Повноваження військових прокуратур при здійсненні нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців

Процес перетворень у сучасній Україні вимагає реального забезпечення належної реалізації положень, визначених ст. 3 Конституції України, якою визначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов\'язком держави.

Тобто майже півмільйона наших громадян отримують специфічний статус військовослужбовця [216]. Як відомо, перебування на військовій службі пов’язане із покладанням на особу певних додаткових обов’язків, уведенням певних обмежень щодо реалізації окремих прав.

Підтвердженням обґрунтованості цієї думки, зокрема, є положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в якому цей захист характеризується як діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі [256]. Не останнє місце в механізмі гарантування прав і свобод військовослужбовців відіграють військові прокурори, здійснюючи нагляд у цій сфері.

Слід відмітити, що в контексті реформування системи органів прокуратури, як її організаційної складової, так і внутрішньо- та зовнішньоуправлінських механізмів, особливої уваги потребує вироблення системних заходів щодо оптимізації діяльності військових прокуратур як однієї зі складових системи органів прокуратури. Вказане набуває особливого значення у період загострення внутрішніх та зовнішніх загроз у державі та її окремих регіонах.

Виходячи з вищевикладеного, чітке законодавче визначення цілей, завдань та напрямів діяльності військової прокуратури у сфері нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців є надзвичайно актуальним. Адже як свідчить аналіз наукових джерел, є підстави говорити лише про розгляд науковцями питань, які стосуються загальної специфіки діяльності органів військової прокуратури, а розгляду питань, що присвячені особливостям організації окремих напрямів їх діяльності, зокрема, при здійсненні нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців, приділена лише поверхнева увага. Таким чином, викладене вище і визначає актуальність цього підрозділу.

Правовий статус військовослужбовця як об’єкта забезпечення та захисту з боку держави та її органів, у тому числі і військових прокуратур, визначено ст.ст. 1 та 2 Закону України «Про військовий обов\'язок і військову службу»: військовослужбовці — особи, які проходять військову службу, тобто державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності [219].

З наведених положень вказаних законів, які регламентують правовідносини у сфері проходження військової служби та їх соціально- правового забезпечення, цілком можна вести мову про те, що специфіка забезпечення та захисту прав і свобод військовослужбовців полягає у тому, що поряд із захистом конституційних прав і свобод, задоволенням матеріальних і духовних потреб військовослужбовців, як і інших громадян своєї країни, захисту підлягають і специфічні права, передбачені відповідними нормативно- правовими актами, які регламентують питання військової служби в Україні.

Враховуючи те, що під час проходження військової служби військовослужбовці перебувають у специфічному правовому режимі — режимі військової служби як державної служби особливого характеру, то функція забезпечення та захисту їх прав і свобод повинна покладатися на відповідні спеціально уповноважені органи (Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України, командування з\'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, тощо). До числа органів (посадових осіб), на які покладено функцію щодо забезпечення та захисту прав і свобод військовослужбовців, слід віднести ще Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 11 Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави») [226].

Але слід відмітити, що безпосередньо ці органи військового управління не виконують функцію захисту прав і свобод військовослужбовців, оскільки їх основне призначення — це забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування, бойової та мобілізаційної готовності, боєздатності, підготовки до виконання покладених на них завдань (ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» [237]). Вважаємо, що функцію забезпечення прав і свобод військовослужбовців ці органи виконують в межах реалізації інших своїх основних функцій, не виокремлюючи її в окремий напрям своєї діяльності. Що стосується Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, то як свідчить аналіз його повноважень, передбачених ст. 11 Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», вони в цілому дозволяють цій посадовій особі здійснювати контроль за додержанням конституційних прав і свобод військовослужбовців.

Як свідчить проведений аналіз системи органів держави, які залучені до забезпечення оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, управління військовими формуваннями та оборонно - промисловим комплексом держави, то органами, до повноважень яких належить захист прав і свобод особи, у тому числі і такої групи осіб як військовослужбовці, виступають військові прокуратури. Відповідно до Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (ст. 1). Тим самим законодавець встановив, що здійснення захисту прав і свобод людини належить до компетенції прокуратури в особі її спеціального суб\'єкта — прокурора. Таким чином, можна дійти висновку, що в системі суб’єктів захисту прав і свобод особи, яка є військовослужбовцем, провідне місце належить саме військовим прокуратурам.

