Повноваження військових прокуратур при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність та здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень

Забезпечення правопорядку є одним із важливих завдань, вирішення якого забезпечується державою за допомогою створення та організації діяльності відповідних правоохоронних органів, на які покладено здійснення правозастосовчих або правоохоронних функцій (ст.

Виконання цих завдань пов’язане із наділенням відповідних органів правопорядку широким колом повноважень, необхідних для виконання покладених на них завдань. Однак, їх здійснення іноді може стати джерелом небезпеки для особи, бо здатне істотно обмежувати конституційні права та свободи, завдати шкоди її законним інтересам. Наприклад, відмічається, що в силу специфіки оперативно-розшукової діяльності (далі — ОРД), пов’язаної із втручанням у приватне життя фізичних осіб, законодавець особливу увагу приділив дотриманню законності при її здійсненні [ 115, с. 78-79]. В іншому джерелі вказується, що саме на етапі досудового слідства неминуче відбуваються обмеження прав, свобод, та законних інтересів учасників кримінального процесу, які пов’язані із затриманням особи, проведенням слідчих (розшукових) дій, триманням під вартою, та інші кримінальні процесуальні обмеження, яких особа зазнає під час досудового розслідування [334, с. 228]. На можливість обмеження конституційних прав і свобод громадян, застосування заходів процесуального примусу у сфері кримінального судочинства вказується і в інших джерелах [111, с.

Це забезпечується завдяки дії механізму гарантування законності під час здійснення вказаних видів правоохоронної діяльності. Останній проявляється, як відмічає В. В. Пахомов, через цілеспрямовану діяльність відповідних органів та їх посадових осіб, яка здійснюється у межах покладених на них завдань, функцій та повноважень з метою встановлення фактичного стану дотримання вимог чинного законодавства та відповідного реагування на нього [200, с. 11]. Одним із елементів цього механізму є діяльність органів прокуратури України, зокрема, щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно - розшукову діяльність, досудове слідство. Д. Л. Савенко з цього приводу зазначає, що прокуратура України, поряд з іншими органами державної влади, покликана не тільки дотримуватися вимог законності, але й контролювати у межах своїх повноважень її реалізацію у державі в цілому [280, с. 11].

Правовою основою виконання функції нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та наділення органів прокуратури відповідними повноваженнями є п. 3 ст. 121 Конституції України. Виконання цієї функції покладається на відповідні структурні складові органів прокуратури, до числа яких віднесено і військові прокуратури (ст. 7 Закону України «Про прокуратуру»).

З приводу цієї конституційної функції прокуратури О. Ю. Татаров звертає увагу на те, що «.. .нагляд за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства був пріоритетним напрямом у діяльності органів прокуратури у дореволюційний період, за радянської доби та залишається таким сьогодні, функції нагляду органи прокуратури виконують і в інших державах» [312, с.

Відмітимо, що реалізація вказаної функції щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, передбачає створення відповідних умов для її виконання органами прокуратури та ефективної реалізації наданих їм повноважень. Це, насамперед, стосується здійснення управління діяльністю прокуратури у цьому напрямку, що забезпечується завдяки дії відповідного адміністративно-правового механізму. З цього приводу Н. О. Рибалка, розглядаючи мету, завдання та функції управління органами прокуратури України, відмічає, що воно виступає як допоміжне явище щодо конституційних функцій прокуратури [270, с. 214]. Тобто саме завдяки управлінню цими правоохоронними органами, їх діяльністю забезпечується належне виконання цієї та інших функцій прокуратури, вказаних у ст. 121 Конституції України. Підвищення ефективності та дієвості їх здійснення зараз становить основу змісту процесів оновлення форм та методів діяльності прокуратури України. Саме тому досліджуване у підрозділі питання є доволі актуальним.

Особливо актуальним в контексті діяльності військових прокуратур це питання є сьогодні, коли на фоні тих негативних суспільно-політичних та економічних процесів, що відбуваються в державі, збільшилась кількість злочинів та інших форм порушення права, у тому числі і у військових формуваннях та оборонно-промисловому комплексі держави.

З метою виявлення прояву форм та методів адміністративно-правового забезпечення реалізації повноважень військових прокуратур з реалізації їх конституційних функцій (ст. 121 Конституції України) проаналізуємо положення окремих наказів Г енерального прокурора України.

Відповідно, адміністративно-правове забезпечення реалізації повноважень військових прокуратур щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, є допоміжним засобом реалізації цієї конституційної функції прокуратури України, оскільки безпосередньо пов’язане із підвищенням ефективності діяльності органів військової прокуратури в означеному напрямку, створює умови для дотримання законності під час здійснення уповноваженими органами державної влади оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування, дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб — учасників кримінального провадження.

