<<
>>

7.4. Судовий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю

Судовий контроль - один із видів контролю, який має переваги перед відомчим контролем та прокурорським наглядом і полягає в тому, що статус судді й суду, їх функції не пов'язані з якістю ОРД та досудового слідства, не передбачають відповідальності за розкриття злочинів, судова процедура з елементами змагальності спроможна більш ефективно захищати права і свободи людини та громадянина.

Судовий контроль є головною гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина за законністю та обгрунтованістю обмеження конституційних прав осіб при проведенні ОРД. Він відрізняється від оскарження громадянином у суді неправомірних дій органів, що здійснюють ОРД. Оскарження в суді - право громадянина. Судовий контроль - обов'язковий процесуальний етап при здійсненні ОРД. Він здійснюється незалежно від бажання громадянина.

Важливим є визначення об'єкта і предмета судового контролю за ОРД, оскільки вони зумовлюють його межі, визначають компетенцію суду в цій сфері, впливають на ефективність ОРД у боротьбі зі злочинністю та захист прав і свобод людини і громадянина.

Об'єктом (предметом) судового контролю є:

а) на рівні категорії загального - природні права і свободи особи;

б) на рівні категорії особливого - визнані державою і суспільством конституційні права особи, недоторканність яких у сфері ОРД гарантована законодавством;

в) на рівні категорії одиничного — конкретне конституційне правочи свобода особи, порушені (або такі, що підлягають обмеженню) у процесі ОРД, конкретної дії чи рішення.

Контрольна функція суду характеризується такими ознаками:

1. У процесі цієї діяльності не вирішується питання провинуватість або невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності.

2. Основним предметом цієї діяльності є перевірка правомірності застосування до осіб заходів процесуального примусу, які обмежують конституційний принцип недоторканності особи.

3. Суд здійснює перевірку рішень органів досудового слідства,пов'язаних із закінченням провадження у справі в цілому на досудових стадіях процесу. Оскільки чинна раніше система передбачала право на оскарження рішень про відмову в порушенні кримінальної справи та закриття справи прокурору, який є суб'єктом досудового слідства, розгляд скарг із цих питань судом створює гарантії законності та обгрунтованості рішень, які він приймає.

Зміст судового контролю становить система передбачених законодавцем і здійснюваних у суворій процесуальній формі дій (процедур) і рішень суду та сторін з вирішення предмета контролю з метою:

а) запобігання незаконному порушенню чи обмеження конституційних прав громадян (попередній контроль);

б) відновлення чи компенсації порушених прав (наступний контроль);

г) скасування (визнання такими, що не мають юридичної чинності)

незаконних актів, винесених чи отриманих з порушенням установленої законодавцем процесуальної форми (правовідновний контроль).

Процесуальним результатом контролю є винесення загальнообов'язкового, законного, обґрунтованого і справедливого судового акта, забезпеченого примусовою силою держави, що може розглядатися як акт правосуддя.

Матеріальний результат виявляється у вигляді ефективної і реально діючої процесуальної гарантії, яка забезпечує конституційні права, свободи і законні інтереси громадян, держави і суспільства, справедливе вирішення суперечки сторін, оптимальне досягнення мети кримінального процесу і вирішення його завдань.

До галузевих процедур (способів) цього виду судової діяльності належить те, що ця діяльність проводиться:

а) тільки судом;

б) у спеціальному судовому засіданні;

в) у встановленій законодавцем процесуальній формі;

г) з винесенням загальнообов'язкового рішення (судового акта),що є актом реалізації правосуддя.

Отже, необхідними ознаками процесуального судового контролю як самостійного кримінально-процесуального інституту і форми діяльності суду (загальної юрисдикції) є те, що:

а) це суворо регламентована законом кримінально-процесуальна діяльність суду, сутність якої становить контроль (перевірка й оцінювання) законності та обгрунтованості визначених дій і рішень публічних процесуальних органів;

б) ця діяльність спрямована на вирішення (врегулювання) правової суперечки (конфлікту) сторін;

в) вирішення цієї суперечки (відповідно до норми чи закону, волі сторін) віднесено до компетенції суду, предмет контролю і межі його вирішення судом обмежені волею закону чи суб'єктивною волею сторін;

д) ініціатива до реалізації тієї чи іншої форми судового контролю йде не від суду, а від зацікавлених (у дозволі суперечки) суб'єктів кримінального судочинства чи інших громадян, залучених до процесу.

