Державний нагляд за страховою діяльністю

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про страхування» (далі — Закон) від 07.03.96 Державний нагляд за страховою діяльніс­тю здійснюється з метою додержання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових по­слуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території Украї­ни здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фі­нансових послуг (далі — Держфінпослуг) та її органоми на місцях.

Основними функціями Держфінпослуг є:

1)   ведення єдиного державного реєстру страховиків (пере- страховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2)   видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяль­ності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;

3)   видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових бро­керів та проведення перевірки додержання ними законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і достовірності їх звітності;

4)   проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звіт­ності;

5)   розроблення нормативних та методичних документів з пи­тань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компе­тенції Уповноваженого органу;

6)   узагальнення практики страхової діяльності і посередниць­кої діяльності на страховому ринку, розроблення і подання в установленому порядку пропозицій щодо розвитку й удоскона­лення законодавства України про страхову і посередницьку дія­льність у страхуванні та перестрахуванні;

7)   ухвалення у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуван­ні та перестрахуванні;

8)   проведення аналізу додержання законодавства об’єд­наннями страховиків і страхових посередників;

9)   здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов’язань перед страху­вальниками;

10)   забезпечення проведення дослідно-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

11)"Times New Roman"'>   установлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності;

12)   проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та встанов­лення кваліфікаційних вимог до осіб, які провадять діяльність на страховому ринку, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

13)   участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, ви­вчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;

14)   здійснення організаційно-методичного забезпечення про­ведення актуарних розрахунків.

Держфінпослуг може здійснювати інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Права Держфінпослуг:

1)  одержувати в установленому порядку від страховиків звіт­ність про страхову діяльність, інформацію про їхнє фінансове ста­новище та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підпри­ємств, установ (у тому числі банків), організацій і фізичних осіб — інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

2)   проводити перевірку щодо правильності застосування стра­ховиками законодавства України про страхову діяльність і досто­вірності їх звітності за показниками, що характеризують вико­нання договорів страхування, не частіше від одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов’язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3)   видавати приписи страховикам про усунення виявлених по­рушень вимог законодавства про страхову діяльність, а в разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страхо­виків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

4)  провадити тематичні перевірки діяльності страховика у ви­падках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, за­явах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звіт­ності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні перевірки достовірності і правильності укладених договорів страхування та перестрахування та в разі надходження інформа­ції від страхувальників про порушення;

5)   одержувати від страхових та перестрахових брокерів уста­новлену звітність про їхню діяльність та інформацію про укладе­ні договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних;

6)   видавати приписи страховим посередникам про усунення ви­явлених порушень законодавства, а в разі їх невиконання прий­мати рішення про виключення страхового або перестрахового бро­кера з державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

7)   одержувати в установленому порядку від аварійних коміса­рів інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у тому числі інформацію про обставини і причини на­стання страхового випадку та заподіяну шкоду;

8)   створювати комісії та робочі групи для проведення переві­рок діяльності страховиків та страхових посередників;

9)   здійснювати контроль за достовірністю та повнотою інфор­мації, що надається учасниками страхового ринку;

10)   одержувати безоплатно від органів виконавчої влади інфор­мацію та статистичну звітність, необхідну для виконання покла­дених на нього завдань;

11)"Times New Roman"'>   звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посеред­ника у випадках, передбачених законом.

Ліцензування страхової діяльності. Держфінпослуг видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страху­вання.

Страховики, які одержали ліцензію на страхування життя, не мають права здійснювати інші види страхування.

Таємниця страхування. Посадові особи Держфінпослуг у ра­зі розголошення в будь-якій формі відомостей, що є таємницею страхування, несуть відповідальність, передбачену законом.

Конфіденційна інформація щодо діяльності та фінансового стану страхувальника — клієнта страховика, яка стала відомою йому під час спілкування з клієнтом чи з третіми особами при провадженні діяльності у сфері страхування, розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнтові, є таєм­ницею страхування.

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить та­ємницю страхування, надається страховиком у таких випадках:

S на письмовий запит або з письмового дозволу власника та­кої інформації;

S на письмові вимоги суду або за рішенням суду;

S органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової адміністрації України на їх письмову вимогу стосовно операцій страхування конкретної юридичної або фізичної особи за конкретним договором страхування у разі порушення кримінальної справи щодо даної фізичної або юри­дичної особи.

Обмеження стосовно одержання інформації, що містить таєм­ницю страхування, не поширюються на службовців Уповноваже­ного органу, які в межах повноважень, наданих цим Законом, здійснюють державний нагляд за страховою діяльністю.

Взаємовідносини страховика і держави. Страховик не від­повідає за зобов’язаннями держави, а держава — за зобов’я­заннями страховика.

Не допускається, за винятком обов’язкових видів страхування, страхування життя, майна фізичних осіб, перестрахування, стра­хування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване ре­гулювання (уніфікація, обмеження, обов’язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового від­шкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідно­син страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать зако­нодавству України.

Гарантії прав та законних інтересів страховиків.

Втручання в діяльність страховиків з боку державних та ін­ших органів забороняється, якщо воно не пов’язане з повнова­женнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Ліквідація, реорганізація та санація страховика. Держфін- послуг має право призначити проведення примусової санації страховика в разі:

1)  невиконання ним зобов’язань перед страхувальниками про­тягом трьох місяців;

2)  недосягнення ним визначеного законом розміру статутного фонду;

3)   настання інших випадків, визначених чинним законодавст­вом України.

Примусова санація передбачає:

1) проведення комплексної перевірки фінансово-господарсь­кої діяльності страховика, у тому числі обов’язкової аудиторської перевірки;

2)  визначення Держфінпослуг керівника, без згоди якого не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове управлін­ня страховиком;

3)size=1 face="Times New Roman">   установлення заборони на вільне користування майном страховика та взяття страхових зобов’язань без дозволу Уповно­важеного органу;

4)  установлення обов’язкового для виконання графіка здійс­нення розрахунків зі страхувальниками;

5)   прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію стра­ховика.

Реорганізація страховика за рішенням Держфінпослуг перед­бачає:

1)  реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посеред­ників;

2)   об’єднання кількох страховиків з визначенням порядку пе­редачі страхових зобов’язань за умови погодження на це власни­ків страховиків;

3)   залучення до числа учасників страховика інших страхови­ків (у тому числі іноземних страховиків) за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов’язаннями та боргами страховика, строк сплати яких уже настав.

У разі ліквідації страховика, якщо учасники страховика при­йняли таке рішення і страховик не має зобов’язань перед страху­вальниками, Держфінпослуг приймає рішення про виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків (перестра- ховиків).

Ліквідація страховика, що має зобов’язання перед страхуваль­никами, у разі визнання його банкрутом здійснюється в порядку, визначеному законом.

Виключення страховика з державного реєстру суб’єктів під­приємницької діяльності органами державної влади й органами місцевого самоврядування у зв’язку з його ліквідацією або реор­ганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).

Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виділен­ня, перетворення) проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням особливостей стосовно забезпечення правонаступництва щодо укладання договорів страхування, установлених Держфінпослуг.