Загальні засади реалізації державної політики у сфері страхування

Проведення економічної реформи і структурної перебудови економіки обумовлює необхідність дальшого розвитку націона­льного страхового ринку як складника фінансового ринку Украї­ни, що сприятиме створенню підґрунтя для стійкого економічно­го зростання і забезпечить відшкодування збитків від стихійного лиха, аварій, катастроф та інших непередбачених подій, які нега­тивно впливають на добробут населення, діяльність суб’єктів гос­подарювання і держави.

Стратегічні підходи, які мають бути покладені в основу держав­ної політики у сфері страхування, завдання і напрями його розвит­ку на період до 2010 р.

Розвиток страхового ринку і використання його в інтересах стійкого розвитку національної економіки в умовах її інтеграції у світове економічне співтовариство та посилення процесів глоба­лізації є важливим компонентом національної безпеки. Міжнаро­дна кооперація в страхуванні сприяє функціонуванню таких сек­торів економіки, як міжнародна торгівля, перевезення, авіація, космонавтика, туризм.

Сучасний страховий ринок формується в умовах поступового підвищення базових макроекономічних показників, таких як зро­стання валового внутрішнього продукту, низькі темпи інфляції, стабільність національної валюти, що дає змогу забезпечити ди­намічний його розвиток. Крім позитивних макроекономічних по­казників, існують такі передумови розвитку національного страхового ринку:

- поступове зростання доходів населення з тенденцією до по­долання низького рівня платоспроможності;

- підвищення заінтересованості юридичних та фізичних осіб у захисті своїх майнових інтересів;

- збільшення кількості прибуткових підприємств;

- законодавче запровадження обов’язкового страхування ци­вільно-правової відповідальності власників наземних транспорт­них засобів;

- розвиток ринків фінансових послуг (у тому числі фондового ринку) та формування національної системи іпотечного кредиту­вання;

- запровадження системи недержавного пенсійного забезпе­чення.

Однак існують також негативні чинники, які стримують розвиток ринку страхових послуг:

•    недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;

•    низький рівень співвідношення страхових платежів з відра­хуванням платежів, переданих на перестрахування українським страховикам, і валового внутрішнього продукту, незначна клієнт­ська база страховиків, а також зосередження страхової діяльності переважно на майновому страхуванні юридичних осіб;

•    нерозвиненість довгострокового страхування життя, недер­жавного пенсійного забезпечення та відсутність правового регу­лювання діяльності страховиків у сфері обов’язкового медичного страхування;

•    недостатність надійних фінансових інструментів для інвес­тування;

•    велика кількість страхових компаній з низьким рівнем капі­талізації, а також слабкий розвиток національного перестрахово- го ринку;

•    використання страхового ринку суб’єктами господарюван­ня для оптимізації оподаткування та відпливу коштів за кордон;

•    недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення страхового ринку;

name=bookmark191>•    низький рівень страхової культури населення.

Сучасний стан страхового ринку.

За роки ринкових перетворень змінилися економічні функції держави у сфері страхування та відбулася трансформація держав­ної страхової монополії у страховий ринок.

Учасниками страхового ринку є страхувальники, застраховані особи, вигодонабувачі, страховики, перестраховики, товариства взаємного страхування, страхові та перестрахові брокери, стра­хові агенти, актуарії, аварійні комісари, а також професійні об’єднання страховиків, страхових посередників та інших учас­ників страхового ринку.

За обсягами наданих послуг страховий ринок значно переви­щує інші сектори ринків небанківських фінансових послуг. Але при цьому ринок страхування все ще поступається банківському сектору.

Динаміка основних параметрів за останні роки свідчить про зміцнення тенденції до зростання обсягів страхового ринку. Се­ред позитивних чинників — стійке зростання капіталу та обсягів активів, що є необхідною умовою стабільного функціонування і розвитку страхового ринку. Поліпшується структура і якість ак­тивів страховиків, зменшується їхня кредиторська заборгованість та підвищується фінансова надійність. Законодавче встановлення вимог до мінімальних розмірів статутних капіталів страховиків сприяло концентрації страхового ринку та зростанню загального розміру статутних фондів страховиків. Проте проблеми підви­щення рівня капіталізації страховиків, ліквідності їх активів та концентрації страхового ринку залишаються актуальними.

До позитивних результатів розвитку страхового ринку також можна віднести реальне зростання обсягів страхових операцій з усіх видів страхування, структурні зміни на користь добровільно­го страхування і його довгострокових видів, підвищення показ­ників фінансової надійності страховиків, формування фінансових груп за їх участі.