В цьому контексті звернемо увагу на висновок Р. І. Басараба, який за результатами змістовного аналізу наукових позицій щодо розуміння системи державного управління до форм діяльності Г енерального прокурора України відніс такі: 1) організаційно-управлінська форма; 2) нормативно-управлінська форма; 3) форма процесуального керівництва [10, с. 128-129]. В цілому із цією позицією можна погодитися. Вказані цим автором форми управлінської діяльності головної посадової особи, керівника цього державного органу — Генерального прокурора України, втілюють в собі основні напрями управлінської діяльності щодо реалізації конституційних функції прокуратури, адже саме ця особа організовує діяльність органів прокуратури України (ст. 9 Закону України «Про прокуратуру).

Відмітимо, що запропонований Р. І. Басарабом поділ форм цієї діяльності можна узяти за основу і щодо вирішення загальних питань організації та здійснення органами прокуратурами взагалі та військовими прокуратурами зокрема їх функцій, у тому числі і функції щодо здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД та здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Враховуючи наведене, пропонуємо до прояву функціонування адміністративно-правового механізму реалізації повноважень військових прокуратур відносити низку форм управлінської діяльності, зміст яких утворюють відповідні заходи організаційного, управлінського, контрольного, нормативнодокументального та методичного характеру. Зокрема, такими формами адміністративно-правового механізму реалізації повноважень військових прокуратур цілком можна вважати наступні: 1) організаційно-управлінська форма, яка включає заходи власне організаційного, контрольного характеру щодо виконання військовими прокуратурами функцій, передбачених ст. 121 Конституції України, а також реалізації наданих їм повноважень; 2) нормативно-документальна форма, яка включає заходи щодо видання нормативних актів та інших документів управлінського характеру, а також актів правозастосування під час безпосередньої реалізації повноважень військовими прокурорами; 3) форма безпосереднього керівництва реалізацією повноважень, яка включає конкретні форми та методи здійснення прокурорами їх повноважень у відповідній сфері; 4) методично- аналітична форма, яка передбачає заходи щодо надання методичної та практичної допомоги підпорядкованим прокурорам, розробки методичних рекомендацій та поширення позитивного досвіду, а також аналізу стану діяльності військових прокуратур за окремими напрямами, виявлення негативних факторів, що перешкоджають їх роботі, та пошук шляхів оптимізації управлінської діяльності.

Ознайомлення із самими формами адміністративно-правового механізму реалізації повноважень військових прокуратур щодо дотримання законності під час здійснення уповноваженими органами державної влади оперативно - розшукової діяльності та досудового розслідування та змістом тих заходів, які до них включені, дозволило дійти висновку про надзвичайну важливість цього напряму їх діяльності. Зазначений механізм є важливою умовою підвищення ефективності діяльності військових прокуратур та створює умови для дотримання законності під час здійснення уповноваженими органами держави ОРД та досудового слідства, дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб — учасників кримінального провадження. З цього приводу погодимося із думкою, що нормативно-правове закріплення прав і обов’язків суб’єктів правовідносин (зокрема, повноважень військових прокуратур — прим. авт.) не гарантує їх автоматичного виконання; повинні мати місце також гарантії забезпечення цих прав і обов’язків, форми та принципи їх діяльності [108, с. 138]. І такою гарантією

якраз і виступатиме адміністративно-правовий механізм їх реалізації.

З метою з’ясування особливостей адміністративно-правового механізму реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД, досудове розслідування, здійснимо загальний розгляд змісту та форм здійснення військовими прокуратурами цієї функції. Її виконання, враховуючи характер діяльності, яка є об’єктом прокурорського нагляду, становить для органів прокуратури окрему сферу діяльності, яка має певну власну специфіку. Це передбачає і особливість адміністративно-правового забезпечення її реалізації.

Так, з одного боку, нагляд у цій сфері виступає як окрема функція прокуратури. У мовознавстві поняття «функція» означає призначення, роль чого- небудь [35, с. 1552]. Тобто військова прокуратура, як складова органів прокуратури, як і прокуратура України в цілому, утворюється для виконання цієї функції. Іншими словами, держава призначає цей орган відповідальним за нагляд за додержанням законів органами, що провадять ОРД, дізнання, досудове розслідування. У цьому контексті С. В. Глущенком звернуто увагу, що державний орган створюється для здійснення визначеного виду державної діяльності, який залежить від предмета відання, поставлених завдань та виконуваних функцій [ 48, с. 28]. Для нашого дослідження це дає можливість простежити процес формування повноважень військових прокуратур.