Поза цією ініціативою подібний контроль узагалі неможливий;

е) результатом контролю є винесення загальнообов'язковою, забезпеченою примусовою силою держави судового акта (рішення), покликаного до правового дозволу суперечки сторін.

Предмет судового контролю може бути визначений як:

• діяльність державних органів і посадових осіб держави, які так чи інакше обмежують природні права і свободи особи в державній суспільстві (категорія загального);

• діяльність державних органів і посадових осіб, що ведуть кримінальний процес, що порушує (обмежує) конституційні права і свободи особи в кримінальному процесі (категорія особливого);

конкретна процесуальна дія (система дій) чи рішення публічних процесуальних органів, закріплене в процесуальних документах, що порушує (обмежує) конкретне конституційне право особистості (категорія одиничного).

Формально саме останнє і слугує предметом перевірки та оцінювання суду в рамках реалізації тієї чи іншої форми контролю, що об'єктивно відображається у висновках і рішеннях публічних процесуальних органів, викладених у процесуальних документах:

а) владно-розпорядницького характеру (постанова, визначення,вирок);

б) інформаційно-засвідчувального характеру (протоколи слідчих і процесуальних дій, інші документи у справі).

Звідси реальним предметом перевірки суду є не самі процесуальні документи як матеріальні носії інформації, а саме відомості про факти (докази, ст. 65 КПК України), що фіксують ті чи інші обставини і підлягають визначенню у справі (ст. 64 КПК України), або ті, що слугують фактичною основою прийняття процесуальних рішень. Тому саме докази (їх сукупність), зафіксовані в названих документах чи представлені сторонами в судовому засіданні, суд оцінює і перевіряє у рамках реалізації тієї чи іншої форми судового контролю на предмет їх належності, допустимості і достатності для обмеження прав громадян у рамках тієї чи іншої кримінально-процесуальної процедури.

Предметом судового контролю в частині законності проведених оперативно-розшукових заходів є дотримання встановлених правил про обмеження конституційних прав і свобод громадян, що обмежують права громадян на таємницю листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних та інших повідомлень, переданих мережами електричного і поштового зв'язку, а також на недоторканність житла при конспіративному і негласному виявленні, запобіганні злочинам і припиненні їх.

Важливим у створенні ефективного механізму судового контролю за використанням матеріалів ОРД в кримінальному процесі є визначення кола суб'єктів такого контролю та їх правового статусу.

Попри важливість цього питання ні в Конституції України, ні в Законі "Про судоустрій України", ні в Законі про ОРД суб'єкти судового контролю у сфері ОРД не визначені, що є прогалиною в чинному законодавстві, яка негативно позначається як на ефективності боротьби зі злочинністю, так і на дотриманні прав і свобод людини.

З огляду на зазначені види і форми судового контролю за ОРД його суб'єктами є:

а) суди всіх рівнів, у провадженні яких перебуває кримінальна справа, - при оцінюванні кримінально-процесуальних рішень, прийнятих на підставі матеріалів ОРД;

б) Верховний Суд України, обласні та прирівняні до них суди(відповідно

до Листа Голови Верховного Суду України № 16/1-96 від 09.11.1996 р.)-при прийнятті рішень на проведення заходів, які обмежують конституційні права громадян (проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку; зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою

кореспонденцією (статті ЗО, 31 Конституції України, ч. 2 ст. 8 закону про ОРД).

Відповідно до загальних правил підсудності (статті 33-37 КПК України) розгляд матеріалів про обмеження конституційних прав громадян може бути здійснений різними судами - як правило, за місцем проведення таких заходів чи за місцем перебування органу, що клопоче про їх проведення. Таке правило стосується системи як загальних, так і військових судів. Це положення потребує свого закріплення в Законі "Про судоустрій України".