Позитивною тенденцією є зростання розміру сформованих страхових резервів. Страховики здійснюють інвестиції власних коштів, зокрема коштів страхових резервів, в основному через розміщення їх у цінні папери, грошові кошти на рахунках у бан­ках, у банківські метали, в економіку України за визначеними за­конодавством напрямами.

Законодавче забезпечення страховикам, утвореним за участі іноземних інвесторів, однакових умов діяльності з вітчизняними

страховиками сприяло відкритості українського страхового рин­ку, зростанню іноземних інвестицій у цей ринок та створенню конкурентного середовища.

Створення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг сприяло державному регулюванню, здійсненню нагляду за страховою діяльністю та формуванню адекватних засад законода­вчого регулювання розвитку страхового ринку. Однак недостатнє технічне та ресурсне забезпечення, зокрема кваліфікованими кад­рами, обмежені можливості використання інформаційних техноло­гій на страховому ринку ускладнюють проведення оперативного аналізу діяльності страховиків та оцінювання рівня їх ризику.

Втім, незважаючи на позитивні зрушення у розвитку страхо­вого ринку, спостерігаються і негативні тенденції.

Страховий ринок використовується для зменшення розміру сплати податків у інших галузях економіки за допомогою страху­вання, перестрахування фінансових ризиків, придбання коротко­строкових полісів для зменшення бази оподаткування.

Низький рівень капіталізації страховиків не дає змоги забез­печити відповідальність за великі застраховані ризики, що при­зводить до перестрахування їх частини за кордоном та до необ- ґрунтованого відпливу грошових коштів з України.

Недосконалим залишається нормативно-правове врегулюван­ня діяльності страхових посередників, актуаріїв та аварійних ко­місарів.

Проблематичним є питання доступу до національного страхо­вого ринку філій іноземних страховиків-нерезидентів.

Отже, ринок страхових послуг набув певного рівня розвитку, але не став реальним чинником стабільності та за своїми інститу- ційними і функціональними характеристиками не відповідає за­вданням розвитку національної економіки і тенденціям світових страхових ринків, що зумовлює його істотне відставання у глоба­льному процесі формування світової фінансової системи.

color=black face="Times New Roman">Мета, принципи та основні напрями розвитку страхового ринку

Метою розвитку страхового ринку є підвищення рівня стра­хового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, формування ефективних ринкових механізмів залучення інвести­ційних ресурсів у національну економіку за рахунок забезпечен­ня ефективного функціонування ринку страхових послуг з ураху­ванням міжнародного досвіду, застосування сучасної ринкової інфраструктури та фінансових інструментів.

Дальший розвиток страхового ринку сприятиме:

•    захисту інтересів населення, суб’єктів господарювання і держави від можливих соціальних, техногенних, фінансових та інших ризиків;

•    зміцненню довіри страхувальників, насамперед населення, до страховиків та страхових посередників;

•     розвитку підприємницької діяльності та стабілізації економіки;

•    залученню довгострокових фінансових ресурсів, що фор­муються у сфері страхування, для здійснення інвестицій в еконо­міку України;

•    запобіганню використанню страхової галузі у зменшенні об’єкта оподаткування податку на прибуток суб’єктів господа­рювання;

•    розвитку ринків фінансових послуг (у тому числі фондового ринку);

•    стимулюванню розвитку економіки, зокрема транспорту, туризму, міжнародних перевезень, будівельної та агропромисло­вої галузі економіки;

•    інтеграції страхового ринку України в міжнародні та регіо­нальні ринки фінансових послуг.

Принципи, на яких ґрунтуватиметься дальший розвиток стра­хового ринку, повинні враховувати інтереси споживачів страхо­вих послуг, його професійних учасників і держави.

Основними принципами розвитку страхового ринку є:

- вільний рух капіталів та страхових послуг на території України;

- захист прав споживачів страхових послуг, включаючи фор­мування системи гарантування забезпечення виплат за договора­ми довгострокового страхування життя та за договорами страху­вання, передбаченими Законом України «Про недержавне пен­сійне забезпечення»;

- вільний вибір страховика;

- прозорість діяльності учасників страхового ринку;

- уніфікація процедур страхування;

- використання міжнародного досвіду;

- державне регулювання та нагляд у сфері страхування, а та­кож формування системи запобіжного (пруденційного) нагляду, включаючи впровадження системи оцінки діяльності страховиків на основі застосування міжнародних стандартів обліку і фінансо­вої звітності;

- невтручання органів державної влади в поточну діяльність учасників страхового ринку;

- рівність перед законом усіх учасників страхового ринку;

- функціонування страхового ринку на засадах вільної конку­ренції.

