з дня розрахунку резерву.

Для боргових цінних паперів у портфелі банку до погашення очікуване відшкодування розраховується аналогічно до формули (12.2), але як ставка дисконту (d) застосовується ефективна ставка відсотка за цінним папером (значення, що відповідає тривалості періоду дисконтування). Ефективною ставкою відсотка для цінних паперів з фіксованою ставкою є ефективна ставка відсотка, що була визначена під час їхнього первісного визнання, а для цінних паперів із плаваючою ставкою відсотка ефективною є ставка відсотка, що була визначена під час останньої зміни номінальної ставки.

Визначення показника ризику цінного папера здійснюється за результатами:

1) комплексного аналізу фінансового стану емітента;

2) виду цінного папера і його поточної вартості;

3) усієї наявної в розпорядженні банку достовірної інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку.

Ризик цінного папера виявляється у вигляді втрати економічної вигоди від утримання цінного папера й засвідчується наявністю принаймні одного з об’єктивних доказів зменшення корисності, які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінним папером (рис.

12.9).

Значення показника ризику цінного папера (Прцп) визначається відповідно до класу емітента такого інструменту згідно з табл. 12.4.

449

Таблиця 12.4

Характеристика значень показника ризику цінного папера відповідно до класу емітента

Фінансові труднощі емітента

Реорганізація емітента

\r\nВисока ймовірність банкрутства

Зменшення корисності цінних паперів

\r\n

Розірвання договору через невиконання його умов

Зникнення активного ринку для цінних паперів через фінансові труднощі емітента

\r\n

Прострочення виплати відсотків чи основної суми

\r\n

Значне або тривале зменшення справедливої вартості акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком порівняно з їхньою собівартістю

Рис.

Отримане значення може бути відкориговане в разі наявності додаткового забезпечення (у тому числі гарантійного) за умовами емісії відповідного цінного папера, а також даних щодо поточного кредитного рейтингу емітента та/або цінних паперів емітента.

Визначення класу емітента здійснюється з урахуванням вимог нормативно-правових актів НБУ щодо порядку формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

У разі отримання від рейтингового агентства (яке має право визначати рейтингові оцінки згідно із законодавством України) рейтингової оцінки емітента або цінних паперів емітента до розрахунку суми очікуваного відшкодування можуть братися уточнені значення показника ризику цінного

папера (без урахування класу емітента), наведені у табл. 12.5.

450

Таблиця 12.5

Уточнені значення показника ризику цінних паперів з урахуванням рейтингової оцінки

Під час використання рейтингових оцінок для уточнення значення показника ризику цінного папера банк повинен враховувати те, що в разі наявності:

– одночасно рейтингів емітента й рейтингів цінних паперів емітента банк повинен використовувати рейтинги цінних паперів та ігнорувати рейтинги емітента;

– одночасно двох різних рейтингів одного емітента або двох різних рейтингів цінних паперів емітента (які вказують на різні значення показника ризику цінного папера) банк повинен визначати значення показника ризику цінного папера на підставі нижчого рейтингу;

– одночасно трьох і більше різних рейтингів одного емітента або трьох та більше різних рейтингів цінних паперів емітента (які вказують на різні значення показника ризику цінного папера) банк повинен визначати значення показника ризику цінного папера на підставі нижчого рейтингу з двох найвищих.

Значення показника ризику цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади та НБУ, встановлюється на рівні 0,0.

Значення показника ризику облігацій місцевих позик встановлюється на рівні 0,2.

Значення показника ризику цінного папера встановлюється на рівні

1,0 незалежно від класу емітента: а) за борговими цінними паперами, за якими є затримка погашення номіналу або відсотків понад 7 календарних днів; б) за всіма борговими цінними паперами одного емітента, якщо щонайменше за одним із випусків (або видів) цінних паперів цього емітента є затримка погашення номіналу або відсотків понад 30 днів; в) за цінними паперами, які банк отримав шляхом переоформлення будь- якої заборгованості.

Клас емітента цінних паперів визначається за результатами оцінювання фінансового стану емітента з урахуванням нижчезазначених

факторів (табл.

