Права підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність
Права оперативних підрозділів - це комплекс заходів, передбачених нормативно-правовими актами, для належного виконання поставлених перед оперативними підрозділами обов'язків з метою вирішення завдань оперативно- розшукової діяльності, а саме - пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.
Як і обов'язки, права поділяються на два види: 1) передбачені Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" і2) визначені іншими законами.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", оперативні підрозділи для виконання ОРД мають право:
1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;
2) проводити контрольну та оперативну закупівлю і постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Порядок проведення оперативної закупівлі та контрольного постачання визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України;
3) порушувати в установленому законом порядку питання проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, і брати участь у їх проведенні;
4) ознайомлюватися з документами і даними про діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх; за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які проводять ОРД, виготовляти копії таких документів, на вимогу керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду - витребувати документи й дані про діяльність підприємств, установ, організацій, а також про спосіб життя окремих осіб,підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку;
5) проводити операції щодо захоплення злочинців, припинення злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;
6) відвідувати житлові та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка;
7) негласно виявляти й фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника у приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки;
8) здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співпрацює з останнім, із збереженням у таємниці достовірних даних про їх особистість. Про необхідність такого проникнення приймають постанову, яку затверджує начальник відповідного органу;
9) знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби її отримання;
10) контролювати шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно- поштові відправлення;
11) здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засоби;
12) мати гласних і негласних штатних і позаштатних працівників;
13) налагоджувати конфіденційну співпрацю з особами на засадах добровільності;
14) отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або завинагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені,та про загрозу безпеці суспільства і держави;
15) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення,транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;
16) створювати з метою конспірації підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень І транспортних засобів оперативних підрозділів;
17) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;
18) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб.
Для виконання окремих доручень у процесі ОРД можуть бути залучені
працівники інших підрозділів.
Запитання для самоконтролю
1. Які підрозділи проводять оперативно-розшукову діяльність в Україні?
2. Які підрозділи займаються оперативно-розшуковою діяльністю в системі МВС України?
3. Які права мають підрозділило проводять оперативно-розшукову діяльність?
4. Якими є обов'язки підрозділів, що проводять оперативно-розшукову діяльність?
Список літератури
1. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303.
2. Оперативно-розыскная деятельность: Учеб. / Под ред. К.К. Горяинова. В.С. Овчинского, А.Ю. Шумилова. - М: ИНФРА-М, 2002. - 794 с. - (Серия "Высшее образование").
3. Погорецький М. А. Оперативно-розшукова діяльність: правові основи (структурно-логічні схеми): Навч. посіб. / За ред. Ю. М. Грошевого. - X. - РВФ "Арсіс. ЛТД".2005. - 192 с.
4. Погорецький М. А. Проект Закону України "Про оперативно- розшукову діяльність"потребує подальшого вдосконалення // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). -К.. 2008. -№ 18. -С. 303-313.
5. Погорецький М. А. Спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю: проблеми порушення кримінальних справ // Вісн. прокуратури. —2002.-№ 6.-С. 53-58.
6. Популярна юридична енциклопедія. - К.: Юрінком Інтер. 2002.
138