Страховий ринок розвиватиметься за такими основними напрямами:

•    забезпечення ефективного державного регулювання і на­гляду у сфері страхування з урахуванням міжнародно визнаних принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціа­цією органів нагляду за страховою діяльністю;

•    сприяння розвитку довгострокового страхування життя, участі страховиків у системі недержавного пенсійного забезпе­чення та врегулювання діяльності страховиків у сфері обов’яз­кового медичного страхування;

•    підвищення рівня капіталізації страховиків, їх фінансової надійності та платоспроможності, зміцнення національного пере- страхового ринку;

•    забезпечення розвитку страхового посередництва, діяльнос­ті актуаріїв та аварійних комісарів;

•    підвищення рівня страхової культури населення;

•    забезпечення захисту національних інтересів на страховому ринку;

•    удосконалення податкового законодавства щодо страхування;

•    формування системи кадрового та наукового забезпечення страхового ринку.

Державна політика щодо розвитку страхового ринку ґрунтується на зміцненні ринкових засад діяльності його учас­ників та використанні переважно непрямих методів впливу на процеси, що відбуваються у сфері страхування, через удо­сконалення нормативно-правової бази і запровадження міжна­родних принципів і стандартів державного регулювання та нагляду.

Стратегічні завдання з підвищення конкурентоспроможності національних страхових компаній та страхових посередників мають бути спрямовані на створення стабільного страхового рин­ку, що здатний конкурувати в умовах глобалізації та забезпечу­вати Україні гідне місце на світовому ринку.

Удосконалення системи правового забезпечення розвитку страхового ринку та державного регулювання і нагляду за діяль­ністю його учасників сприятиме створенню конкурентного сере­довища на страховому ринку та рівних умов для діяльності стра­ховиків, що дасть змогу підвищити якість страхових послуг та знизити їхню вартість.

Одними з пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку є особисте страхування, довгострокове страхування життя, участь страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення та запровадження обов’язкового медичного страхування, що сприя­тиме підвищенню ролі приватного сектору у виконанні соціаль­них програм та зменшенню видатків державного бюджету. Дер­жава надасть підтримку розвитку соціально значущих видів страхування за допомогою запровадження відповідної стимулю- вальної податкової політики, зменшення кількості обов’язкових видів страхування і посилення державного нагляду за їх упрова­дженням і здійсненням, удосконалення нормативно-правової ба­зи щодо запровадження обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Держава забезпечить нормативно-правову базу регулювання і нагляду за діяльністю учасників страхового ринку з метою захис­ту інтересів споживачів страхових послуг за такими напрямами:

•   удосконалення системи ліцензування страхової діяльності, а також запровадження ліцензування перестрахової діяльності;

•   запобігання неплатоспроможності (банкрутству) страховиків;

•   здійснення послідовного переходу Державної комісії з ре­гулювання ринків фінансових послуг до пруденційного нагляду;

•   упровадження нових інформаційних технологій з управлін­ня страховою діяльністю та звітності учасників страхового ринку в електронній формі;

•   запровадження консолідованого нагляду за діяльністю страховиків, що входять до фінансових груп;

•   удосконалення нормативно-правової бази з регулювання та нагляду за формуванням і розміщенням страхових резервів;

•   формування сприятливих умов для розвитку страхового по­середництва;

•   розвиток систем внутрішнього контролю за діяльністю страховиків та сприяння становленню прозорої системи корпора­тивного управління.

Формування стабільного страхового ринку потребує об’єктив­ного інформування всіх його учасників про основні умови, вимо­ги та ризики у процесі їхньої діяльності. Для підвищення рівня страхової культури населення необхідно забезпечити прозорість діяльності учасників страхового ринку та запровадити програми інформування населення через засоби масової інформації про стан та перспективи страхового ринку, переваги одержання стра­хових послуг.

Для дальшого розвитку страхового ринку та запобігання необ­грунтованому відпливу коштів за кордон необхідно зміцнити на­ціональний перестрахувальний ринок і вдосконалити нагляд за перестраховою діяльністю.

Інтеграція страхового ринку України в міжнародні ринки фі­нансових послуг потребує підвищення конкурентоспроможності національних страховиків, поетапного впровадження міжнарод­них стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Стимулювання розвитку страхового ринку потребує вдоско­налення системи оподаткування страхової діяльності (перестра­хування).

Для розвитку страхового ринку вкрай важливе забезпечення його достатньою кількістю кваліфікованих працівників. Для цього необхідно створити систему фахової підготовки і серти­фікації фахівців зі страхування та системи підвищення їхньої кваліфікації, а також забезпечити державну підтримку прове­дення науково-дослідних робіт у сфері страхування та підготов­ки фахівців для страхового ринку. Треба далі розвивати актуар- ну діяльність та створювати в Україні систему підготовки та сертифікації актуаріїв.