Так, державний орган (прокуратура України та її складова — військова прокуратура) створюється для виконання відповідної функції або ролі (захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави), що втілюється у певний напрям його діяльності (нагляд) із одночасним визначенням предмета його відання (ОРД та досудове розслідування) — компетенції. Остання виступає центральним елементом статусу державного органу, на що вказується у фаховій літературі [192, с. 19; 184, с. 515; 287, с. 363; 331, с. 136; 327, с. 139; 314, с. 263]. З цього приводу звернуто увагу, що компетенція, як основа правового статусу органів держави, визначає коло повноважень та обов’язків цього органу [193, с. 165], зокрема, і органу прокуратури [108, с. 137]. Таким чином, компетенція органів прокуратури визначає зміст тих владних повноважень, якими вони повинні бути наділені при здійсненні досліджуваної функції (це насамперед положення ст. 25 Закону України «Про прокуратуру» та відповідні права, передбачені Законом України «Про оперативно- розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України). Це, так би мовити, статутний аспект реалізації цієї функції, коли вона знаходить своє відображення в адміністративно-правовому статусі органів прокуратури, у тому числі і військової, та в такому його елементі як повноваження.

Але, з іншого боку, визначившись із колом підвідомчих справ та отримавши повноваження, прокуратура здійснює певну діяльність у відповідних сферах (ч. 1 ст. 121 Конституції України), кожна з яких становить окремий напрям реалізації її повноважень (шлях діяльності, розвитку чого-небудь; спрямованість якоїсь дії [35, с. 731]). Тобто з площини статики нормативного закріплення повноважень військових прокуратур вони переходять в площину динаміки їх реалізації. У такому розумінні вже можна вести мову про здійснення нагляду військовими прокуратурами за додержанням законів органами, які проводять ОРД та здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень у воєнній сфері, як про окремий напрям їх діяльності.

З приводу здійснення військовими прокуратурами відповідної діяльності, то у підрозділі 2.1 відмічено, що її регулювання забезпечується завдяки явищам (процесам), через які здійснюється управління органами прокуратури в цілому, а самі ці явища (процеси) реалізуються в межах відповідних функцій управління. Тобто здійснення певної діяльності обумовлює потребу в її упорядкуванні, розвитку та спрямуванні на предмет нагляду, підвищенні ефективності та удосконаленні. Це охоплюється, наприклад, діями щодо організації як самостійної функції управління. У адміністративно-правовій науці щодо неї вказується, що ця функція пов’язана зі створенням ефективної організаційної системи у вигляді органів управління, а змістом організаційної функції є побудова системи органів управління, розроблення положень щодо зазначених структур та встановлення зв’язків між ними [146, с. 524]. М. І. Інтттин до організаційних аспектів діяльності органів прокуратури, зокрема, відносить: «...1) аналітичну роботу; 2) планування роботи; 3) проведення нарад, зборів; 4) діловодство; 5) забезпечення органів прокуратури (інформаційне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове); 6) надання методичної допомоги підпорядкованим підрозділам» [107, с. 452]. Це втілюється і у формуванні органу з позиції його організаційно-штатної структури (визначення конкретних виконавців, організація їх діяльності та підзвітності, забезпечення дотримання ними службової дисципліни). Тобто реалізація повноважень військових прокуратур щодо здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД та здійснюють досудове розслідування, передбачає вжиття організаційних заходів.

Таким чином, можна констатувати, що нагляд військової прокуратури у досліджуваній сфері втілюється у двох відмінних, але взаємно пов’язаних аспектах — функція та напрям. Це пов’язано із необхідністю розмежування їх у змісті поняття «нагляд» (функція нагляду та нагляд як напрям діяльності). С. В. Подкопаєв з цього приводу пише, що: «Поширене визначення функції через «напрям» відповідної діяльності не зовсім є точним, адже «напрям» діяльності — це ніщо інше, як шлях розвитку, лінія, курс руху, спрямування до зазначеної мети» [206, с. 452]. Тому, якщо йдеться про функцію нагляду, то це означає наділення органу повноваженнями у певній сфері як вияв делегування державою органам прокуратури частини державно-владних повноважень щодо виконання функції держави. У випадку, коли йдеться про напрям діяльності, то це означає вжиття організаційних заходів, які стосуються створення відповідного державного органу, забезпечення його функціонування та здійснення ним безпосередньої реалізації відповідної функції.

