§ 6. Припинення діяльності страхової компанії

Діяльність страхової компанії може бути припинена шляхом реорганізації і ліквідації. Загальний порядок і підстави ліквідації юридичних осіб передбачені ст.ст.

Згідно зі ст. 13 ЗУ «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», реорганізація та ліквідація фінансових установ відбуваються з додержанням вимог відповідних законів України та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, зокрема ЗУ «Про страхування», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»^{[92] [93]}.

Внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, яка є фінансовою уста­новою, здійснюється на підставі витягу про її виключення з державного реєстру фінансових установ за формою, встановленою Нацкомфінпослуг, та інших документів, перелік яких встановлений законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Підстави та порядок проведення ліквідації, реорганізації та санації страховика передбачений у ст. 43 ЗУ «Про страхування», згідно з положенням якої Нацкомфінпослуг має право призначити проведення примусової санації страховика-резидента у разі:

• невиконання ним зобов’язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;

•            недосягнення ним визначеного законом розміру статутного капіталу;

•            настання інших випадків, визначених чинним законодав­ством України.

Примусова санація передбачає:

•            проведення комплексної перевірки фінансово-господар­ської діяльності страховика-резидента, в тому числі обов’язкової аудиторської перевірки;

•            визначення Нацкомфінпослуг управляючої особи, без згоди якої не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове управління страховиком-резидентом;

•            встановлення заборони на вільне користування майном страховика-резидента та прийняття страхових зобов’язань без дозволу Нацкомфінпослуг;

•            встановлення обов’язкового для виконання графіка здійс­нення розрахунків із страхувальниками;

•            прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика-резидента.

Реорганізація страховика-резидента за рішенням Нацком­фінпослуг передбачає:

•            реорганізацію страхового посередника відповідно до нор­мативних актів, що регулюють діяльність страхових посередників;

•            об’єднання кількох страховиків-резидентів із визначенням порядку передачі страхових зобов’язань за умови погодження на це власників страховиків-резидентів;

•            залучення до числа учасників страховика-резидента інших страховиків (у тому числі страховиків-нерезидентів) за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов’язаннями та боргами страховика, строк сплати яких уже настав.

При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов’язань перед страхувальниками, Нацкомфінпослуг приймає рішення про виклю­чення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Ліквідація страховика-резидента, що має зобов’язання перед страхувальниками, у разі визнання його банкрутом здійснюється у порядку, визначеному законом.

При ліквідації платоспроможного страховика вимоги страху­вальників за договорами страхування відносяться до вимог першої черги.

Виключення страховика з державного реєстру суб’єктів під­приємницької діяльності органами державної влади і органами місцевого самоврядування у зв’язку з його ліквідацією або реор­ганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).

Реорганізація страховика-резидента (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться у порядку, визначе­ному чинним законодавством України, з урахуванням особливостей забезпечення правонаступництва за укладеними договорами страху­вання, встановлених Нацкомфінпослуг^[94].

Існують певні особливості реорганізації страховика (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення), які здійснюються згідно із законодавством України з урахуванням особливостей забез­печення правонаступництва за укладеними договорами страхування.

Виділяють такі типи реорганізації страховика, які перед­бачають:

• злиття - припинення діяльності двох (або декількох) стра­ховиків як юридичних осіб, передачу всіх майнових та немайнових прав і зобов’язань страховику - юридичній особі, створеній унаслі­док реорганізації;

•            приєднання - припинення діяльності одного страховика як юридичної особи, передачу всіх майнових та немайнових прав і зобов’язань іншому страховику - юридичній особі на правах філії або без відкриття філії;

•            розділення - припинення діяльності одного страховика як юридичної особи, передачу за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах всіх його майнових та немайнових прав і зобов’язань декільком страховикам - юридичним особам, створеним унаслідок реорганізації;

•            виділення (відокремлення) - створення страховика - юридичної особи (або декількох страховиків - юридичних осіб), якій (яким) за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах переходять майнові та немайнові права і зобов’язання страховика, який реорганізується;

•            перетворення - зміна організаційно-правової форми това­риства, у вигляді якого був створений страховик, при цьому новому страховику переходять всі майнові та немайнові права і зобо­в’язання страховика, що реорганізується; а також перепрофілювання страховика в страхового посередника за умови погашення ним своїх майнових та немайнових зобов’язань перед страхувальниками і перестрахувальниками.

Розглянемо детальніше одну з підстав припинення діяльності страховика - банкрутство.

