Ліцензійні умови провадження страхової діяльності

З метою вдосконалення державного регулювання діяльності з надання страхових послуг розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі — Держфін- послуг) від 28.08.03 № 40 затверджено Ліцензійні умови прова­дження страхової діяльності (далі — Ліцензійні умови)

Ліцензійні умови встановлюють вимоги, обов’язкові для ви­конання під час провадження страхової діяльності та на день отримання ліцензії.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України своїми нормативно-правовими актами може встановлю­вати додаткові вимоги до умов провадження окремих видів стра­хування.

У Ліцензійних умовах наведені далі поняття вживаються в та­кому значенні:

ліцензування — видача, переоформлення та анулювання ліце­нзій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ;

ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право фінансової установи здійснювати страхову діяльність з конкрет­ного виду страхування протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов;

відокремлений підрозділ юридичної особи (далі — відокрем­лений підрозділ) — підрозділ юридичної особи, розташований поза її місцезнаходженням, який надає послуги в єдиному зам­кнутому технологічному процесі з юридичною особою і не є юридичною особою;

заявник — фінансова установа, яка подає документи для одер­жання ліцензії, переоформлення ліцензії, дубліката ліцензії або для внесення інформації про відокремлений підрозділ страховика;

звітна дата — дата, на яку подаються звітні дані страховиків;

статутний фонд — грошові кошти та (або) державні цінні папери, внесені учасниками, засновниками страховика через придбання його акцій, часток.

Ліцензування страхової діяльності здійснює Держфінпослуг.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів України що­до страхування Держфінпослуг видає фінансовим установам лі­цензію на проведення певного виду страхування, визначеного ст.

Для одержання ліцензії на право проведення конкретних видів страхування фінансова установа зобов’язана виконати всі вимоги нормативно-правових актів України, які регулюють страхову дія­льність.

Після одержання відповідної ліцензії в Держфінпослуг стра­ховик має право здійснювати страхову діяльність на всій терито­рії України.

Страховик має право здійснювати страхування через свій ві­докремлений підрозділ за умови внесення інформації про ві­докремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових уста­нов (далі — Реєстр).

Чинність ліцензії може бути зупинена або анульована відповід­но до Ліцензійних умов.

Здійснення страхової діяльності після закінчення строку чин­ності ліцензії або її анулювання не допускається.

Якщо страховик має намір провадити зазначені в ліцензії види страхування після закінчення строку її дії або в разі його реорга­нізації, то страховик зобов’язаний одержати нову ліцензію. Нова ліцензія видається не раніше ніж в останній робочий день чинно­сті попередньо виданої ліцензії.

Ліцензія, видана страховикові Держфінпослуг, не підлягає пе­редачі для використання іншими юридичними або фізичними особами для здійснення страхової діяльності.

Ліцензії на здійснення страхової діяльності є безстроковими. Ліцензія на кожен вид страхування оформлюється на окремому бланку. Страховик повинен розмістити одержану ліцензію в до­ступному для огляду місці за своїм місцезнаходженням.

Вимоги до провадження страхової діяльності.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який здій­снює види страхування, інші ніж страхування життя, установлю­ється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який страхує життя, — 1,5 млн євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Вартість нетто-активів (чистих активів) страховика на будь- яку дату після закінчення другого фінансового року з дати вне­сення інформації про заявника до Державного реєстру фінансо­вих установ має бути не меншою від установленого ст. 30 Закону України «Про страхування» мінімального розміру статутного фонду страховика.

Статутний фонд страховика має бути сплачений виключно в грошовій формі. Допускається формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Держфінпослуг, але не більше від 25 % загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а та­кож кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів ін­ших страховиків України не може перевищувати 30 % його влас­ного статутного фонду, у тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 %. Ці ви­моги не поширюються на страховика, який здійснює види стра­хування, інші ніж страхування життя, у разі здійснення ним внес­ків до статутного фонду страховика, який страхує життя.