Невід\'ємним елементом визначення сутності діяльності військової прокуратури у сфері нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців є мета діяльності військової прокуратури, яка зумовлена її статусом, місцем і призначенням в державі, а також цілями, яких вона повинна досягнути у ході своєї діяльності. Згідно зі словником С. І. Ожегова, мета — це «те, до чого прагнуть, що треба здійснити» [195, с. 259]. Під цілями прокурорського нагляду необхідно розуміти результат, на досягнення якого спрямована вся діяльність прокуратури в цілому і, зокрема, її найважливіша функція — прокурорський нагляд [261, с. 16]. В. Г. Бесарабов визначає мету участі прокуратури в правозахисній діяльності як результат, на досягнення якого вона спрямована [38, с.

Закон України «Про прокуратуру» (ст. 2 ) визначив основні функції органів прокуратури, які мають безпосереднє відношення і до органів військової прокуратури у сфері нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців. Вказані функції взаємопов\'язані і доповнюють одна одну. Так, наприклад, додержання законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах забезпечує дотримання прав і свобод військовослужбовців і зрештою захищає інтереси як окремих військовослужбовців, так суспільства і держави в цілому. На виконання цих функції спрямована вся діяльність органів прокуратури, в тому числі військової.

Таким чином, основними цілями діяльності військової прокуратури у сфері нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців є: захист прав і свобод військовослужбовців; забезпечення законності при проходженні військової служби; забезпечення безумовного виконання вимог закону всіма посадовими військовими особами при реалізації підлеглими своїх прав і свобод; захист інтересів суспільства і держави, що охороняються законом, у питаннях оборони, а також запобігання порушенням вимог законодавства про права і свободи військовослужбовців.

Досягнення поставлених перед органами військової прокуратури цілей неможливе без вирішення конкретних завдань, сформульованих у чинному законодавстві України. Для правильного розуміння правозахисної діяльності військової прокуратури доцільно розглянути її основні завдання. С. І. Ожегов дає таке визначення поняття «завдання»: «...це те, що вимагає виконання, вирішення» [195, с. 175]. В літературі справедливо пропонується визначити завдання прокурорського нагляду як категорію більш приватну, конкретну, обмежену по відношенню до цілей [65, с. 17]. Необхідно підкреслити, що завдання нагляду є численнішими порівняно із цілями. Вони істотно розрізняються між собою за змістом, за засобами їх вирішення, за колом суб\'єктів — органів прокуратури, що ставлять і вирішують ці завдання [265, с. 24]. Отже, завдання діяльності прокуратури визначаються її державно-правовим призначенням і місцем у правоохоронній системі [24, с. 48]. Названі завдання зумовлюють місце органів військової прокуратури в системі інших органів держави, розкривають призначення військової прокуратури в державному механізмі.

В. В. Коробейніков пропонує завдання прокурорського нагляду поділити на «три види або рівні, а саме: загальні, спеціальні і приватні, вважаючи, що названі рівні завдань перебувають в ієрархічній залежності і підлеглості. Вирішення приватних завдань підпорядковане і обумовлюється вирішенням спеціальних завдань нагляду. Успішний розгляд спеціальних завдань, у свою чергу, підпорядкований вирішенню загальних завдань прокурорського нагляду» [11, с. 12]. Ця точка зору поширюється і на військово-прокурорський нагляд.

Загальні завдання правозахисної діяльності органів військової прокуратури визначаються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», а також низкою інших нормативних правових актів: Кримінальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про військовий обов\'язок і військову службу», Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України і т.п.

Таким чином, на наш погляд, до загальних завдань діяльності військової прокуратури у сфері нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців слід віднести: формування єдиного правового простору в Збройних Силах України та інших військових формуваннях; забезпечення точного і неухильного виконання законів піднаглядними військовій прокуратурі органами; забезпечення дієвого нагляду за виконанням законів про охорону життя і здоров\'я військовослужбовців і членів їх сімей, дотриманням їх прав і свобод; захист державних інтересів у сфері виконання законодавства про управління і розпорядження державною власністю; боротьбу з розкраданнями зброї, боєприпасів і вибухових речовин, тощо.

