Учасники страхових правовідносин

Страхувальники

Відповідно до ст. 3 Закону страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали зі страхо­виками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати зі страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх зго­дою, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особи­стого страхування призначати за згодою застрахованої особи фі­зичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для одержан­ня страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором стра­хування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страху­вання інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для одержання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено догово­ром страхування.

Страховики

Відповідно до ст. 2 Закону страховиками визнаються фінансо­ві установи, які створені у формі акціонерних, повних, командит- них товариств або товариств з додатковою відповідальністю згід­но з Законом України «Про господарські товариства» (1576-12) з урахуванням особливостей, передбачених Законом, а також одер­жали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Поняття фінансової установи міститься в ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінан­сових послуг» від 12 липня 2001 р. Фінансова установа — це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи кілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в по­рядку, установленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі то­вариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсій­ного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юри­дичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінан­сових послуг.

Відповідно до п. 9 ст. 4 Закону України «Про фінансові послу­ги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. послуги у сфері страхування та накопичувально­го пенсійного забезпечення визначаються як фінансові послуги.

Фінансову послугу можна визначити як операцію з фінансо­вими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за влас­ний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінан­сових активів, з метою одержання прибутку або збереження реа­льної вартості фінансових активів.

В окремих випадках, установлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і ді­ють відповідно до цього Закону. У цьому разі використання слів «державна», «національна» або похідних від них у назві страхо­вика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.

Слова «страховик», «страхова компанія», «страхова організа­ція» та похідні від них дозволяється використовувати у назві ли­ше тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів ін­ших страховиків України не може перевищувати 30 % його влас­ного статутного фонду, у тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 %.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд має бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним упов­новаженим центральним органом виконавчої влади у справах на­гляду за страховою діяльністю (далі — Уповноважений орган), але не більше ніж 25 % загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одер­жані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Дозволяється виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених ци­вільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов’язано із зазначеними видами діяльності, а та­кож будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть нада­вати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя.

Порядок, умови видачі та розміри кредитів і порядок форму­вання резерву для покриття можливих втрат установлюються Уповноваженим органом за погодженням з Національним банком України.

Підприємства, установи та організації не можуть стати стра­ховиками способом внесення змін до статутних документів за умови, що вони попередньо виконували інший вид діяльності.

Забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами, крім таких видів страхо­вої діяльності:

• виключно із страхування ризиків, пов’язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об’єктом страху­вання є майнові інтереси, пов’язані з товарами, які транспорту- ються, та (або) транспортним засобом, яким вони транспорту­ються, та (або) будь-яка відповідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням товарів;

•    перестрахування;

size=2 color=black face=Arial>•    страхове посередництво, таке як брокерські та агентські опе­рації стосовно: перестрахування, виключно зі страхуванням ризи­ків, пов’язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіаці­єю, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі якщо об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з товарами, які транспортуються, та (або) транспортним засобом, яким вони транспортуються, та (або) будь-яка відповідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням товарів;

•    допоміжні послуги зі страхування, такі як консультаційні, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.

Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову діяль­ність в Україні за таких умов:

1)   держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, на­лежить до держав — членів Світової організації торгівлі, не на­лежить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробі­тництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним способом, і фінансуванню теро­ризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових за­ходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);

2)   між уповноваженим органом зі здійснення нагляду за стра­ховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик- нерезидент, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;

3)   за страховою діяльністю відповідно до законодавства краї­ни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

4)   між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик- нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання по­датковим ухилянням та уникнення подвійного оподаткування;

5)   страховик-нерезидент розміщений на території країн або окремих територій, які згідно з рішенням Організації економіч­ного співробітництва та розвитку ООН не мають офшорного ста­тусу, або на території інших країн, якщо неофшорний статус та­кого страховика підтверджений висновком відповідної торгово- економічної місії;

6)   страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснен­ня страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій він зареєстрований;

7)    рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика- нерезидента відповідає вимогам, установленим Уповноваженим органом.

Страхові посередники

Страхова діяльність в Україні може провадитися за участі страхових посередників. Ними можуть бути страхові або пере­страхові брокери, страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових броке­рів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може охоплювати консультування, експертно- інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою, укладан­ням та виконанням (супроводом) договорів страхування (пере­страхування), у тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових ви­плат та страхових відшкодувань за угодою відповідно зі страху­вальником або перестрахувальником, інші посередницькі послу­ги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, установленим Уповноваженим органом.

Страхові брокери — юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані в установленому порядку як суб’єкти підприємни­цької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку ді­яльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу в страхуванні як страхувальник.

Перестрахові брокери — юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від сво­го імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потребу в перестрахуванні як перестрахувальник.

Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахо- вого брокера однією юридичною особою за умови виконання нею вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахо- вого брокера.

Порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів (за винятком страхових та перестрахових брокерів-нерезидентів) ви­значається Уповноваженим органом.

Страхові агенти — фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують части­ну його страхової діяльності, а саме: укладають договори стра­хування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшко- дувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення зі страховиком.

Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування з іноземними страховиками не допуска­ється, крім:

договорів страхування ризиків, пов’язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі коли об’єктом страху­вання є майнові інтереси, пов’язані з товарами, які транспорту­ються, та (або) транспортним засобом, яким вони транспорту­ються, та (або) будь-яка відповідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням товарів;

S договорів перестрахування з додержанням вимог Закону.

Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування зі страховиками-нерезидентами може здійснюватися відповідно до порядку та вимог, установлених Уповноваженим органом.

Страхові та (або) перестрахові брокери-нерезиденти зо­бов’язані письмово повідомити Уповноважений орган за встано­вленою ним формою про намір здійснювати діяльність на тери­торії України.

Об’єднання страховиків

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об’єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об’єднання не можуть вести страхову діяльність.

Об’єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об’єднань страховиків, у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.

Страховики, яким дозволено страхувати авіаційні ризики, та страховики, яким дозволено страхувати морські ризики, можуть створити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що утримуються за кошти страховиків.

Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов’язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утриму­ється за кошти страховиків.

Товариства взаємного страхування

Відповідно до ст. 14 Закону громадяни та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть ство­рювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Детально діяльність товариств взаємного страхування регла­ментується Положенням «Про товариство взаємного страхуван­ня», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1997 р. № 132.