Підприємства, установи та організації не можуть стати стра­ховиками за допомогою внесення змін до установчих документів за умови, що вони раніше здійснювали інший вид діяльності, на­віть у разі виконання вимог законодавства.

Страховик, який одержав ліцензію на страхування життя, не має права здійснювати інші види страхування.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Ліцензія видається на здійснення окремого виду страхування та дає одночасно право на проведення перестрахування за цим видом страхування.

Укладення страховиком України (цедентом, перестрахуваль­ником) договорів перестрахування з перестраховиками (страхо­виками, страховими брокерами) — нерезидентами, у тому числі з тими, які мають свої представництва в Україні, дозволяється у випадках, передбачених нормативно-правовими актами України.

Страховик зобов’язаний прийняти та зареєструвати в Держфін- послуг правила страхування, які відповідають вимогам ст. 17 За­кону України «Про страхування» і Ліцензійним умовам.

Ліцензії на обов’язкові види страхування видаються відповід­но до Ліцензійних вимог та особливих умов ліцензування, уста­новлених Кабінетом Міністрів України. Ліцензія на конкретний вид обов’язкового страхування видається, якщо страховик має досвід здійснення добровільного страхування не менше ніж два роки, якщо інше не передбачено законодавством (під досвідом не менше ніж два роки слід розуміти наявність протягом усього за­значеного періоду чинної ліцензії і чинних договорів страхуван­ня). Для підтвердження вимог цього пункту надаються відповідні копії договорів страхування.

Страховик зобов’язаний додержуватись обов’язків, визначених ст. 20 Закону України «Про страхування». Здійснення страховиком страхових виплат провадиться у порядку та на умовах, визначених ст. 25 Закону України «Про страхування». Страховик зобов’язаний на підставі ведення журналу реєстрації страхових вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування формувати резерв збитків (резерв заявлених, але не виплачених збитків) та забезпечувати його ліквідне розміщення.

Страховик зобов’язаний додержувати умов забезпечення пла­тоспроможності відповідно до вимог ст.

Страховик зобов’язаний формувати, обліковувати і розміщу­вати страхові резерви в порядку та на умовах, визначених ст. 31 Закону України «Про страхування» і відповідними нормативно- правовими актами.

Якщо страхова сума за окремим об’єктом страхування пере­вищує 10 % суми сплаченого статутного фонду, сформованих ві­льних резервів та страхових резервів, страховик зобов’язаний укласти договір перестрахування.

Страховик зобов’язаний вести бухгалтерський облік, форму­вати фінансову звітність та інші звітні дані відповідно до вимог законодавства України з урахуванням особливостей, передбаче­них ст. 31, 33 Закону України «Про страхування».

Страховик зобов’язаний провадити аудиторську перевірку та оприлюднювати публічну бухгалтерську звітність відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про страхування» та інших норма­тивно-правових актів.

Страховик та його відокремлений підрозділ мають бути забез­печені комп’ютерною технікою і програмним забезпеченням та комунікаційними засобами (телефон, факс, E-mail), що відпові­дають установленим вимогам.

Страховик зобов’язаний додержуватись порядку та правил проведення обов’язкових видів страхування, застосовувати фор­ми типового договору, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків, установлені Кабінетом Міністрів України. Крім того, страховик повинен утворювати централізовані страхові резервні фонди згід­но з вимогами відповідних нормативно-правових актів.

Страховик має право розпочати страхову діяльність у разі, якщо: • облікова і реєстраційна системи відповідають вимогам, установленим нормативно-правовими актами; • внутрішні прави­ла страховика відповідають вимогам законів України та норма­тивно-правових актів державних органів, що здійснюють регу­лювання та нагляд за ринками фінансових послуг; • професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають вимогам, установленим нормативно-правовими актами; • керівник та го­ловний бухгалтер відповідають Професійним вимогам до керів­ників та головних бухгалтерів фінансових установ, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 13.07.04 № 1590.