За встановленою практикою, безпосередньо судовий контроль за проведенням оперативно-розшукових заходів, що обмежують конституційні права громадян (ч. 2 ст. 8 Закону про ОРД) здійснює уповноважений на те суддя та в порядку, що визначається керівництвом апеляційного суду. Повноваження на розгляд матеріалів, пов'язаних із проведенням оперативно- розшукової діяльності, суддя дістає від голови відповідного суду.

Попередньо суддя має отримати відповідний допуск до державної таємниці в порядку, передбаченому Законом України "Про державну таємницю". Наглядова діяльність судді пов'язана з вивченням матеріалів оперативно-розшукового характеру, з яких йому стає відомо про підготовлювані, вчинені чи скоєні злочини та прийняті рішення на проведення оперативно-розшукового заходу чи відмову в його проведенні. У всіх випадках суддя оцінює правомірність дій оперативних працівників.

Проблемним є питання судового контролю за використанням протоколів ОРД в кримінальному процесі з визначенням окремих процедур судового контролю за законністю й обґрунтованістю проведення оперативно-розшукових заходів, що обмежують права на таємницю листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних та інших повідомлень, на недоторканність житла (ч. 2 ст. 8 Закону про ОРД), що є одним із видів судового контролю поряд з іншими його видами, що забезпечують захист конституційних прав і свобод людини і громадянина на досудовому слідстві (за законністю та обґрунтованістю арешту чи продовження терміну утримання під вартою; за законністю, обгрунтованістю провадження слідчих дій, що обмежують права на таємницю листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних та інших повідомлень, на недоторканність житла (статті 165-1653, 177, 187, 187і).

Порядок судового розгляду має передбачати предмет і об'єкти нагляду; суб'єкти, що здійснюють нагляд; зміст взаємних прав і обов'язків суддів і органів, що здійснюють ОРД; послідовність здійснення суддею наглядових дій тощо.

У ч. 2 ст. 8 закону про ОРД зазначено, що негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативно-розшукового підрозділу або його заступника.

Отже, підставами судового розгляду матеріалів про обмеження конституційних прав людини і громадянина є звернення органів, що здійснюють ОРД, до суду з поданням про проведення конкретного оперативно- розшукового заходу. Одержання суддею подання є юридичним фактом, що зумовлює його обов'язок негайно розпочати розгляд наданих документів.

На практиці закономірно постає питання, які матеріали для обґрунтування свого рішення про проведення оперативно-розшукових заходів щодо втручання в зазначені конституційні права громадян мають бути надані оперативно-розшуковим підрозділом суду, адже в чинному законодавстві про ОРД й відомчих нормативно-правових актах це питання не розкривається.

Неясність закону створює умови для його довільного тлумачення, тому окремі оперативні працівники помилково вважають, що обґрунтування необхідності оперативно-розшукового заходу є правом оперативного підрозділу, а не його обов'язком.

Найбільш поширена форма судового контролю за ОРД - отримання в суді рішення на проведення ОРД, що обмежують конституційні права людини і громадянина.

Підставою для розгляду суддею питання про проведення оперативно- розшукових заходів є мотивована постанова одного з керівників органу, що здійснює ОРД.

Матеріали, надані оперативними підрозділами, розглядаються суддею одноосібне і оцінюються за внутрішнім переконанням.

Суд має право дати дозвіл на проведення чи відмовити в дозволі на проведення оперативно-розшукових заходів або вимагати надання додаткових матеріалів.

Рішення судді про надання дозволу на проведення оперативно- розшукових заходів та про відмову в цьому оформляють у вигляді мотивованої постанови.

Відповідно до Закону, подання про отримання дозволу на проведення ОРД, що обмежують конституційні права громадян, розглядаються невідкладно.

Постанова судді про відмову в проведенні ОРД оскарженню не підлягає.

Основними причинами відмови суду в задоволенні подань на проведення оперативно-розшукових заходів, що обмежують конституційні права громадян, можуть бути: наявність у матеріалах оперативно-розшукової справи та поданнях даних про те, що особа, щодо якої планується проведення відповідного оперативно-розшукового заходу, вчинила нетяжкий злочин; недостатня аргументація необхідності проведення заходів, що обмежують конституційні права громадян в той час, як необхідну оперативно-розшукову інформацію можна отримати за допомогою інших оперативно-розшукових заходів, що не обмежують конституційних прав громадян.

