12.1. Сутність та класифікація операцій банків з цінними паперами

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) - це сукупність учасників фондового ринку і правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Залежно від активності та видів діяльності банківських установ розрізняють такі моделі фондового ринку:

банківська (німецька) - це така модель, при якій банки є найголовнішими учасниками ринку цінних паперів.

змішана модель - характеризується рівномірною присутністю на ринку корпоративних цінних паперів як банківських, так і парабанківських установ;

американська модель, характерна передусім для США. За цієї моделі комерційним банкам було заборонено займатися операціями з цінними паперами, крім вкладень у державні фінансові інструменти та депозитні сертифікати банків. Водночас інвестиційним банкам, які є активними учасниками фондового ринку, дозволено операції з корпоративними цінними паперами, андеррайтинг, організація операцій зі злиття-поглинання, але заборонялося здійснювати прийом депозитів та кредитні операції. У кінці листопада 1999 р. ухвалено Закон Грімма-Ліча- Блайлі «Про фінансову модернізацію», яким частково скасовано чинність Закону Гласна-Стігола. Згідно з цим законом у США дозволено створювати фінансові холдинги (можуть мати у своєму складі як комерційні, так й інвестиційні банки), а також обмежені універсальні банки (restricted universal banks), які можуть надавати комерційні та інвестиційні банківські послуги. Однак їхня діяльність обмежена, оскільки дочірні банки і компанії, які входять до складу холдингу, мають відповідати власним нормам достатності капіталу.

На даний час майже всі країни відмовились від заборони на операції з корпоративними фінансовими інструментами.

В Україні формується змішана модель ринку цінних паперів, де поряд з небанківськими фінансовими інститутами банківські установи мають право здійснювати операції як з державними, так і з корпоративними фінансовими інструментами. Вітчизняним універсальним банкам саме можливість використовувати кошти, отримані у процесі комерційної діяльності для інвестиційних операцій, сприяє становленню як провідних учасників ринку цінних паперів. Водночас законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачено можливість функціонування в нашій державі інвестиційних банків, які мають змогу вкладати в акції більший відсоток регулятивного капіталу (до 90%). При цьому інвестиційні банки можуть залучати ресурси за рахунок депозитів фізичних осіб в обсязі не більше, ніж 5 % капіталу.

Банківські установи України відповідно до вітчизняного законодавства можуть здійснювати операції з такими групами цінних паперів (рис. 12.1):

Рис. 12.1. Схема груп цінних паперів, що здійснюють обіг в Україні.

Пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їхнього власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента.

Боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов\'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов\'язання.

Іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів.

Похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску й обігу яких пов\'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

Товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Важливою специфічною рисою вітчизняних банків, що дає їм змогу отримувати більші доходи на ринку цінних паперів порівняно з іншими фінансово-кредитними інститутами, є широкий спектр операцій, які здійснюють банківські установи з фінансовими інструментами (рис. 12.2).

Емісійні операції банківських установ здійснюються шляхом залучення грошових коштів з допомогою випуску цінних паперів (акції, облігації, депозитні сертифікати) для реалізації визначених цілей.

Формування власного портфеля цінних паперів призначене для управління ліквідністю, дохідністю та ризикованістю банківських операцій загалом.

Клієнтські операції передбачають проведення операцій на ринку цінних паперів з метою задоволення потреб клієнтів та отримання відповідної винагороди.

Брокерська діяльність охоплює купівлю-продаж цінних паперів банківською установою на замовлення клієнтів і за їхній рахунок. Для виконання цих операцій на організованому ринку банк повинен бути членом відповідної фондової біржі.

Рис. 12.2. Класифікація банківських операцій з цінними паперами.

Дилерські операції здійснюються шляхом придбання банківською установою цінних паперів на ринку за власний рахунок і на своє ім\'я з метою перепродажу цих інструментів третім особам шляхом виставлення котирувань на купівлю та продаж.

Андеррайтингова діяльність передбачає посередницькі операції банків щодо первинного розміщення цінних паперів емітентів-клієнтів банку.

Управління цінними паперами клієнтів - діяльність, яка здійснюється банківськими установами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими у процесі цього управління цінними паперами і грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Брокерські, дилерські, андерайтингові операції та управління цінними паперами клієнтів загалом об\'єднуються в діяльність банків на фондовому ринку як торговців цінними паперами.

Депозитарна діяльність банку полягає у зберіганні та обслуговуванні обігу цінних паперів як у документарній (банк як реєстратор цінних паперів), так і в електронній формі (банк як зберігач цінних паперів).

Консультаційні послуги (банк як інвестиційний радник) передбачають продаж аналітичної інформації клієнтам банку, які потребують додаткових даних при здійсненні операцій з цінними паперами. У США на сучасному етапі нормативно визначено відокремлення консультаційних та трейдингових (торгових) підрозділів.

На відміну від решти фінансово-кредитних установ, банки можуть поєднувати декілька видів діяльності на фондовому ринку з класичними банківським операціями (залучення депозитів, кредитування).

Однак, банк повинен організувати свою професійну діяльність на ринку цінних паперів у складі спеціалізованих структурних підрозділів, організаційно відокремлених від інших підрозділів банку, що здійснюють інші види діяльності.

Банківська установа повинна розробити внутрішнє положення про

W W ¦ ¦ ^ ¦ W І ¦ W

спеціалізований структурний підрозділ банку для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. Таке положення має містити загальні вимоги щодо:

а) мети та предмета діяльності спеціалізованого структурного підрозділу, які мають передбачати здійснення таким підрозділом певного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів, з урахуванням встановлених обмежень;

б) наявності мінімальної кількості керівних посадових осіб і фахівців підрозділу, сертифікованих у встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) порядку;

в) наявності комп\'ютерної техніки й відповідного програмного забезпечення;

г) наявності окремого приміщення;

ґ) обмежень на обмін інформацією з іншими підрозділами банку, які не здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

д) обмежень на обмін інформацією з іншими підрозділами банку, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, у разі суміщення окремих видів цієї діяльності;

е) переліку інформації, яка не підлягає передачі до інших підрозділів банку;

є) окремого технічного та технологічного забезпечення підрозділу;

ж) системи захисту від несанкціонованого доступу до інформації спеціалізованого структурного підрозділу;

з) системи обмеження доступу працівників банку, які безпосередньо не займаються здійсненням певних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, до окремих приміщень спеціалізованих структурних підрозділів банку.