Як суб’єкт первинного фінансового моніторингу, страховик по­винен додержувати обов’язків, установлених ст.

Страховик на підставі наданих оригіналів або належним чи­ном завірених копій документів повинен ідентифікувати осіб, які здійснюють фінансові операції, що згідно із законодавством під­лягають фінансовому моніторингу.

Страховик повинен установити правила проведення внутріш­нього фінансового моніторингу та призначити працівника, відпо­відального за його проведення. Відповідальний працівник зо­бов’язаний: • бути незалежним у своїй діяльності і підзвітним тільки керівникові страховика; • не рідше ніж один раз на місяць інформувати керівника страховика про виявлені фінансові опера­ції, що підлягають фінансовому моніторингу, та заходи, яких бу­ло вжито.

Перелічимо документи, які подаються для одержання лі­цензії на здійснення страхової діяльності. Заявник відповідно до Ліцензійних умов подає до Держфінпослуг:

1)  заяву про видачу ліцензії;

2)   копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підпри­ємницької діяльності або копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі — ЄДРПОУ), засвідчену нотаріально або органом, який видав ори­гінал документа;

3)   копії установчих документів, засвідчені в установленому законодавством порядку;

4)   довідки банків, що підтверджують розмір сплаченого статут­ного фонду, або аудиторський висновок аудитора, внесеного до реєстру аудиторів, які можуть провадити аудиторські перевірки фінансових установ, щодо підтвердження формування та розміру сплаченого статутного фонду, а також відповідно до п. 2.5 Ліцен­зійних умов щодо підтвердження перевищення вартості нетто- активів (чистих активів) над розміром статутного фонду на останню звітну дату, що передує поданню документів на одер­жання ліцензії. Для новостворених страхових компаній — довід­ки банків, що підтверджують розмір сплаченого статутного фон­ду або аудиторський висновок аудитора;

5)   довідку про фінансовий стан засновників страховика, підтвер­джену аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик ство­рений у формі повного чи командитного товариства або товарист­ва з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства;

6)   правила (умови) страхування;

7)  економічне обґрунтування запланованої страхової (пере- страхувальної) діяльності;

8)   інформацію про учасників страховика;

9)   інформацію про голову виконавчого органу та його заступ­ників, яка має бути підписана керівником страховика і скріплена печаткою, копію диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридич­ну освіту, копію диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, засвідчені печаткою страховика і відпо­відним підписом;

10)   інформацію про наявність відповідних сертифікатів у ви­падках, передбачених Держфінпослуг.

Крім того, заявник повинен подати до Держфінпослуг:

•   затверджені в установленому порядку правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу;

•   завірену заявником копію документа про призначення пра­цівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансово­го моніторингу, з інформацією про керівних посадових осіб або фахівців, які є відповідальними за проведення фінансового моні­торингу.

У заяві про видачу ліцензії мають міститися відомості про особу заявника (найменування, місцезнаходження, банківські ре­квізити, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ), перелік видів стра­хування, на проведення яких страховик має намір одержати лі­цензію, перелік правил страхування для кожного виду добро­вільного страхування, дату подання заяви, підпис керівника стра­хової організації, скріплений печаткою.

У разі наявності в страховика відокремлених підрозділів у за­яві зазначається або до заяви додається їх перелік із зазначенням місцезнаходження відокремленого підрозділу, номерів телефонів, E-mail, прізвища, імені, по батькові, освіти керівника і головного бухгалтера.

В установчих документах (статуті та/або установчому догово­рі) мають бути зазначені вибраний юридичною особою вид під­приємницької діяльності та інформація щодо розміру статутного фонду страховика, а також для юридичних осіб, які не є відкри­тими акціонерними товариствами, має міститись інформація про розподіл часток статутного капіталу між засновниками (учасни­ками) із зазначенням розподілу часток у відсотках, їх кількості та грошового розміру.