Як спеціальні завдання можна назвати такі: взаємодія з територіальними органами державної і виконавчої влади з питань прокурорського нагляду за виконанням законодавства про права і свободи військовослужбовців; аналіз стану законності і злочинності в піднаглядних частинах з метою визначення на найближчу і майбутню перспективу конкретних завдань (пріоритетних напрямів діяльності) і заходів щодо їх виконання; аналіз власної роботи і підлеглих прокуратур, у результаті якого виявляються позитивні і негативні тенденції в стані законності і злочинності, виробляються пропозиції щодо удосконалення діяльності військових прокуратур; аналіз, узагальнення і поширення передових методів роботи, наукової організації праці.

Як приклад приватних завдань діяльності військової прокуратури у сфері нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців можна навести такі як звільнення прокурором осіб, що незаконно утримуються на гарнізонній гауптвахті; вирішення скарг конкретного військовослужбовця і за наявності підстав відновлення порушених прав і т. ін.

У загальному розумінні, що стосується органів військової прокуратури, то завданням і головним призначенням усієї їх системи є захист прав і свобод військовослужбовців незалежно від напрямів діяльності. Існує думка, що при притягненні до якої-небудь відповідальності військовослужбовця за ініціативою військової прокуратури обмежуються його права, застосовуються заходи впливу, тобто заходи примусу. На перший погляд це дійсно так. Але у кожному конкретному випадку слід враховувати, що завдяки ефективному розгляду пропозицій акта прокурорського реагування відновлюються права інших військовослужбовців. Командування вживає заходи не лише щодо усунення виявлених порушень закону, але й щодо причин і умов, що їх спричинили.

Нагляд військової прокуратури за дотриманням прав і свобод військовослужбовців поширюється практично на всі службові відносини військовослужбовців, а також усі види державної діяльності. Їх різноманітність об\'єктивно обумовлює необхідність виділення в рамках єдиного за своєю суттю прокурорського нагляду певних фіксованих його ділянок або напрямів. Таким чином, напрями діяльності військової прокуратури у сфері нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців слід визначити як спеціалізовану сферу діяльності військової прокуратури зі специфічним об\'єктом і предметом.

На наш погляд, заслуговує уваги класифікація напрямів прокурорського нагляду, в тому числі і у військовій сфері, запропонована О. Д. Берензоном, відповідно до якої напрями зазначеної діяльності формулюються з урахуванням: 1) видів піднаглядних органів і характеру норм, виконання яких перевіряється прокуратурою; 2) правових сфер, в межах яких боротьба з порушеннями законності має особливе значення для держави; 3) характеру функцій, покладених на прокуратуру [23, с. 111-113].

У ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено загальні напрями діяльності органів прокуратури, якими керуються й органи військової прокуратури. Поряд із загальними напрямами, як вказує С. В. Тихомиров, слід виокремити специфічні напрями діяльності, притаманні саме органам військової прокуратури, а саме: «нагляд за виконанням законів органами військового управління, військовими частинами, установами й організаціями, військово - навчальними закладами, підприємствами, командирами (начальниками) та іншими посадовими особами Збройних Сил України, інших військ та військових формувань; нагляд за дотриманням прав і свобод людини і громадянина (військовослужбовців) органами військового управління; нагляд за виконанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання і попереднє слідство в Збройних Силах України, інших військах та військових формуваннях; нагляд за виконанням законів органами безпеки; участь у розгляді справ судами» [173, с. 429].

Проведений у попередніх підрозділах дослідження дає підстави стверджувати, що відповідні правозахисні повноваження органами прокуратури, зокрема, і військової прокуратури, здійснюються в межах таких загальних функцій прокуратури України як: 1) представництво інтересів громадянина (у тому числі і військовослужбовця) в суді у випадках, визначених законом; 2) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов\'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (у тому числі і військовослужбовців); 3) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина (у тому числі і військовослужбовця), додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Покладання завдань щодо захисту прав і свобод військовослужбовців на військові прокуратури закріплено опосередковано в Законі України «Про прокуратуру» та безпосередньо у наказі Генерального прокуратура України «Про особливості діяльності військових прокуратур» № 12гн від 29 серпня 2014 року (із змінами, внесеними наказом Генерального прокурора України № 12гн-1 від 20.10.2014 р.). Зокрема, у п. 4 вказаного наказу прямо вказано, що при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів діяльність військових прокурорів необхідно спрямовувати передусім на соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Основні напрями діяльності військових прокуратур у сфері нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців визначені Конституцією України (ст. 121), Законом України «Про прокуратуру» (ст.ст. 2, 22-26) та галузевими наказами Г енерального прокурора України. До числа останніх слід віднести такі як: наказ Генерального прокурора України від 28.05.2015 р. № 6гн «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень»; наказ Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19 грудня 2012 року № 4гн; наказ Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність» від 3 грудня 2012 року № 4/1гн; наказ Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю» від 21.03.13 р. № 4/2гн; наказ Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян» від 20.04.16 р. № 161.