Особливості банкрутства страховиків:

•            при розгляді справи про банкрутство страховика учасни­ком провадження у справі про банкрутство визнається Нацком- фінпослуг. Арбітражний керуючий у справі про банкрутство страхо­вика повинен скласти іспит за програмою підготовки арбітражних керуючих у справах про банкрутство страхових організацій;

•            заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим на це органом;

•            відчуження майна страховика-боржника як цілісного майнового комплексу здійснюється в процедурі санації за пра­вилами, встановленими ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом». При проведенні ліквідаційної процедури цілісний майновий комплекс страховика може бути проданий тільки у разі згоди покупця взяти на себе зобов’язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом;

•            покупцем цілісного майнового комплексу страховика може бути тільки страховик;

•face="Times New Roman">            у разі продажу цілісного майнового комплексу страховика у процедурі санації до покупця переходять всі права та обов’язки за договорами страхування, за якими на дату продажу майна страховика страховий випадок не настав;

•            у разі визнання господарським судом страховика банкру­том і відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються, крім випадків, передбачених ч.

Страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

Порядок задоволення вимог кредиторів. Згідно з ч. 9 ст. 87 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом» у разі визнання господарським судом страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів за договорами страхування першої черги підлягають задоволенню в такому порядку:

-            у першу чергу - вимоги за договорами особистого страху­вання, передбачені ч. 8 ст. 87;

-            у другу чергу - вимоги фізичних осіб за іншими догово­рами страхування, передбачені ч. 8 ст. 87;

-            у третю чергу - вимоги юридичних осіб за іншими дого­ворами страхування, передбачені ч. 8 ст. 87;

-            у четверту чергу - вимоги за договорами особистого стра­хування, передбачені ч. 7 ст. 87 Закону;

-            у п’яту чергу - вимоги фізичних осіб за іншими догово­рами страхування, передбачені ч. 7 ст. 87;

-            у шосту чергу - вимоги юридичних осіб за іншими дого­ворами страхування, передбачені ч.

У справах про банкрутство страховика мирова угода може бути затверджена господарським судом тільки після погашення заборгованості за вимогами кредиторів першої і другої черг, забор­гованості за вимогами застрахованих осіб, вигодонабувачів, страхувальників за договорами обов’язкового страхування, а також вимогами, пов’язаними з відшкодуванням сум компенсаційних виплат і витрат у зв’язку із здійсненням компенсаційних виплат за договорами обов’язкового страхування.

До заяви про затвердження мирової угоди разом із докумен­тами, передбаченими ч. 1 ст. 81 цього Закону, мають бути додані документи, що підтверджують погашення заборгованості, зазначе­ної в абз. 1 ч. 1 ст. 81.

При цьому вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задоволь­няються пропорційно сумі вимог. Вимоги, заявлені після закінчення терміну, встановленого для їх погашення, не розглядаються і вважаються погашеними. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, також вважаються погашеними.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт і ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідної маси; відомості про реалізацію об’єктів ліквідної маси з посиланням на укладені договори; копії договорів та акти прийому-передачі майна; реєстр вимог кредиторів; документація, що підтверджує вимоги кредиторів.

Контрольні запитання

1.     Поняття, права та обов 'язки страхової компанії.

2.     Види страхових компаній.

3.size=1 face="Times New Roman">     Організаційно-правові форми страхових компаній в Україні.

4.     Переваги та недоліки створення страхової компанії у формі товариства взаємного страхування.

5.     Виникнення правосуб 'єктності страхової компанії.

6.     Обмеження правосуб 'єктності страховиків згідно із законодав­ством України.

7.     Органи правління страхової компанії та в чому полягає їх компе­тенція.

8.     Внутрішня структура страхової компанії (основні та допо­міжні відділи).

9.     Поняття відокремлених підрозділів страхової компанії та поря­док їх утворення.

10.    Процедура легалізації діяльності страхової компанії.

11.     Поняття і зміст засновницьких документів.

12.  Процедура ліцензування діяльності страхової компанії (порядок отримання ліцензії, органи ліцензування, строки).

13.     Ліцензійні умови провадження страхової діяльності.

14.     Склад Правил страхування компанії та вимоги до них.

15.  Документи, які повинна мати страхова компанія для заняття страховою діяльністю.

16.  Проблема забезпеченості, надійності і фінансової стійкості системи страхування.

17.     Підстави та наслідки анулювання ліцензії страхової компанії.

18.     Поняття і засоби припинення діяльності страхової компанії.

19.     Форми і порядок реорганізації страхової компанії.

20.     Поняття і підстави банкрутства страхової компанії.

21.size=1 face="Times New Roman">     Процедура санації страхової компанії.

22.     Ліквідаційна процедура страхової компанії.

23.  Черговість стягнення боргів зі страхової компанії-банкрута і задоволення вимог кредиторів.

24.  Переваги існування страхової компанії у формі публічного акціонерного товариства.

25.  Критерії успішної діяльності страхової компанії на ринку страхових послуг.