Правила страхування, подані для реєстрації, мають бути про­нумеровані, прошнуровані, скріплені підписом відповідальної особи і печаткою страховика. Правила повинні містити всі умови, визначені ст. 17 Закону України «Про страхування», бути викла­дені державною мовою та мати суцільно пов’язаний закінчений зміст, граматично та логічно узгоджену інформацію. Заявник зо­бов’язаний виправити в Правилах страхування граматичні та стилістичні помилки в разі їх наявності. За умов проведення страховиком зовнішньоекономічних операцій страхування (пере­страхування) Правила страхування можуть бути перекладені на англійську чи іншу мову. Тексти таких перекладів мають бути завірені відповідно до вимог законодавства.

До Правил страхування встановлюються також такі ви­моги:

1)   назва Правил страхування має містити слово «добровіль­ного»;

2)   поняття, що використовуються у Правилах страхування, мають відповідати вимогам відповідних нормативно-правових актів. Якщо є потреба в застосуванні понять, не визначених у відповідних нормативно-правових актах, необхідно дати їх тлу­мачення;

3)size=1 face="Times New Roman">   не допускаються у тексті Правил страхування, договорів (полісів): • подвійне тлумачення тих самих положень, суперечно­стей або неузгодженості між пунктами; • застосування речень (фраз, фразеологічних зворотів), що призводять до неоднознач­ного розуміння змісту; • використання законодавчо визначених понять в іншій інтерпретації; • порушення граматичних та син­таксичних правил, що призводять до спотворення змісту.

В оформленні Правил страхування не допускаються:

—   друкування різними шрифтами (крім випадків виділення в тексті окремих положень) та шрифтом розміром менше ніж 12 пунктів у форматі Word;

—   подання неякісних ксерокопій, у тому числі подання ксе­рокопій підписів уповноважених осіб та (або) відсутність оригі­налу підпису уповноваженого актуарія.

У разі внесення змін та (або) доповнень до Правил страхуван­ня страховик у 10-денний строк повідомляє про це Держфінпос- луг та надсилає (разом із супровідним листом) два примірники відповідних змін та (або) доповнень до Правил страхування для реєстрації. Зміни та (або) доповнення до Правил страхування вважаються чинними з дня їх реєстрації у Держфінпослуг.

Правила страхування, зміни або доповнення до них подаються у двох примірниках, які мають бути тотожними. Після внесення трьох змін або доповнень до Правил страхування, якщо необхідно внести дальші зміни або доповнення, страховик повинен подати для затвердження і реєстрації нову редакцію Правил страхування.

Економічне обґрунтування запланованої страхової діяльності подається за встановленою формою, має бути підписане керівни­ком страховика та скріплене печаткою.

Розглянемо порядок подання та розгляду документів для одержання ліцензії. Усі документи, що подаються для одержан­ня ліцензії, належать до категорії документів довгострокового зберігання. Документи мають подаватися у швидкозшивачі, із внутрішнім описом та пронумерованими аркушами.

Заяву про видачу ліцензії (копії ліцензії) разом з усіма необ­хідними документами юридичні особи направляють поштою або подають особисто до Держфінпослуг.

Заявник несе відповідальність згідно з вимогами чинного за­конодавства за достовірність інформації, указаної у заяві та до­кументах, поданих для одержання ліцензії (копії ліцензії), та в їх­ніх електронних копіях.

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом.

Заява про видачу ліцензії (копії ліцензії) залишається без роз­гляду, якщо:

1)   заява підписана особою, яка не має на це повноважень;

2)   документи оформлені з порушенням вимог Ліцензійних умов.

Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється у письмовій формі із зазначенням підстав зали­шення заяви про видачу ліцензії без розгляду і в строки, передба­чені для видачі ліцензії (не більше ніж 30 календарних днів з часу одержання передбачених ліцензійними умовами документів).

Після усунення причин, що були підставою для винесення рі­шення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, за­явник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка роз­глядається в установленому порядку.

Рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі приймаєть­ся директором департаменту страхового нагляду Держфінпослуг.

Не пізніше від 30 днів з дня надходження заяви та всіх необ­хідних документів від заявника Держфінпослуг має прийняти рі­шення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії за­значаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцен­зії є:

1)   недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії;

2)  невідповідність заявника згідно з поданими документами Ліцензійним умовам.

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність по­даних документів, що додаються до заяви, вимогам чинного за­конодавства України.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недо­стовірних даних у документах, поданих про видачу ліцензії, за­явник може подати до Держфінпослуг нову заяву про видачу лі­цензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності за­явника Ліцензійним умовам фінансова установа може подати до Держфінпослуг нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії. Рі­шення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржене в судо­вому порядку.

У разі прийняття позитивного рішення про видачу ліцензії Держфінпослуг оформлює ліцензію не пізніше ніж за п’ять робо­чих днів з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів з дня на­правлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся для отримання оформленої лі­цензії, Держфінпослуг має право скасувати рішення про видачу такої ліцензії.

Після видачі фінансовій установі ліцензії на право проведення конкретних видів страхування інформація про страховика вно­ситься до Єдиного державного реєстру страховиків (перестрахо- виків) України.

Внесення інформації про відокремлений підрозділ страхо­вика до Реєстру. У разі створення страховиком нового відокрем­леного підрозділу, що провадитиме страхову діяльність згідно з одержаною ліцензією, для провадження страхової діяльності страховиком через такий відокремлений підрозділ страховик зо­бов’язаний повідомити та подати до Держфінпослуг заяву про внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру та реєстраційну картку з інформацією про такий відокремлений під­розділ для Реєстру. Наявність такої заяви і реєстраційної картки, яка заповнюється окремо для кожного відокремленого підрозді­лу, та внесення інформації про відокремлений підрозділ до Ре­єстру є обов’язковою умовою здійснення страхової діяльності через такий відокремлений підрозділ.

Якщо страхова діяльність провадиться через кілька відокрем­лених підрозділів, то для кожного з них страховик подає окрему заяву.

Протягом десяти робочих днів з дати подачі відповідної заяви Держфінпослуг вносить інформацію про відокремлений підроз­діл до Реєстру.

Переоформлення ліцензії. Підставами для переоформлення ліцензії є:

1)   зміна найменування страховика, якщо ця зміна не пов’язана з реорганізацією страховика;

2)   зміна місцезнаходження страховика.

У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії стра­ховик зобов’язаний протягом десяти робочих днів подати Держ- фінпослуг заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та нотаріально засвідчені копії відповідних документів, що засвідчують зазначені зміни.

Держфінпослуг протягом десяти робочих днів з дати надхо­дження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що дода­ються до неї, зобов’язана видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлен­ня ліцензії. Переоформлення ліцензії здійснюється безоплатно.

У разі переоформлення ліцензії Держфінпослуг приймає рі­шення про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, із внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України не пізніше від трьох ро­бочих днів після прийняття такого рішення.

Видача дубліката ліцензії. Підставами для видачі дубліката ліцензії є:

1)   втрата ліцензії;

2)   пошкодження ліцензії.

У разі втрати ліцензії страховик зобов’язаний звернутися до Держфінпослуг та подати: • заяву про видачу дубліката ліцензії; • інформацію про публікацію оголошення у засобах масової ін­формації про втрату чи пошкодження ліцензії; • документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

Якщо бланк ліцензії не придатний для користування внаслідок його пошкодження, страховик подає Держфінпослуг: • заяву про видачу дубліката ліцензії; • непридатну для користування ліцен­зію; • документ, що підтверджує внесення плати за видачу дублі­ката ліцензії.

Держфінпослуг повинна протягом десяти робочих днів з дати одержання заяви про видачу дубліката ліцензії видати заявникові дублікат ліцензії замість втраченої або пошкодженої. Видача дуб­ліката ліцензії здійснюється безоплатно.