Проте орган, що здійснює ОРД, має право звернутись із цього питання до вищого суду. Разом з іншими матеріалами, що підтверджують необхідність та обгрунтованість проведення заходів, має бути постанова нижчого суду про відмову надати дозвіл на проведення заходів.

Розгляд матеріалів про обмеження конституційних прав громадян при проведенні оперативно-розшукових заходів передбачений ч. 2 ст. 8 закону про ОРД - це особливий вид судової діяльності, що грунтується на приписах статей ЗО, 31 Конституції України. Сутність його полягає у нагляді за законністю планованого чи здійснюваного (іноді - проведеного) оперативно-розшукового заходу. Такий нагляд є формою реалізації судової влади. Разом з тим він не може бути названий правосуддям,оскільки для нього не встановлено докладної процедури, що припускає змагальність і гласність. Об'єктивно обмежені можливості судді безпосередньо і повно дослідити необхідно для ухвалення рішення, тому що не всі відомості можуть бути надані йому(зокрема, не можуть бути надані дані про особистість суб'єктів, що беруть участь в ОРД, виходячи із вимог конфіденційності та забезпечення безпеки таких осіб).

Суддя, що виносив рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, які обмежують конституційні права людини, не має права розглядати скаргу на дії органу, що здійснює ОРД у цій справі, а також вирішувати кримінальну справу, в якій приймались процесуальні рішення на підставі оперативно-розшукових матеріалів.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягають тотожність і відмінність понять "контроль" і"нагляд"?

2. Які Ви знаєте форми контролю?

3. Які недоліки можуть бути виявлені при здійсненні відомчого контролю?

4. Що є предметом і об'єктом прокурорського нагляду за оперативно- розшуковою діяльністю?

5. Які права має прокурор при здійсненні нагляду за додержанням законів в оперативно-розшуковій діяльності?

6. Що не входить до предмета прокурорського нагляду за оперативно- розшуковою діяльністю?

7. Що є предметом і об'єктом судового контролю за оперативно- розшуковою діяльністю?

8. Які типові недоліки форми подання на проведення оперативно-

розшукових заходів, що обмежують конституційні права громадян?

Список літератури

Абросилюва Е. Б. Судебная власть: конституционно-правовые аспекты: Автореф.дис.... канд. юрид. наук. -М., 1991. - 17 с.

Алехин А. П., Козлов Ю. М., Кармолицкий А. А. Административное право Российской Федерации: Учебник. - М.. 1995. - Ч. 1. - 349 с.

Андрійко О.Ф. Державний контроль і тенденції його розвитку в умовах ринкових відносин // Правова держава. - К., 1993. - Вин. 4. - С. 49-53.

Бакрадзе А. Надзор за законностью оперативно-розыскньк мер // Соц. законності,.-1969. -№ 2. -С. 41-43.

Басков В. Прокурорский надзор за оперативно-розыскной деятельностью при расследовании преступлений // Вести. Моск. ун-та. - 1998. - № 4. - С. 34-50.

- Сер. 11, Право.

Басков В.Й. Прокурорский надзор: Учебник. — М.: Изд. БЕК. 1995. - 546 с.

Багаутдиноє Ф. Состояние й перспективи судебного контроля // Рос. юстиция.- 2001. -№3.-С. 24-26.

Белозеров Ю.Н., Марфицин П. Г. Обеспечение прав й законньк интересов личности в стадии возбуждения уголовного дела: Учеб. пособие. - М. 1994. — С. 65.

Березовская С. Г. Прокурорский надзор за законностью правових актов органов управлення в СССР. -М.: Госюриздат, 1959. - 136 с.

Бєлкін Д. Конституція України - Закон прямої дії // Право України. - 1997.

- №1.-С. 71-72

Братель С.Г. Громадський контроль за діяльністтю міліції: дис. ... к-та юр. наук:12.00.07.-К, 2007.-227с.

Быков Л. А., Квелидзе Г. А. Прокурорах™ надзор за исполнением законов в деятельности органов дознания й предварительного следствия МВД. - Тбилиси: Собчота Сокортвелло, 1975. — 189 с.

