Поняття страхових правовідносин

Страхові правовідносини (зобов’язання^[148]) вважаються різно­видом цивільних правовідносин і тому для них характерні зага­льні риси останніх.

а) страхові правовідносини є майновими й особливо немайно- вими відносинами, врегульованими нормами цивільного права;

в)  страхові правовідносини належать до відносних правовід­носин;

г)  учасники правовідносин характеризуються юридичною рів­ністю;

ґ) суб’єктивні права та суб’єктивні обов’язки учасників право­відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

Особливості страхових правовідносин виявляються через приз­му традиційних елементів будь-яких правовідносин (суб’єктний склад, об’єкт і зміст). Однак, поряд із цими ознаками, для страхо­вих правовідносин характерні специфічні елементи, обумовлені особливостями страхових відносин, такі як «страховий випадок», «страховий ризик», «страхова виплата», «страхове відшкодуван­ня» та ін.

В. І. Серебровський зазначав: «... основними елементами стра­хових правовідносин є: а) страховий ризик; б) страховий випа­док; в) страхова сума; г) страховий строк. Крім того, оскільки страхування є правовідносинами, воно передбачає наявність суб’єктів цих правовідносин»^[149].

Водночас страхові правовідносини мають також і свої специ­фічні риси, які можна згрупувати в такий спосіб:

а) виникнення і реалізація прав і обов’язків суб’єктів страхо­вих правовідносин обумовлені характером об’єкта і мети страхо­вих відносин, тобто захистом майнових інтересів страхувальника (застрахованої особи, вигодонабувача) у зв’язку з настанням ви­значених договором страхування або законом подій (страхових випадків, страхових ризиків);

б)  права й обов’язки суб’єктів страхових правовідносин вини­кають, як правило, з договору страхування (у т.ч.

в)  страхові правовідносини виникають під час укладання і ре­алізуються в процесі виконання договору страхування, в якому завжди беруть участь тількі дві сторони — страховик і страху­вальник.

Об’єктом страхових правовідносин виходячи зі змісту ст. 4 Закону України «Про страхування» є майнові інтереси страхува­льника (застрахованої особи, вигодонабувача) та їх страховий за­хист у разі настання страхової події, зокрема, у разі:

а) настання певних подій, пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або за­страхованої особи;

б)  знищення (загибелі), втрати або пошкодження застрахова­ного майна;

в)  відшкодування страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Важливо наголосити, що об’єктом страхових правовідносин, на наш погляд, мають бути не майнові, а страхові інтереси. Крім того, з огляду на те, що Господарський кодекс України, який ре­гулює господарські відносини, містить відповідні положення, спрямовані на правове регулювання страхування, визнання стра­хових правовідносин видом тільки цивільно-правових відносин видається не зовсім коректним.

Зміст страхових правовідносин становлять права й обов’язки учасників таких правовідносин. До них, зокрема, належать:

а) право страховика на одержання страхової премії й обов’язок здійснити страхову виплату страхувальникові (застрахованій осо­бі, вигодонабувачеві) у разі настання страхового випадку;

б) право страхувальника на одержання страхової виплати і йо­го основний обов’язок сплатити страхову премію;

в)  право застрахованої особи, вигодонабувача на одержання страхового відшкодування або страхового забезпечення й обов’я­зок на вимогу страховика виконати обов’язки за договором стра­хування, включаючи обов’язки, покладені на страхувальника, але не виконані ним.

До останнього часу визначення страхових правовідносин практично не давалось ані в навчальній, ані в науковій літературі.

В. І.

Запропоноване формулювання страхового зобов’язання допу­скає деяке ототожнення страхових правовідносин з відповідаль­ністю страховика. Однак таке ототоження ставить під сумнів са­мостійність страхового зобов’язання. Водночас страховикові не потрібно знати причини успіху або невдачи, він повинен знати тільки їх відносні числа. Конструкція, запропонована В. І. Сереб- ровським, не зовсім точно, на наш погляд, розкриває правову суть страхового зобов’язання.

Визначення страхових правовідносин уже як інституту стра­хового права надає також А. К. Шихов: «Страхові правовідноси­ни — це страхові відносини, які врегульовані нормою (нормами) страхового права і являють органічну єдність правової форми і його змісту; вони виникають, змінюються, діють і припиняються на підставі норм страхового права і визначуваних ними суб’єктивних прав і юридичних обов’язків страхувальника (за­страхованої особи, вигодонабувача) і страховика»^[151].

Проте це визначення страхових правовідносин не є цілком слуш­ним, насамперед, тому що вони розглядаються у контексті страхо­вого права. Стосовно диференціації і виникнення нових комплекс­них галузей права (наприклад, страхового, медичного, а з часом, напевне, і вугільного, і спортивного), на наш погляд, безпідставно вживати термін «галузь» щодо явища, котре таким не є.

В. І. Серебровський взагалі визначав страхування тільки з юридичної позиції, і не більш як правовідносини^[153].

Втім, якщо повернутися до визначення страхових правовідно­син, то найбільш змістовну і виважену дефініцію сформулювали В. С. Бєлих і І. К. Кривошеєв: «... страхові правовідносини можна визначити як цивільно-правове зобов’язання, за яким страховик (боржник) зобов’язаний у разі настання відповідних страховому ризику невигідних наслідків реалізувати страховий інтерес стра­хувальника (застрахованої особи), сплативши останньому (кре­диторові) страхове відшкодування або страхове забезпечення (страхову суму), а страхувальник має право вимагати від страхо­вика виконання його обов’язку»^[154].

У вигляді уточнення можна зауважити, що доцільно було б, на нашу думку, термін «невигідні наслідки» замінити на «несприят­ливі наслідки».

1.4.2.