У разі видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошко­дженої Держфінпослуг приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була втрачена або пошкоджена, з унесенням відпові­дних змін до відповідного реєстру не пізніше від наступного ро­бочого дня.

Анулювання ліцензії. Підставами для анулювання ліцензії є:

1)  заява страховика про анулювання ліцензії;

2)   рішення про скасування державної реєстрації страховика;

3)   виявлення недостовірних відомостей у документах, пода­них страховиком для одержання ліцензії;

4)   рішення про застосування заходу впливу;

5)   неможливість страховика забезпечити виконання ліцензій­них умов, установлених для страхової діяльності, зокрема поча­ток відповідно до вимог нормативно-правових актів процедури ліквідації страховика;

6)   нездійснення страховиком страхової діяльності відповідно до виданої ліцензії протягом 12 місяців з дати її видачі.

У разі анулювання ліцензії за заявою страховика до неї необ­хідно додати: • копію повідомлення в засобах масової інформації про прийняття рішення про звернення до Держфінпослуг щодо анулювання ліцензії; • копію документа відповідного органу управління фінансової установи, що підтверджує факт прийняття рішення про звернення до Держфінпослуг щодо анулювання лі­цензії; • висновок аудиторської перевірки; • баланс за останній звітний період та довідку про виконання всіх угод (зобов’язань) перед клієнтами при провадженні страхової діяльності, підписані керівником і головним бухгалтером та засвідчені печаткою това­риства; • бланк ліцензії (оригінал).

Держфінпослуг має право провести перевірку страховика щодо його зобов’язань перед страхувальниками за укладеними договорами страхування з видів страхування, ліцензія на які анулюється.

Держфінпослуг у разі одержання в установленому порядку за­яви страховика (з доданням відповідних документів) про анулю­вання ліцензії або рішення про скасування державної реєстрації страховика як юридичної особи повинна протягом тридцяти днів з дати надходження вказаних документів прийняти рішення про анулювання ліцензії.

Розгляд питань про анулювання ліцензії здійснює Держфін- послуг відповідно до вимог нормативно-правових актів.

У разі анулювання ліцензії як заходу впливу страховик може одержати нову ліцензію на право провадження страхової діяль­ності не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення Держфін- послуг про анулювання попередньої ліцензії.

У разі ліквідації відокремленого підрозділу страховика, який провадив страхову діяльність згідно з одержаною ліцензією, або в разі припинення провадження ним страхової діяльності згідно з одержаною ліцензією страховик зобов’язаний протягом десяти робочих днів з дати ліквідації відокремленого підрозділу або з дати припинення його діяльності подати до Держфінпослуг від­повідне повідомлення у письмовій формі.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено в су­довому порядку.

Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов про­вадження страхової діяльності. Контроль за додержанням Лі­цензійних умов є складовою частиною здійснення Держфінпо- слуг державного регулювання та нагляду за страховою діяльніс­тю. Контроль за додержанням Ліцензійних умов здійснюється Держфінпослуг та її територіальними управліннями за допомо­гою проведення виїзних та безвиїзних перевірок, у тому числі тематичних та зустрічних перевірок, що провадяться відповідно до нормативно-правових актів, затверджених Держфінпослуг.

Страховик зобов’язаний протягом десяти робочих днів після виникнення змін та (або) доповнень до документів, поданих ним для одержання ліцензії, письмово повідомити Держфінпослуг та надати відповідні підтверджувальні документи.

Страховик зобов’язаний протягом десяти робочих днів після накладання іншими органами державної влади санкцій, пов’язаних зі здійсненням страхової діяльності, письмово повідомити Держ- фінпослуг та надати відповідні підтверджувальні документи.

У разі виявлення порушень під час здійснення контролю за додержанням цих Ліцензійних умов застосовуються заходи впли­ву, передбачені законодавством України.

2.3.