Быкова Е. В. Судебньш контроль за предварительным расследованием преступлений во Франции: дис. ... к-та юр. наук: 12.00.09. - М.: НИЙ проблем укреплениязаконности й правопорядку 1996. - с.

Гаврипов В. В. Сущность прокурорского надзора в СССР. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та. 1984,- 152с.

Гараіцук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні: Навч. п сіб. — X.: Нац. юрид. акад.України, 1999. - 55 с.

Горшенев В.М. Контроль как правовая форма деятельности / В.М.Гог шенев, Й.Б. Шахов. - М.: Юрид. лит.; 1987. - 176 с.

Горяиноє К. К., Кваша Ю. Ф., Сурков К. В. Федеральний закон "О(і злеративно-розыскной деятельности": Комментарий. - М.: Новий Юрист, 1997

- 576 с. Грошевой Ю. М. Профессиональное правосознание судьи й соци Ілистическое правосудне / Ю. М. Грошевой. - X.: Вища шк., 1986. - 185 с. Грошевий Ю. М., Пышнев Ю. М. Теоретические проблемы сооі їошений прокурорского надзора й ведомственного (вневедомственного) контроля в

(системо АПК). -К.:УМКВО, 1992.-120с.

Даев В. Г., Маршунов М. Н. Основи теории прокурорского надзгра. - Л.: Изд- во Ленингр. ун-та, 1990. - 135 с.

Даффи П. Европейская конвенция о правах человека й зффективность судебной защиты//Судебньш контроль й права человека. -М.. 1996. -С. 138-141.

Джатиев В. Подсудность дел о правонарушениях в досудебных стадиях уголовного процесса // Рос. юстиция. - 2000. - № 8. - С. 22-23.

Доля Е. Закон об оперативно-розыскной деятельности // Рос.юстиция. -

1996. -№2.-С. 35-37.

Дорошков В. Судебный контроль за деятельностью органов

предварительногорасследования // Рос.юстиция. - 1999. - № 7. - С. 26-28.

Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.12.1992 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303.

Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991р. //Там само. - 1991. -№ 53. -Ст. 793.

Засьткина Н. К. Предмет прокурорского надзора за законностью рассмотрения уголовных дел в суде // Прокур.надзор й укрепление соц. законности в Сов.гос-ве. - Свердловск, Ї981.-С. 142-144.

Зеленецкий В.С. Прокурорский надзор за исполнением органами дознания й до-судебного следствия законов при приеме, регистрации, проверке й разрешении заявлений й сообщений о преступлениях. - Харьков., 2004.

Зеленецкий В. С., Козьякое Й. Н. Ведомственньш контроль й прокурорский надзор за законностью оперативно-розыскной деятельности. - Харьков.: Восточно-региональньгй центр гуманитарно-образов.инициатив, 2003. - 256 с. Зозулинськіїй Б. Щодо нагляд}' за законністю оперативно- розшукової діяльності // Право України. - 1995. - №'з-6. - С. 21-23. 31. Ильинский Й. П., Щетинин Б. В. Конституционный контроль й охрана конститу-ционной законности в социалистических странах // Совет. гос-во й право. - 1969. - №9. - С. 40-44.

История законодательства СССР й РСФСР по уголовному процессу й организации суда й прокуратури ! 917-1954 гг: Сб. док. / Под ред. С. А. Голунского. - М.Юрид. лит-ра, 1955. - 635 с.

Карпечкін П. Судова влада на сучасному етапі // Вісн. прокуратури. - 2003. - №5 (23).-С. 56-59.

Кашепое В. П. Институт судебной защиты прав й свобод граждан й средства ее реализации // Гос-во й право. - 1998. -№ 2. - С. 68.

Киселев А. А. О некоторых проблемах прокурорского надзора за оперативно-розыскной деятельностью // Вісн. Луган. ін-ту внутр. справ. - Луганськ: РВВЛІВС. 2000. -№ 4. - С.95-99.

Ковтун Н.Н. Правосудне: единство й дифференциация уголовно- процессуальнойформы // Уголовно-процес. деятельность. Теория. Методология. Практика. - Н.Новгород: Нижегор. акад. МВД России, 2001. - С. 19-29.