Реалізація Концепції передбачає такі основні заходи:

1.  Для підвищення захисту інтересів споживачів страхових послуг:

• удосконалити порядок ліцензування діяльності страховиків, підвищити вимоги до джерел формування статутного капіталу та фінансового становища засновників (учасників) страховиків і осіб, що мають значну частину статутного капіталу страховиків, а також до оцінки їхньої ділової репутації з метою запобігання використанню страхового ринку для легалізації доходів, одержа­них злочинним способом;

•   удосконалити моніторинг діяльності страховиків та посили­ти контроль за додержанням страховиками вимог щодо забезпе­чення платоспроможності, фінансової стійкості, розміру чистих активів і статутного капіталу;

•   розробити методичні рекомендації для складення планів за­ходів фінансового оздоровлення страховиків із застосуванням оцінки ринкової вартості їх активів;

•   удосконалити нормативно-правову базу щодо запроваджен­ня тимчасових адміністрацій з управління страховиками;

•face="Times New Roman">   запровадити систему пруденційного нагляду, яка передба­чає максимальний облік у діяльності страховиків таких парамет­рів, як рівень ризиків, адекватність оцінки страховиком реально­го рівня ризику, якість внутрішньої системи управління і контролю за ризиками, відповідний бухгалтерський облік і фі­нансова звітність, виявлення недоліків у діяльності страховиків на ранніх стадіях їхнього розвитку;

•   урегулювати процедуру ведення страховиками обліку (ре­єстру) активів, які заявлені в структурі страхових резервів;

•   внести зміни до законодавчих актів з метою закріплення першочерговості задоволення вимог страхувальників у загальній черзі інших кредиторів та виключення з ліквідаційної маси стра­хової компанії страхових резервів за всіма видами страхування;

•   установити вимоги до програмного забезпечення та спеціа­льного технічного обладнання для провадження страхової діяль­ності;

•   запровадити електронну звітність учасників страхового рин­ку, використання якої дасть змогу Державній комісії з регулю­вання ринків фінансових послуг оперативно одержувати достовір­ну інформацію та приймати відповідні рішення;

•   забезпечити консолідований нагляд за страховиком страхо­вої групи (страхового холдингу) та розробити порядок оцінки всіх узятих ним ризиків;

•   створити фонд гарантування страхових виплат за договора­ми страхування життя;

•   сприяти створенню фондів страхових гарантій;

•   удосконалити нормативно-правову базу щодо формування та розміщення страхових резервів, порядку купівлі валюти, до­ступу страховиків до ринків цінних паперів іноземних емітентів;

•   сприяти ухваленню законів про запровадження в обіг іпоте­чних цінних паперів;

•   розробити нормативно-правові акти, спрямовані на розви­ток страхового посередництва, здатного забезпечити альтернатив­не розв’язання спорів на ринку страхових послуг;

•   підвищити вимоги до фінансової надійності страховиків та страхових брокерів;

•   розробити вимоги до функціонування системи внутрішньо­го контролю за діяльністю страховиків (внутрішній аудит);

•   запровадити міжнародні норми корпоративного управління для страховиків;

•   удосконалити проведення аналізу статистичної інформації зі страхування та звітності страховиків і страхових посеред­ників.

2.  Для забезпечення стабільності розвитку страхового ринку на підставі вдосконалення системи правового забезпечення та си­стеми регулювання, нагляду і контролю за діяльністю учасників страхового ринку:

•   забезпечити формування ефективного державного регулю­вання та нагляду у сфері страхування з урахуванням принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю;

size=2 color=black face=Arial>•   забезпечити дальшу адаптацію законодавства України у сфері страхування до законодавства Європейського Союзу;

•   удосконалити правове, організаційне та ресурсне забезпе­чення діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінан­сових послуг;

•   сприяти захисту економічної конкуренції на страховому ринку для вдосконалення умов його функціонування на конкуре­нтних засадах;

•   внести зміни до законодавства щодо розвитку довгостроко­вого страхування життя, участі страховиків у системі недержав­ного пенсійного забезпечення;

•   розробити концептуальні підходи та сприяти ухваленню відповідних законів щодо участі страховиків у обов’язковому медичному страхуванні;

•   запровадити стимулювальну податкову політику для розвит­ку особистого страхування, довгострокового страхування життя, участі страховиків у системі недержавного пенсійного забезпе­чення, обов’язкового медичного страхування через віднесення внесків з цих видів страхування на валові витрати юридичних осіб та вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб;