І хоча ці два аспекти фактично розмежувати неможливо, адже створюючи орган, держава одночасно наділяє його компетенцією та повноваженнями для здійснення відповідної діяльності, але, з іншого боку, наділяючи орган правами, держава не може це здійснити відносно аморфного суб’єкта, цей суб’єкт повинен мати якусь організаційну форму, зокрема, у формі військової прокуратури. В дослідженнях специфіки статусу цього органу прокуратури прямо вказується, і нами це відмічено, що діяльність військових прокуратур відрізняється характерними особливостями, зумовленими багато в чому специфічними умовами, в яких вона здійснюється, — необхідність враховувати положення чинних чисельних підзаконних актів військового управління, будувати свою роботу з урахуванням його принципів [125, с. 113]. Вказані специфічні умови визначають особливості реалізації повноважень військових прокуратур, форми та методи їх здійснення щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД та досудове слідство.

На цій підставі знову підтверджуємо раніше отриманий висновок, що належне здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД та здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, потребує уведення в дію адміністративно-правового механізму його реалізації, у тому числі і щодо реалізації такої складової адміністративно-правового статусу військових прокуратур як повноваження. Цей висновок носить методологічний характер, адже він дає можливість визначити напрями дослідження цього питання. Так, як ми вважаємо, його розкриття стосується двох взаємопов’язаних питань, які відображають: 1) об’єкт, предмет та межі цього нагляду, а також зміст наданих органам військової прокуратури повноважень зі здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД та здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень у воєнній сфері, — це виступає відображенням виконання військовими прокуратурами однойменної функції; 2) форми та методи організації здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД та здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, а також суб’єктів його здійснення — це виступає відображенням виконання військовими прокуратурами однойменного напряму діяльності.

З наведеного можна дійти висновку, що за своїм змістом повноваження військових прокурорів при виконанні функції нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД та досудове слідство, повинні створювати умови саме для перевірки законності проведення відповідного оперативно-розшукового заходу або слідчої дії, прийняття відповідного рішення, а не контролю за їх доцільністю з позиції оперативно-розшукової чи криміналістичної тактики. Це насамперед передбачає чітке, системне та послідовне формулювання у відповідних підзаконних нормативно-правових актах, внутрішніх актах (наприклад, посадових інструкціях, функціональних обов’язках), якими впорядковуються повноваження військових прокурорів, спрямування на здійснення: по-перше, саме нагляду, а не, наприклад, процесуального керівництва; по-друге, здійснення нагляду саме за законністю ОРД та досудового слідства з позиції точного і неухильного дотримання уповноваженими особами відповідних правоохоронних органів законів, що регламентують ці види правозастосовчої діяльності.

Окремо відмітимо той факт, що з аналізу об’єкта та предмета прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД та досудове слідство, який у тому числі здійснюється військовими прокуратурами, вбачається їх певна подвійність. На це звертається увага і у фаховій літературі. Зокрема, у працях науковців акцентується питання щодо того, що даний напрям прокурорського нагляду (виходячи з тих міркувань, що обидва види діяльності регулюються окремими, лише їм притаманними законодавчими актами та відносяться до різних галузей права) складається фактично з двох окремих (хоча і близьких) видів діяльності правоохоронних органів: а) оперативно-розшукової; б) кримінально-процесуальної діяльності (що включає в себе дізнання і досудове слідство) [40, с. 177-178; 120, с. 112]. Наприклад, відмічається, що у зв’язку з набуттям чинності КПК України цей вид нагляду набув особливостей, адже він складається з двох аспектів, оскільки ґрунтується на законодавчому розрізненні таких різних видів діяльності як «досудове розслідування» та «оперативно- розшукова діяльність» [115, с. 79]. Це розрізнення знайшло своє відображення і в підзаконному нормативно-правовому регулюванні цього питання в частині видання Генеральним прокурором України двох різних наказів (наказу від 19.12.12 р. № 4гн та від 03.12.2012 р. № 4/1гн).

