§ 3. Контроль і нагляд за страховою діяльністю

Діяльність страхових компаній докорінно відрізняється від діяльності інших господарюючих суб’єктів, оскільки впливає на безперервність процесу виробництва, пов’язана з відшкодуванням збитку, заподіяного різними непередбаченими обставинами і випад-

¹ Про затвердження Кваліфікаційних вимог до осіб, які здійснюють діяльність з визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (аварій­них комісарів) : Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 19.05.2011 р.

ковостями. Реалізація ризику, виражена у збитку, в деяких випадках набуває катастрофічного характеру, приносячи великі втрати мате­ріальних ресурсів і людські жертви. Значення страхування в цих умовах суттєво зростає.

Висока частка відповідальності страхових компаній потребує організації налагодженої системи державного контролю і нагляду. У більш узагальненій формі такий нагляд на сьогодні виражається у вивченні фінансового становища страхових компаній, їх плато­спроможності, відповідності діяльності страховиків вимогам ліцензійних умов, положенням законодавства та ін.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про страхування», державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефек­тивного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспромож­ності страховиків і захисту інтересів страхувальників^{[57] [58]}.

Недостатня платоспроможність страховиків і відповідно відсутність коштів для проведення розрахунків за прийнятими зобов’язаннями підриває довіру не тільки до конкретної страхової компанії, але і взагалі до ідеї страхування.

Весь процес: від стадії розробки окремих видів страхування до стадії їх реалізації - перебуває під постійним контролем як з боку страхової компанії, так і з боку державного контролюючого органу у сфері страхування.

Регулююча роль органів державного страхового нагляду передбачає виконання в основному трьох функцій, за допомогою яких забезпечується надійний захист страхувальників.

1. Реєстрація компаній, які займаються страховою діяль­ністю. Реєстрацію повинні пройти всі страховики. Під час реєстрації з’ясовуються професійна придатність, фінансове становище та інші суттєві вимоги, яким повинна відповідати страхова компанія.

2.        Наступна функція - забезпечення гласності. Суб’єкт, що професійно займається страховою діяльністю, зобов’язаний опублі­кувати проспект, що містить повну, правдиву і чітку інформацію про своє фінансове становище. Принцип гласності закріплений у законодавчих актах про страхову діяльність.

3.        Третя функція - підтримка страхового правопорядку. Орган державного страхового нагляду може проводити розслі­дування порушень законодавства, вживати адміністративні заходи до страхових компаній, що діють всупереч інтересам страхуваль­ників, направляти справу в суд.

Проводячи перевірку діяльності страхової компанії¹, органи нагляду разом з перевіркою необхідної документації встановлюють причини дострокового розірвання і припинення дії договорів страхування, що характеризує методи страхової роботи цього страховика як з позитивної, так і з негативної сторони^{[59] [60]}.

Поточний і подальший контроль за правильністю укладення та оформлення договорів страхування має свої особливості стосовно окремих видів або об’єктів страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ЗУ «Про страхування»: державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Нацком- фінпослуг і його органами на місцях. Цей орган необхідно розгля­дати як єдиний координаційний центр, що здійснює моніторинг руху капіталу через ринок страхових та інших фінансових послуг і диктує умови роботи на ринку.

Нагляд за учасниками страхового ринку проводиться шля­хом:

1)          Реєстрації:

-            ведення єдиного державного реєстру страхових компаній (перестраховиків) і державного реєстру страхових і перестрахових брокерів;

-            видачі свідоцтв про включення страхових і перестрахових брокерів у державний Реєстр страхових і перестрахових брокерів^[61];

-            реєстрації правил добровільного страхування, на які вида­ється ліцензія;

-            реєстрації змін і (або) доповнень до правил добровільного страхування у випадку, якщо страховик запроваджує нові правила страхування або якщо в правила страхування вносяться зміни і (або) доповнення.

2)          Ліцензування:

-            здійснення ліцензування страхової діяльності.

3)          Проведення контрольно-наглядових функцій:

-            проведення перевірок щодо правильності застосування страховими компаніями і страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірність їх звітності;

-            проведення аналізу дотримання законодавства об’єднан­нями страховиків і страхових посередників;

-            здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до прийнятих зобов’язань перед страхувальниками.

color=black face="Times New Roman">Нацкомфінпослуг як уповноважений орган має право:

-            отримувати в установленому порядку від страхових компаній звітність про страхову діяльність, їх фінансове становище і необхідну інформацію для виконання покладених на них завдань;

-       проводити перевірку щодо правильності застосування стра­ховиками законодавства України про страхову діяльність і достовір­ність їх звітності за показниками, які характеризують виконання договорів страхування;

-            направляти розпорядження страховим компаніям про усунення виявлених порушень, згідно з вимогами законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання - зупиняти або обме­жувати дію ліцензій страховика до усунення виявлених порушень чи ж приймати рішення про відклик ліцензій і виключення з державного реєстру страховиків;

-            проводити тематичні перевірки діяльності страхувальника у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звіт­ності, виконання вимог раніше наданих розпоряджень, під час надходження інформації від страхувальників про порушення;

-            одержувати від страхових і перестрахових брокерів звітність встановленого зразка про їх діяльність та інформацію про укладені договори страхування, а також необхідні пояснення щодо цих даних^[62];

-            направляти розпорядження страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а в разі їх невико­нання приймати рішення про виключення страхового або перестра- хового брокера з державного реєстру страхових і перестрахових брокерів;

-            одержувати в установленому порядку від аварійних комі­сарів інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, зокрема інформацію про обставини і причини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди;

-            створювати комісії і робочі групи для проведення пере­вірок діяльності страховиків і страхових посередників;

-            здійснювати контроль за достовірністю і повнотою інфор­мації, яка надається учасниками страхового ринку;

-       одержувати безоплатно від органів виконавчої влади інформацію і статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

- звертатися до господарського суду з позовом про відміну державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених чинним законодавством.

Основними напрямами пруденційного нагляду Нацкомфін- послуг у сфері регулювання ринків фінансових послуг, відповідно до ст. 29 ЗУ «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», є дотримання встановлених критеріїв і нормативів стосовно:

•            ліквідності;

•            капіталу і платоспроможності;

•            прибутковості;

•size=1 face="Times New Roman">            якості активів і ризикованості операцій;

•            якості систем управління та управлінського персоналу;

•            дотримання правил надання фінансових послуг.

Пруденційний нагляд є складовою частиною загальної системи нагляду, і базується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового становища фінансової установи, результатів діяльності системи та якості управління нею, дотриманні обов’язкових нормативів та інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами.

У разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Нацкомфін- послуг, застосовує заходи впливу.

Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг», можуть бути застосовані такі заходи впливу:

1)          зобов’язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

2)          вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

3)          накладати штрафи;

4)        тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

5)         відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію^[63];

6)        затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

7)        виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг з Державного реєстру фінансових установ.

Рішення Нацкомфінпослуг щодо застосування заходів впливу у вигляді тимчасової адміністрації є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 42 ЗУ «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг», закріплений такий порядок застосування штрафних санкцій:

1.        Штрафи накладаються Головою Нацкомфінпослуг, його заступниками, директорами департаментів чи головою відповідного територіального управління після розгляду матеріалів, які засвід­чують факт правопорушення.

2.        Про вчинення правопорушення, уповноваженою особою, яка його виявила, складається акт, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи чи фізичної особи - під­приємця та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати штраф.

3.        Якщо під час проведення перевірки уповноваженою особою вилучалися документи, які підтверджують факт порушення, до акта про правопорушення додаються копії таких документів та протоколу про їх вилучення.

4.        Вилучення документів, які підтверджують факт правопо­рушення, проводиться не більш як на три робочих дні з обов’яз­ковим складенням протоколу, в якому зазначаються дата його складення, прізвище, ініціали та посада уповноваженої особи, яка вилучила документи, повний перелік таких документів та день, в який документи відповідно до цього Закону будуть повернені.

5.        Протокол підписує уповноважена особа, яка вилучила доку­менти.

6.        Посадові особи Нацкомфінпослуг, визначені у ч. 1 ст. 42 ЗУ «Про страхування», приймають рішення про накладення штрафу протягом 30 днів після надходження документів, зазначених у ч.ч. 2, 3 цієї статті. Рішення про накладення штрафу оформляється постановою, що надсилається учаснику ринків фінансових послуг.

Здійснення правопорушення, пов’язаного з діяльністю на ринках фінансових послуг, відповідно до ст. 41 ЗУ «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг», передбачає застосування штрафних санкцій, а саме:

1)        провадження діяльності на ринках фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації - у розмірі від 1000 до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2)        неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян;

3)         ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпо­рядження, рішення Нацкомфінпослуг про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян.

Штрафи, накладені Нацкомфінпослуг, стягуються у судовому порядку.

Розглянувши систему страхового нагляду і контролю, необ­хідно відзначити, що органи, уповноважені здійснювати контрольні і наглядові функції, проводять державну політику у сфері страху­вання, здійснюючи методичну та інструктивну роботу шляхом прийняття інструкцій, вказівок й інших нормативних документів; вирішуючи питання щодо надання і відклику ліцензій на заняття страховою діяльністю; направляючи (на підставі ретельного аналізу тенденцій розвитку страхового ринку) пропозиції щодо внесення необхідних змін у страхове законодавство держави.

Контрольні запитання

1.     Поняття і система страхового законодавства.

2.     Загальна характеристика ЗУ «Про страхування».

3.     Основні закони України, що регулюють здійснення страхової діяльності.

4.     Прогалини чинного законодавства у сфері страхування.

5.     Про необхідність розробки та прийняття Страхового кодексу України як основного систематизованого законодавчого акта у сфері страхової діяльності.

6.     Класифікація законодавчого регулювання страхової діяльності на види на підставі критеріїв (за сферою дії, за колом осіб).

7.     Приклади імперативних, диспозитивних, регулятивних та охоронних норм страхового законодавства.

9.     Соціально значуща функція страхування.

10.    Система державного нагляду за страховою діяльністю.

11.  Повноваження державних органів у сфері регулювання страхо­вих правовідносин.

12.  Необхідність і значення державного регулювання страхової діяльності.

13.     Цілі державного регулювання ринку страхових послуг.

14.     Форми державного регулювання ринку страхових послуг.

15.     Порядок ведення єдиного державного реєстру страховиків.

16.     Форми контролю і нагляду за страховою діяльністю в Україні.

17.  Види санкцій та засоби впливу (приписи, призупинення діяльнос­ті, обмеження діяльності, відкликання ліцензії), що застосо­вуються до страхових компаній, порядок їх застосування.

18.  Взаємовідносини страховиків і держави, гарантії забезпечення їх прав та інтересів.