На законодавчому рівні передбачено, що військові прокуратури здійснюють свою діяльність у сфері нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців на таких об’єктах та стосовно відповідних категорій військовослужбовців: а) у військових частинах — щодо службового обмеження для військовослужбовців та засуджених до покарань, не пов\'язаних з позбавленням волі (за винятком покарань, передбачених пунктами 1, 4, 5,7, 9 статті 51 Кримінального кодексу України), а також щодо осіб, звільнених від кримінальної відповідальності у зв\'язку з передачею на поруки; б) у кімнатах (камерах) для тимчасово затриманих Військової служби правопорядку у Збройних Силах України — щодо затриманих військовослужбовців;

в) на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та кімнатах (камерах) для тимчасово затриманих військовослужбовців зональних відділів (відділень) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України — щодекадно; г) у дисциплінарному батальйоні Збройних Сил України (п. 19.2-19.3 наказу № 12гн від 29 серпня 2014 року) [250].

Також слід вести мову і про прокурорський нагляд за виконанням вимог законодавства про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей, який включає такі основні напрями наглядової діяльності військових прокуратур: 1) нагляд за виконанням законодавства, спрямованого на збереження життя і здоров\'я військовослужбовців, безпечні умови проходження військової служби, запобігання нестатутним проявам та їх своєчасне припинення; 2) нагляд за виконанням законодавства про соціальний захист військовослужбовців, осіб, що звільнені з військової служби, брали участь у бойових діях, а також постраждалих у ході озброєних конфліктів, і членів їх сімей; 3) нагляд за виконанням законодавства, що регламентує питання забезпечення військовослужбовців встановленими нормами і видами постачання; 4) нагляд за виконанням законодавства про житлові права військовослужбовців; 5) нагляд за виконанням законодавства про обов\'язкове особисте державне страхування військовослужбовців; 6) нагляд за виконанням законодавства, спрямованого на попередження і припинення порушень прав військовослужбовців на етапах підготовки і проведення бойових, командно-штабних і тактичних навчань, польових виходів і виконання інших службово-бойових завдань; 7) нагляд за виконанням законодавства про порядок розгляду і вирішення звернень військовослужбовців і членів їхніх сімей.

Надання військовим прокуратурам такої функції як нагляд за дотриманням прав і свобод військовослужбовців є підтвердженням тенденції розвитку прокуратури як правозахисної інституції. Як зазначає І. Озерський, «конституційні положення щодо захисту прав і свобод людини і громадянина узгоджуються із прокурорським наглядом за дотриманням законів з цих питань органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами; закріплення за прокуратурою функції нагляду за дотриманням і застосуванням законів дає можливість майже повністю зберегти законоохоронний потенціал прокуратури, включаючи захист інтересів держави та суспільства» [196, с. 56-57].

При здійсненні нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців військові прокурори реалізують свої повноваження у двох формах (опосередкованій та безпосередній) [72]. Це залежить від того, чи становлять права і свободи військовослужбовців при здійсненні нагляду безпосередній його предмет. Тобто чи здійснює свою правозахисну діяльність військовий прокурор саме щодо забезпечення дотримання прав та свобод цієї категорії осіб, чи їх захист забезпечується в межах виконання якоїсь іншої основної функції органів прокуратури.

Що стосується форми опосередкованого захисту прав та свобод військовослужбовців, то слід зазначити, що військові прокуратури, виконуючи покладені на них функції під час підтримання державного обвинувачення в суді, можуть вживати заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів військовослужбовців або їх відновлення. Безпосередня форма захисту прав та свобод військовослужбовців стосується тих випадків, коли вони самі — ці права та свободи, які належать конкретній особі, що проходить військову службу, є предметом нагляду або захисту з боку військового прокурора.

Відповідно, слід констатувати той факт, що тенденція розвитку прокуратури як правозахисної інституції, на що вказує І. Озерський [196, с. 56-57], передбачає можливість виділення додаткових напрямів діяльності військових прокуратур. Враховуючи значущість вироблення дієвого механізму захисту прав і свобод військовослужбовців в контексті покращення обороноздатності Збройних Сил України, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі, цілком обґрунтованою слід вважати позицію щодо виокремлення як одного із напрямів діяльності військових прокуратур такого напряму як нагляд за додержанням прав і свобод військовослужбовців зі створенням у структурі відповідних військових прокуратур однойменного відділу.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, можна дійти таких висновків:

- діяльність щодо нагляду за дотриманням конституційних прав і свобод, гарантій військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, і членів їхніх сімей, у тому числі і соціальних гарантій прав цих осіб, слід вважати одним із основних напрямів діяльності військових прокуратур;

- організація ефективної наглядової діяльності військових прокуратур за дотриманням конституційних прав і свобод військовослужбовців потребує свого окремого нормативно-правового забезпечення на рівні відповідного наказу Генерального прокурора України;

- в залежності від форми (опосередкована чи безпосередня) захисту конституційних прав і свобод військовослужбовців військові прокурори повинні використовувати відповідні владні повноваження та застосовувати чітко визначене коло форм та методів прокурорської діяльності, а їх ефективній реалізації буде сприяти опрацювання методичних рекомендацій з означеного предмету прокурорського нагляду.

Як перспективний напрям подальших наукових досліджень у цій сфері слід виділити питання ефективності форм і методів діяльності військових прокуратур у сфері захисту прав і свобод військовослужбовців, а також питання удосконалення правого, організаційного та інформаційного забезпечення їх діяльності. Наприклад, це може мати місце завдяки виданню Генеральним прокурором України наказу «Про організацію роботи органів військової прокуратури щодо нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців, додержанням законів з цих питань у військових формуваннях».

Висновки до розділу 2

Аргументовано, що військово-оборонна сфера держави, в тому числі діяльність у сфері оборонно-промислового комплексу (далі — ОПК), виступає предметно-галузевою ознакою для виділення в системі органів прокуратури військових прокуратур. Дана ознака забезпечує внутрішнє розмежування повноважень прокуратур між собою, визначає та уточнює їх компетенцію, а також слугує підставою при вирішенні спорів про підвідомчість.

Встановлено, що військові прокуратури у сфері ОПК реалізують дві основні функції, які обумовлені характером порушення законодавства: а) підтримання державного обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях, порушених унаслідок вчинення кримінальних порушень у сфері службової діяльності службовими особами органів та установ ОПК; б) представництво інтересів держави у сфері ОПК в суді у випадках, визначених законом. Для виконання цих функцій прокурори військових прокуратур наділяються відповідними повноваженнями. Розкрито зміст зазначених повноважень.

Доведено, що специфіка реалізації наданих військовим прокуратурам повноважень пов’язується не з їх змістом, який у силу Закону України «Про прокуратуру» є однаковим для всіх органів прокуратури, а з чинниками, які покладено в основу їх формування як окремих структурних складових системи прокуратури України. До числа таких чинників віднесено: а) організаційний — забезпечує формування структури та системи управління військовими прокуратурами щодо реалізації такого напряму їх діяльності як здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів у ОПК; б) територіальний — розподіляє територіальну підвідомчість (регіон, гарнізон) між різними військовими прокуратурами щодо здійснення нагляду за суб’єктами ОПК, які знаходяться на відповідній території; в) предметний — визначає можливість військових прокуратур здійснювати виконання відповідної функції прокуратури України в окремій сфері державного управління (діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів, а також у сфері ОПК держави).

Акцентовано увагу на тому, що належне адміністративно-правове забезпечення організації діяльності військових прокуратур є умовою законного наділення та правомірного використання прокурорами повноважень щодо представництва інтересів громадян і держави у воєнній сфері в судах. Доведено, що даний напрям діяльності військових прокуратур за своєю правовою природою має адміністративно-правовий характер.

Охарактеризовано елементи, які входять до структури правовідносин, що виникають при вчиненні військовим прокурором дій щодо захисту інтересів особи, держави у воєнній сфері: а) суб’єкти здійснення такої діяльності, яких можна поділити на суб’єктів активної поведінки (військовий прокурор) та суб’єктів пасивної поведінки (особа та держава); б) об’єкти, які становлять зміст прав осіб або інтересів держави у воєнній сфері, з приводу яких військові прокурори можуть реалізовувати свої повноваження; в) відповідні юридичні акти. Розкрито особливості реалізації змісту зазначених елементів.