Також звернемо увагу на питання визначення кола суб’єктів, чия діяльність з приводу проведення ОРД та досудового розслідування є об’єктом прокурорського нагляду. Для його з’ясування слід проаналізувати відповідні відомчі накази Генерального прокурора України, який, організовуючи діяльність органів прокуратури України, зокрема, шляхом утворення, реорганізації та ліквідації військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру»), фактично встановлює межі повноважень прокуратур в частині виконання конституційних функцій (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру»). До числа цих наказів віднесемо накази Генерального прокурора України: «Про особливості діяльності військових прокуратур» від 29.08.2014 р. № 12гн [250]; «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19.12.12 р. № 4гн (зі змінами) [246]; «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність» від 03.12.2012 р. № 4/1гн (зі змінами) [247]; «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю» від 21.03.13 р. № 4/2гн [248]. З їх аналізу можна відмітити, що військові прокуратури здійснюють наглядову діяльність із реалізації функції, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 121 Конституції України, щодо обмеженого кола державних органів (пп. 6 п. 2.1 наказу від 03.12.2012 р. № 4/1гн; пп. 9 п. 2.2 наказу від 03.12.2012 р. № 4/1гн; п. 2.3.3 наказу від 03.12.2012 р. № 4/1гн).

Отже, особливість механізму адміністративно-правового забезпечення реалізації повноважень військових прокуратур при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД та здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, полягає у наступному: а) правильне визначення об’єкта та предмета прокурорського нагляду, що забезпечується завдяки організаційним заходам; б) здійснення повноважень способом, визначеним процесуальним та іншими законами, що забезпечується завдяки контрольним заходам; в) правильний, відповідно до конкретного предмета нагляду, вибір форм та методів наглядової діяльності, що забезпечується завдяки методичним заходам; г) належне оформлення результатів реалізації повноважень у цій сфері та вжиття заходів щодо удосконалення відповідної наглядової діяльності, що забезпечується завдяки заходам нормативно-документального характеру.

Узагальнюючи наведене в підрозділі, можна відмітити, що Конституція України, покладаючи на прокуратуру України функцію нагляду за органами, які проводять ОРД та досудове слідство, одночасно створює правове підґрунтя для наділення відповідних її органів, у тому числі і органів військової прокуратури, повноваженнями, які необхідні для реалізації цієї функції. Вказані повноваження, враховуючи певні відмінності у характері, способах здійснення ОРД та досудового слідства, мають як певні загальні риси (призначення та мета реалізації), так і розрізняються між собою з огляду на об’єкт та предмет

наглядової діяльності. Щодо їх змісту, то у ч. 1 ст. 25 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять ОРД, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, це ст. 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та ст. 36 КПК України. Регламентація форм та методів здійснення нагляду у досліджуваній сфері додатково здійснюється наказами Генерального прокурора України («Про особливості діяльності військових прокуратур» від 29.08.2014 р. № 12гн, «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19 грудня 2012 року № 4гн, «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно -розшукову діяльність» від 03 грудня 2012 року №4 /1гн, «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю» від 21 березня 2013 року № 4/2гн та ряд інших). Як свідчить аналіз положень вказаних актів, сукупність правових приписів, що містяться в них, в цілому створює правове підґрунтя для забезпечення ефективного та дієвого нагляду з боку військових прокурорів за дисципліною та законністю у цій сфері.

Дослідивши окремі аспекти реалізації повноважень військових прокуратур при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД та досудове слідство, можна відмітити наступні моменти:

- надані на підставі п. 3 ч. 1 ст. 121 Конституції України військовим прокуратурам повноваження виступають проявом дії системи стримування та противаг, який притаманний демократичному суспільству, за своєю правовою природою вони є способом забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні, зокрема, у сфері управління внутрішніми справами, а за характером — державно-владними засобами впливу на поведінку посадових осіб органів, які проводять ОРД та досудове слідство;

- з урахуванням об’єкта та предмета прокурорського нагляду у досліджуваному напрямі діяльність військових прокуратур слід поділити на два взаємопов’язаних підвиди — нагляд за додержанням законів органами, які проводять ОРД у військовій сфері, та нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють досудове розслідування з приводу військових злочинів (ст.ст. 402-421, 425-435 КК України) чи злочинів, вчинених військовослужбовцями, що має значення для визначення організаційно-штатної структури військових прокуратур, нормативно-правового (видання наказів Генерального прокурора України щодо цих підвидів наглядової діяльності) та методичного забезпечення їх діяльності;

- чітке визначення об’єкта прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД та досудове слідство, виступає умовою ефективності та дієвості здійснюваного нагляду за рахунок зосередження уваги військових прокурорів саме на змісті діяльності відповідних правоохоронних органів, яка є об’єктом нагляду, у свою чергу, правильне встановлення предмета нагляду не тільки сприяє його дієвості, а й виступає гарантією від безпідставного втручання у діяльність правоохоронних органів;

- з метою підвищення ефективності реалізації військовими прокурорами наданих їм повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД та досудове розслідування, існує потреба у розробці та своєчасному оновленні методичних рекомендацій з означених питань.

2.4.