•   урегулювати проблеми запровадження обов’язкового стра­хування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, установити додаткові вимоги до ліцензу­вання, власного капіталу та формування резервів за цим видом страхування;

•   зменшити кількість наявних обов’язкових видів страхуван­ня та забезпечити подання соціально-економічного обґрунтуван­ня необхідності та ефективності запровадження кожного нового виду обов’язкового страхування;

•   удосконалити правові засади діяльності товариств взаємно­го страхування;

•   забезпечити розробку актів законодавства, які сприятимуть запобіганню використанню страхового ринку для проведення протиправних і сумнівних операцій, включаючи відмивання до­ходів, одержаних злочинним способом;

•   розробити порядок проведення страховиками розслідувань обставин настання страхових випадків;

•   удосконалити нормативно-правове регулювання діяльності актуаріїв, створити в Україні систему підготовки та сертифікації актуаріїв з поступовим передаванням цих функцій саморегульо­ваній організації;

•   забезпечити розробку нормативно-правових актів щодо по­рядку діяльності страхових агентів, аварійних комісарів та запро­вадити реєстрацію страхових агентів;

•   внести зміни до законодавства щодо поступового переве­дення страхування (не тільки страхування життя) з режиму опо­даткування валових доходів від страхової діяльності на режим оподаткування прибутку.

3.  Для підвищення капіталізації страховиків та конкурентоспро­можності національного страхового ринку:

•   сприяти концентрації страхового ринку через внесення змін до законодавства щодо формування статутного капіталу, гарантій­ного фонду та вільних резервів;

face=Arial>•   розробити план заходів щодо поетапного допуску філій стра- ховиків-нерезидентів до страхового ринку України відповідно до міжнародних договорів України;

•   запровадити взаємний обмін інформацією між Державною ко­місією з регулювання ринків фінансових послуг та органами страхо­вого нагляду інших держав щодо діяльності страховиків, їхніх філій, страхових посередників та страхових груп (страхових холдингів);

•   сприяти укладанню двосторонніх та багатосторонніх дого­ворів між Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг та органами страхового нагляду інших країн щодо взає­модії у сфері регулювання страхової (перестрахової) діяльності;

•   сприяти поетапному впровадженню у страховий сектор міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

4.  Для запобігання використанню страхової системи і відпли­ву коштів за кордон, посилення державного регулювання та на­гляду за перестраховою діяльністю:

•   запровадити ефективний нагляд за перестраховою діяльніс­тю та ліцензування перестраховиків;

•   удосконалити оподаткування страховиків та операцій пере­страхування у перестраховиків-нерезидентів.

5.   Для підвищення прозорості діяльності учасників страхового ринку:

•    заснувати друкований засіб масової інформації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг з метою висвіт­лення діяльності на ринку фінансових послуг України, зокрема на страховому ринку;

•    визначити вимоги до оприлюднення інформації стосовно діяльності страховиків та страхових посередників у електронних і друкованих засобах масової інформації;

•   установити порядок оприлюднення інформації (крім інфор­мації з обмеженим доступом) про результати діяльності страхо­виків та страхових посередників, а також інформації про їхнє фі­нансове становище.

6.   Для формування адекватної системи фахової підготовки і сертифікації фахівців зі страхування та забезпечення державної підтримки проведення науково-дослідних робіт у цій сфері:

•   розробити й адаптувати програми з підготовки фахівців зі страхування у навчальних закладах III і IV рівнів акредитації до потреб страхового ринку;

•   удосконалити систему фахової підготовки у сфері страху­вання навчальними закладами III і IV рівня акредитації, ухвалити відповідні програми та стандарти навчання, а також розширити перелік спеціалізацій у цій сфері;

•   забезпечити навчання та сертифікацію викладачів у сфері страхування;

•   установити кваліфікаційні вимоги до керівників і працівни­ків страховиків та страхових посередників;

•    розробити державну цільову програму проведення науково- дослідних робіт у сфері страхування та підготовки фахівців для страхового ринку;

•   утворити центр розвитку страхування, який здійснюватиме наукові дослідження у сфері страхування та сприятиме дальшому розвитку системи навчання, кадрового і наукового забезпечення страхового ринку, а також запровадженню системи моніторингу та оцінки страхових ризиків.

7.  Для підвищення рівня страхової культури населення:

•   розробити державну цільову програму інформування насе­лення через засоби масової інформації про діяльність ринків фі­нансових послуг, їх стан та перспективи розвитку, переваги одер­жання фінансових і страхових послуг;

•   запровадити в навчальних закладах програми з розвитку ринків фінансових послуг.

2.2.