Зроблено висновок, що з метою створення умов для ефективної та дієвої реалізації функції представництва військовими прокурорами інтересів громадян і держави у воєнній сфері в судах слід приділити увагу адміністративно-правовому та організаційному забезпеченню вказаного напряму діяльності органів військової прокуратури. Зокрема, наголошено на необхідності вироблення ефективного адміністративно-правового механізму недопущення зловживання прокурором своїми повноваженнями в частині захисту під виглядом державних інтересів у воєнній сфері власних інтересів керівників державних підприємств, установ чи організацій, командування військових частин, з’єднань та інших військових формувань, тобто недопущення виникнення корупційних ризиків у діяльності військових прокуратур.

Наголошено, що повноваження військових прокуратур щодо здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність та здійснюють досудове розслідування, є проявом дії системи стримування та противаг, яка притаманна демократичному суспільству.

Адміністративно-правове забезпечення реалізації повноважень військових прокуратур щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, визначено як допоміжний засіб реалізації цієї конституційної функції прокуратури України, оскільки воно безпосередньо пов’язане з підвищенням ефективності діяльності органів військової прокуратури в означеному напрямку, створює умови для дотримання законності під час здійснення уповноваженими органами державної влади оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування, дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб — учасників кримінального провадження.

Встановлено, що особливість механізму адміністративно-правового забезпечення реалізації повноважень військових прокуратур при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність та здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, полягає в наступному: 1) правильне визначення об’єкта та предмета прокурорського нагляду, що забезпечується завдяки організаційним заходам; 2) здійснення повноважень способом, визначеним процесуальним та іншими законами, що забезпечується завдяки контрольним заходам; 3) правильний, відповідно до конкретного предмета нагляду, вибір форм та методів наглядової діяльності, що забезпечується завдяки методичним заходам; 4) належне оформлення результатів реалізації повноважень у цій сфері та вжиття заходів щодо удосконалення відповідної наглядової діяльності, що забезпечується завдяки заходам нормативного та документального характеру.

Зроблено висновок, що основними формами адміністративно-правового забезпечення реалізації військовими прокурорами повноважень при здійсненні нагляду за виконанням антикорупційного законодавства та протидії корупційним правопорушенням у воєнній сфері є: організаційна, контрольна, облікова, нормативно-документальна, методична. Надано характеристику кожної форми.

Розкрито зміст діяльності військових прокурорів усіх рівнів щодо координації діяльності підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військової контррозвідки Служби безпеки України та інших правоохоронних органів у частині дотримання вимог антикорупційного законодавства та протидії корупційним правопорушенням у воєнній сфері, забезпечення належної взаємодії з цих питань з територіальними прокурорами. Зроблено висновок, що передбачені в законодавстві повноваження з питань запобігання та протидії корупції, якими наділені військові прокурори, в цілому достатні для забезпечення дисципліни та законності у воєнній сфері, але питання координації діяльності правоохоронних органів потребує нових підходів, у тому числі і в частині оновлення нормативної бази, забезпечення подальшої спеціалізації військових прокурорів.

Аргументовано, що з метою підвищення ефективності реалізації військовими прокурорами наданих їм повноважень у сфері запобігання та протидії корупції існує потреба в розробленні та періодичному оновленні відповідних наказів Генерального прокурора України, які регламентують форми реалізації повноважень військових прокуратур у цій сфері; виданні методичних рекомендацій з означених питань; удосконаленні системи інформаційно - аналітичного забезпечення діяльності військових прокурорів щодо запобігання та протидії корупції у воєнній сфері.

Акцентовано увагу на тому, що при здійсненні нагляду за дотриманням прав і свобод військовослужбовців військові прокурори реалізують свої повноваження у двох формах (опосередкованій та безпосередній). Це залежить від того, чи становлять права і свободи військовослужбовців при здійсненні нагляду безпосередній його предмет. Тобто чи здійснює свою правозахисну діяльність військовий прокурор саме щодо забезпечення дотримання прав та свобод цієї категорії осіб, чи їх захист забезпечується в межах виконання якоїсь іншої основної функції органів військової прокуратури. Наголошено, що залежно від форми (опосередкована чи безпосередня) захисту конституційних прав і свобод військовослужбовців військові прокурори повинні використовувати відповідні владні повноваження та застосовувати чітко визначене коло форм та методів діяльності, а їх ефективній реалізації буде сприяти опрацювання методичних рекомендацій з означеного предмета прокурорського нагляду.