451

Таблиця 12.6

Особливості визначення класу емітента цінних паперів\r\nКлас емітента

Фактори, що впливають на визначення класу емітента\r\n

«А» 1) не менше, ніж п’ять років з часу державної реєстрації емітента;

2) не менше, ніж один рік з часу останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

3) наявність лише позитивних аудиторських висновків за останніх три роки діяльності;

4) відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов’язаннями та користування кредитами;

5) прибуткова діяльність протягом останніх трьох років;

6) розмір власного капіталу перевищує розмір статутного капіталу та резервного фонду\r\n

«Б» 1) не менше, ніж три роки з часу державної реєстрації емітента;

2) не менше, ніж один рік з часу останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

3) наявність лише позитивних аудиторських висновків за попередній рік діяльності;

4) відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов’язаннями;

5) прибуткова діяльність за попередній фінансовий рік, але рівень прибутку порівняно з минулими роками зменшується;

6) розмір власного капіталу перевищує розмір статутного капіталу\r\n

«В» 1) менше, ніж три роки з часу державної реєстрації емітента;

2) менше, ніж один рік з часу останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

3) наявність лише позитивних аудиторських висновків за останній рік діяльності;

4) наявність фактів періодичного затримання сплати відсотків за борговими зобов’язаннями або оголошених дивідендів;

5) розмір власного капіталу позитивний, але менший, ніж розмір статутного капіталу\r\n

«Г» 1) менше, ніж один рік з часу державної реєстрації емітента, останньої структурної

реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

2) наявність частково негативного (або негативного) аудиторського висновку чи відсутність аудиторського висновку;

3) наявність фактів непогашення або несвоєчасного погашення боргових цінних паперів;

4) наявність фактів несплати або несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов’язаннями;

5) збиткова діяльність за попередній рік, негативні фінансові результати поточного

року;

6) нестабільна динаміка показників на квартальні дати, значення показників погіршуються;

7) чітка тенденція до від’ємного розміру власного капіталу на звітні дати\r\n

«Д» 1) менше, ніж один рік з часу державної реєстрації емітента, останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента;

2) наявність негативного аудиторського висновку або відсутність аудиторського висновку;

3) наявність фактів непогашення або несвоєчасного погашення боргових цінних

паперів;

4) наявність фактів несплати або несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов’язаннями;

5) збиткова діяльність протягом останніх трьох років, негативні фінансові результати протягом поточного року;

6) емітента визнано банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство;

7) від’ємний розмір власного капіталу на дату оцінювання\r\n

До класу «А» належать емітенти, стосовно яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення боргових цінних паперів і сплати відсотків за ними, а також щодо отримання стабільних доходів за

акціями й іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком.

452

До класу «Б» належать емітенти, стосовно яких немає офіційних претензій щодо їхньої спроможності своєчасно та повністю погашати боргові цінні папери, сплачувати відсотки, а також отримувати стабільні доходи за акціями й іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком на час їхньої класифікації, але певні внутрішні (передбачена реорганізація, зміна профілю діяльності, регіону роботи та ін.) або зовнішні фактори (загальний стан сфери основної діяльності й ін.) не дають змоги зарахувати їх до вищого класу.

До класу «В» належать емітенти, стосовно яких є претензії щодо своєчасного та повного погашення боргових цінних паперів, затримки сплати відсотків, а також значного скорочення рівня дохідності за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком.

До класу «Г» належать емітенти, які не в змозі у строк погасити боргові цінні папери, а також емітенти, стосовно яких банк не може розраховувати на повернення суми внеску до статутного капіталу в разі їхньої реорганізації.

До класу «Д» належать емітенти, інвестування яких надалі є неприпустимим, а придбані боргові цінні папери практично неможливо погасити на час проведення їхньої класифікації (однак можна буде погасити за рішенням суду або після санації), а також ті емітенти акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, за якими банк може не лише не повернути свою частку в статутному капіталі, а й бути правонаступником деяких боргових зобов’язань.

Якщо немає достовірної інформації, що підтверджує оцінку ризику (класу емітента), то це є підставою для зарахування такого емітента до класу не вище від класу «Д».