32. Козусев А. Надзор за исполнением законов в оперативно-розыскной деятельности // Законность. - 1997. - № 2. - С. 19-22.

33. Козьякое 1. Прокурорський нагляд та судовий контроль за оперативно- розшуковою діяльністю при розслідуванні злочинів // Право України. — 1999. - 21-21, 33.

Козьякое І. Прокурорський нагляд за законністю оперативно-розшукової діяльності:його проблеми // Право України. - 2000. - №1. - С. 84—87.

Колбая Г. Н. Соотношение предварительного следствия й судебного разбирательства. -М.: Юрид. лит., 1975. - 160 с.

Колоколов Н. А. Судебный контроль на сталий предварительного расследования.- Курск, 2000. - 336 с.

Конституционная законность й прокуроский надзор: Сб. науч. тр. — М.: Манускрипт, 1994.-71 с.

Кореневский Ю.В. Судебная практика й совершенствование предварительного расследования. - М.: Юрид. лит.. 1973. - 199 с.

Кривобок В. В. Щодо співвідношення судового та прокурорського контролю за забезпеченням конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві //Вісн. Верховного Суду України. -2000. -№ 5(21). -С. 51-52.

Кримінальний процес України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. Освіти / Ю. М. Грошевий, Т. М. Мірошниченко, Ю. В. Хоматов та ін.; За ред. Ю. М.Грошевого та В. М. Хотенця. - X.: Право, 2000. - 496 с.

Кулаков В. Особливості прокурорського нагляду за додержанням законів органами.які здійснюють оперативно-розшукову діяльніть// Право України. —

1997. - №7.-С. 10-12.

Курочка М. Й. Законність в ОРД та прокурорський нагляд за її дотриманням / За ред. Е. О. Дідоренка. - Луганськ: РВВ ЛІВС, 2001. - 160 с.

Мтайленко О. Р. Система меж прокурорського нагляду по забезпеченню законності// Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичноїправової держави: матеріали респ. наук.-практ. конф. 26 грудня 1995 р. -К., 1996.-С. 56-60.

Михайлов В. Ф. Надзор за соблюдением законности при исполнении приговоров-отрасль прокурорского надзора// Вопр. прокурор, надзора —М.: Юрид. лит-ра,1972.-С. 103-108.

Про затвердження Зводу відомостей . що становлять державну таємницю: НаказГолови СБУ № 52 від 01.03.2001 р. - К.: СБУ, 2001. - 33 с.

Нафиев С. X., Васин А. Л. Европейские стандарты обеспечения конституционныхправ личности при расследовании преступлений. - Казань,

1998.

Петрухин Й. Л. Прокурорський надзор й судебная власть: учеб. пособ. - М.: Проспект, 2001.-88с.

Петрухин Й. Л. Прокурорский надзор й судебный контроль за следствием // Рос.юстиция. -1998. -№'9.-С. 13-14.

Петрухин Й. Л. Частная жизнь (правовые аспекты) // Гос-во й право. —

1998. -№1.-С. 64-73.

Петрухин И.Л. Системний подход к изучению зффективности правосудия // Со-ветское государство й право. - 1976. - № 1. — С. 75—81.

Пешков М. Прослушивание й злектронное наблюдение в уголовном процес се США // Рос. юстиция. - 1997. -№ 4. - С. 53- 57.

Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підруч. // За заг. ред.Ю. Ф. Кравченко. - К.: МВС України, 1999. - 700 с.

Погорецький М. А. Судовий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю як засіб захисту прав людини // Проблеми державотворення та захист)' прав людини в Україні: Матеріали IX регіон, наук.-пракі. конф. 1314.02.2003 р.). - Л.. 2003.- С. 542-543.

Погорецький М. А. Судовий контроль і прокурорський нагляд за використанням протоколів оперативно-розшукових заходів як доказів у кримінальному процесі // Вісн. Верховного Суду України. - К.. 2003. — № 2. - С. 32—38.

Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі:Закон України від 01.12.1994 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1994. -№52. - Ст. 455.

Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними: Закон України від 18.11.1997 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №9. -Ст. 34.

Про Конституційний суд України: Закон від 16.10.1996 р. //Там само. —

1996. —№49. - Ст. 272.

Про Положення про Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю: Указ Президента України від 12.11.1999 р.

Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон від 23.12.1997р. // Там само. - 1998. - №20. - Ст. 99.

Прокурорський нагляд в Україні: Підруч./ Ю. М. Грошевий, І. Є. Марочкін та ін.; за ред. Ю. М. Грошевого, І. Є. Марочкіна. - Д.: "Донеччина".

1997. - 256 с.

Решняк М. Г. Прослушивание телефонних переговоров как злемент розчіска скрывшегося обвиняемого // Юрист. — 1997. - № 12. — С. 57—58.

Руденко М. Про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду (концептуальні зауваження на перехідний період) // Право України. — 1997. — №5.-С. 29-33.

Савицкий В. М. Очерк теории прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве. - М. : Наука, 1975. - 383 с.

Сазонов Б. Прокурор й оперативно-розыскная деятельность // Законность. — 1993.-№ 11.-С. 11-14.

Суйц В.П. Внутрипроизводственньш контроль. - М.: Финансы й статистика, 1987.-125с.

Фасмер М. Зтимологический словарь русского язика: Пер. с нем. - М.: Астрель,2003. - 4-е изд.-671 с.

Черных П.Я. Историко-зтимологический словарь современного русского языка.- М.: Русский язык. 1999. - Т. 1 - 3-є изд. - 624 с.

Шишкін В. І. Правомочність суддів Канади в санкціонуванні деяких заходів спеціальних служб // Наук. вісн. Акад. СБ України. 1996. - № 2. - С. 5257.

Шишкін В. І. Регулювання деяких аспектів діяльності спецслужб у

судовій процедурі США // Наук. вісн. Акад. СБ України, 1997. - № 5. - С. 85-88.

Шумшіов А. Прокурорский надзор - театральная декорация на сцене наших спецслужб // Рос. юстиция. - 1995. - № 3. - С. 26-27.

Якупов Р. X., Батюк В. Й., Галузо В. Н. Надзор прокурора й судебный контроль за исполнением законов в стадии предварительного расследования: лекция. - М.:МЮИ МВД РоссииЛ998. - 28 с.

<< | >>
Источник: Д.Й.Никифорчук та ін.. Оперативно-розшукова діяльність: Навч. посіб. / Є. М. Моісеєв, О.М.Джужа, / За ред. проф. О. М. Джужи. - К. : Правова єдність,2009. -310с.. 2009

Скачать оригинал источника

Еще по теме 7.4. Судовий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю:

  1. ПИТАННЯ 8. Зв\'язок криміналістики з оперативно-розшуковою діяльністю
  2. Повноваження військових прокуратур при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність та здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень
  3. 1.1. Предмет теорії оперативно-розшукової діяльності
  4. 2.4. Оперативно-розшукова діяльність української радянської міліції
  5. 7.2. Відомчий контроль за здійсненням оперативно-розшукової діяльності
  6. 7.3. Прокурорський нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю
  7. 7.4. Судовий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю
  8. ТЕМА 8 Підрозділи, уповноважені проводити оперативно-розшукову діяльність
  9. Види підрозділів, що виконують оперативно-розшукову діяльність
  10. Обов'язки підрозділів, що проводять оперативно-розшукову діяльність
  11. Права підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність
  12. 4.2. ВИДИ КОНТРОЛЮ ЗА ОПЕРАТИВНО- РОЗШУКОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
  13. 4.3. СУДОВИЙ контроль за оперативно- розшуковою діяльністю
  14. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА НОТАРІАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
  15. Сучасний стан адміністративно-правового регулювання контролю за нотаріальною діяльністю в Україні
  16. Контроль за нотаріальною діяльністю як функція державного управління: поняття та загальна характеристика
  17. Ознаки, мета та завдання державного контролю за нотаріальною діяльністю
  18. Об’єкт і предмет контролю за нотаріальною діяльністю
  19. Система суб’єктів здійснення контролю за нотаріальною діяльністю та їх адміністративно-правовий статус
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -